Рішення

від 03.03.2017 по справі 916/14/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2017 р.Справа № 916/14/17

За позовом : Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

До відповідача: Селянського (фермерського) господарства „Райдуга»

про стягнення 178197,25 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ : Керівник Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою, у якій просить суд стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Райдуга» 100000 грн. основного боргу, 71523,28 грн. інфляційних та 6673,97 грн. 3% річних.

Представником Селянського (фермерського) господарства „Райдуга» відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак надіслана кореспонденція суду повернулась без вручення, з відміткою, що за адресою відсутня організація, про що вбачається з відповідної відмітки поштової організації на поштових відправленнях, які повернулись до суду.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і прокуратури, які були присутні в судових засіданнях, суд встановив.

Відповідно до приписів ст. 123 Конституції України, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. Положеннями ст. 121 Конституції України визначено, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. (ч. 3 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру» ).

Відповідно до п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» №7 від 23.03.2012р. (зі змінами та доповненнями), господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Відповідно до Статуту державної установи „Український державний фонд підтримки фермерських господарств» , який затверджений Наказом Міністерством фінансів України Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України Міністерства аграрної політики України від 08.11.2002р. №348/954/322, Укрдржфонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції з реалізації державної політики з підтримки селянських (фермерських) господарств, і має самостійний баланс, поточні та вкладні рахунки в установах банків, має право укладати від свого імені договори, угоди, контракти, набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в судах. Укрдержфонд має регіональні відділення в Автономній Республіці Крим та областях, які є юридичними особами і здійснюють свою діяльність на основі Положення про регіональне відділення Укрдержфонду.

Невиконання своїх зобов'язань щодо своєчасного та повного повернення фінансової допомоги, наданої на поворотній основі Укрдерфондом, порушує інтереси держави в особі Одеського відділення Укрдержфонду у зв'язку з несвоєчасним надходженням грошових коштів за користування фінансової допомоги в повному обсязі.

Згідно до п. 1 ч. 4 ст 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

На виконання вищевикладених приписів Закону, Керівником Білгород-Дністровської місцевої прокуратури 22.12.2016р. на адресу позивача було скеровано відповідне повідомлення, в якому було зазначено, що прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Одеського відділення українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Селянського (фермерського) господарства „Райдуга» про примусове стягнення заборгованості за договором про надання фінансової підтримки у сумі та яку буде подано до господарського суду Одеської області.

Матеріалами справи засвідчується, що 06 жовтня 2009 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, що є юридичною особою, далі іменований Укрдержфонд та Селянським (фермерським) господарством „Райдуга» було укладено Договір №12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі - Договір), відповідно до п. .1 якого, Укрдержфонд в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі селянському (фермерському) господарству „Райдуга» (надалі - фермерське господарство) в сумі 100000 (сто тисяч) грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним Договором строк.

Відповідно до Розділу 2 Договору, на підставі довідки №22, виданої згідно протоколу №2, відповідно до рішення комісії від 01 жовтня 2009 року та Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року №1102 (зі змінами та доповненнями), та згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року №651, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається для придбання обладнання, поновлення облікових коштів.

Положеннями п. 3.1. Договору визначено, що Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право: вимагати від фермерського господарства документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі; вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка; вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави).

Відповідно до п. 3.2.1. Договору, Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеному в Договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточних рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Згідно п. 3.4.1 Договору, фермерське господарство зобов'язане у місячний термін з моменту отримання коштів надати Одеському відділенню Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі.

Положеннями п. 3.4.2. Договору сторони погодили, що фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком, а саме до 01 жовтня 2014 року в сумі 100000 грн. на спеціальний рахунок державного бюджету України: отримувач: ГУДКУ в Одеській області банк ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ОКПО 23213460, р/р 31233460100008. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримки (допомозі) до 01 жовтня 2014р.

На виконання умов укладеного договору, Одеським відділенням Укрдержфонду на рахунок відповідача було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 100000 грн., відповідно до платіжного доручення №15 від 19 жовтня 2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 21).

Однак, відповідно до положень п. 3.4.2 Селянським (фермерським) господарством „Райдуга» грошові кошти у розмірі 100000 грн. на рахунок Одеського відділення Укрдержфонду повернуто не було.

Одеським відділенням Укрдержфонду на адресу відповідача 24.10.2014р. було направлено претензію №015/217 та повторно 10.03.2015р. було направлено претензію №015/47, 23.09.2015р. за №015/274 та 29.01.2016р. за №015/16 з вимогами повернути Одеському відділенню Укрдержфонду кошти фінансової допомоги у розмірі 100000грн.

Однак, скеровані позивачем претензії №015/217 від 24.10.2014р. та №015/47 від 10.03.2015р. за №015/274 від 23.09.2015р.та за №015/16 від 29.01.2016р. щодо повернення наданих коштів були залишені Селянським (фермерським) господарством „Райдуга» без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 4.1. Договору, договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

У зв'язку з неналежним виконанням з боку Селянського (фермерського) господарства „Райдуга» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.

Позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобов'язань з боку відповідача за умовами Договору №12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року та направлено на стягнення з Селянського (фермерського) господарства „Райдуга» грошової суми в розмірі 100000 грн., інфляційних втрат в розмірі 71523,28 грн. та 3% річних в розмірі 6673,97 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників прокуратури і позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Приписами ст. 1046 Цивільного Кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 Цивільного Кодексу України визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено судом, позивачем у справі - Одеським відділенням Укрдержфонду на виконання умов укладеного договору між сторонами на адресу відповідача були перераховані грошові кошти у вигляді фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 100000грн., що підтверджується платіжним доручення №15 від 19.10.2009р., однак Селянським (фермерським) господарством „Райдуга» було допущено неналежне виконання положень Договору №12 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 06 жовтня 2009 року щодо повернення фінансової підтримки (допомоги) від Одеського відділення Укрдержфонду в розмірі 100000 грн.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення 100000 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних проведено за період з 01.10.2014р. по 20.12.2016р. Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних в розмірі 6673,97 грн.

Розрахунок інфляційних втрат проведено за період з 01.10.2014р. по 30.11.2016р. Так, відповідно до такого розрахунку, за відповідачем рахується заборгованість зі сплати інфляційних втрат в розмірі 71523,28 грн.

Суд, перевіривши розрахунки нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат., вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними .

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств зі стягненням з Селянського (фермерського) господарства „Райдуга» 100000 грн. основного боргу, 71523,28 грн. інфляційних збитків та 6673,97 грн. 3% річних.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2672,96грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Райдуга» (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Красна, 283; код 30818074) на користь Українського держаного фонду підтримки фермерських господарств (01011, м. Київ, вул. Бориса Грінченка,1; код 20029342) в особі Одеського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код 20990849) 100000 (сто тисяч) грн. основного боргу, 71523 (сімдесят одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 28 коп. інфляційних та 6673 (шість тисяч шістсот сімдесят три) грн. 97 коп. 3% річних.

3.Стягнути з Селянського (фермерського) господарства „Райдуга» (68500, Одеська обл., Тарутинський район, смт. Тарутине, вул. Красна, 283; код 30818074) на користь прокуратури Одеської області (розрахунковий рахунок №35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код 03528552, юридична та поштова адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, неприбуткова організація) судовий збір у розмірі 2672 (дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн. 96 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 07 березня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко