Рішення

від 09.02.2017 по справі 367/2869/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2869/16-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Кухленка Д.С.,

при секретарі Токач М.С.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Міністерство екології та природних ресурсів України, Національний природний парк "Голосіївський" ,-

в с т а н о в и в:

Позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що Прокуратурою області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2219/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Райдужній, 6 в смт.Коцюбинське« ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449579 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0088, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.04.09 вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1, про що на державному акті серії ЯЗ № 449579 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 Вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі - продажу становить 60100 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.06.14, за позовом прокурора м.Ірпеня визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 2219/25-5.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20.08.14 скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.06.14 та ухвалено нове рішення, яким також визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії ЯЗ № 449579 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасовано його державну реєстрацію.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Суд у вказаній справі встановив факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, а також на підставі ст.ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України і у справах № 6-67цс14 (постанова від 25.06.2014 року), № 6-22цс15 (постанова від 11.03.2015 року), № 21-195а14 (постанова від 17.06.14 року).

Таким чином, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

В подальшому встановлено, що Указом Президента України від 01.05.2014 року № 446/2014 Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , його територію розширено на 6462,62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд .

Згідно пояснювальної записки та проектних матеріалів до вищевказаного Указу Президента, розширення зазначеного заказника відбулось за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , а саме, в тому числі його кварталів 100, 101, 110, 111, 113, 116, 117 Київського лісництва та кварталів 18, 26, 27, 51 Святошинського лісництва.

За інформацією управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області від 14.07.14 № 472та акту перевірки Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 03.07.15 № А137/180 земельна ділянка з кадастровим номером 3210946200:01:040:0088 відповідно до картосхеми, території перспективної для створення Святошинсько-Блічанської філії НПП Голосіївський попереднього функціонального зонування попадає в 18 квартал.

Таким чином, на даний час спірна земельна ділянка розташована на землях природно-заповідного фонду, а саме національного природного парку Голосіївський .

Враховуючи, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1, витребувати її в порядку ст.388 Цивільного кодексу України можливо лише за позовом розпорядника цієї земельної ділянки на даний час, яким є Кабінет Міністрів України.

Так, до прийняття Коцюбинською селищною радою вже скасованого рішення про надання у власність першому набувачу спірної земельної ділянки, остання належала до земель державної власності виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, спірна земельна ділянка знаходиться на землях Святошинського лісопаркового господарства, тобто відносилась до земель лісогосподарського призначення.

Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО Укрдержліспроект від 08.10.14, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.1956 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.1956 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га. Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.2001 року на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.2001 року № 59/1493, перейменовано: Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва Київзеленбуд на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатацій Київзеленбуд ; державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство на комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство . Лісовпорядні роботи проводились в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Таким чином, з урахуванням інформації ВО Укрдержліспроект та наведених вище законодавчих положень, спірна територія була і залишається землями лісогосподарського призначення.

Земельний кодекс України (в редакції від 18.12.1990 року) передбачав лише державну, колективну та приватну форми власності на землю. Тобто, до прийняття нового Земельного кодексу України, який набрав чинності 01.01.2002 року, спірна земельна ділянка відносилась до земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, враховуючи вимоги п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних рішень Коцюбинської селищної ради), остання і після прийняття нового Земельного кодексу України продовжувала перебувати у державній власності, а отже селищна рада не мала права нею розпоряджатись.

А з огляду на те, що на даний час спірна земельна ділянка відноситься до лісових земель та розташована на території об'єкту природно-заповідного фонду, розпорядником її є Кабінет Міністрів України.

Враховуючи викладене позивач зазначає, що спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю, про що набувач зобов'язаний був знати, а отже повинен був передбачати можливу приналежність цієї земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, які відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватись у приватну власність, а отже, і про незаконність її відведення першому власнику.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 спірну земельну ділянку придбав у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 24.04.09, який посвідчений нотаріусом Ірпінського нотаріального округу ОСОБА_3 Під час укладання зазначеного договору від імені продавця діяв ОСОБА_4, якому відповідні права були доручені від ОСОБА_2 (довіреність посвідчена 02.01.2009 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5В.) При цьому, доручення на ім'я ОСОБА_4, видано фактично після прийняття 25.12.2008 року вже скасованого рішення Коцюбинської селищної ради про передачу у власність першому власнику земельної ділянки.

Також, окрім спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 аналогічним чином придбав ще 20 земельних ділянок в смт. Коцюбинське в цьому ж масиві, які оспорюються у інших позовах. При цьому, договори купівлі-продажу всіх 20 ділянок посвідчені одним і тим же вищезгаданим нотаріусом ОСОБА_3 упродовж 3-х днів (22.04.2009, 24.04.2009 та 28.04.2009). Від імені перших власників за довіреністю в 16 випадках діяв ОСОБА_4, ще в 4 - інтереси продавців представляв ОСОБА_6, який є сином покупця ОСОБА_1

Довіреності від перших власників ОСОБА_4 у 6 випадках посвідчені в один день 26.12.08, одним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_7, у 5 випадках посвідчені 25.12.08, одним і тим же приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та у 5 випадках цим же нотаріусом у період з 02.01.09 по 05.01.09, фактично відразу після процедури відведення спірних земельних ділянок (25.12.2008 року). А довіреність на ім'я ОСОБА_6 взагалі посвідчені упродовж часу з 07.11.08 по 08.11.08 року ще до прийняття 24-25.12.2008 року вже скасованих рішень Коцюбинської селищної ради про передачу у власність першим власникам земельних ділянок.

Наведені вище обставини придбання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, а саме: оформлення договорів купівлі-продажу у одного і того ж нотаріуса; представництво інтересів перших власників одними і тими ж особами, яким доручення оформлялись у одних і тих же нотаріусів; посвідчення довіреностей від імені перших власників з правом продажу спірних земель задовго до початку процедури відведення їх у власність, свідчать якраз про те, що схема набуття ОСОБА_1 у власність 20 земельних ділянок (у т.ч. спірної) завчасно готувалась та планувалась, а отже доводять його недобросовісність при цьому.

Таким чином, викладені вище обставини, за яких ОСОБА_1 була придбана спірна земельна ділянка, виключають добросовісність останнього, та надають підстави суду витребувати у нього ділянку в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України за будь-яких умов.

Зокрема, в обґрунтуванні створення Святошинсько-Біличанської філії Національного природного парку Голосїївський , яке розроблено за участю Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України та Національоного екологічного центру України, зазначено, що дані ліси мають велике екологічне та рекреаційне значення. Вони відіграють значну роль в Національній та Всеєвропейській екомережах. Територія, що розглядається, характеризується великим видовим різноманіттям рослин і тварин, деякі з них є рідкісними та зникаючими. Отже Святошинсько-Біличанський лісовий масив, розташований між Житомирським та Гостомельським шоссе, є дуже цінною територією у науковому, екологічному, природоохоронному та рекреаційному відношенні.

В зв'язку із викладеними обставинами позивач просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0088 вартістю 60 100 гривень; судові витрати по справі покласти на відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердила обставини, викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 в судовому засіданні подала заперечення, де вказала, що: по-перше, позовна заява була подана Першим заступником прокурора Київської області з пропущенням процесуальних строків на подачу такої заяви.

Від так, перебіг позовної давності починається з моменту, коли Коцюбинською селищною радою було винесено відповідне рішення від 25.12.2008 року № 2219/25-5 Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Райдужній, б в смт. Коцюбинське , яким затверджено проект землеустрою та відведено земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_2 Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна заява Першого заступника прокурора Київської області подана лише 30.03.2016 року, тобто після проходження 8 років з моменту, коли про порушення прав та інтересів стало відомо, а отже, строк подачі позовної заяви пропущений та у позові повинно бути відмовлено. По-друге: посилання позивача на те, що Указом Президента України від 01.05.2014 року № 446/2014 Про зміну межнаціонального природного парку Голосіївський було розширено територію парку на 6462, 62 га за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень Київзеленбуд , а саме за рахунок лісових земель КП Святошинське лісопаркове господарство , а від так спірна земельна ділянка нині являється територією національного природного парку Голосіївський та відноситься до земель природно-заповідного фонду, а отже, на думку Позивача, підлягає витребуванню із власності ОСОБА_1 Кабінетом Міністрів України, є безпідставними. Відповідно до Указу Президента України Про зміну меж національного природного парку Голосіївський від 01.05.2014 року змінено межі національного природного парку Голосіївський шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального обєднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України зобов язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача. ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку у ОСОБА_2 про що був укладений відповідний договір купівлі-продажу від 24.04.2009 р., що свідчить про придбання земельної ділянки до винесення Указу Президента Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , а від так є її володільцем. По-третє, Позивач, як підставу для витребування земельної ділянки зазначає, що Коцюбинська селищна рада не мала повноважень щодо прийняття рішення стосовно розпорядження спірними землями. Однак, дані обставини не находять свого підтвердження, з огляду на те, що відповідно до наданих до матеріалів справи копії рішення Коцюбинської селищної ради та матеріалів погодження вибору місця розташування земельних ділянок і проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вбачається, що Коцюбинська селищна рада при прийнятті відповідних рішень керувалася матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське затверджених рішенням Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське від 25 вересня 2008 року №689/22-5 та діяв в межах наданих діючим на дату прийняття відповідних рішень законодавства. З огляду на вищевикладене, приймаючи оскаржувані рішення Коцюбинська селищна рада вживала заходів щодо впорядкування території та відновлення меж встановлених згідно Указу Президії Верховної Ради Української PCP від 11 лютого 1941року, реалізуючи відповідні повноваження лише щодо територій, які включалися до меж селища відповідно до матеріалів інвентаризації меж . По-четверте, Позивач посилається на те, що спірна земельна ділянка відносилася до земель лісогосподарського призначення, а від так земельну ділянку передано ОСОБА_1 з порушенням зміни цільового призначення без погодження органу лісового господарства, однак, жодних підтверджень викладених обставин надано не було. По-п'яте, Позивач безпідставно зазначає про недобросовісність власника земельної ділянки, однак, ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2009р. Даний договір за своєю формою і змістом відповідає встановленим вимогам законодавства України, ніким не оспорений. Право продажу ОСОБА_2 не було обмеженим. Отже, чинність договору купівлі-продажу, визнання поряд з державним актом недійсною також і відмітку про перехід права власності є незаконним.

З огляду на вищевикладене, вважає, що вимога про витребування з володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,15 га з кадастровим номером 3210946200:01:040:0088, вартістю 60 100 гривень є незаконною та необґрунтованою, а отже не підлягає задоволенню.

Представник Кабінету Міністрів України у судовому засіданні позов підтримали, та просили його задовольнити.

Представник третьої особи - Міністерства екології та природних ресурсів України в судове засідання не з'явився, про час дату та місце слухання справи повідомлений належним чином, подав до суду письмові пояснення, в яких позов підтримує в повному обсязі, просить слухати справу без його участі.

Представник НПП Голосіївський в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, пояснення третьої особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що прокуратурою області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог законодавства при відведенні Коцюбинською селищною радою Київської області земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Коцюбинської селищної ради від 25.12.08 № 2219/25-5 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Райдужній, 6 в смт.Коцюбинське« ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,15 га для вказаних цілей.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ № 449579 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210946200:01:040:0088, площею 0,15 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24.04.09 вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1, про що на державному акті серії ЯЗ № 449579 на право власності на земельну ділянку зроблено відмітку про перехід права власності до ОСОБА_1 Вартість земельної ділянки за вказаним договором купівлі - продажу становить 60100 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 10.06.14, за позовом прокурора м.Ірпеня визнано недійсним рішення Коцюбинської селищної ради від 25.12.2008 року № 2219/25-5.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 20.08.14 скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 10.06.14 та ухвалено нове рішення, яким також визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії ЯЗ № 449579 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 та скасовано його державну реєстрацію.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами смт. Коцюбинське, оскільки на момент прийняття рішення Коцюбинською селищною радою про надання у власність земельної ділянки першому власнику, межі смт. Коцюбинське у встановленому законом порядку не були визначені та не встановлені, а тому спірне рішення Коцюбинської селищної ради не відповідає вимогам земельного законодавства.

Суд у вказаній справі встановив факт відсутності на час прийняття селищною радою рішення про надання першому власнику земельної ділянки будь-якої містобудівної чи іншої, передбаченої законом документації, яка б встановлювала межі смт. Коцюбинське Київської області, а також на підставі ст.ст. 116, 122, ч. 1 ст. 155, п. 12 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про перевищення селищною радою повноважень щодо розпорядження землями, які знаходяться за межами населеного пункту, та недійсність такого рішення селищної ради.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України і у справах № 6-67цс14 (постанова від 25.06.2014 року), № 6-22цс15 (постанова від 11.03.2015 року), № 21-195а14 (постанова від 17.06.14 року).

Таким чином, для даної справи є преюдиціальним той факт, що приймаючи рішення про передачу земельної ділянки першому набувачу у власність, Коцюбинська селищна рада перевищила свої повноваження та розпорядилась землею, яка не знаходилась у віданні цього органу місцевого самоврядування, тобто, першому власнику земельна ділянка передана у власність неуповноваженим органом.

Приймаючи оскаржувані рішення Коцюбинська селищна рада вживала заходів щодо впорядкування території та відновлення меж встановлених згідно Указу Президії Верховної Ради Української PCP від 11 лютого 1941року, реалізуючи відповідні повноваження лише щодо територій, які включалися до меж селища відповідно до матеріалів інвентаризації меж .

Вищезазначені обставини були встановлені Окружним адміністративним судом м. Києва постановою від 23.12.2011р. у справі N2 2а-6326/11/2670 за позовом Київської міської ради до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві, Київського обласного управління лісового і мисливського господарства, Ірпінської міської ради Київської області, Коцюбинської селищної ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною, рішень не чинними та їх скасування, зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011р. була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.10.2012р. у справі № К/9991/47372/12, згідно якої дослідивши прийняті 24.12.2008 року та 25.12.2008 року на двадцять п'ятій сесії п'ятого скликання Коцюбинською селищною радою на другому та третьому засіданнях рішення Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи оскаржувані рішення, Коцюбинська селищна рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до встановленого порядку та з дотриманням процедури їх прийняття, а тому відсутні підстави для їх скасування .

Крім того судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України Про зміну меж національного природного парку Голосіївський від 01.05.2014 року змінено межі національного природного парку Голосіївський шляхом розширення його території на 6462,62 гектара за рахунок земель Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Київзеленбуд , що включаються до складу національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача. Відповідно до цього Указу Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити розроблення протягом 2015-2016 років проекту землеустрою з організації та встановлення меж території, що включається до складу національного природного парку Голосіївський без вилучення у землекористувача.

ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку у ОСОБА_2 про що був укладений відповідний договір купівлі-продажу від 24.04.2009 р., що свідчить про придбання земельної ділянки до винесення Указу Президента Про зміну меж національного природного парку Голосіївський , а від так є її володільцем.

Позивачем за даним позовом є Кабінет Міністрів України, який на сьогодні від імені держави є розпорядником спірної земельної ділянки.

Міністерство екології та природних ресурсів України і Національний природний парк Голосіївський зазначені в позові як треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка розташована на території об'єкта природно- заповідного фонду, що включений до зазначеного Національного природного парку, а останній, в свою чергу, підпорядковується вказаному вище Міністерству, а тому рішення у даній справі вплине на їх права та обов'язки.

Також слід зазначити, що вказані правовідносини стосуються права власності на спірні земельні ділянки та підстав його набуття.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, згідно ст. 13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, серед іншого, і розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Компетенція Кабінету Міністрів України визначена ст.ст. 122, 149 Земельного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, серед іншого і ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Виходячи з назви глави 7 Земельного кодексу України, землі природно- заповідного фонду відносяться до земель природоохоронного призначення.

Зазначеними вище положеннями Земельного кодексу України визначено, що органом, уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою є Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Стаття 152 Земельного кодексу України визначає, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати майно від добросовісного набувача лише у разі, серед іншого, і якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

На підставі ст. ст. 14,19, 121 Конституції України, ст. ст. 16, 388 ЦК України, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 208, 212-215, 224-226 ЦПК України суд:

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Першому заступнику прокурора Київської області відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_9