Ухвала

від 03.03.2017 по справі 554/1745/17

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 03.03.2017 Справа № 554/1745/17

Провадження № 6/554/121/2017

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючої судді - Чуванової А.М.,

при секретарі - Садошенко М.П..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві подання начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, посилаючись на те, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження ВП № 52909542 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Діллер-Центр (код ЄДРПОУ 31906213, місцезнаходження якого м. Полтава, вул. Європейська, 21) на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 75 668, 70 грн. До теперішнього часу рішення суду не виконується, у зв'язку з чим державний виконавець просить вирішити питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Державний виконавець в судове засідання не з'явився, про розгляд подання повідомлений, просив розглянути подання за його відсутності.

Відповідно до положень ч.2 ст.377-1 ЦПК України судом прийнято рішення негайно розглянути подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за даної явки учасників судового провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що подання державного виконавця не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 ст. 6 цього Закону передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або забезпечення заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

У відповідності до п.19 ч.3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.

Як вбачається з ч.1 статті 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням держаного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у листі від 01.02.2013 року Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".

Згідно ч. 2 ст. 377-1 ЦПК суд зобов'язаний негайно розглянути питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження ВП № 52909542 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Діллер-Центр (код ЄДРПОУ 31906213, місцезнаходження якого м. Полтава, вул. Європейська, 21) на користь ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 75 668, 70 грн. До теперішнього часу рішення суду не виконується, у зв'язку з чим державний виконавець просить вирішити питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що боржник добровільно рішення суду не виконує, а заборгованість не погашається.

Звертаючись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, державний виконавець не надав доказів того, що ним вчинено всі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження спрямовані на погашення боргу. Також не надано доказів того, що боржник вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, що боржник безпідставно не з'являвся на виклики державного виконавця. Додані до подання документи підтверджують лише факт відкриття виконавчого провадження, інших доказів не надано.

Діючим законодавством передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від його виконання.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не подано доказів на підтвердження того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань за виконавчим провадженням. Державний виконавець посилається лише на факт наявності у боржника невиконаного зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, що само по собі не доводить факту ухилення від виконання покладених на нього зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність встановлених законом підстав для обмеження боржника в здійсненні його конституційних прав.

На підставі викладено, керуючись ст. 377-1 ЦПК України, ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , ст. 18 Закону України Про виконавче провадження суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 5 днів з дня його проголошення в апеляційний суд Полтавської області, через районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення ухвали суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя: А.М. Чуванова