Рішення

від 07.03.2017 по справі 613/136/17

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/136/17 Провадження № 2/613/206/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Кузіної Н.П., за участю секретаря Герасимюк Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_2, третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частину заповідальної земельної ділянки, яка розташована в с. Сінне Богодухівського району Харківської області, загальна площа якої складає 8,3510 га.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 01 листопада 2013 року помер ОСОБА_3. Померлий ОСОБА_3 заповідав земельну ділянку, що належить йому на підставі державного акту серії ЯД № 044732 виданого Богодухівською райдержадмістрацією від 14 квітня 2010 року, розташовану в с. Сінне Богодухівського району Харківської області, розміром 8,3510 га в рівних частинах, сину - ОСОБА_2, та онуці - ОСОБА_1.

Однак, коли позивач звернулася за отриманням свідоцтва про право на спадщину на вказану частину земельної ділянки, нотаріусом було їй відмовлено, оскільки при огляді документів необхідних для оформлення спадщини, з'ясувалося, що відсутнє документальне підтвердження родинних відносин спадкоємця зі спадкодавцем.

ОСОБА_1 зазначає, що документи про встановлення родинних відносин відсутні, так як її бабуся ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 28 листопада 1954 року. ЇЇ мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не була рідною донькою ОСОБА_3 але проживала разом з ним, вела спільне господарство та вважала його своїм батьком. З часу народження ОСОБА_1, 21 січня 1980 року по 2004 рік, вона проживала разом з ОСОБА_3 в його домоволодінні. ОСОБА_3 завжди називав її матір своєю донькою, а саму ОСОБА_1 вважав та називав своєю онукою. Тому при складанні заповіту її було зазначено як онука. Коли ОСОБА_3 почав хворіти з 12 вересня 2012 року по 01 березня 2013 року він переїхав до домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: м. Богодухів, пров. Український, 15 Харківської області, де вона опікувалась за ним до його смерті. Поховання здійснювала за свої кошти. Те, що ОСОБА_3 проживав та вважав її онукою можуть підтвердити свідки. У зв'язку з чим позивач змушена була звернутися до суду із позовом про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання на задоволенні позовних вимог наполягала з вищевикладених підстав. Просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2., та представник третьої особи: Богодухівської держнотконтори Харківської області, - в судове засідання не з'явилися. Надали заяви про слухання справи за їхньої відсутності. Не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Суд, вислухавши позивача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, приходить до слідуючого.

Судом встановлено, що 01 листопада 2013 року помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії I-ВЛ № 418756, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Богодухівського районного управління юстиції у Харківській області від 12 листопада 2013 року.

Відповідно до заповіту від 07 липня 2012 року посвідченого секретарем виконавчого комітету Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, зареєстрованому в реєстрі за № 115, померлий ОСОБА_3 заповідав земельну ділянку, що належить йому на підставі державного акту серії ЯД № 044732 виданий Богодухівською райдержадмістрацією від 14 квітня 2010 року, розташовану в с. Сінне Богодухівського району, розміром 8,3510 га, в рівних частинах: сину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та онуці - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Спадкове майно, складається з земельної ділянки площею 8,3510 га, розташованої на території Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 044732 від 14 квітня 2010 року, виданого Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області на ім'я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Богодухівської райдержадміністрації від 01 квітня 2008 року № 306.

Для оформлення спадкового майна ОСОБА_1 звернулася до Богодухівської держнотконтори та надала правовстановлюючі документи про належність цього майна спадкодавцеві.

Згідно повідомлення Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області від 23.11.2016 року,ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом після померлого ОСОБА_3 та у Богодухівській держнотконторі заведено спадкову справу № 527/2013. Спадщину ОСОБА_6 прийняла, подавши відповідну заяву про прийняття спадщини до Богодухівської держнотконтори. При вивченні документів необхідних для видачі спадщини, з'ясувалося, що в заповіті спадкодавець земельну ділянку заповідав в рівних частинах: синові - ОСОБА_2, та онуці - ОСОБА_1.

Відповідно до п. 5.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого МЮУ за № 282/20595 від 22.02.2012 року, зі змінами: якщо в заповіті зазначені родинні відносини спадкоємця зі спадкодавцем, нотаріус перевіряє документи, що підтверджують факт родинних відносин.

З поданих нотаріусу документів з'ясувалося, що ОСОБА_1 не є онукою, а сторонньою особою по відношенню до спадкодавця. В зв'язку з цим неможливо встановити родинний зв'язок між спадкодавцем і спадкоємицею та рекомендовано в судовому порядку визнати право власності в порядку спадкування на 1/2 частину заповіданої земельної ділянки.

В судовому засіданні встановлено, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, (свідоцтво про народження серії І-ВЛ № 203083 виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Богодухівського районного управління юстиції Харківської області від 20 квітня 2002 року) змінила своє прізвище на ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу 27 листопада 1999 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00017546272 від 17 січня 2017 року.

Згідно довідки Сіннянської сільської ради № 02-27/169 від 21 листопада 2016 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, на момент смерті ОСОБА_3, який помер 01 листопада 2013 року, тривалий час проживала разом з ним, вели спільне господарство і здійснила поховання за власні кошти, що також підтверджується довідкою квартальної виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області від 07.12.2016 року.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснили , що давно знають родину ОСОБА_1 Підтвердили, що її бабуся ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 28 листопада 1954 року. ЇЇ мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не була рідною донькою ОСОБА_3 але проживала разом з ним, вела спільне господарство та вважала його своїм батьком. З часу народження ОСОБА_1, 21 січня 1980 року по 2004 рік, вона проживала разом з ОСОБА_3 в його домоволодінні. ОСОБА_3 завжди називав її матір своєю донькою, а саму ОСОБА_1 вважав та називав своєю онукою. Коли ОСОБА_3 почав хворіти з 12 вересня 2012 року по 01 березня 2013 року він переїхав до домоволодіння ОСОБА_1 за адресою: м. Богодухів, пров. Український, 15 Харківської області, де вона опікувалась за ним до його смерті. Поховання здійснювала за свої кошти. Тому при складанні заповіту ОСОБА_3 зазначив її як онуку.

Тобто суд вважає, що при складанні заповіту померлий ОСОБА_3 вказав ОСОБА_1 як онуку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст.1225 ЦК України встановлює, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

На підставі викладеного, суд вважає, що спадкоємицею майна померлого ОСОБА_3, відповідно до заповіту від 07 липня 2012 року (на ? частину) є - ОСОБА_1

ОСОБА_1 спадкове майно, а саме вищевказану ? частину земельної ділянки прийняла, так як звернулася до Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.

За таких обставин, суд вважає за можливе позов ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред'явлених доказів.

Керуючись ст. ст. 1216 - 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 3, 60, 88, 208, 209, 212 - 218, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_2, третя особа: Богодухівська державна нотаріальна контора Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на ? частину земельної ділянки площею 8,3510 га, розташованої на території Сіннянської сільської ради Богодухівського району Харківської області (кадастровий № 6320888000:01:007:0117), право власності на яку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 044732 виданим Богодухівською райдержадмістрацією від 14 квітня 2010 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 01 листопада 2013 року.

Рішення може бути оскаржене в Харківський апеляційний суд через Богодухівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ