Рішення

від 15.02.2017 по справі 369/4768/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 369/4768/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.,

при секретарі - Томіленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моне дім паркету про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулась позивач ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить суд: розірвати договір купівлі-продажу матеріалів та виконання робіть №344/15 від 23.09.2015р. між позивачем та ТОВ Моне дім паркету , стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 19896,00грн. та моральну шкоду в сумі 5000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.09.2015р. між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія Царский Дуб було укладено договір купівлі-продажу матеріалів та виконання робіт №344/15, відповідно до якого, відповідач був зобов'язаний виготовити, продати та виконати монтажні роботи дверей не пізніше 90 календарних днів, тобто до 22.12.2015р. Позивач сплатила передоплату у розмірі 19896,00грн. під час підписання договору. Однак відповідач свої обов'язки не виконав, можливості зв'язатись з відповідачем не існує, на телефоні дзвінки не відповідає, поштові відправлення повертаються. Такі дії відповідача позивач розцінює як відмову передати товар. Незаконними діями відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в 5000,00грн., яка полягає в тому, що на даний момент ціни у інших виробників вищі, і позивач не має можливості замовити у них двері за попередніми цінами.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.09.2016р. дану цивільну справу передано за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва (а.с.31).

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі з викладених у позовній заяві підстав. Позивач додатково пояснила, що 23.09.2015 р. між сторонами укладено договір та позивачем здійснена передоплата в розмірі 19896,00грн. Згідно домовленості між сторонами, відповідач повинен був встановити двері до нового року. Згодом по телефону відповідач повідомив, що встановлять двері до кінця березня 2016р., в подальшому працівники відповідача перестали відповідати на телефонні дзвінки. У квітні 2016р. позивач направила відповідачеві лист про розірвання договору, однак лист повернувся. Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що відповідач відмовився поставляти товар, незважаючи на сплачену передоплату, довгий час вводив в оману, що спричинило страждання позивача та неможливість користування квартирою, оскільки за відсутності міжкімнатних дверей порушено тепло та звукоізоляцію. Також відповідачем порушено право на свободу вибору продавця послуг, що зумовлено необхідністю чекання встановлення дверей та необхідністю замовлення товару в іншої особи. Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань до суду не направив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.

З урахуванням положень ст. ст. 74-77, 169, 224 ЦПК України, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про правовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті заочно.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, частин першої та другої статті 509 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у частині першій статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).

Як визначено положеннями ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що 23.09.2015р. між ТОВ Компанія Царский дуб та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу матеріалів та виконання робіт №344/15 (а.с.3-5).

Відповідно до п.1.1. договору ТОВ Компанія Царский дуб виготовляє, продає та виконує монтажні роботи, а ОСОБА_1 купує дерев'яні масивні блоки та полотна з масиву дуба з монтажем, кількість, характеристика та ціна вказані у Додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п.2.1 договору загальна сума даного договору становить 32540,00 грн.

Відповідно до п.3.1. договору ТОВ Компанія Царский дуб зобов'язується поставити ОСОБА_1 матеріали вказані у додатку №1 цього договору, що є невід'ємною частиною, у термін до 90 календарних днів з моменту сплати ОСОБА_1 коштів.

Згідно п.4.1 договору, розрахунок за матеріали та за роботи з виконавцем передбачені у додатку №1 цього договору, що є невід'ємною частиною, ОСОБА_1 зобов'язується провести наступним чином: етап 1- передоплата від ціни дверей при підписанні договору - 19896,00грн., етап 2 - остаточний розрахунок від ціни дверей по факту поставки, за адресою вказаною замовником - 11384,00 грн., етап 3 - розрахунок щодо монтажних робіт проводиться після встановлення дверних блоків частково, в розмірі 630,00 грн. та по затвердженню 630,00 грн.

Як убачається з листа Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №7250/33/4/103 від 13.09.2016р., 11.02.2016р. відбулась державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ Компанія Царський дуб , під час якої була зареєстрована нова назва юридичної особи - ТОВ Моне дім паркету . Ідентифікаційний код при цьому залишається буз змін (а.с.26).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що він є чоловіком позивача, в 2015р. вони з дружиною звернулись до відповідача, вибрали двері. Наприкінці вересня 20015р. з позивачем приїхали до відповідача щоб укласти договір та внести передоплату. Передоплата вносилась готівкою в сумі, вказаній у договорі. Співробітник відповідача пояснив, що сума в договорі прописана і цього достатньо, касовий документ не видавався. Виріб повинні були отримати через 90 днів після передоплати згідно договору. Позивач намагалась зв'язатись з відповідачем щоб вирішити питання, чекали, а потім відповідач перестав відповідати на дзвінки. Приїхавши на фірму, з'ясували, що вона за адресою вже відсутня. На сьогоднішній час відповідач договір не виконав.

Виходячи з вказаних вище умов договору, поставка товару мала відбутися протягом 90 робочих днів, що відраховуються від 23.09.2015р. Тобто, кінцевим терміном поставки товару є 22.12.2015р.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем в повному обсязі або частково виконані умови укладеного між сторонами договору, ці обставини не спростовано відповідачем ТОВ Моне дім паркету , який не скористався процесуальним правом подати свої письмові пояснення (заперечення) та докази на спростування заявлених позовних вимог та підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних справ та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір - це домовленість щодо встановлення, зміни або припинення зобов'язання як правовідношення. Предметом договору є зобов'язання, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має справо вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Отже, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ Моне дім паркету виникли відносини на підставі Договору купівлі-продажу матеріалів та виконання робіт №334/15 від 23.09.2015р., предметом договірних зобов'язань за цими договорами є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів, виготовлення, поставки та проведення монтажу дверей з масиву дуба. Матеріальними об'єктами договірних зобов'язань є наприкінці майно і гроші, які сторони мають передати одна одній, саме вони є предметом виконання за договором, з урахуванням інтересу кожної із сторін та відповідної мети договору.

Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі: розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 правомірно пред'явлено вимогу до ТОВ Моне дім паркету про розірвання Договору купівлі-продажу матеріалів та виконання робіт №334/15 від 23.09.2015р., оскільки в межах даного спору доведено факт порушення з боку відповідача договірних зобов'язань в частині термінів виготовлення, поставки, монтажу дверей з масиву дуба, ці обставини не спростовано відповідачем ТОВ Моне дім паркету , який не скористався процесуальним правом подати свої письмові пояснення (заперечення) та докази на спростування заявлених позовних вимог та підтвердження належного виконання зі свого боку договірних зобов'язань.

Виходячи з наведеного суд убачає передбачені ст.ст. 611, 651 ЦК України підстави для розірвання Договору купівлі-продажу матеріалів та виконання робіт №334/15 від 23.09.2015р., стягнення з відповідача сплачених позивачем за договором коштів у сумі 19896,00грн. Тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позову про стягнення моральної шкоди, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз'яснено в п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами від 25.05.2001 та від 27.02.2009), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи. Проте, належних доказів, в порушення ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, які б підтвердили будь-яке з цих негативних явищ, суду надано не було. Натомість, обґрунтовуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, позивач у позові посилається на зростання цін у виробників, що не охоплюється поняттям моральної шкоди в розумінні діючого законодавства.

Суд критично оцінює посилання представника позивача на душевні переживання позивача у зв'язку з тим, що договірні зобов'язання не були вчасно виконані відповідачем, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про це.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 року Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: - коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; - у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону Про інформацію , ст. 44 Закону Про авторське право і суміжні права ; - при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону Про захист прав споживачів чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

В той же час стаття 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачає, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право в тому числі на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

Таким чином, стягнення моральної шкоди на підставі Закону України Про захист прав споживачів можливо лише у вказаному випадку. Закон не містить підстав для стягнення моральної шкоди у разі несвоєчасного виконання або не виконання зобов'язання.

Тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сплаченому при зверненні до суду розмірі - в сумі 551,20грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 22, 23, 509, 525, 526, 530, 610-612, 627, 628, 638, 651, 655, 656, 662, 663, 837, 1167 ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів , ст. 10, 11, 57-60, 74-77, 88, 169, 179, 197, 208, 209, 212 - 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Моне дім паркету про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Розірвати Договір купівлі-продажу матеріалів та виконання робіт №344/15 від 23.09.2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Царський Дуб .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Моне дім паркету (ідентифікаційний код 39193115) на користь ОСОБА_1 сплачені за договором кошти в сумі 19896,00грн. та судовий збір в сумі 551,20грн., а всього суму в розмірі 20447,20грн. (двадцять тисяч чотириста сорок сім гривень двадцять копійок).

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі через Дніпровський районний суд м. Києва апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Якщо особа яка оскаржує рішення не була присутня у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: