Рішення

від 06.03.2017 по справі 903/132/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 березня 2017 р. Справа № 903/132/17

за позовом Першого заступника керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області

до відповідача: Фермерського господарства "Каменне", с.Комарове, Маневицький район

про стягнення 255 163, 33 грн., розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Пахолюк В.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - сільський голова;

ОСОБА_2 - представник за дов. № б/н від 03.03.2017р.

від відповідача: н/з.

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_3 - посв. № 036270 від 12.11.2015р.

Суть спору:

Перший заступник керівника Маневицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області звернувся в господарський суд Волинської області з позовною заявою до відповідача: Фермерського господарства "Каменне" про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю в сумі 256 643,45грн., з яких: 207 395,00грн. -сума основного боргу, 9 633,20грн. -пені, 31 961,52грн. -інфляційні втрати та 7 653,73грн. 3% річних, а також про розірвання договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Свої вимоги обґрунтовує виходячи з наступного:

14.07.2009р. між Великоведмезькою сільською радою та фермерським господарством «Каменне» було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

У відповідності до п. 1 договору оренди землі від 14.07.2009р. орендодавець(позивач) надає, а орендар(відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Велика Ведмежа Великоведмезької сільської ради Маневицького району.

Згідно п. 9 договору орендар орендну плату вносить у розмірі 1 385грн. на рік.

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 903/411/15 від 30.06.2015 р. за позовом прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі Великоведмезької сільської ради до ФГ «Каменне» , яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 р. змінено п. 5 та п. 9 договору оренди землі від 14.07.2009 р., укладеного між Великоведмезькою сільською радою та фермерським господарством «Каменне» шляхом їх затвердження в наступній редакції:

- « 5. Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, площею 30, 3998 га становить 5 184 889, 76 грн.» ;

- « 9. Орендна плата справляється виключно у грошовій формі в розмірі 155 546, 70 грн. в рік, що становить 3 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки» .

Згідно листа Великоведмезької сільської ради за № 15/01 - 14/2 - 17 від 25.01.2016 сума заборгованості ФГ «Каменне» по орендній платі за землю за період із 01.10.2015 по 01.02.2017 становить 207 395,00грн.

Виходячи з наведеного, позивач на виконання умов договору земельну ділянку у користування відповідача надав, проте останній в порушення умов договору, оплати за користування не провів, що і спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Волинської області 13.02.2017р. було порушено провадження по справі та зобов'язано прокурора надати суду уточнену ціну позову, відповідачу: письмові обґрунтовані доводи та заперечення по суті та предметі спору.

06.03.2017р. головою Великоведмезької сільської ради в судовому засіданні було подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме зменшено пеню в межах шестимісячного строку нарахування до 8 153,08грн., замість заявленої 9 633,20грн.

Згідно розрахунку позивача ціна позову складає 255 163, 33 грн.

Прокурор, присутній в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та проти заяви позивача від 06.03.2017р. не заперечив.

Зменшення або збільшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, передбаченим ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Оскільки зменшення розміру позовних вимог не суперечить вимогам законодавства, судом приймається вказана заява, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 255163,33 грн.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзиву чи заперечення щодо позову не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвала суду від 13.02.2017р. була направлена відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві (44651, Волинська обл., Маневицький р-н, с. Комарове, Фермерське Господарство «Каменне» , код 36470109), проте, 22.02.2017р. повернулась без вручення адресату з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» .

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом, а тому, суд вважає за можливе розглянути даний спір за наявними у справі матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

в с т а н о в и в:

14.07.2009р. між Великоведмезькою сільською радою та фермерським господарством «Каменне» було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зареєстрованим в Державному реєстрі земель за №040908900004 .

У відповідності до п. 1 договору оренди землі від 14.07.2009р. орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в с. Велика Ведмежка Великоведмезької сільської ради Маневицького району площею 30, 3998 га, у тому числі 3, 3745 га - рілля; 5, 3657 га - пасовища; 16, 5973 га - під господарськими будівлями; 1, 3140 га - чагарники; 1, 3581 га - лісовкриті площі; 0, 2157 га - канали; 2, 1745 га - ставки. Як визначено п. 8 договір укладено на 10 років.

Згідно додатку до договору межі даної земельної ділянки в натурі (на місцевості) були визначені на підставі ОСОБА_4.

Дана земельна ділянка за ОСОБА_4 приймання-передачі від 14.07.2009 р. була передана ФГ Каменне .

Рішенням господарського суду Волинської області у справі № 903/411/15 від 30.06.2015р. було внесено зміни до договору, а саме:

- п. 5. Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, площею 30, 3998 га становить 5 184 889, 76 грн.;

- п. 9. Орендна плата справляється виключно у грошовій формі в розмірі 155 546, 70 грн. в рік, що становить 3 % від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки.

Дане рішення набрало законної сили згідно якого було встановлено нову суму орендної плати в розмірі 155 546,70 грн. на рік.

Згідно розрахунку прокурора та позивача відповідач в період з 23.09.2015р. по січень 2017р. жодних платежів та дій щодо погашення заборгованості не здійснив.

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за період, що перевищує календарний рік (більш як 16 місяців) призвело до наявності заборгованості в сумі 207 395, 00 грн. та свідчить про системний характер невиконання обов'язків зі сторони орендаря - ФГ Каменне .

Окрім того, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка сформована станом на 16.01.2017р., нормативно - грошова оцінка земельної ділянка площею 30, 3998 га становить 20 278 433, 37 грн. Враховуючи, що змінені умови договору оренди землі від 14.07.2009 р. на даний час суперечать п.п. 288.5.1, п. 288.5, ст.288 Податкового кодексу України та повинні бути приведені у відповідність до вимог чинного законодавства, згідно якого розмір орендної плати становив би 608 353,00 грн. (З % від нормативно - грошової оцінки), а не 155 546,70 грн. Однак, відповідач, з доводів прокурора та позивача, всупереч зазначеним обставинам та рішенню суду, за використання земельної ділянки площею 30, 3988 га продовжує неправомірно декларувати орендну плату в сумі 1385 грн. /рік (115 грн./місяць).

Як зазначила в судовому засіданні сільський голова ОСОБА_1 бюджет Великоведмезької сільської ради недоотримує значних коштів. Разом із тим, вказані обставини перешкоджають органу місцевого самоврядування передати земельну ділянку площею 30, 3988 га. іншому орендарю, оскільки зборами співвласників майнових паїв виражено недовіру даному фермерському господарству.

Вказані обставини в сукупності є підставами для дострокового розірвання договору оренди землі від 14.07.2009, укладеного між Великоведмезькою сільською радою та фермерським господарством Каменне .

Водночас, як передбачено п. 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на р/р 33212812700292 УДК у Волинській області МФО 803014, код платежу 13050200 не пізніше 10 числа наступного звітного місяця.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, основна сума заборгованості в розмірі 207 395,00грн. на час звернення з позовом до суду залишається непогашеною.

Відповідно до п. 28 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Разом із тим, своїми діями, які виразились у несплаті грошових коштів за договором оренди земельної ділянки, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 41 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в т. ч. неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно вимог ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, позивачем уточнено розрахунок пені за період прострочення з 11.11.2015 р. по 13.06.2016 р.

Згідно приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за № 14 від 17.12.2013).

Так, згідно уточненого розрахунку позивача, відповідачу було нараховано пеню в розмірі 8153,08грн.

Як визначено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі розрахунку заборгованість відповідача з інфляційних втрат та 3% річних становить 31 961, 52 грн. та 7 653,73 грн.

Отже, загальна сума заявлена до стягнення становить 255 163, 33 грн. є обгрунтованою, підтверджена належними доказами та підлягає до задоволення.

Крім цього, прокурором та позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки у власність держави в особі Великоведмезької сільської ради площею 30, 3988 га.

Згідно ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до постанови Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України у справі № 6 - 75цс13 від 18.09.2013 однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

За змістом ст. 21 Закону розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити нормативному акту, чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону щодо своєчасності внесення орендної плати та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України, передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Несплата відповідачем орендної плати за період, що перевищує календарний рік призвело до наявності заборгованості в сумі 207 395, 00 грн. та свідчить про системний характер невиконання обов'язків зі сторони орендаря - фермерського господарства «Каменне» .

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Разом з тим, судом встановлено, що земельна ділянка площею 30, 3988 га, яка є об'єктом договору оренди землі знаходиться в межах Великоведмезької сільської ради. Кошти за її використання спрямовуються до бюджету даного органу місцевого самоврядування. З доводів прокурора, систематична несплата Відповідачем орендної плати на користь місцевого бюджету Великоведмезької сільської ради є наявним порушенням інтересів держави.

Враховуючи те, що Великоведмезька сільська рада невзмозі здійснити захист інтересів територіальної громади самостійно через відсутність в бюджеті сільської ради коштів на сплату судового збору, про що повідомила місцеву прокуратуру листом № 10/01 - 14 - 17 від 16.01.2017, прокурором на підставі ст.121 Конституції України, п.2 ст.23 Закону України Про прокуратуту , ст.2 ГПК України та у відповідності до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. здійснено представництво інтересів держави в суді шляхом подання даного позову.

Як роз'яснено у пункті 1.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що з положень статей 13,14,140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі- продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

Разом з тим, як вбачається з умов даного договору, а саме, п. З договору оренди землі від 14.07.2009 на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна - господарські будівлі. З долученого до матеріалів справи акту приймання - передачі основних засобів по колгоспу імені Гетьмана № 48 від 12.02.2001 встановлено, що на даній земельній ділянці розташовані приміщення свинарника, яке прийняли 9 пайовиків, 6 із яких померло, що підтверджується довідкою № 37 від 16.01.2017, решта - згідно заяви, доданої до матеріалів позовної заяви підтвердили, що будь - яких правочинів, спрямованих на відчуження об'єкту нерухомого майна із ФГ Каменне не укладали.

Крім того, згідно Інформаційних довідок № 79051722 та № 79052586 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо голови ФГ Каменне ОСОБА_4 та юридичної особи - фермерського господарства, встановлено відсутність зареєстрованого права власності на вищевказане господарське приміщення, що підтверджує факт використання його без будь - яких правовстановлюючих документів та є підставою для повернення земельної ділянки у власність територіальної громади Великоведмезької сільської ради.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позову вцілому.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в розмірі 7049, 65 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на останнього.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 549, 625, 626, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 21, 24, 32, 35 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 22, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1 .Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Фермерського господарства «Каменне» (44651, Волинська обл., Маневицький р-н, с. Комарове, код 36470109) на користь Великоведмезької сільської ради (44631, Волинська обл., Маневицький р-н, с. Велика Ведмежка, вул. Соборності, 14 б, код 04334264, р/р 33212812700292 УДК у Волинській області, МФО 803014, код платежу 13050200, отримувач - місцевий бюджет Великоведмезької сільської ради) 255 163, 33 грн., з яких: 207 395,00грн. - сума основного боргу, 8 153,08 грн. - пені, 31 961,52 грн. - інфляційні втрати та 7 653,73грн. 3% річних.

3. Розірвати Договір оренди землі від 14.07.2009р., укладений між Великоведмезькою сільською радою та Фермерським господарством Каменне , зареєстрований в управлінні Держкомзему в Маневицькому районі за № 040908900004 від 24.07.2009 р.

4. Зобов'язати Фермерське господарство «Каменне» (44651, Волинська обл., Маневицький р-н, с. Комарове, код 36470109) повернути у власність держави в особі Великоведмезької сільської ради земельну ділянку площею 30, 3988 га нормативно-грошова оцінка якої складає 20 278 433, 37 грн., шляхом підписання відповідного акту прийому-передачі.

5. Стягнути з Фермерського господарства «Каменне» (44651, Волинська обл., Маневицький р-н, с. Комарове, код 36470109) в дохід Прокуратури Волинської області (м.Луцьк, вул. Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915, рах. 35216072004945 ДКС України, МФО 820172, КБК 22030001) 7 049, 65 грн. судового збору.

Повне рішення складено 10.03.2017 р.

Суддя В.А.Пахолюк