Рішення

від 08.03.2017 по справі 904/1403/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.03.2017 Справа № 904/1403/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАММОН", м. Дніпро

до Приватного підприємства "ВК і К", м. Дніпро

про стягнення 48 297,08 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.03.17р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАММОН" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "ВК і К" (далі-відповідач) про стягнення 45 835,76 грн. - заборгованості за поставлений товар, 2461,32 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару по Договору поставки № 7 від 13.11.2013 р.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2017 р. по справі № 904/1403/17 порушено провадження, розгляд справи призначено у судове засідання на 07.03.2017 р.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився вимог суду, викладених в ухвалі суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2017 р. надіслана на адресу відповідача, що зазначена у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (49125, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 13745730) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу відповідача повернуті до суду з позначкою: "за відмовою адресата від одержання".

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.03.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАММОН" (постачальник) та Приватним підприємством "ВК і К" (покупець) укладений Договір поставки № 7 (далі - Договір), за п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у встановлені даним Договором строки у власність покупця товар, що визначений в п. 1.2. цього Договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за встановленими цінами в строки та на умовах даного Договору.

Предметом поставки - товаром - на даним Договором є добавки функціональні харчові, суміші багатофункціональні харчові та покриття полімерні захисні для харчової продукції, виробництва фірми "КАММОН" (Україна), надалі - товар (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору асортимент товару, що постачається за даним Договором, передбачається в накладній на поставку відповідної партії товару, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 3.2.2. Договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами та на умовах даного Договору.

Загальна сума даного Договору визначається сукупністю сум всіх видаткових накладних на товар (п. 7.5. Договору).

Згідно п. 8.2. Договору термін оплати товару - 30 (тридцять) календарних днів з моменту отримання від постачальника товару.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 58 750,76 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними: № 300 від 22.09.2016 р. на суму 13 163,40 грн., № 308 від 28.09.2016 р. на суму 14 483,38 грн., № 311 від 30.09.2016 р. на суму 14 054,92 грн., № 320 від 10.10.2016 р. на суму 7842,00 грн., № 329 від 17.10.2016 р. на суму 9207,06 грн., копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 12-16).

Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати товару на суму 45 835,76 грн., що і є причиною виникнення спору.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 45 835,76 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно п. 9.5. Договору у випадку якщо покупець не сплачує за товар протягом встановленого строку п. 8.2., покупець сплачує пеню в розмірі 3 % від суми поставки за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином на підставі п. 5.2. Договору та з урахування ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивачем відповідачу нараховано пеню в розмірі 2 461,32 грн. (за період з 17.11.2016 р. по 27.01.2017 р.)

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені, суд визнає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі: 45 835,76 грн. - заборгованості за поставлений товар, 2461,32 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" (49125, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 13745730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАММОН" (49019, м. Дніпро, вул. Сибірська, 35; код ЄДРПОУ 38752587)

45 835,76 грн. (сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 76 коп.) - заборгованості за поставлений товар, 2461,32 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят одна грн. 32 коп.) - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_2 Дата підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України "10 " березня 2017 р.

Повне рішення складено 10.03.2017