Рішення

від 02.03.2017 по справі 908/3520/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/5/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 Справа № 908/3520/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Славія» (87513, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 26 квартал, буд. 5, кімната 25; код ЄДРПОУ 31674361)

до відповідача: Приватного підприємства «Постач М» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська (Дзержинського), буд. 3; код ЄДРПОУ 35980175)

про стягнення 15 625 грн. 01 коп.

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

Від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 26.12.2016р.).

Від відповідача - не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядаються позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Славія» про стягнення з Приватного підприємства «Постач М» суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 15625 грн. 01 коп.

Ухвалою від 03.01.2017р. за поданими позовними матеріалами порушено провадження № 24/5/17, розгляд господарської справи № 908/3520/16 був призначений на 15.02.2017р. об 11-30.

В судовому засіданні 15.02.2017р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання 15.02.2017р. не прибув. Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі, яка направлялась на адресу відповідача провернулась з відміткою поштового відділення: « за закінченням терміну зберігання» .

З урахуванням викладених обставин розгляд справи було відкладено на 02.03.2017р. о 10-30.

В судовому засіданні 02.03.2017 р. був присутній тільки представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, відзив не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся ухвалами суду, які надіслані на адресу відповідача, зазначену в позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За заявою присутнього представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

По закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Славія» здійснило поставку Приватному підприємству «Постач М» металевого прокату, а саме: лист 30 мм. ст. 3 у кількості 0,44 т. на суму 3729,00 грн. без ПДВ; лист 25 мм. ст. 45 у кількості 0,8 т. на суму 9291,84 грн. без ПДВ.

Всього позивачем відповідачу поставлено товар на суму 15 625,01 грн. (ПДВ 2604,17), що підтверджується видатковою накладною від 13.01.2015 р. № 2.

Відповідачем отриманий товар оплачено не було.

Листом № 09/12-1 від 09.12.2016 р. позивач звертався до відповідача із вимогою погасити заборгованість. Лист повернувся за закінченням терміну зберігання. Заборгованість не погашена.

Стягнення з відповідача на користь позивача 15 625,01 грн. основного боргу за поставлений товар було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 вказаного кодексу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, між сторонами склалися господарські відносини, згідно яких, позивач поставив, а відповідач прийняв товар (металопрокат) - лист 30 мм. ст.3 у кількості 0,44 т. на суму 3729,00 грн. без ПДВ; лист 25 мм. ст. 45 у кількості 0,8 т. на суму 9291,84 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною від 13.01.2015 р. № 2 на загальну суму 15 625,01 грн. (ПДВ 2604,17). Видаткова накладна містить всі необхідні реквізити (сторони узгодили всі умови відповідного правочину) та підписана з боку обох сторін і містить печатки підприємств. Товар прийнятий з боку відповідача особою, на підставі довіреності № 2 від 13.01.2015 р., в якій містилось посилання на постачальника, товар та рахунок № 2 від 13.01.2015 р. Товар отримано без заперечень та зауважень.

На оплату поставлено товару позивачем відповідачу було виставлено рахунок № 2 від 13.01.2015 р. на суму 15 625 грн. 01 коп.

Доказів сплати відповідачем рахунку суду не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, правовідносини сторін були врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. (п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р.).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт поставки позивачем відповідачу товару та прийняття відповідачем товару на загальну суму 15 625 грн. 01 коп. підтверджено документально. Заборгованість є простроченою.

Факт прострочення оплати відповідачем позивачу заявленої до стягнення суми основного боргу підтверджується матеріалами справи.

Доказів сплати спірної заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь 15 625 грн. 01 коп. основного боргу за поставлений товар.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Постач М» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська (Дзержинського), буд. 3; код ЄДРПОУ 35980175) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Славія» (87513, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 26 квартал, буд. 5, кімната 25; код ЄДРПОУ 31674361) 15 625 грн. 01 коп. (п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 01 копійку) основного боргу та 1 378 грн. 00 коп. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень 00 копійок) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 10.03.2017 р.

Суддя Т.А.Азізбекян