Рішення

від 14.02.2017 по справі 909/1177/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 р. Справа № 909/1177/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І.,

секретар судового засідання Максимів Н.Б.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність від 13.12.2016),

від відповідача представники не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівей" (вул. Промислова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76019)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-ІФ" (вул. Каракая, 34, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300)

про стягнення коштів в сумі 152170,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Юнівей" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Карпати-ІФ" про стягнення коштів в сумі 152170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №13/06 купівлі-продажу від 13.06.2016 в частині оплати за отриманий товар, в зв'язку з чим просить стягнути кошти в сумі 152170,00 грн. з яких: сума основного боргу - 70000,00 грн., пеня - 42000,00 грн., 35000,00 грн. - штраф, інфляційні втрати - 4480,00 грн. та три проценти річних - 690,00 грн.

Ухвалою суду від 29.12.2016 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 24.01.2017.

В зв'язку з неприбуттям в судове засідання представників сторін 24.01.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 14.02.2017.

В судовому засіданні 14.02.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 14.02.2017 в судове засідання повторно не з'явився, про причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу суду від 29.12.2016 про порушення провадження у справі надіслано судом відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та відділенням поштового зв'язку суду не повернуто.

Таким чином, відповідачу було повідомлено про час і місце розгляду справи судом та

надано термін та можливість для забезпечення участі у судовому засідання свого уповноваженого представника .

Враховуючи, що відповідач явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву не подав, проте, його було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, суд вважає, що справу слід розглянути на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 14.02.2017 та дослідивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, з врахуванням наступного:

між ТОВ "Юнівей" (позивач, продавець) та ТОВ "Карпати-ІФ" (відповідач, покупець) 13.06.2016 укладено договір купівлі-продажу №13/06 (далі - договір), за яким продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором передати у власність покупцю належні продавцеві на праві власності товаро-матеріальні цінності (товар).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, між сторонами виникли зобов'язальні відносини.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що сума цього договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору.

Згідно п. п. 3.1, 3.2 договору поставка товару здійснюється зі складу продавця, шляхом самовивозу. Дата поставки товару, його асортимент та кількість зазначається сторонами у оформлених видаткових накладних на товар.

Згідно п. 4.1 договору приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки та оформляється відповідною видатковою накладною. Приймання товару на відповідність його кількості та якості здійснюється покупцем в місці отримання останнім товару. При цьому ретельно перевіряється на відповідність кількість, якість та асортимент поставленого товару. Після приймання товару претензії по кількості та якості прийнятого товару не приймаються.

Згідно ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар на користь відповідача на суму 90000,00 грн., що підтверджується накладною №1 від 22.06.2016, копія якої міститься в матеріалах справи. Вказану вище накладну підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено їхніми печатками.

Крім того, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №13/06 від 13.06.2016 на загальну суму 90000,00 грн.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунку на товар протягом трьох банківських днів з дня одержання рахунку, якщо інше не вказане в рахунку. Остаточні розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними.

Пунктом п. 5.3 договору встановлено, що прийняття покупцем товару та підписання відповідних видаткових накладних є підставою для розрахунку за поставлений товар.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором бо законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, передбачені пунктами 5.2, 5.3. договору умови щодо виконання зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідачем не було виконано належним чином та сплачено кошти тільки в сумі 20000,00 грн., що підтверджується випискою з банку.

З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань утворилася заборгованість в розмірі 70000,00 грн.

Відповідно до п. 6.3 договору у випадку, якщо покупець не здійснить оплату на протязі терміну, зазначеного в п. 5.2. даного договору, він сплачує пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Оплата пені не звільняє покупця від оплати за поставлений товар.

Пунктом 6.4 даного договору встановлено, що за несвоєчасно оплачений товар покупець сплачує продавцю одноразово штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків від вартості неоплаченого товару в терміни, визначені п. 5.2. даного договору.

Виходячи з умов договору відповідачу нараховано позивачем пеню в розмірі 42000,00 грн. та 35000,00 грн. штрафу.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

На підставі наведеної норми позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4480,00 грн. - інфляційних втрат та 690,00 грн. - три проценти річних.

У відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України за допомогою програми ІПС "Законодавство" судом було перераховано розмір заявлених позивачем сум пені, інфляційних втрат та три проценти річних.

При перерахунку судом правильності арифметичних розрахунків, встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення три проценти річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 688,52 грн., а в стягненні решти слід відмовити.

З приводу стягнення пені та штрафу, слід зазначити наступне:

з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язання умовами договору (п.6.3) встановлено, що у випадку, якщо покупець не здійснить оплату на протязі терміну, зазначеного в п. 5.2. даного договору, він сплачує пеню в розмірі 0,5 відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Крім того, встановлено, що за несвоєчасно оплачений товар покупець сплачує продавцю одноразово штрафну санкцію в розмірі 50 відсотків від вартості неоплаченого товару в терміни, визначені п. 5.2. даного договору (п.6.4).

Тобто, за одне й те саме порушення - несвоєчасне здійснення оплати за товар договором передбачена подвійна відповідальність.

Згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлено і пеню, і штраф, проте вказані санкції є різновидами неустойки, які мають подвійну правову природу, зокрема, є одночасно засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що враховуючи несвоєчасну оплату відповідачу нараховано пеню, а згодом на ту ж суму нараховано штраф.

Таким чином, в даному випадку штраф нараховано на зобов'язання, на яке вже було нараховано пеню.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що у стягненні штрафу слід відмовити

Що стосується стягнення пені, то слід зазначити, що згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею третьою вказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, при перерахунку судом правильності нарахувань пені за допомогою програми ІПС "Законодавство" встановлено, що до стягнення підлягає сума в розмірі 6724,59 грн., а в сумі 35275,41 грн. пені слід відмовити, оскільки така сума суперечить вимогам вищевказаного Закону та перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи те, що в результаті порушення відповідачем договірних зобов'язань виникла заборгованість, суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими, проте, такими, що підлягають частковому задоволенню

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 61, 124 Конституції України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 55, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати-ІФ" (вул. Каракая, 34, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 38025723) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юнівей" (вул. Промислова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76019, код 33645826) кошти в сумі 81893,11 грн. (вісімдесят одна тисяча вісімдесят дев'яносто три гривні одинадцять копійок), з яких: 70000,00 грн. (сімдесят тисяч гривень нуль копійок) - сума основного боргу, 6724,59 грн. (шість тисяч сімсот двадцять чотири гривні п'ятдесят дев'ять копійок) - пеня, 4480,00 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень нуль копійок) - інфляційні втрати, 688,52 грн. (шістсот вісімдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки) - три проценти річних та судовий збір в розмірі - 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).

В решті позову відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грица Ю.І.

Повне рішення складено 10.03.2017.