Рішення

від 13.02.2017 по справі 910/22734/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017Справа №910/22734/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПММ-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "УКРГАЗЗБУТ"

про стягнення 648 554,06 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Матяш Т.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПММ-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "УКРГАЗЗБУТ", в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу, заборгованості по орендній платі за квітень та травень 2016р. за договором оренди нерухомого майна № 1 від 29.03.2016р. у розмірі - 520 000,00 грн., а також21 463,90 грн. - інфляційних втрат, 9 185,24 грн. - 3% річних та 97 904,92 грн. - договірної пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо виконання умов вищезазначеного договору.

Пред'являючи позов до суду, позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачу, а також просив накласти арешт на грошові кошти відповідача на всіх рахунках в межах заявлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 р. порушено провадження у справі № 910/22734/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.01.2017 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва розгляд справи відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у даному судовому засіданні заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищевказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При вирішення питання про забезпечення позову, господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Згідно з п 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про ускладнення та/або неможливості виконання рішення суду, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду; крім того, предметом розгляду даної справи не є майно, на яке позивач просить накласти арешт та не конкретизовано перелік цього майна; не надано суду доказів приналежності спірного майна відповідачу.

На підставі вищенаведеного, суд відмовляє позивачу у задоволені заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав повторно, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу.

У судовому засіданні 13.02.2017 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ПММ-Сервіс та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Укргаззбут укладено договір оренди нерухомого майна № 1, відповідно до якого Договору Орендодавець зобов'язується передати Орендарю, Орендар приймає в тимчасове платне користування нерухоме майно - комплекс нежитлових будівельних споруд, а саме - склад ПММ (паливно-мастильних матеріалів), в подальшому - Нафтобаза , розташований за адресою: 08011, Київська область, Макарівський район, с Забуяння, вул. Жовтнева, 71, а також обладнання і резервуари згідно додатку № 2 до цього Договору (далі за текстом - Об'єкт оренди ) .

Відповідно до п. 3.2 Договору передача Об'єкту оренди, в користування здійснюється уповноваженими представниками сторін на підставі акту приймання-передачі, (Додаток № 1 до Договору), в якому вказується технічний стан об'єкта оренди.

Згідно розділу 6 Договору за користування об'єктом оренди орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в національній валюті України - гривнях, по безготівковому рахунку на рахунок орендодавця. Розмір орендної плати на день укладання договору складає 260 000,00 грн. За умови збільшення курсу НБУ на день розрахунку, орендна плата за розрахунковий місяць складає гривневий еквівалент вказаної суми в долл. США по курсу НБУ на день розрахунку.

Днем сплати орендної плати вважається днем зарахування грошових коштів (орендної плати) в повному об'ємі на розрахунковий рахунок орендодавця.

Усі платежі за користування орендарем води, електроенергії, газу, телефонного зв'язку, сплата міжміських та міжнародних дзвінків та вивіз сміття, а також затрати орендодавця по сплаті за землю (земельний податок), на якому знаходиться об'єкт оренди, в розмірі, вказаному у відповідному рахунку, сплачується протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку орендарем.

Орендна плата нараховується з моменту фактичної передачі об'єкта оренди по акту прийому-передачі та перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно. Однак не пізніше 5-го числа розрахункового місяця. Датою кінцевого нарахування орендної плати є підписи сторін акту прийому передачі про повернення об'єкта оренди орендодавцю.

Згідно з п. 12.1. договору, договір набирає силу з 02.04.2016р. та діє протягом 6 місяців, а в частині розрахунків та повернення об'єкту оренди - до повного виконання сторонами сої зобов'язань.

За актом приймання - передачі приміщення в оренду від 29.03.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПММ-Сервіс" передало, а відповідач прийняв в оренду приміщення нерухоме майно - комплекс нежитлових будівельних споруд, а саме - склад ПММ (паливно-мастильних матеріалів) - Нафтобаза , розташований за адресою: 08011, Київська область, Макарівський район, с. Забуяння, вул. Жовтнева, 71, що підтверджується підписами та печатками сторін на вищевказаному акті.

У додатку 2 до договору сторонами було погоджено перелік майна відповідно до спірного договору від 29.03.2016р.

За період з 29.05.2016р. по 31.05.2016р. позивачем надавались відповідачу послуги по оренді майна, що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0000005 від 21.04.2016р. та № СФ-0000007 від 10.05.2016р. та актом звірки взаєморозрахунків від 31.05.2016р., складеного за період з 01.01.2016р. по 31.05.2016р. на загальну суму 520 000,00 грн., який підписаний та скріплений печатками уповноважених представників сторін, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 520 000,00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Водночас, відповідач частково сплатив наявну заборгованість на користь позивача в розмірі 21 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 67938370 від 19.08.2016р. на суму 11 000,00 грн. та № 74 від 04.10.2016р. на суму 10 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні норми закріплені також і в Господарському кодексу України.

Так, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач частково виконав умови договору, сплативши заборгованість перед позивачем в розмірі 21 000,00 грн., суд дійшов висновку, що позивачу належить відмовити в цій частині позовних вимог.

Відповідач правом надання відзиву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів виконання грошових зобов'язань за договором оренди № 1 від 29.03.2016р. не надав, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання грошових зобов'язань не надав.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині 499 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 97 904,92 грн. - пені, 21 463,90 грн. - інфляційних втрат та 9 185,24 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 524, 533 Цивільного кодексу України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що останнім допущено помилку в методиці розрахунку.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3 договору в разі порушення строків та умов оплати орендних платежів та інших платежів, визначених договором, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення платежу.

Так, відповідно до розрахунку суду, здійсненого у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Господарського кодексу України розмір пені становить 83 638,41 грн., розрахунок суми, якої наведений у таблиці нижче.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 260000.00 06.05.2016 - 26.05.2016 21 19.0000 % 0.104 %* 5668.85 260000.00 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 7160.66 260000.00 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 8204.92 260000.00 29.07.2016 - 18.08.2016 21 15.5000 % 0.085 %* 4624.59 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 249000.00 20.08.2016 - 15.09.2016 27 15.5000 % 0.085 %* 5694.34 249000.00 16.09.2016 - 03.10.2016 18 15.0000 % 0.082 %* 3673.77 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 239000.00 05.10.2016 - 27.10.2016 23 15.0000 % 0.082 %* 4505.74 239000.00 28.10.2016 - 01.12.2016 35 14.0000 % 0.077 %* 6399.45

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 260000.00 06.06.2016 - 23.06.2016 18 18.0000 % 0.098 %* 4603.28 260000.00 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 8204.92 260000.00 29.07.2016 - 18.08.2016 21 15.5000 % 0.085 %* 4624.59 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 249000.00 20.08.2016 - 15.09.2016 27 15.5000 % 0.085 %* 5694.34 249000.00 16.09.2016 - 03.10.2016 18 15.0000 % 0.082 %* 3673.77 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 239000.00 05.10.2016 - 27.10.2016 23 15.0000 % 0.082 %* 4505.74 239000.00 28.10.2016 - 01.12.2016 35 14.0000 % 0.077 %* 6399.45

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних дійшов висновку, що позивач здійснив розрахунок невірно, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7 945,81 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 260000.00 06.05.2016 - 18.08.2016 105 3 % 2243.84 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 249000.00 20.08.2016 - 03.10.2016 45 3 % 920.96 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 239000.00 05.10.2016 - 01.12.2016 58 3 % 1139.34

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 260000.00 06.06.2016 - 18.08.2016 74 3 % 1581.37 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 249000.00 20.08.2016 - 03.10.2016 45 3 % 920.96 Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 239000.00 05.10.2016 - 01.12.2016 58 3 % 1139.34

Судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат виконано арифметично вірно та не перевищує розрахунок суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 499 000,00 грн. основного боргу, 3% річних - 7 945,81 грн., інфляційних втрат - 21 463,90 грн. та 83 638,41 грн. пені.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати по сплаті судового бору при частково задоволені позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати в розмірі 9 180,72 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "УКРГАЗЗБУТ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "УКРГАЗЗБУТ" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд.12, код ЄДРПОУ 38405788), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПММ-Сервіс" (52005, Дніпропетровська обл. смт. Слобожанське, вул. Харківська, буд. 32, код ЄДРПОУ 39972021) заборгованість у розмірі 499 000,00 (чотириста дев'яносто дев'ять тисяч гривень) грн., 83638,41 (вісімдесят три тисячі шістсот тридцять вісім грн. 41 коп.) грн. - пені, 21 463,90 (двадцять одна тисяча чотириста шістдесят три грн. 90 коп.) грн. - інфляційних втрат, 7 945,81 (сім тисяч дев'ятсот сорок п'ять грн. 81 коп.) грн. - 3 % річних та 9 180,72 (дев'ять тисяч сто вісімдесят грн. 72 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.02.2017 р.

Суддя Пригунова А.Б.