Рішення

від 01.03.2017 по справі 910/19831/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017Справа №910/19831/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сельвія Фінанс

про стягнення 30 252,64 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Шурда О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Державна продовольчо-зернова корпорація звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сельвія Фінанс , в якому просить суд стягнути з відповідача 30 252,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо виконання умов договору поставки № ХРН 0088-С від 19.02.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/19831/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та списком згрупованих поштових відправлень з відтиском штемпеля поштового відділення - 10.02.2017.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст.ст.75, 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 01.03.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

19.02.2016 р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сельвія Фінанс" укладено договір поставки № ХРН 0088-С відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити зерно українського походження врожаю 2015 року (надалі іменується товар). Культура та клас товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід'ємними частинами. Додаткові угоди укладаються згідно форм, наведених у додатку № 1 до договору.

У пункті 1.2. договору продавець гарантує, що він є сумлінним і єдиним власником товару, а також те, що на товар або його частину відсутні права або претензії третіх осіб (у тому числі товар не є предметом застави і/або податкової застави, не перебуває під арештом, обтяженням і/або забороною, не є спільною власністю, право власності на товар не оскаржується третіми особами, щодо товару не ведуться судові розгляди, треті особи не мають права першочергової купівлі товару, з третіми особами не укладені договори відчуження товару, щодо товару не видавались аграрні розписки).

Ціна товару за одиницю виміру товару зазначається в додаткових угодах до договору, які є його невід'ємними частинами. (п.3.1. договору).

Загальна вартість цього договору становить суму вартості товару, зазначеного у видаткових накладних та/або актах приймання-передачі до договору (п. 3.2. договору).

У пункті 4.7.(а) договору зазначено, що поставка товару підтверджується та супроводжується видатковою накладною, що оформлена на підставі довіреності покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей;

Пунктом 6.4. даного договору встановлено, що продавець який є платником ПДВ, зобов'язується зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 201.1 Податкового кодексу України.

Сторони погодили, що у випадку невиконання продавцем вимог п. 6.4 цього договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості товару (п.6.5. договору).

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Сельвія Фінанс поставило Публічному акціонерному товариству Державна продовольчо-зернова корпорація товар, а останній прийняв та оплатив кукурудзу 3 класу, згідно видаткової накладної № СФ-00000008 від 01.03.2016 р.

Умовами п. 6.4 договору встановлено, що продавець зобов'язується зареєструвати податкову накладну на товар в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 201.1 Податкового кодексу України, проте як вбачається з матеріалів справи, станом на день подання позову до суду, згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних, що є публічною інформацією, Товариством з обмеженою відповідальністю Сельвія Фінанс не зареєстровано податкову накладну на суму 151 263,20 грн. за видатковою накладною № СФ-00000008 від 01.03.2016 р.

12.09.2016р. позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу № 130-2-12/4730 від 12.09.2016 року з проханням зареєструвати податкову накладну до Єдиного реєстру податкових накладних та сплатити штраф у розмірі 20% від вартості товару, що становить 30 252,64 грн. на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація , проте, вказаний лист-вимогу залишено відповідачем без відповіді.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спір у справі виник у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сельвія Фінанс" як продавець, не зареєструвавши податкову накладну, порушило умови договору та відповідно до п. 6.5. договору зобов'язане сплатити штраф у розмірі 20% від вартості товару.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.п. 14.1.60 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 та визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у реєстрі.

Згідно п. 3 вищезазначеного порядку реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не видаються отримувачу (покупцю) товарів (послуг) та залишаються у їх постачальника (продавця), складені під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, складені в межах виконання угод про розподіл продукції; складені за операціями з постачання товарів (послуг), які звільнені від оподаткування) незалежно від суми податку на додану вартість, зазначеної в одній податковій накладній та/або розрахунку коригування.

Також вказаним порядком передбачено, що постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Виходячи із умов договору поставки відповідач зобов'язаний був зареєструвати податкову накладну до Єдиного реєстру податкових накладних, проте останній жодних дій на виконання свого зобов'язання не здійснив, чим порушив права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами договору, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення у даній справі останній є чинним, а отже таким, що підлягає виконанню.

Відповідачем належними та допустимими доказами твердження позивача не спростовані. Доказів реєстрації податкової накладної на поставку товару за укладеним з позивачем договором відповідачем суду не надано.

У відповідності до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.4. договору сторони погодили, що у випадку відсутності вчасно зареєстрованої (відповідно до ст. 201.10 ПКУ) податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 20.1. ПКУ покупець звільняється від обов'язку здійснити оплату грошової суми в розмірі, визначеному в п. 6.5. договору - 20% від загальної вартості товару. Грошова сума у вказаному розмірі вважається штрафною санкцією продавця за невиконання умов договору та норми законодавства.

Оскільки судом встановлено факт невиконання відповідачем зобов'язань згідно умов договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.

При цьому, суд, перевіривши розрахунок штрафу позивача, дійшов висновку, що він виконаний вірно, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 30 252,64 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача щодо сплати судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " Сельвія Фінанс" (03115, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛЬВІВСЬКА, будинок 22, приміщення 12 код ЄДРПОУ 39815265) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279) штрафу розмірі 30 252, 64 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят дві грн. 64 коп.) та судовий збір у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.03.2017 р.

Суддя А.Б. Пригунова