Рішення

від 27.02.2017 по справі 910/22728/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017Справа №910/22728/16

За позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Спасо-Преображенської релігійної громади у Печерському районі міста Києва Української православної церкви

про стягнення 42 618,83 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Цимбаліст В.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Спасо-Преображенської релігійної громади у Печерському районі міста Києва Української православної церкви, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість з компенсації витрат позичкодавця в сумі 35 977,13 грн., заборгованість з компенсації витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою в сумі 1085,60 грн., пеню в сумі 4 536,06 грн., інфляційні втрати в сумі 504,69 грн. та 3% річних в сумі 515,35 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 р. порушено провадження у справі № 910/22728/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.01.2017 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 18.01.2017 р. розгляд справи відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України на 13.02.2017 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 13.02.2017 р. розгляд справи відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України на 27.02.2017 р.

У судовому засіданні 27.02.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвала суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 27.02.2017 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2015 р. між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Спасо-Преображенською релігійною громадою у Печерському районі міста Києва Української православної церкви укладено договір № 01/12-р про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається позичку (безоплатне користування), за умовами якого позичкодавець на підставі рішення Київської міської ради від 13.11.2013 р. №513/10001 передає, а користувач приймає у позичку (безоплатне користування) нерухоме майно (нежитлові приміщення в будинках), далі - об'єкт позички, за адресою: місто Київ, вулиця Ракетна, будинок № 8 літ. А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 551867480000, для розміщення релігійної громади (п. 1.1. договору).

Відповідно п. 3.1. Користувач компенсує позичкодавцеві:

- витрати позичкодавця за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт позички, які за вересень 2015 року складають: 92 (дев'яносто дві) грн. 66 коп. на місяць;

- витрати позичкодавця, які за вересень 2015 року складають: 2969 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 36 коп. на місяць;

Розмір компенсації витрат позичкодавця та компенсації витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою може бути зміненою на вимогу однією із сторін у разі зміни відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.2. договору).

Додатково до компенсації витрат позичкодавця та компенсації витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується користувачем разом з компенсацією витрат позичкодавця та компенсацією витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою (п. 3.3. договору).

Компенсація витрат позичкодавця та компенсація витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою сплачується користувачем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати компенсації витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта позички позичкодавцеві (п. 3.4. договору).

Компенсація витрат позичкодавця та компенсація витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою сплачується користувачем на рахунок позичкодавця щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця (п. 3.5. договору).

Користувач зобов'язаний сплачувати компенсацію витрат позичкодавця та компенсацію витрат позичкодавця за користування земельної ділянкою своєчасно і в повному обсязі (п. 4.2. договору).

Договір, згідно п. 9.1., вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє з 29.12.2015 р. до 13.11.2062 р.

За актом приймання-передачі від 29.12.2015 р. позивач передав, а відповідач прийняв у позичку (безоплатне користування) згідно з договором приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 1116,3 кв.м. (підвал-294,6 кв.м; 1 пов.-420,0 кв.м; 2 пов.-401,7 кв.м) за адресою м.Київ вул. Ракетная, 8 літ. А.

13.09.2016 р. Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулось до Спасо-Преображенської релігійної громади у Печерському районі міста Києва Української православної церкви з вимогою № 155/1/03-5450 від 13.09.2016 р. про сплату заборгованості так як на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення умов договору № 01/12-р від 29.12.2015 р. в частині сплати компенсаційних витрат та витрат за користування земельною ділянкою, внаслідок чого позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Умовами договору № 01/12-р від 29.12.2015 р. про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в позичку (безоплатне користування) компенсація витрат позичкодавця та компенсація витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою сплачується користувачем на рахунок позичкодавця щомісячно не пізніше 5 числа наступного місяця.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно зі ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, приймаючи до уваги, що умовами договору № 01/12-р від 29.12.2015 р. про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається у позичку (безоплатне користування) - Спасо-Преображенська релігійна громада у Печерському районі міста Києва Української православної церкви повинна була сплачувати компенсацію витрат позичкодавця та витрати за користування земельною ділянкою до моменту припинення дії договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості з компенсаційних витрат позичкодавця в сумі 35 977,13 грн. та заборгованість з компенсації витрат позичкодавця за користування земельною ділянкою в сумі 1 085,60 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 504,69 грн. - інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми у розмірі 515,35 грн. та пеню в розмірі 4 536,06 грн.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, оскільки відповідачем допущено прострочення оплати оренди приміщень та сплати комунальних послуг, приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов висновку, що він виконаний вірно, а відтак розмір інфляційних втрат становить 504,69 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 515,35 грн., пені в розмірі 4536,06 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених вимог та наведених обґрунтувань, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити.

2. Стягнути зі Спасо-Преображенської релігійної громади у Печерському районі міста Києва Української православної церкви (01010, м. Київ, вул. Січневого Повстання, 3, кв. 80, ідентифікаційний номер 34238931) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51А, ідентифікаційний код 03366500) заборгованість у розмірі 35977,13 грн. (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят сім грн. 13 коп.) грн., заборгованість з компенсації витрат за користування земельною ділянкою - 1085,60 грн. (одна тисяча вісімдесят п'ять грн. 60 коп.), 504,69 (п'ятсот чотири грн. 69 коп.) грн. - інфляційних втрат, 515,35 (п'ятсот п'ятнадцять грн. 35 коп.) грн. - 3 % річних, 4 536,06 грн. (чотири тисячі п'ятсот тридцять шість грн. 06 коп.) грн. - пені та 1378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.03.2017 р.

Суддя Пригунова А.Б.