Рішення

від 16.02.2017 по справі 911/4097/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2017 р. Справа № 911/4097/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гран-К" простягнення 333375,01 грн,

За участю представників: від позивачаОСОБА_1 від відповідачане з'явились Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у грудні 2016 звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-К" про стягнення основної суми заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00004036 від 10.02.2012 в сумі 333375,01 грн, з яких: 132904,72 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 7168,23 грн - 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 54243,53 грн інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів, 115991,46 грн плати за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами, 1814,32 грн - 3% річних за прострочення оплати, 6029,53 грн інфляційних втрат за час прострочення оплати, 3913,61 грн. пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки заборгованості, 5309,61 упущеної вигоди в порядку п. 8.6. Загальних умов, 6000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про фінансовий лізинг щодо сплати лізингових платежів у строк визначений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2016 порушено провадження у справі № 911/4097/16, розгляд справи призначено на 16.02.2017.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 02.02.2017 представників відповідача розгляд справи відкладено судом ухвалою від 02.02.2017 на 16.02.2017.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" " № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства звязку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством звязку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції" .

Матеріали позовної заяви містять роздруковане 25.11.2016 оголошення №3/27/2014 з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", в якому повідомляється, що з 27.03.14 поштові відправлення на територію півострова Крим та м. Севастополь до пересилання не приймаються.

Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у звязку з проведенням антитерористичної операції" за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК .

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю.

Представник відповідача в судові засідання 27.01.2017 та 16.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом розміщення інформації про призначення справи № 911/3945/16 до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2017 та про відкладення розгляду справи на 16.02.202017 на офіційному веб-сайті господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2012 між сторонами у справі укладено договір про фінансовий лізинг № 00004036, відповідно до умов якого позивач, зокрема викладених в Загальних комерційних умовах внутрішнього фінансового лізингу (додатку до Договору), позивач (лізингодавець) зобов'язався придбати об'єкт лізингу - транспортний засіб VW Polo A 5 1.4 І Benzin, 2012 року виробництва, номер шасі - WVWZZZ6RZCY155464, номер двигуна - GGG 661952 та передати його відповідачу (лізингоодержувачу) на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями українського законодавства та цього контракту, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором, шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування).

Вартість об'єкту лізингу становить еквівалент 19265,20 доларів США, авансовий платіж - еквівалент 2889,78 доларів США, обсяг фінансування - еквівалент 16375,45 доларів США, кількість лізингових платежів - 60, строк лізингу (місяців) - 60, лізинговий платіж - еквівалент 446,75 доларів США, адміністративний платіж - еквівалент 288,98 доларів США.

Сторони, у п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та є невід'ємною його частиною (далі - умови), погодили, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснює на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього договору, та інших положень договору.

Згідно пункту 6.3 вказаних умов, лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим договором на користь лізингодавця, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання лізингодавцем очікуваної станом на дату виконання договору суми відповідно до чинного курсу обміну ОСОБА_1/долара США (як обумовлено сторонами в договорі), встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ "Креді ОСОБА_2") або іншим банком, або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалисяугоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді ОСОБА_2" або іншого банку" з купівлі-продажу ЄВРО / доларів США до української гривні (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням лізингодавця, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим договором, розраховуються в ОСОБА_1/доларах США (як обумовлено сторонами в договорі) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Пунктом 6.4 умов встановлено, що у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких узгоджений сторонами.

В п. 6.5 умов передбачено, що лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений позивачем у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Пунктом 6.16 умов сторонами погоджено, що зобов'язання зі сплати всіх та будь-яких платежів за договором покладаються на лізингоодержувача, якщо інше прямо не передбачено договором. Лізингоодержувач зобов'язується сплатити всі та будь-які платежі протягом 5 робочих днів з моменту відправлення лізингодавцем відповідної вимоги або рахунку, якщо інший термін не встановлено у договорі.

Пунктом 8.3.1 умов передбачено, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, лізингодавець має право надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, лізингодавець надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, лізингодавець має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за п. 12.6.1 договору. Сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за договором.

Відповідно до пункту 8.3.2 умов, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш ніж 30 днів, лізингодавець має право розірвати договір/відмовитися від договору і витребувати об'єкт лізингу від відповідача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.2 умов строк лізингу починається за дати підписання акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п. 5.4 умов).

Пунктом 12.6 умов визначено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір/відмовитися від договору та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, у випадку коли лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно пункту 12.7 умов, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення через відсутність за адресою/ повернення через закінчення строку зберігання, лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.

Відповідно до пункту 12.9 умов, у разі дострокового розірвання договору/ розірвання договору відповідено до п. 12 договору, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо лізингодавець вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою лізингодавця впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту.

Пунктом 12.13 умов сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, пунктом 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Строк дії Договору погоджено сторонами в п. 12.3 умов - з моменту його підписання сторонами та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов договору фінансового лізингу позивач передав відповідачу у лізинг VW Polo A 5 1.4 І Benzin, 2012 року виробництва, номер шасі - WVWZZZ6RZCY155464, номер двигуна - GGG 661952, вартістю - 154795,88 грн, а відповідач прийняв об'єкт лізингу, про що свідчить акт прийому-передачі від 20.02.2012, який підписаний в трьохсторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, дилера та скріплений печатками позивача, відповідача та дилера, засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування), що є додатком до договору, сторони погодили черговість сплати, розмір авансового та адміністративного платежів, розмір суми відшкодування частини вартості об'єкту лізингу, розмір процентів, комісії та загальну суму лізингових платежів.

Суд встановив, що відповідач свій обов'язок зі сплати лізингових платежів в порушення погодженого сторонами графіку не виконав, рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів за період з квітня 2014 року по жовтень 2015 року залишилися несплаченими відповідачем, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00004036 на момент прийняття судового рішення складає 132904,72 грн, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Внаслідок укладення договору між позивачем та відповідачем виникли цивільні права та обов'язки на підставі п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (п. 1 ст. 193 ГК України).

За приписами частини першої статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (параграф 6. Лізинг) та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 11 ЗУ "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно зі ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Іншою складовою заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум є розмір плати за фактичне користування об'єктом лізингу у розмірі 115991,46 грн згідно рахунків за лізинговими платежами за період листопад 2015 - листопад 2016 років.

Положеннями ст. 7 ЗУ "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно зі ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а за ст. 11 даного Закону лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За положеннями пунктів 5, 6 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, а також вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору

Враховуючи неодноразові прострочення з оплати лізингових платежів з боку відповідача та з у зв'язку з тим, що такі прострочення тривають більше 30 днів, позивач , з метою самозахисту свого права шляхом припинення зобов'язання та реалізації положень ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" , 05.10.2016 на адресу відповідача через кур`єрську службу ТОВ "Експрес Мото Україна" здійсненив спробу доставки вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору № 00004036 від 10.02.2012 .

В даній вимозі за вих. № 00004036 від 05.10.2016 позивач сплати відповідачем заборгованості, повернення об'єкту лізингу та повідомив про відмову від договору про фінансовий лізинг та вимагав від останнього повернути транспортний засіб автомобіль марки VW Polo A 5 1.4 І Benzin, 2012 року виробництва, номер шасі - WVWZZZ6RZCY155464, номер двигуна - GGG 661952 на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" за наступною адресою: місто Київ, пр. Павла Тичини, буд. 1-В, офіс "В", впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місця знаходження відповідача. Однак, вимога позивача щодо повернення Обєкту лізингу була проігнорована відповідачем, внаслідок чого ТОВ "Порше Лізинг Україна" вимушене було керуватися відповідними нормами договору лізингу.

27.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 795 стосовно повернення відповідачем на користь лізингодавця ТОВ "Порше Лізинг Україна" об'єкта фінансового лізингу - транспортного засібу автомобіль марки VОLKSWAGEN, модель - Polo 1.4, тип - ЛЕГКОВИЙ ХЕТЧБЕК-В, 2012 року виробництва, номер шасі (кузова, рами) - WVWZZZ6RZCY155464, реєстраційний номер НОМЕР_1

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору та неповерненням об'єкту лізингу, керуючись п. 6.17 Умов, позивачем нараховано плату за фактичне користування об`єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами в період з листопада 2015 року по листопад 2016 року на загальну суму 115991,46 грн, яка залишилася неоплаченою відповідачем.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п. 6.17 Умов сторони погодили, що у випадку розірвання Контракту/ відмови від контракту за ініціативою лізингодавця відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

З огляду на неповернення відповідачем об'єкту лізингу позивачу після розірвання договору лізингу, суд вважає, що позивач вправі вимагати відшкодування коштів, у розмірі несплачених лізингових платежів за весь період користування відповідачем об'єктом лізингу.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору та неповерненням об'єкту лізингу, керуючись п. 6.17 Умов, позивач правомірно нарахував плату за фактичне користування об`єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами в період з листопада 2015 року по листопад 2016 року на загальну суму 115991,46 грн, яка залишилася неоплаченою відповідачем.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача 132904,72 грн боргу за лізинговими платежами, 115991,46 грн боргу за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00004036 від 10.02.2012 позивачем за період з 16.04.2015 по 25.11.2016 нараховано 7168,23 грн 3 % річних та 54243,53 грн інфляційних втрат.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з повернення об'єкту лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00004036 від 10.02.2012 позивачем за період з 16.11.2015 по 25.11.2016 нараховано 1814,32 грн 3 % річних.та 6029,23 грн інфляційних втрат.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку заборгованості за Договором, визначивши вірний період нарахування за січень 2015 року (з 16.01.2015), суд встановив, що вірний розмір 3% річних нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг №00004036 від 10.02.2012 за період з 16.04.2014 по 25.11.2016 становить 7166,23 грн, арифметично вірний розмір інфляційних втрат - 63484,72 грн, а арифметично вірний розрахунок 3 % річних нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з повернення об'єкту лізингу за договором про фінансовий лізинг №00004036 від 10.02.2012 за період з 16.11.2015 по 25.11.2016 становить 1814,32 грн, та 8068,04 грн інфляційних втрат.

Відтак, вимога про стягнення 7168,23 грн 3 % річних за час прострочення оплати лізингових платежів підлягає задоволенню частково, - в сумі 7166,23 грн, а вимоги про стягнення 54243,53 грн інфляційних втрат за час прострочення оплати та 1814,32 грн 3 % річних, 6029,53 грн інфляційних нарахувань за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу підлягають задоволенню судом повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 3913,61 грн, нарахованої за період прострочення оплати з 17.12.2015 по 25.11.2016, тобто в межах строку позовної давності, враховуючи дату звернення позивача до суду - 15.12.2016.

За змістом ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

В силу ч. 4 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Умовами Договору передбачено, стягнення пені у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п.8.2.1).

За приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені, суд обмежив розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ, вірно визначивши період прострочення за січень 2015 року. Арифметично вірний розмір пені, нарахованої в межах визначеного позивачем періоду прострочення становить загалом 13474,93 грн пені, зокрема: 1728,12 грн за період з 17.12.2015 по 16.06.2016 на суму боргу 8236,46 грн; 1708,79 грн за період з 17.01.2016 по 17.07.2016 на суму боргу 8504,46 грн; 1733,61 грн за період з 17.02.2016 по 17.08.2016 на суму боргу 9099,41 грн; 1684,96 грн за період з 17.03.2016 по 15.09.2016 на суму боргу 9349,53 грн; 1555,99 грн за період з 17.04.2016 по 16.10.2016 на суму боргу 9241,98 грн; 1435,69 грн за період з 17.05.2016 по 15.11.2016 на суму боргу 8976,13 грн; 1133,77 грн за період з 17.06.2016 по 23.11.2016 на суму боргу 8954,69 грн; 952,37 грн за період з 17.07.2016 по 23.11.2016 на суму боргу 8867,14 грн; 713,76 грн за період з 17.08.2016 по 23.11.2016 на суму боргу 8867,50 грн; 504,13 грн за період з 17.09.2016 по 23.11.2016 на суму боргу 9290,58 грн; 274,92 грн за період з 17.10.2016 по 23.11.2016 на суму боргу 9265,21 грн; 48,82 грн за період з 17.11.2016 по 23.11.2016 на суму боргу 9116,21 грн. Відтак, вимога про стягнення 3913,61 грн пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Іншою складовою заявлених позивачем до стягнення з відповідача вимог є стягнення 5309,61 грн збитків, якими є упущена вигода у розмірі погоджених платежів зі сплати процентів та комісії за грудень 2016 та січень 2017 років, в обумовленому Графіком розмірі належних до сплати процентів та комісії за грудень 2016 та січень 2017 років, за курсом долара США станом на 24.11.2016, за період з грудня 2016 року по січень 2017 року.

Відповідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 217 ГК України відшкодування збитків є видом господарських санкцій у сфері господарювання.

Пунктом 8.6. умов лізингу передбачено, що будь-які збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі понад передбачені контрактом штрафні санкції.

Зважаючи на те, що відповідач безпідставно утримував об'єкт лізингу після розірвання договору та неправомірно продовжував користуватися об'єктом лізингу, судом встановлено повний склад господарського правопорушення для стягнення збитків, як неотриманого прибутку, яких зазнав позивач (упущеної вигоди) у сумі 5309,61 грн, тобто, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 5309,61 грн.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора (позивача у справі) обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 623 ЦК України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Також позивач, посилаючись на умови п. 8.2.3. Умов Договору, просить суд стягнути з відповідача 6000,00 грн витрат на оплату юридичних послуг, як збитків, які останній поніс внаслідок залучення юристів для надання юридичної допомоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00005339 від 02.07.2012.

За ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до п.п. 8.2., 8.2.3. умов лізингу у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодеружувача застосовуються наступні санкції: компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодуванням сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

З урахуванням приписів ст. ст. 22, 623 ЦК України, ст. 226 ГК України, суд встановив, що заявлена до стягнення сума витрат на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг фінансовий лізинг №00004036 від 10.02.2012, у зв'язку з чим дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 6000,00 грн витрат на оплату послуг, як збитків є такою, що не підлягає задоволенню судом.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 132904,72 грн боргу за лізинговими платежами, 115991,46 грн боргу за користування об'єктом лізингу, 7166,23 грн 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 54243,53 грн інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів, 1814,32 грн. 3 % річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, 6029,53 грн інфляційних втрат за час користування об'єктом лізингу, 3913,61 грн. пені, 5309,61 грн упущеної вигоди підтверджуються наявними матеріалами справи, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України , покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44 , 49 , 82 - 85 ГПК України , суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран-К" (95004, Автономна АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 33713805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, м. Київ, Дніпровський район, проспект Павла Тичини, буд. 1-В; ідентифікаційний код 35571472) 132904 (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот чотири) грн 72 коп. боргу за лізинговими платежами, 115991 (сто п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн 46 коп. боргу за користування об'єктом лізингу згідно рахунків за лізинговими платежами, 7166 (сім тисяч сто шістдесят шість) грн 23 коп. 3 % річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 54243 (п'ятдесят чотири тисячі двісті сорок три) грн 53 коп. інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів, 1814 (одну тисячу вісімсот чотирнадцять) грн 32 коп. 3 % річних за час прострочення оплати, 6029 (шість тисяч двадцять дев'ять) грн 53 грн інфляційних втрат за час прострочення оплати, 3913 (три тисячі дев'ятсот тринадцять) грн 61 коп. пені, 5309 (пять тисяч триста девять) грн 61 коп упущеної вигоди та 4910 (чотири тисячі дев'ятсот десять) грн 62 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 10.03.2017

Суддя В.М. Антонова