Рішення

від 15.02.2017 по справі 911/4141/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р. Справа № 911/4141/16

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

при секретарі Литовці А.С.

розглянувши справу № 911/4141/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна ,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю Кирпичний Дім ,

м. Сімферополь

про стягнення 598172,46 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 28.04.2016;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Кирпичний Дім (далі-відповідач) про стягнення 598172,46 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору фінансового лізингу № 00005455 від 18.07.2012, в частині своєчасної оплати лізингових платежів, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 250759,23 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховані 14010,87 грн. 3 % річних та 109831,69 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму плати за фактичне користування об'єктом лізингу в сумі 197311,75 грн. та нараховані 3167,41 грн. 3 % річних, 10256,77 грн. інфляційних втрат, 6834,74 грн. пені у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми платежів та 6000,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Ухвалою суду від 19.12.2016 порушено провадження у справі № 911/4141/16.

Ухвалою суду від 25.01.2017 відкладено розгляд справи.

В судових засіданнях 25.01.2017 та 15.02.2017 представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача в судові засідання 25.01.2017 та 15.02.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. З матеріалів справи № 911/4141/16 вбачається, що відповідачем у справі виступає товариство з обмеженою відповідальністю Кирпичний Дім , місцезнаходженням якого є: 95493, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1-А, код ЄДРПОУ 36692867. Відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи у господарському суді Київської області за його участю, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки щодо розміщення інформації на офіційному веб-порталі господарського суду Київської області в мережі Інтернет ( www.ko.arbitr.gov.ua/sud5012 ) в розділі Новини та події суду від 19.12.2016 та від 26.01.2017.

Вимоги ухвал суду від 19.12.2016 та від 25.01.2017 відповідач не виконав, відзиву на позов до суду не надіслав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2012 між позивачем (лізингодавеь) та відповідачем (лізингоодержувач) укладений Договір фінансового лізингу № 00005455, згідно з яким лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу об'єкт лізингу, а лізингоодержувач - прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (далі - План відшкодування ), вартість якого в еквіваленті становить 37000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та його невід'ємною частиною, для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Відповідно до пункту 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, (далі - Умови лізингу) щомісячні лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків визначених Контрактом.

На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу, зокрема, автомобіль марки VW, модель Passat B7, № кузова WVWZZZ3CZР062553, рік виробництва 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта лізингу від 18.07.2012 підписаного сторонами договору.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац 2 частина 1 статті 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг , за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг , лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з статтею 16 Закону України Про фінансовий лізинг , сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашена, докази погашення заборгованості відсутні, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 250759,23 грн. заборгованості по лізинговим платежам за Договором про фінансовий лізинг № 00005455 від 18.07.2012 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Пунктом 8.3.2. Умов лізингу передбачено, якщо лізингоодержувач повністю або частково здійснює оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України Про фінансовий лізинг ) Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Згідно пункту 12.1. Умов лізингу, строк лізингу за контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Відповідно до пункту 12.6.1 Умов лізингу позивач має право в односторонньому порядку розірвати контракт/відмовитися від контракту, та також право на повернення об'єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно з пунктом 12.7 Умов лізингу, день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувачем вважається належним чином повідомленим.

Відповідно до пункту 12.9 Умов лізингу, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

Наведені умови Договору про фінансовий лізинг викладені у повній відповідності з ч. 2 ст.7 Закону України Про фінансовий лізинг , якою передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно з пунктом 20.5 Умов лізингу, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у Договорі, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.

Враховуючи неодноразові прострочення з оплати лізингових платежів з боку лізингоодержувача та з у зв'язку з тим, що такі прострочення тривають більше 30 днів, позивач, з метою захисту свого права шляхом припинення зобов'язання та реалізації положень ч. 2 ст.7 ЗУ Про фінансовий лізинг , 05.10.2015 на адресу відповідача через кур`єрську службу ТОВ Експрес Мото Україна було надіслано вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору за № 00005455 від 18.07.2012 року (надалі - вимога) (копія Вимоги про сплату заборгованості за договором, повернення Об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору з доказами направлення відповідачеві додано до матеріалів справи).

В наведеній вимозі позивач повідомив відповідача про необхідність сплати заборгованості, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від Договору про фінансовий лізинг та вимагав від останнього повернути транспортний засіб - автомобіль марки VW, модель Passat B7, № кузова WVWZZZ3CZР062553, рік виробництва 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, на користь ТОВ Порше Лізинг Україна Однак, вимога позивача щодо повернення об'єкту лізингу була проігнорована відповідачем, внаслідок чого ТОВ Порше Лізинг Україна вимушене було керуватися відповідними нормами Договору лізингу. Положеннями розділу 13 Загальних умов, якими передбачено вилучення об'єкта лізингу.

В абзаці другому п. 13.1. Загальних умов сторони погодили, що якщо лізингоодержувач відмовляється від повернення або затримує повернення Об'єкта лізингу, ТОВ Порше Лізинг Україна має право вилучити (повернути) об'єкт лізингу без попередньої згоди лізингоодержувача у визначеному законодавством України порядку, у тому числі в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса (п. 13.7. Загальних умов).

27.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис стосовно повернення лізингоодержувачем - відповідачем на користь лізингодавця - ТОВ Порше Лізинг Україна об'єкта фінансового лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки VW, модель Passat B7, № кузова WVWZZZ3CZР062553, рік виробництва 2012, реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору.

Відповідно до пункту 6.17 умов Договору сторони погоджуються, що у випадку розірвання договору/відмови від договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов контракту та неповерненням об'єкту лізингу, керуючись п. 6.17 контракту, позивачем нараховано плату за фактичне користування об`єктом лізингу згідно з рахунками за лізинговими платежами в період з листопада 2015 року по грудень 2016 року на загальну суму 197311,75 грн.

У зв'язку із викладеним, враховуючи, що розрахунок плати за користування об'єктом лізингу виконаний вірно, суд дійшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 197311,75 грн. лізингових платежів, які відповідно до пункту 6.17 договору є платою за фактичний час користування об'єктом лізингу, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6834,74 грн. пені, нарахованої за сукупний період з 17.12.2015 по 30.11.2016.

Згідно з пунктом 8.2.1 Умов лізингу, у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні штрафні санкції: пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, встановив, що він не суперечить вимогам діючого законодавства та відповідає обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення з відповідача 6834,74 грн., пені нарахованої за сукупний період з 17.12.2015 по 30.11.2016, підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 14010,87 грн. 3 % річних за час прострочення оплати лізингових платежів, нарахованих за сукупний період з 16.02.2014 по 30.11.2016, 109831,69 грн. інфляційних втрат за час прострочення лізингових платежів нарахованих за сукупний період з 16.02.2014 по 30.11.2016, 3167,41 грн. 3 % річних за час прострочення плати за користування об'єктом лізингу нарахованих за сукупний період з 16.11.2015 по 30.11.2016 та 10256,77 грн. інфляційних втрат за час прострочення плати за користування об'єктом лізингу нарахованих за сукупний період з 16.11.2015 по 30.11.2016.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, встановив, що він не суперечить вимогам законодавства та обставинам справи, а тому прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14010,87 грн. 3 % річних за час прострочення оплати лізингових платежів, нарахованих за сукупний період з 16.02.2014 по 30.11.2016, 109831,69 грн. інфляційних втрат за час прострочення лізингових платежів нарахованих за сукупний період з 16.02.2014 по 30.11.2016, 3167,41 грн. 3 % річних за час прострочення плати за користування об'єктом лізингу нарахованих за сукупний період з 16.11.2015 по 30.11.2016 та 10256,77 грн. інфляційних втрат за час прострочення плати за користування об'єктом лізингу нарахованих за сукупний період з 16.11.2015 по 30.11.2016.

До того ж, у зв'язку з тим, що відповідачем систематично порушувались терміни сплати лізингових платежів, позивач був вимушений з метою супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу звернутись до спеціалізованої організації ТОВ КПД Консалтинг , внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 6 000,00 грн., які за словами останнього є реальними збитками.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень статті 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями статті 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.

Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Отже, отримання позивачем послуг з супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором) не відповідають вимогам статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 6000,00 грн. є безпідставною, необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Кирпичний Дім (95493, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1-а, код ЄДРПОУ 36692867) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В, код ЄДРПОУ 35571472) 250 759 (двісті п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 23 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 14 010 (чотирнадцять тисяч десять) грн. 87 коп. 3 % річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 109 831 (сто дев'ять тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 69 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів, 197 311 (сто дев'яносто сім тисяч триста одинадцять) грн. 75 коп. сума плати за фактичне користування об'єктом лізингу, 3 167 (три тисячі сто шістдесят сім) грн. 41 коп. 3 % річних за час прострочення плати, 10 256 (десять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 77 коп. інфляційних втрат за час прострочення плати, 6 834 (шість тисяч вісімсот тридцять чотири) грн. 74 коп. пені та 8 882 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 59 коп. судового збору.

Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено - 10.03.2017

Суддя О.О. Христенко