Рішення

від 09.03.2017 по справі 904/16/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.2017 Справа № 904/16/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1Т.", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайтес", м. Дніпропетровськ

про стягнення 35 074,55 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 16.12.2016 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1Т." (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайтес" (далі - відповідач) про стягнення 35 074,55 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 2909/16 від 29.09.2016 року, в частині поставки товару.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 14.02.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 року продовжено строк розгляду спору до 20.03.2017 року включно; відкладено судове засідання на 09.03.2017.

09.03.2017 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 33 342,24 грн.

Повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Господарським судом було зроблено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. ОСОБА_1 того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

У судовому засіданні 09.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №2909/16 (далі - Договір поставки), відповідно до умов п. 1.1 якого, відповідач зобов'язується передати, або виготовити та передати, товар у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар, яким є:

- Контейнер IBC контейнер SM13 1000 л DN 50 DN 150 PL - 3 шт. (п. 1.2 Договору поставки),

- Еврокуб 1000 л б/у - 7 шт. (п. 1.3 Договору поставки), (далі - товар) в кількості і асортименті та за ціною відповідно до рахунків-фактур та накладних до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Оплата за товар по цьому Договору здійснюється позивачем в наступному порядку:

- Пункт 1.2 Договору - передплата 100% вартості товару (п. 3.1 Договору поставки).

- Пункт 1.3 Договору - передплата 50% вартості товару. Остаточний розрахунок в розмірі 50% вартості товару здійснюється позивачем при отриманні товару, а також за умови правильного заповнення та реєстрації відповідачем податкової накладної на повну вартість поставленого товару в єдиному реєстрі податкових накладних в порядку та у строки визначені чинним законодавством, протягом 10 (десять) банківських днів з моменту здійснення реєстрації податкової накладної відповідачем в єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.2 Договору поставки).

Згідно з п. 4.1 Договору поставки, товар має бути доставлений на склад позивача у м.Запоріжжя не пізніше ніж протягом 10 (десять) календарних днів з дати здійснення позивачем оплати товару, якщо інше не обумовлено сторонами окремо у замовленні.

Товар поставляється на умовах DDP м. Запоріжжя, вул. Новобудов, 7 відповідно до Інкотермс 2010 (п. 4.2 Договору поставки).

В п. 4.3 Договору поставки зазначено, що моментом передачі товару є дата передачі товару позивачеві у пункті передачі, зазначена у видатковій накладній, підписаній сторонами або належним чином уповноваженими представниками сторін, що підтверджуватиме передачу товару відповідачем та прийняття його позивачем.

Право власності на товар переходить від відповідача до позивача в момент отримання позивачем товару відповідно до п. 4.2 даного договору (п. 4.4 Договору поставки).

Як зазначено у п. 4.7 Договору поставки, відповідач в момент поставки товару зобов'язаний передати позивачу належним чином оформлені наступні документи: видаткову накладну, рахунок, товарно-транспортну накладну.

Товар передається у кількості та асортименті, що вказані у видатковій накладній (п. 5.2 Договору поставки).

Відповідно до п. 9.3 Договору поставки, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором допускається стягнення штрафних санкцій та відшкодування збитків.

У разі затримки передачі товару позивачеві відповідач, на вимогу позивача, сплачує штраф у розмірі 1% від суми не переданого товару (п. 9.5 Договору поставки).

Пунктом 10.1 Договору поставки визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками і діє протягом 3 (трьох) років, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору поставки ним було належним чином виконано покладене на нього зобов'язання в частині передплати товару. Так, позивачем було перераховано на рахунок відповідача:

- на підставі рахунку № 36 від 29.09.2016 року 24 612,12 грн., що підтверджує платіжне доручення № 6076 від 30.09.2016 року,

- на підставі рахунку № 37 від 29.09.2016 року 8 400,00 грн., що підтверджує платіжне доручення № 6077 від 30.09.2016 року.

Позивач звертає увагу суду на те, що п. 4.1. Договору поставки передбачено, що товар має бути доставлений на склад позивача не пізніше ніж протягом 10 календарних днів з дати здійснення позивачем оплати товару, отже останнім днем поставки оплаченого товару було 10 жовтня 2016 року.

Всупереч вищевказаним умовам Договору поставки, станом на 28.12.2016 року товар на склад позивача відповідачем не поставлений, а сума передплати у розмірі 33 012,12 грн. відповідачем на користь позивача не повернута.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 11.11.2016 року було направлено на адресу відповідача претензію за вих. № 368 від 11.11.2016, якою позивач просив протягом 5 календарних днів з дня отримання претензії здійснити поставку товару або перерахувати суму отриманої передплати в розмірі 33 012,12 грн. на банківський рахунок позивача. Вимоги позивача відповідачем були залишені без відповіді та задоволення у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки, в частини поставки товару, позивачем на підставі п. 9.5 був нарахований штраф у розмірі 330,12 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму передплати у розмірі 33 012,12 грн., штраф у розмірі 330,12 грн., всього 33 342,24 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору поставки на момент розгляду спору до господарського суду не надав. ОСОБА_1 того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору поставки та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення суму передоплати у розмірі 33 012,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором поставки. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору поставки, відповідачем господарському суду надано не було.

- Як свідчать матеріали справи, відповідач з часу отримання суми передплати не поставив на склад позивача обумовлений у Договорі поставки товар та не повернув отримані кошти.

Відповідно до п. 9.5 Договору поставки, у разі затримки передачі товару позивачеві відповідач, на вимогу позивача, сплачує штраф у розмірі 1% від суми не переданого товару (п. 9.5 Договору поставки).

На підставі п. 9.5 Договору поставки позивачем був нарахований штраф у розмірі 1% від суми не переданого товару у розмірі 330,12 грн., розрахунок якого судом перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайтес" (49094, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38361463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1Т." (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд. 7, код ЄДРПОУ 13638750) суму передплати у розмірі 33 012,12 грн. (тридцять три тисячі дванадцять грн. 12 коп.), штраф у розмірі 330,12 грн. (триста тридцять грн. 12 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.03.2017

Суддя ОСОБА_3