Рішення

від 06.03.2017 по справі 927/154/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 06 березня 2017 року у справі №927/154/17

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г., розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/154/17

за позовом: Приватного підприємства Бізнес Партнер Сервіс , АДРЕСА_1, 14000

до відповідача: Підприємства споживчої кооперації ЧЕКОС Чернігівської обласної спілки споживчих товариств, пр-т Перемоги, 137, м. Чернігів, 14013

про стягнення 2378грн.74коп.

у присутності представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 - адвоката, договір про надання правової допомоги від 08.11.2016

від відповідача: ОСОБА_2 (довір.пост. №1 від 14.02.2017).

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України з 27.02.2017 по 06.03.2017.

В судовому засіданні 06.03.2017 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2130грн. боргу, 172грн.50коп. пені, нарахованої за період з 06.10.2016 по 17.01.2017, 18грн.38коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 06.10.2016 по 18.01.2017 та 57грн.86коп. інфляційних нарахувань обчислених за період з листопада по грудень 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання у вересні 2016 року позивачем надано відповідачу визначені цим договором послуги загальною вартістю 2130грн., про що складено акт здачі-приймання наданих послуг №434/121п від 30.09.2016, який неодноразово направлявся відповідачу. Відповідач, за твердженням позивача, вартість наданих послуг до цього часу не оплатив, внаслідок чого виник заявлений до стягнення борг.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та зазначає, що акт здачі-приймання наданих послуг №432/121п від 30.09.2016 отримано ним лише 17.02.2017. За повідомленням відповідача, ним не підписано вказаний акт та надіслано позивачу акт-претензію №7 від 17.02.2017, в якій, як одну із умов підписання акту здачі-приймання наданих послуг №432/121п від 30.09.2016, запропоновано позивачу надати конкретизовані умови виконання позивачем за договором взятих на себе зобов'язань по п.5.3. договору , а саме: зазначити конкретний день вересня 2016 року, у який проводилися профілактичні роботи та роботи по технічному обслуговуванню комп'ютерів, відомості про працівника, який виконував ці роботи на всіх трьох об'єктах, визначених у додатках до договору, включаючи маркет у с. Кіпті (з посвідченням про відрядження), а також перелік виконаних робіт з відомостями про конкретних працівників ПСК Чекос , які були присутні при їх виконанні. Відповідач вказує, що доказів фактичного виконання профілактичних робіт і надання послуг, встановлених договором, позивач не надав ні суду, ні відповідачеві. На думку відповідача, він зобов'язаний оплачувати лише фактично виконані роботи (надані послуги), оскільки передбачені договором платежі не є абонентською платою, що сплачується незалежно від виконання робіт або надання послуг вказаних у договорі. Відповідач стверджує, що до моменту надання деталізації наданих послуг позов є передчасним, оскільки керівник відповідача не може підписати надісланий позивачем акт наданих послуг, внаслідок того, що ці послуги фактично не надавалися або були неналежної якості, про що свідчать доповідні записки працівників, які безпосередньо працювали на обладнанні, яке внаслідок неналежного обслуговування з боку позивача працювало неналежним чином, про що позивач був повідомлений. Щодо стягнення пені, процентів річних та інфляційних нарахувань відповідач вказує, що за відсутності у справі доказів, які б підтверджували факт своєчасного вручення рахунку і акту, неможливо встановити початок прострочення платежу саме 05.10.2016, оскільки в матеріалах справи є тільки докази надіслання позивачем акту і рахунку на оплату у 2017 році, який фактично отримано відповідачем 17.02.2017.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зобов'язати позивача надати докази фактичного надання в повному обсязі визначених договором послуг.

Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки в порушення приписів ст.38 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не зазначено який саме доказ має бути витребуваний у позивача.

В нормативно-правовому обґрунтуванні безпідставності вимог позивача №11 від 28.02.2017, які відповідачем подані через канцелярію суду 01.03.2017, відповідач стверджує, що спірний договір №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання є договором підряду, оскільки його предметом є виконання робіт, виконання яких є неможливим без фізичного доступу до вказаного у договорі електронного обладнання. Крім того, з посиланням, зокрема, на пункти 1.6., 2.1., 2.2. договору відповідач зазначає, що у договорі визначено саме ціну робіт у годинах, які позивач зобов'язаний був щомісяця витрачати на обслуговування комп'ютерів та електронного обладнання, а не ціну послуги. Тобто договір, на думку відповідача, встановлює ціну роботи і спосіб її визначення, що передбачає виконання певних робіт з обслуговування, а не просто збір позивачем коштів з відповідача у вигляді абонентського платежу. Також відповідач оспорює суму платежу, зазначену позивачем у рахунку за вересень 2016 року, у розмірі 2130грн. За розрахунком відповідача розмір платежу згідно із договором має складати 2090грн. До того ж відповідач зазначає, що вже у червні-серпні 2016 року позивач почав виконувати визначені договором роботи з обслуговування неякісно, внаслідок фактичного припинення його працівниками реального фізичного обслуговування електронного обладнання, вказаного у додатку №1 до договору, що призводило до збоїв у роботі, в зв'язку з чим новопризначений наприкінці квітня 2016 року керівник відповідача неодноразово в телефонному режимі в червні-липні 2016 року просив керівника позивача надати письмові роз'яснення за які конкретні роботи відповідач щомісячно сплачує позивачеві 2130грн. за договором №81/25п. Відповідач повідомляє, що у зв'язку з недосягненням компромісу з позивачем і неотриманням інформації, відповідачем призупинено оплату за договором за ці місяці з метою спонукати позивача належним чином проводити обслуговування електронного обладнання. За повідомленням відповідача, замість того, щоб почати належне обслуговування обладнання, забезпечити якісне та в повному обсязі виконання взятих на себе зобов'язань за договором, керівник позивача 01.09.2017 надіслав на електронну пошту керівника відповідача лист про тимчасове (до погашення заборгованості в сумі 4710грн. за двома договорами за червень-липень 2016 року) призупинення обслуговування комп'ютерної та іншої техніки, в т.ч. і телефонну підтримку замовника, посилаючись на п.6.1. договору №81/25п від 01.12.2015. На думку відповідача, даний електронний лист підтверджує, що працівники позивача до 05.09.2016 не тільки не усунули недоліки в роботі комп'ютерів та програмного забезпечення, що виникли внаслідок неналежного виконання ними своїх зобов'язань у червні-серпні 2016 року, а з 05.09.2016 взагалі припинили роботи з обслуговування. Відповідач також зазначає, що ним платіжним дорученням від 05.09.2016 №5534 сплачено 2130грн., а платіжним дорученням №5563 від 12.09.2016 ще 2580грн., однак, отримавши визначену договором суму платежу за попередні місяця позивач, починаючи з 13.09.2016 і до 30.09.2016 також не приступив до фактичного виконання робіт з обслуговування електронного обладнання відповідача, та не надав ні позивачеві, ні суду доказів виконання у вересня 2016 року взятих на себе зобов'язань за договором №81/25п від 01.12.2015 навіть в частині телефонного консультування.

В додатковому нормативному обґрунтуванні безпідставності вимог позивача №12 від 01.03.2017, які відповідачем подані через канцелярію суду 01.03.2017, відповідач стверджує, що позивач, надіславши 01.09.2016 електронного листа, скористався своїм правом, передбаченим п.6.1. договору №81/25п від 01.12.2015 та призупинив надання послуг з 06.09.2016 . За твердженням відповідача, якщо погодитися з правовою позицією позивача, допустивши, що вищезазначений договір є не договором підряду, за яким повинні виконуватися роботи, а є договором про надання послуг і передбачені договором платежі є абонентською платою, то позивач мав право підготувати та надіслати відповідачеві для підпису рахунок за надані послуги за період з 01 по 05 вересня 2016 р., оскільки в наступні дні послуги не надавались (їх надання призупинив позивач). Відповідач стверджує, що якщо визначені п.1.1. договору роботи не виконувались, то не може йти мова про стягнення їх вартості. На думку відповідача, позивач може ставити питання про стягнення з іншої сторони збитків внаслідок застосування ним оперативно-господарських санкцій, передбачених умовами господарського договору в період з 6 по 30 вересня 2016р., однак позовна заява таких вимог не містить. А тому, відповідач вказує на необхідність відмови у задоволенні позову не тільки внаслідок невиконання у вересні 2016 року позивачем робіт, визначених договором, а ще й зв'язку з неправильно обраним способом захисту своїх, начебто, порушених прав.

В судовому засіданні, яке відбулось 06.03.2017, прийняли участь представники сторін.

У зв'язку із задоволенням клопотань сторін про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2015 року між Приватним підприємством Бізнес Партнер Сервіс (позивач у справі, виконавець за договором) та Підприємством споживчої кооперації ЧЕКОС Чернігівської обласної спілки споживчих товариств (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір №81/25п на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання (далі по тексту - договір), за умовами якого позивач зобов'язався проводити роботи, пов'язані з технічним обслуговуванням, профілактичними роботами електронного обладнання (електронні ваги, сканери штрих-коду, зчитувачі магнітної смуги, слайсер, пристрій гарячий стіл , комп'ютери, принтери та інше), а також по встановленню та корегуванню програмного забезпечення (ПЗ), інші послуги з ПЗ, встановленим на комп'ютері(ах) замовника, навчанню та консультаціях персоналу замовника.

Відповідно до п.1.3. договору назва та конфігурація ПЗ Операційна система, інше бухгалтерське програмне забезпечення та модулі: Ліман-касир, Ліман-перегін, Ліман-адміністратор в кількості робочих місць (комп'ютерів), вказаних в додатку 1.

За змістом п.1.4. договору перелік електронного обладнання, яке підлягає обслуговуванню, вказується в додатку 1 до даного договору.

В матеріалах справи (а.с.14) міститься підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками додаток 1 до договору, в якому визначено перелік обладнання, яке підлягає обслуговуванню.

Крім того, в зв'язку з введенням в експлуатацію нового обладнання, збільшенням кількості одиниць обладнання, яке необхідно обслуговувати, додатковою угодою №1 від 31.12.2015 (а.с.28), підписаною обома сторонами та скріпленою їх печатками, внесено зміни до договору та доповнено перелік обладнання, яке підлягає обслуговуванню.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди №1 від 31.12.2015 дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору №81/25п від 01 грудня 2015 року, та набуває чинності з моменту підписання і діє протягом дії договору.

Відповідно до п.2.1. договору щомісячна плата за надані послуги становить: - персональний комп'ютер (ноутбук) - 80грн.00коп. (вісімдесят грн.00коп) з ПДВ; - периферійне обладнання (електронні ваги, точки доступу інтернету, принтери та інше обладнання) вказане в додатку 1 - 40грн.00коп. (сорок грн.00коп.) з ПДВ; - персональний комп'ютер (сервер) (основний ПК локальної мережі, на якому встановлені бухгалтерські програми та на якому налаштовано більше одного користувача) - 250грн.00коп. (двісті п'ятдесят грн.00коп.) з ПДВ.

Згідно із п.9.1. договору договір укладається на строк один рік, що перебігає з 01 грудня 2015 року по 01 грудня 2016 року.

В силу п.11.6. договору договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним юридичної сили.

Доказів визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку або доказів розірвання договору в установленому законом порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому суд приходить до висновку, що у вересні 2016 року (період, за який позивачем заявлена до стягнення вартість послуг) договір №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання діяв та в силу ст.629 Цивільного кодексу України був обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Надаючи правову кваліфікацію спірним відносинам та визначаючи норму права, яка підлягає застосуванню при вирішенні спору, суд виходить з такого:

За змістом ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За своєю правовою природою спірні відносини, які виникли між сторонами на підставі договору №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання, є відносинами з надання послуг, оскільки їх об'єктом є вчинення виконавцем дій, які споживаються в процесі їх надання, та який не має новоствореного матеріального (речового) результату, що може бути переданий замовнику. Крім того, сторони у спірному договорі визначені як замовник та виконавець як в договорі про надання послуг, а не замовник та підрядник як в договорі підряду. Отже суд приходить до висновку, що до спірних відносин підлягають застосуванню норми глави 63 Цивільного кодексу України, якими врегульовано правовідносини з надання послуг.

З огляду на вищевикладене, судом не приймається до уваги твердження відповідача, що договір №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання є договором підряду.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання ним у вересні 2016 року надано відповідачу визначені цим договором послуги загальною вартістю 2130грн., на підтвердження чого надано акт №434/121п від 30.09.2016 здачі-приймання наданих послуг, який на момент розгляду справи судом не підписаний відповідачем .

За твердженням позивача, відповідач отримані послуги не оплатив, внаслідок чого станом на день подання позову за ним рахується борг в сумі 2130грн., який позивач просить стягнути з останнього в судовому порядку.

Відповідач, в свою чергу, заперечує факт надання позивачем у вересні 2016 року послуг, які є предметом договору №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання та, зокрема, повідомляє, що керівник позивача 01.09.2017 надіслав на електронну пошту керівника відповідача лист про тимчасове (до погашення заборгованості в сумі 4710грн. за двома договорами за червень-липень 2016 року) призупинення обслуговування комп'ютерної та іншої техніки, в т.ч. і телефонну підтримку замовника. Відповідач стверджує, що позивач, надіславши 01.09.2016 електронного листа, скористався своїм правом, передбаченим п.6.1. договору №81/25п від 01.12.2015 та призупинив надання послуг з 06.09.2016.

Вказані заперечення, так же як і твердження відповідача щодо неякісного надання позивачем послуг, судом не приймаються до уваги, оскільки в порушення принципу змагальності відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення. Надані відповідачем доповідна та пояснювальна (а.с.49-50) працівників відповідача про неналежну роботу програмного забезпечення, не можуть бути прийнятті судом до уваги, оскільки складені на ім'я директора відповідача, а доказів звернення до позивача з відповідними вимогами відповідач суду не надав.

Також матеріалами справи, а саме: претензією №133 від 10.11.2016 (а.с.16-17), додатком до якої був, зокрема, акт №434/121п здачі-приймання наданих послуг від 30.09.2016 та повідомленням про вручення поштового відправлення відповідачу (а.с.66), повідомленням відповідача №7 від 16.11.16 (а.с.57), наданим самим відповідачем, в якому він посилається на отриману від позивача претензію на суму 2730грн., додатком до якої був, зокрема, акт №434/121п здачі-приймання наданих послуг від 30.09.2016, а також роздруківками електронного листування позивача з відповідачем (а.с.73-75), спростовується твердження відповідача, що акт №434/121п від 30.09.2016 здачі-приймання наданих послуг отриманий ним лише 17.02.2017.

Не приймається судом до уваги і твердження відповідача про те, що у договорі визначено саме ціну робіт у годинах, які позивач зобов'язаний був щомісяця витрачати на обслуговування комп'ютерів та електронного обладнання, а не ціну послуги, у зв'язку з чим договір, на думку відповідача, встановлює ціну роботи і спосіб її визначення, що передбачає виконання певних робіт з обслуговування, а не просто збір позивачем коштів з відповідача у вигляді абонентського платежу, з огляду на таке:

В пункті 1.2. договору сторонами узгоджено, що послуги надаються в робочі дні з 8:00 до 20:00 години, за необхідності обслуговування у вихідні та святкові дні, а також нічний час, згідно умов, вказаних в пунктах 2.4., 5.2. даного договору.

В силу п.2.3. договору вартість послуг, наданих понад встановлений час обслуговування, вказаний в п.2.2. даного договору, складає: неповний час (більше 30 хвили) дорівнює вартості повного часу наданих послуг. За додаткове обслуговування, за кожний час наданих послуг, вартість становить 50грн.00коп. (п'ятдесят грн.00коп.) з ПДВ.

Згідно із п.2.4. договору послуги, надані не в робочий час, оплачуються додатково на таких умовах: списується подвійний час. Після закінчення ліміту сплачується 100грн. за кожну повну годину з похвилинною тарифікацією за кожні 10 хвилин.

Системний аналіз умов договору свідчить, що в п.2.1. договору сторонами встановлена щомісячна плата за послуги, які надаються в робочі дні з 08:00 до 20:00 години. При цьому сторони в п.1.2., 2.4. договору передбачили можливість надання послуг і поза межами робочого часу: у вихідні та святкові дні, в нічний час, а в п.2.2. та п.2.3. договору - порядок визначення вартості цих послуг. З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що щомісячна плата за послуги, визначена в п.2.1. договору не залежить від кількості годин, а залежить лише від кількості об'єктів взятих на обслуговування, які визначені сторонами у додатку 1, а п.2.3. договору, в якому є посилання на п.2.2 договору, стосується надання послуг поза межами робочого часу, встановленого в п.1.2. договору.

Також є хибним розрахунок відповідача розміру платежу за вересень 2016 року у розмірі 2090грн., оскільки з огляду на кількість об'єктів, взятих позивачем на обслуговування за договором, перелік яких узгоджений сторонами в додатку 1 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 31.12.2015, щомісячний платіж становить 2130грн., як і визначено позивачем в акті №434/121п від 30.09.2016 здачі-приймання наданих послуг, а тому суд доходить висновку, що розрахунок відповідача платежу за вересень 2016 року суперечить умовам договору.

Крім того, в пункті 8.2. договору сторони узгодили, що у разі наявності зауважень до наданих послуг замовник надає виконавцю у письмовому вигляді акт-претензію не пізніше 2-х (двох) днів від дня складання акту наданих послуг. У разі ненадання зауважень у письмовому вигляді в строк, указаний в даному пункті договору, послуги вважаються такими, що прийнятті замовником.

Оскільки відповідачем в ході розгляду справи не надано суду доказів звернення до позивача з письмовими зауваженнями у строк, вказаний в п.8.2. договору, тобто не пізніше 2-х (двох) днів від дня складання акту наданих послуг, суд приходить до висновку, що відповідно до п.8.2. договору послуги, надані на підставі договору №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання позивачем відповідачу у вересні 2016 року та визначені в акті №434/121п здачі-приймання наданих послуг, є такими, що прийнятті відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем надано у вересні 2016 року відповідачу послуги у розмірі 2130грн.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із п.3.1. договору оплату за надані послуги по даному договору замовник здійснює у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів у національній валюті на поточний рахунок виконавця згідно акту наданих послуг, в строк не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця за попередній.

З огляду на вищенаведену умову договору суд приходить до висновку, що відповідач мав оплатити послуги, надані позивачем у вересні 2016 року до 05 жовтня 2016 року включно.

За повідомленням позивача відповідач у встановлений договором строк послуги не оплатив, внаслідок чого виник борг в розмірі вартості наданих у спірний період послуг, а саме в розмірі 2130грн.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем доказів оплати послуг, наданих позивачем у вересні 2016 року, а також належних доказів наявності обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надано.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення до суду з даним позовом термін оплати послуг сплив, а тому суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати наданих послуг, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого заборгованість за послуги, надані у вересні 2016 року, становить 2130грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті послуг, наданих позивачем у вересні 2016 року на підставі договору №81/25п від 01.12.2015 на обслуговування програмного забезпечення, комп'ютерів та електронного обладнання, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2130грн. боргу є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за прострочення оплати послуг, наданих у вересні 2016 року, позивач просить стягнути з відповідача 172грн.50коп. пені, нарахованої за період з 06.10.2016 по 17.01.2017.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою, поняття якої наведено у ч.1 ст.549 цього Кодексу. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п.8.3. договору за прострочення оплати за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що позивачем не враховано, що в 2016 році 366 днів. Фактично розмір пені за вказаний позивачем період становить 172грн.11коп.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, разом з тим, з огляду на невірний розрахунок пені, суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 172грн.11коп.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону, оскільки інший розмір процентів сторони не встановили в договорі, позивач просить стягнути з відповідача 18грн.38коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 06.10.2016 по 18.01.2017 та 57грн.86коп. інфляційних нарахувань обчислених за період з листопада по грудень 2016 року.

Під час перевірки розрахунку трьох процентів річних, судом встановлено, що, як і при нарахуванні пені, позивачем не враховано, що в 2016 році 366 днів. Фактично розмір трьох процентів річних за вказаний позивачем період становить 18грн.34коп.

Крім того, нарахування інфляції на суму боргу здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в підп.3.1. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Під час перевірки розрахунку інфляційних нарахувань, судом встановлено, що інфляційні за грудень 2016 року нараховані позивачем на суму боргу, збільшену на індекс інфляції за листопад 2016 року. Фактично розмір інфляційних нарахувань за вказаний позивачем період становить 57грн.51коп.

Твердження відповідача, що вимоги позивача про стягнення пені, річних та інфляційних є недоведеними, оскільки, на думку відповідача, за відсутності у справі доказів, які б підтверджували факт своєчасного вручення рахунку і акту, неможливо встановити початок прострочення платежу саме 05.10.2016, оскільки в матеріалах справи є тільки докази надіслання позивачем акту і рахунку на оплату у 2017 році, який фактично отримано відповідачем 17.02.2017, судом не приймається до уваги, так як в п.3.1. договору визначений конкретний термін оплати послуг, і початок його перебігу не пов'язується з врученням акту і рахунку.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, разом з тим, з огляду на невірний розрахунок трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково в сумі 18грн.34коп. та в сумі 57грн.51коп. відповідно.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 2130грн. боргу, 172грн.11коп. пені, 18грн.34коп. трьох процентів річних та 57грн.51коп. інфляційних нарахувань.

Твердження відповідача про неправильно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки, за його твердженням, якщо визначені п.1.1. договору роботи не виконувались, то не може йти мова про стягнення їх вартості, а позивач може ставити лише питання про стягнення з іншої сторони збитків внаслідок застосування ним оперативно-господарських санкцій, передбачених умовами господарського договору в період з 6 по 30 вересня 2016р., судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження його доводів, а в ході розгляду справи наявними у справі матеріалами твердження в цій частині відповідача спростовані.

Крім того, при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. З огляду на підстави позову позивачем обраний той спосіб захисту, який в повній мірі відновлює його порушене право, наявність якого встановлено в ході розгляду справи, що підтверджує правильність обраного позивачем способу захисту.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому в абз.4 підп.4.1. п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, відповідно до якої правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

За подання даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600грн., що є мінімальною ставкою судового збору за подання до господарського суду позову майнового характеру, визначеною Законом України Про судовий збір .

У зв'язку з задоволенням позовних вимог частково, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1599грн.48коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. В іншій частині (0грн.52коп.) судовий збір покладається на позивача, тобто відшкодуванню йому не підлягає.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі зверненням до суду з даним позовом позивачем понесені витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1300грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 08.11.2016, укладеним з адвокатом ОСОБА_1, платіжним дорученням №1737 від 05.01.2017 та калькуляцією вартості правової допомоги за договором від 08.11.2016. Наявність у ОСОБА_1 статусу адвоката підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №522 від 04.02.2011.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, віднесені до судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи в порядку ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог частково, понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката у сумі 1299грн.57коп. підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача. В іншій частині (0грн.43коп.), витрати на оплату послуг адвоката покладаються на позивача, тобто відшкодуванню йому не підлягають.

Керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст.530, 546, 548, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 837, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.32, 33, 38, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства споживчої кооперації ЧЕКОС Чернігівської обласної спілки споживчих товариств, м.Чернігів, пр.Перемоги, 137 (ідентифікаційний код 38919868) на користь Приватного підприємства Бізнес Партнер Сервіс , АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код 36655060) 2130грн. боргу, 172грн.11коп. пені, 18грн.34коп. трьох процентів річних, 57грн.51коп. інфляційних нарахувань, 1599грн.48коп. судового збору та 1299грн.57коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 10 березня 2017 року.

Суддя Т.Г. Оленич