Ухвала

від 28.02.2017 по справі 910/22124/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"28" лютого 2017 р. Справа №910/22124/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

За участі представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у

Печерському районі Головного управління Державної фіскальної

служби у місті Києві

на постанову Господарського суду міста Києва від 27.12.2016

у справі № 910/22124/16 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАТРІА НОВА"

(ідентифікаційний код 33466013)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22124/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ) "ПАТРІА НОВА".

Постановою Господарського суду міста Києва від 27.12.2016 у справі № 910/22124/16 визнано ТОВ "ПАТРІА НОВА" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Голяченко Г.С.

Зазначена постанова господарського суду першої інстанції, мотивована наявністю підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури ліквідації, оскільки матеріали справи містять докази щодо недостатності майна боржника для задоволення вимог його кредиторів.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі за текстом - ДПІ у Печерському районі ГУДФС у місті Києві) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 27.12.2016 у справі № 910/22124/16 та припинити провадження у справі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУДФС у місті Києві зазначає, що не погоджується з винесеною постановою Господарського суду міста Києва оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України та ст. 60 Господарського кодексу (далі за текстом - ГК) України та ст. 1, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон № 2343-XII), без з`ясування всіх обставин справи.

Апелянт наголошує на тому, що в порушення вимог законодавства, а саме ст. ст.105, 110, 111 Цивільного кодексу (далі за текстом - ЦК) України та ст. 60 ГК України ТОВ "ПАТРІА НОВА" не надало ліквідаційного балансу до податкового органу для перевірки його повноти та достовірності. В результаті чого ліквідаційною комісією боржника був порушений порядок добровільної ліквідації, а судом першої інстанції не враховано, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 95 Закону № 2343-XII не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою. Крім того, у відповідності ст. 33 ГПК України боржник при зверненні до господарського суду про визнання себе банкрутом зобов`язаний був надати докази відсутності своєї платоспроможності, а саме докази, що засвідчують відсутність коштів на рахунках та відсутність активів боржника.

Підтверджуючи вмотивованість апеляційної скарги, ДПІ у Печерському районі ГУДФС у місті Києві посилається на судову практику, яка на думку скаржника вказує на дотримання судами такої ж позиції, що доводиться скаржником у даній справі. Апелянтом у своїй скарзі наведено ряд судових рішень Київського апеляційного господарського суду, у справах: № 910/3723/16 від 19.07.2016, № 910/383/16 від 18.05.2016, № 927/177/16 від 18.05.2016, а також судові рішення Вищого господарського суду України у справах: № 910/383/16 від 20.07.2016, № 927/177/16 від 20.07.2016.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17.01.2017 для розгляду апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі ГУДФС у місті Києві сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Пантелієнка В.О. та Остапенка О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУДФС у місті Києві, розгляд якої призначено на 28.02.2017 о 14:30 в судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного господарського суду.

28.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від ТОВ "ПАТРІА НОВА" надійшло письмове клопотання про припинення апеляційного провадження та письмовий відзив на апеляціну скаргу.

В судовому засіданні 28.02.2017 представники ТОВ "ПАТРІА НОВА" заперечували проти вимог апеляційної скарги та просили припинити апеляційне провадження за скаргою ДПІ у Печерському районі ГУДФС у місті Києві.

Інші учасники судового провадження в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились.

Про час та місце судового слухання сторони повідомлені відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, направленням на їх адресу копій ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду від 20.01.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення поштових відправлень № 09-33/5423/17 від 07.02.2017, отже сторони заздалегідь були повідомлені про день судового засідання (06.09.2016).

Жодних заяв, клопотань про неможливість з'явитися на судове засідання 28.02.2017 з причин, що не залежить від сторін у справі, суду не надавалося.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.9.2) визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, з огляду на те, що неявка представників інших учасників судового процесу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, на підставі ч. 2 ст. 102 ГПК України Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки постанови Господарського суду м. Києва в апеляційному порядку за відсутності представника апелянта.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом № 2343-XII.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 2343-XII, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, перевіривши матеріали і дослідивши наявні докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає припиненню.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України містить імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2343-XII учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Крім того, цією ж статтею Закону № 2343-XII визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Тобто, згідно зазначених положень, в разі оскарження рішення (ухвали) особою, яка не брала участі у справі, останній необхідно довести, що в оскаржуваному рішенні (ухвалі) господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.

При цьому, колегія судів зазначає, що правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і статтею 210 ГК України, яка також не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону № 2343-XII якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Загальні положення про порядок ліквідації юридичної особи вміщені у ст. 110-112 Цивільного кодексу (далі за текстом ЦК) України.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 111 Цивільного кодексу України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Отже, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 95 Закону № 2343-XII є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою, проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, аналіз пасиву боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України, повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості.

Проведення аналізу активу та пасиву боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону № 2343-XII. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України. Нормами ч. 1 ст. 37 Закону Закону № 2343-XII визначено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Відповідно до ч. 7 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Згідно з п.п. 11.1, 11.5 та 11.9 "Порядку обліку платників податків і зборів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 9 грудня 2011 року № 1588, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації). Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу. У зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2 -11.4 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

У разі отримання документів згідно з пунктами 11.1 - 11.4 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення (закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у даній справі, прийнято заяву ТОВ "ПАТРІА НОВА" до розгляду; підготовче засідання суду призначено на 15.12.2016 о 10:40 год; зобов'язано заявника (боржника) надати суду оригінали доданих до заяви документів (для огляду), довідки про найменування і номери рахунків, відкритих боржником у банківських установах, відомості про наявне майно, про обтяження рухомого та нерухомого майна, рішення про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, довідку Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна та Управління Державної автомобільної інспекції м. Києва про наявність або відсутність зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, відомості відповідного реєстраційного органу про те, чи являється боржник засновником (учасником) господарських товариств та відомості про наявність акцій, акт останньої податкової перевірки, відомості останньої інвентаризації, належним чином засвідчені копії господарських договорів, за якими виникли кредиторські вимоги та докази їх виконання, докази перебування на податковому обліку в Державній податковій інспекції Печерського району Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та подання до податкового органу проміжного ліквідаційного балансу, докази подання останньої звітності до податкового органу, фондів соціального страхування та територіального управління Пенсійного фонду України.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання зазначеної ухвали господарського суду першої інстанції, головою ліквідаційної комісії боржника Голяченко Г.С. надано суду належним чином засвідчені копії, в тому числі для підтвердження податкової перевірки боржника, надано належним чином завірену копію Акту № 4225/23-2/33466013 від 06.112007 (т. 1, а.с. 103), податкову декларацію з ПДВ від 16.09.2016 з додатками та квитанцією № 2 про доставлення декларації до органу ДФС (т. 1, а.с. 158-162).

Крім того, колегія суду визнає неспроможними доводи апелянта щодо ненадання заявником ліквідаційного балансу до податкового органу для перевірки його повноти та достовірності, з огляду на нижче наведене.

Відповідно до абз.1 п.1.1. ст.1 Податкового кодексу (далі за текстом - ПК) України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 78.1.7. п. 78.1. ст. 78 ПК України, початок процедури реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подання заяви про зняття з обліку платника податків є підставою для здійснення документальної позапланової перевірки такого платника податків.

Як вірно зазначив боржник у відзиві на апеляційну скаргу, з 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-УШ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , яким у відповідності до ст.19-3 Податкового кодексу України не передбачено право проведення державними податковими інспекціями документальних перевірок платників податків.

Згідно зазначеної вище ст.19-3 ПК України передбачає такі функції державних податкових інспекцій:

- здійснюють сервісне обслуговування платників податків;

- здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;

формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;

- виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Колегія Київського апеляційного господарського суду зазначає, що статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на офіційному веб-порталі ДФС України розміщено сервіс ДФС - Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс . Як вбачається у підкатегорії 135.01 зазначеного інформаційно-довідкового ресурсу ДФС України зазначено, що право на проведення перевірок платників податків надано контролюючим органам пп. 20.1.4 ПК України. Зокрема, вони мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (абзац перший п. 75.1 ПКУ). Підпунктом 19-1. 1.1 ПКУ, ст. 19-3 ПКУ визначено перелік функцій контролюючих органів та державних податкових інспекцій. Функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

У листі ДФС України від 17.01.2017 № 1005/7/99-99-14-03-03-17 Про організацію перевірок у 2017 році наголошено, що пунктом 8 розділу І Закону № 1797 доповнено Кодекс статтею 19 3 та викладено в новій редакції пп. 19 1.1.1 п. 19 1.1 ст. 19 1, якими визначено перелік функцій державних податкових інспекцій, а функцію контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

Таким чином, знаходять своє підтвердження доводи боржника, відносно того, що проведення камеральних, документальних (планових або позапланових, виїзних або невиїзних) і фактичних перевірок може бути здійснено лише контролюючими органами обласного та центрального рівнів ДФС України.

Згідно ст.13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", інформаційна взаємодія між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів у випадках, визначених цією статтею, здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з відповідними державними органами.

Технічний адміністратор Єдиного державного реєстру в день проведення реєстраційної дії забезпечує передачу до інформаційних систем:

центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує єдину державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, - відомостей про проведення такої реєстраційної дії;

Пенсійного фонду України - відомостей про проведення реєстраційної дії щодо державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, початок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, державну реєстрацію припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку - відомостей про проведення реєстраційної дії щодо державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, початок проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Порядок інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й інформаційними системами ДФС України затверджено спільним наказом Міністрерств юстиції та фінансів України від 18.03.2016 № 759/5/371, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.16 за № 446/28576.

Відповідено до п.п.7,8 зазначеного наказу технічний адміністратор Реєстру забезпечує передачу до реєстрів Державної фіскальної служби України відомостей про проведені реєстраційні дії відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - реєстраційні дії), документів в електронній формі у робочий час одночасно з проведенням відповідної реєстраційної дії у Реєстрі, формуванням запиту суб'єктом державної реєстрації.

Державна фіскальна служба України забезпечує доступ своїх територіальних органів до відомостей про проведені реєстраційні дії, документів в електронній формі, отриманих з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи зазначені вище ухвали Господарського суду м. Києва від 07.12.2016 про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а також від 15.12.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство, в якості повідомлення були направлені на адресу апелянта, про що свідчать відмітки на їх зворотному боці.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство ТОВ "ПАТРІА НОВА".

В апеляційній скарзі ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не є стороною по справі про банкрутство боржника в розумінні приписів Закону № 2343-XII .

Доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки не приймаються колегією суддів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи господарський суд повідомляв податковий орган і про порушення провадження по справі про банкрутство і про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, надсилавши йому процесуальні документи суду, однак, податковий орган не скористався своїм правом на проведення перевірки та участь у справі. Не містять матеріали справи і доказів того, що податковим органом з моменту порушення провадження по справі про банкрутство і до визнання боржника банкрутом вчинялись дії направлені на проведення перевірки.

Більше того, з урахуванням вище наведеного, вбачається, що на момент прийняття рішення про припинення юридичної особи - боржника (14.09.2016) апелянт вже був позбавлений права проводити перевірки. Таке право було закріплено за ГУ ДФС у м. Києві, яке з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення не зверталось.

Відсутність яких-небудь грошових вимог апелянта до боржника та відповідно не набуття статусу учасника провадження у справі є бузумовною підставою припинення провадження за апеляційною скаргою. Звертаючись зі скаргою, фіскальним органом вказано на незаконність оскарженого рішення суду, порушення цим рішенням інтересів держави, але разом з тим, враховуючи мотиви такого оскарження, наведені висновки вбачаються сумнівним, як і виконання органом фіскальної служби покладених на нього обов'язків.

Доводи апелянта щодо дотримання аналогічної правової позиції судами України (у судових рішеннях Київського апеляційного господарського суду, у справах: № 910/3723/16 від 19.07.2016, № 910/383/16 від 18.05.2016, № 927/177/16 від 18.05.2016, а також у постановах Вищого господарського суду України у справах: № 910/383/16 від 20.07.2016, № 927/177/16 від 20.07.2016) та позиції, якою скаржник обгрунтовує апеляційну скаргу відхиляються, як необґрунтовані з урахуванням нижче наведеного.

Судом апеляційної інстанції перевірено за допомогою автоматизованої система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (Єдиного державного реєстру судових рішень), судові рішення на які посилається скаржник та встановлено наступне:

- при перегляді апеляційною та касаційною інстанцією постанови суду першої інстанції у справі за № 910/3723/16 про визнання боржника - ПрАТ "ЛУЧ АО" банкрутом за вимогами ст. 95 Закону № 2343-XII, суди вищестоящих інстанцій дійшли висновку, що при звернені до суду з заявою про визнання ПрАТ "ЛУЧ АО" банкрутом, останній подав до суду виписку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Виписка не містить відомостей достатніх для встановлення всіх обставин справи та перевірки факту виконання приписів ст. 111 ЦК України, зокрема, відповідно до витягу з ЄДРПОУ у ПрАТ "ЛУЧ АО" наявні філії, а саме: південна філія ПрАТ "ЛУЧ АО" (м. Миколаїв), Західна філія (м. Чернівці) та Східна філія (м. Донецьк).

В зв`язку з чим постанову господарського суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом було скасовано.

В матеріалах справи № 910/3723/16 були відсутні відомості, щодо проведення інвентаризації майна відкритих філій та щодо дій спрямованих на закриття відокремлених структурних підрозділів.

Факт наявності філій був прихований боржником, при зверненні з заявою до суду та не перевірений судом, при ухвалені постанови про визнання боржника банкрутом.

- при перегляді апеляційною та касаційною інстанцією постанови суду першої інстанції у справі № 910/383/16, суди вищестоящих інстанцій дійшли висновку, що грошові вимоги ДПІ у Печерському районі в сумі 1106488,39 грн були визнані ліквідаційною комісією ТОВ "В.В" у межах процедури добровільної ліквідації, включені до складу кредиторської заборгованості, яка стала підставою для ініціювання даної справи про банкрутство, та зазначені у заяві про порушення даної справи про банкрутство. Отже, ДПІ у Печерському районі є кредитором ТОВ "В.В", відтак, має процесуальне право на оскарження судових рішень у даній справі.

- у постанові 927/177/16 Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 зазанчено, що стосовно процесуального права ДПІ у Печерському районі на оскарження судових рішень колегія суддів візначає, що грошові вимоги скаржника в сумі 24128,36 грн були визнані ліквідаційною комісією ТОВ "Торговий Дім "Система" у межах процедури добровільної ліквідації, включені до складу кредиторської заборгованості, яка стала підставою для ініціювання даної справи про банкрутство, та зазначені у заяві про порушення даної справи про банкрутство. Отже, ДПІ у Печерському районі є кредитором ТОВ "Торговий Дім "Система", відтак, має процесуальне право на оскарження судових рішень у даній справі.

Таким чином, жодне із наведених апелянтом, судових рішень не вказує на дотримання судами такої ж позиції, що доводиться скаржником у даній справі.

Більше того, правова позиція зазначена апеляційним судом вище, узгоджується з висновком зробленим Вищим господарським судом України та викладеним в постанові від 11.04.2012 у справі № 46/127-б. У наведеній постанові Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що у особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначив, що здійснивши апеляційне провадження та розглянувши по суті апеляційну, суд апеляційної інстанції припустився порушень, зокрема, вимог ст. 91 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягала скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою ДПІ у м. Києві на згадану постанову господарського суду м. Києва підлягало припиненню.

З урахуванням вище наведеного, колегія суду апеляційної інстанції доходить висновку, що апелянтом не доведено належними доказами, що спірною постановою суд вирішив питання щодо прав та обов'язків ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві і відповідно, остання не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 ГПК України.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд звертає увагу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, що у разі наявності кредиторських вимог до ТОВ "ПАТРІА НОВА", податковий орган не позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з відповідною заявою з урахуванням Закону № 2343-XII.

Згідно пункту 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, з метою усунення процесуального порушення при прийнятті до провадження апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі ГУДФС у місті Києві колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження з перегляду постанови Господарського суду міста Києва від 27.12.2016 у справі № 910/22124/16.

Керуючись ст. 80, 91, 94, 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 27.12.2016 у справі № 910/22124/16 припинити.

2. Матеріали справи № 910/22124/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко