Ухвала

від 10.03.2017 по справі 902/1466/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10 березня 2017 р. Справа № 902/1466/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу від 23.02.2017 р. ПрАТ "Тростянецька центральна районна Аптека" на бездіяльність Тростянецького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області в порядку ст.121-2 ГПК України по справі

за позовом : Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

до : Приватного акціонерного товариства "Тростянецька центральна районна аптека", смт Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область

про стягнення 14 499,05 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

відповідача (скаржника): ОСОБА_1, довіреність № б/н від 14.02.2017 р., паспорт серії СМ № 1728659 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 26.07.2005 р.

позивача, Тростянецького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" подано позов до Приватного акціонерного товариства "Тростянецька центральна районна аптека" про стягнення 14 499,05 грн заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 26.02.2014 р.

Ухвалою суду від 06.11.2015 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1466/15 та призначено до розгляду.

Рішенням суду від 01.12.2015 р. позов задоволено повністю.

14.12.2015 р. на виконання вказаного рішення видано наказ.

23.02.2017 р. до суду від Приватного акціонерного товариства "Тростянецька центральна районна аптека" (відповідач у справі) надійшла скарга на бездіяльність Тростянецького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області в порядку ст.121-2 ГПК України по справі № 902/1466/15, яку згідно автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 24.02.2017 р. справу № 902/1466/15 для розгляду скарги Приватного акціонерного товариства "Тростянецька центральна районна аптека" на бездіяльність Тростянецького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області прийнято судом до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2017 р.

Позивач та представник органу ДВС в засідання суду не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялись належним чином - ухвалою від 24.02.2017 р., яка надсилалась рекомендованим листом факт отримання якої останніми підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

З огляду на приписи ч.2 ст.121 2 ГПК України, яка вказує, що неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності стягувача та представника Тростянецького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області.

За відсутності відповідного клопотання розгляд скарги здійснюється без технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні судом оголошувалась перерва в межах дня під час якої судом отримано інформацію про виконавче провадження № 49849962 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача (скаржника) судом встановлено наступне.

Із наявних у справі письмових пояснень боржника та інформації про виконавче провадження № 49849962 з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень слідує, що при примусовому виконанні наказу Господарського суду Вінницької області від 14.12.2015 р. № 902/1466/15 19.01.2016 р. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

27.01.2016 р. на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Наявність на момент розгляду даної скарги арешту на майно скаржника накладеного відповідно до вказаної вище постанови підтверджується витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 51273298.

Із матеріалів справи слідує, що після повернення виконавчого документа стягувачеві боржником здійснено повне погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку № 290097057158059 та довідкою позивача від 15.02.2017 р. в якій вказано про повне погашення заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 26.02.2014 р.

Як вказує у поданій скарзі Приватне акціонерне товариство "Тростянецька центральна районна аптека" з метою погашення кредиторської заборгованості було прийнято рішення про відчуження одного із приміщень, однак при підготовці до вказаної господарської операції стало відомо про наявність накладеного відповідно до постанови від 19.01.2016 р. арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

На звернення боржника листом від 22.02.2017 р. Тростянецький РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області повідомило заявника про неможливість зняття арешту, оскільки у випадку повернення виконавчого документа стягувачеві в порядку п.1 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено зняття арешту з майна боржника, який може бути знятий виключно за рішенням суду.

Як вбачається із змісту поданої скарги скаржник посилаючись на незняття арешту з майна боржника після повного погашення боргу за виконавчим документом та відповідного звернення до Тростянецького РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області просить зобов'язати Тростянецький РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області зняти арешт з усього майна боржника, що накладався постановою від 18.01.2017 р.

В якості нормативної підстави скарги скаржник посилається на приписи ст.ст.317, 319, 321 ЦК України та ч.3 ст.37, ч.ч.4, 5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження".

Визначаючись щодо заявлених вимог у подані скарзі та щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходить із наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. згідно із статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії . Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом ; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом , надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Частиною 3 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті (виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа ; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру) арешт з майна знімається .

Враховуючи наведені вище нормативні приписи законодавства (ч.3 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження"), а також приймаючи до уваги відсутність майнових претензій у стягувача до боржника суд приходить до переконливого висновку про ухилення виконавця від вчинення визначених законом дій при наявності правових підстав для зняття арешту з майна боржника виходячи із факту повернення виконавчого документа стягувачеві за його заявою.

Суд зазначає, що дійсно при поверненні виконавчого документа стягувачеві за його заявою за приписами ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення відповідної дії - 27.01.2016 р.) діюче на той час законодавство не встановлювало обов'язку для державного виконавця скасовувати накладений арешт.

Водночас суд зауважує, що на момент звернення із заявою боржника та надання відповіді органом ДВС (лист від 22.02.2017 р. № 1525) дії учасників виконавчого провадження регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності , тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце .

Наведене дає підстави для висновку, що порядок розгляду звернення боржника до органу ДВС про зняття арешту регламентується редакцією закону, яка чинна на момент такого звернення .

Відповідно до ч.3 ст.121 2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю.

Як наголошується в п.9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" суд за результатами розгляду скарги виносить ухвалу, в якій або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дій, від вчинення яких той безпідставно ухиляється .

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121 2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 248 24 ЦПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення скарги стягувача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 87, 115, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу від 23.02.2017 р. Приватного акціонерного товариства "Тростянецька центральна районна Аптека" на бездіяльність Тростянецького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Тростянецький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зняти арешт з усього майна боржника (Приватного акціонерного товариства "Тростянецька центральна районна Аптека" - ідентифікаційний код - 01975137), який накладався постановою головного державного виконавця Репенко Олександра Сергійовича від 19.01.2016 р.

3. Ухвалу надіслати позивачу, Тростянецькому РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094.

3 - Тростянецькому РВДВС ГТУЮ у Вінницькій області - вул. Соборна, 90, смт Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, 24300.