Рішення
від 09.03.2017 по справі 902/139/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 березня 2017 р. Справа № 902/139/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами, м. Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЯМ СЕРВІС УКРАЇНА", м. Вінниця

про розірвання договору поставки та припинення зобов'язань за договором

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1-4-д від 10.01.2017 р., посвідчення № 72.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Державним підприємством Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЯМ СЕРВІС УКРАЇНА" про розірвання договору поставки № 18/03/14-Р-1 від 18.03.2014 р. та припинення зобов'язань за договором.

Ухвалою суду від 06.02.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/139/17 та призначено до розгляду на 09.03.2017 р.

06.03.2017 р. на адресу суд від представника позивача надійшли письмові пояснення № 1-109-к від 24.02.2017 р. в обґрунтування заявлених позовних вимог.

09.03.2017 р. представником позивача подано письмові пояснення вих. № 1-121-к від 02.03.2017 р. на виконання вимог ухвали суду від 06.02.2017 р.

Відповідач в судове засідання 09.03.2017 р. не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання витребуваних доказів не повідомив, хоча про час та день розгляду справи його було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 06.02.2017 р., яка надсилалася йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що є ідентичною тій яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та адресою, яка значиться в договорі поставки № 18/03/14-З-1 від 18.03.2014 р.

При цьому суд зазначає, що адресована останньому ухвала за адресою договорі поставки № 18/03/14-З-1 від 18.03.2014 р. отримана ним 20.02.2017 р. про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0110306670395.

В той же час надіслана відповідачу за адресою, що значиться В той же час надіслана відповідачу за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ухвала підприємством зв'язку не повернута.

в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ухвала підприємством зв'язку не повернута. Як слідує з пошукової інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, ухвали від 06.02.2017 р. значиться "не врученою під час доставки".

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

18.03.2014 р. між Державним видавництвом "Преса України" Державного управління справами (Покупець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЯМ СЕРВІС УКРАЇНА" (Постачальник, Відповідач) укладено договір поставки № 18/03/14-Р-1 (а.с. 13-20, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. ОСОБА_2 Постачальник зобов'язується передати у власність покупцю витратні матеріали для поліграфії (товар), зазначені у додатках (специфікаціях) до договору (відповідний додаток (специфікація) містить трьохрічний об'єм поставки товарів Постачальником покупцю включаючи: найменування, опис, ціну за одиницю товару, реквізити сторін, а також строки і вартість поставки замовленого покупцем орієнтовного щомісячного об'єму поставки товарів (як частин погодженого трьохрічного об'єму поставки товарів), інші строки, відмінні від щомісячних та інші умови поставок - за домовленістю сторін), у вказані даним договором строки, а Покупець зобов'язується приймати та викупити трьохрічний об'єм поставки товарів частинами, погодженими з Постачальником, своєчасно здійснюючи оплату на умовах договору, в кількості і в строки згідно ОСОБА_2.

Згідно із п. 3.1. ОСОБА_2 розрахунок по кожній із поставлених партій товару покупець здійснює в строк не більше банківських днів з дати поставки товарів у відповідності із п.п. 4.14., 4.15. ОСОБА_2, включаючи день (дату) поставки товарів.

Поставка здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010). За домовленістю сторін, доставка може здійснюватися постачальником його силами і за його рахунок. Пунктом доставки (місцем прийому-передачі товару) є склад покупця за адресою: м.Київ, вул. Героїв Космосу, 6 (п. 4.1. ОСОБА_2).

Відповідно до п. 4.3. ОСОБА_2 Покупець і Постачальник в момент підписання договору, але не пізніше ніж за 120 календарних днів до поставки та не пізніше третього числа кожного місяця оформляють відповідний додаток до ОСОБА_2.

Згідно із п. 4.4. ОСОБА_2 з моменту підписання сторонами кожного додатку до договору, оформленого у відповідності із п. 1.1. ОСОБА_2, такий додаток вважається замовленням покупця, і таке замовлення Покупця на даний трьохрічний об'єм товарів вважається прийнятим до виконання Постачальником. Замовлений Покупцем (у відповідності із підписаним сторонами додатком) трьохрічний об'єм товарів постачається постачальником покупцю частинами - один раз на місяць (чи інакше - за домовленістю сторін), в кількості і у відповідності номенклатурі погодженій сторонами окремо на основі письмової заявки покупця, але в будь-якому випадку в межах відповідного додатку (така частина від трьохрічного об'єму поставки товару передається Покупцю згідно оформленої сторонами видаткової накладної - є являється партією товару).

Протягом строку, зазначеного сторонами у відповідному додатку (специфікації) до ОСОБА_2, Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця про готовність такої замовленої Покупцем Постачальнику частини трьохрічного об'єму товарів до відвантаження Покупцю (п. 4.5. ОСОБА_2).

Відповідно до п. 4.10. ОСОБА_2 перша поставка товарів здійснюється до 01.09.2014 р. після укладення даного ОСОБА_2 і підписання додатку №1 до ОСОБА_2.

Згідно із п.п. 4.14., 4.15. ОСОБА_2 право власності на товар від Постачальника до Покупця переходить з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка підтверджує сосен передачі товарів. Товари вважаються прийнятими, а обов'язки Постачальника по поставці - виконаними, з моменту оформлення сторонами видаткової накладної, виписаної на основі виставленого Покупцю рахунку-фактури Постачальника на даний товар (дата оформлення видаткової накладної вважається датою поставки товарів).

За змістом п. 7.2. ОСОБА_2 у випадку затримки Постачальником поставки товарів на строк більше ніж три місяця від обумовленого в ОСОБА_2 строку поставки, Покупець має право відмовитися від усіх недопоставлених товарів, із поверненням повної суми завдатку, якщо такий був передбачений умовами даного ОСОБА_2 і був виплачений Покупцем Постачальнику на умовах даного ОСОБА_2.

Одностороння відмова від ОСОБА_2 в цілому чи від виконання умов ОСОБА_2 не допускається, за винятком випадків, передбачених умовами даного ОСОБА_2 (п. 10.7. ОСОБА_2).

Судом встановлено, що 18.03.2014 р. сторонами підписано Специфікацію до ОСОБА_2 № 18/03/14-З-1 (Додаток № 1 до ОСОБА_2), відповідно до п. 1 якої погоджено асортимент, кількість та вартість товару, що підлягає поставці.

Крім того, у п. 2 Специфікації сторонами погоджено, що замовлення на дану партію товару вважається прийнятим до виконання Постачальником з моменту оформлення ними даного додатку до ОСОБА_2 . Товари постачаються на умовах DDP , м. Київ на склад Покупця. (адреса складу Покупця: м. Київ, вул.. Героїв Космосу, 6). Поставка товару по даному додатку до ОСОБА_2 здійснюється не пізніше строку, зазначеного сторонами у п. 4.10. ОСОБА_2 (а після першої поставки для всіх послідуючих поставок товарів згідно даного додатку - не пізніше 120 календарних днів з моменту, коли (згідно умов ОСОБА_2, в т.ч. у відповідності з умовами п. 4.4., п. 4.8. ОСОБА_2) замовлення покупця вважається прийнятим Постачальником), Постачальник зобов'язаний повідомити Покупця про готовність замовленої Покупцем Постачальнику партії товарів до відвантаження Покупцю.

Вказана Специфікація згідно із п.п. 1.1., 4.4. ОСОБА_2 являється замовленням покупця, в якому, зокрема, сторони погоджують найменування, опис, ціну за одиницю, вартість товару та строк його поставки.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Термін DDP "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця , включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Якщо термін EXW покладає на продавця мінімальний обсяг обов'язків, термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця

Згідно з положеннями пунктів А.1. А.3 продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором. При цьому продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення . Якщо конкретної точки поставки не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати точку в межах названого місця призначення, яка найбільш задовольняє його цілям. Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі , у названому місці призначення , в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4. (пункт А.5).

Натомість, як стверджує позивач та слідує з матеріалів справи, відповідач (Постачальник) взятих на себе зобов'язань за ОСОБА_2 не виконав, в строки обумовлені ОСОБА_2 товар у визначене договором місце поставки не поставив.

Зазначені обставини стали підставою звернення Державного підприємства Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами з даним позовом до суду розірвання договору поставки № 18/03/14-Р-1 від 18.03.2014 р. укладеного з відповідачем та припинення зобов'язань за вказаним договором.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та щодо оцінки наявних у справі доказів, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як зазначено в ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою господарські зобов'язання, які виникли між сторонами, є зобов'язаннями, котрі регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст.264, ч. 1, 2 ст. 265 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. За договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні- покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Із аналізу наведених норм законодавства слідує, що істотними умовами договору поставки є предмет, ціна, строк поставки товару та строк дії договору.

Згідно із ч. 4 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

За змістом ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Аналогічні положення передбачено і у ч.6 ст.265 ГК України.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу (частина 1 статті 663 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак відповідач у встановлений ОСОБА_2 строк до 01.09.2014 р. (п. 4.10. ОСОБА_2 та п. 2 Специфікації до ОСОБА_2) товар Покупцю не поставив.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Слід зазначити, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України.

Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини 2 статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини 2 статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, недотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Поряд з цим, частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до правової позиції, що викладена в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13 істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами прийнято до виконання зобов'язання за ОСОБА_2 поставки товару. Так, позивачем належним чином виконано свої договірні зобов'язання, а саме підписано з відповідачем, як Постачальником, Специфікацію (замовлення Покупця згідно із п.п. 1.1., 4.4. ОСОБА_2) якою, зокрема, сторонами погоджено найменування, опис, ціну за одиницю, вартість товару та строк його поставки. Натомість, відповідач свої зобов'язання не виконав, товар в обумовлений строк не поставив.

Таким чином, судом встановлено, що у визначений ОСОБА_2 строк, товар поставлено не було; видаткові накладні сторонами не складались та не підписувались; факт непоставки товару (невиконання умов ОСОБА_2) відповідачем не спростовано; внаслідок порушення умов ОСОБА_2 позивач, як Покупець, фактично позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Вказані обставини, на думку суду, є ніщо іншим як істотним порушенням відповідачем умов укладеного з позивачем ОСОБА_2 поставки № 18/03/14-З-1 від 18.03.2014 р., що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про дострокове розірвання вказаного договору.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору .

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання ОСОБА_2 поставки № 18/03/14-З-1 від 18.03.2014 р. є обґрунтованими, оскільки підтверджують наявність факту порушення договору зі сторони відповідача, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що в свою чергу, на думку суду, є поважною причиною для розірвання договору.

Вимоги позивача в частинні припинення усіх зобов'язань по ОСОБА_2 поставки № 18/03/14-З-1 від 18.03.2014 р. задоволенню судом не підлягають, оскільки згідно із ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються , а відтак зазначена вимога позивача фактично за своїм змістом є тотожною (дублюючою) його вимогу про розірвання зазначеного договору, позаяк виходячи із суті згаданої статті ЦК розірвання договору і є наслідком припинення зобов'язань сторін.

Приймаючи рішення про задоволення позову в частині розірвання ОСОБА_2, судом враховано, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в суді не скористався, не надав відзив на позов і витребувані судом документи, не брав участі у судовому засіданні, ніяким чином не сприяв всебічному та повному з'ясуванню всіх обставин справи при її розгляді.

Відтак, будучи достеменно обізнаним щодо предмету позовних вимог про розірвання договору, відповідач взагалі не надав жодного документального обґрунтування по суті даного господарського спору, з огляду на що, суд дійшов висновку, що подальше ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань порушує інтереси позивача.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

09.03.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки № 18/03/14-Р-1 від 18.03.2014 р., що укладений між Державним підприємством Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЯМ СЕРВІС УКРАЇНА".

3. У задоволенні позову в частині вимоги про припинення усіх зобов'язань по договору поставки № 18/03/14-Р-1 від 18.03.2014 р., що укладений між Державним підприємством Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЯМ СЕРВІС УКРАЇНА" відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ УКРАЇНСЬКО-ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЯМ СЕРВІС УКРАЇНА", вул.Пушкіна, 4, 3 поверх, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 31243294) на користь Державного підприємства Державне видавництво "Преса України" Державного управління справами, проспект Перемоги, 50, м. Київ, 03047 (ідентифікаційний код - 05905668) - 1 600 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з поштовим повідомленням про вручення поштової кореспонденції.

Повне рішення складено 10 березня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2,3 - відповідачу - вул. Пушкіна, буд. 4, пов. 3, м. Вінниця, 21050; бульвар Дружби народів, 10, м.Київ, 01103.

СудГосподарський суд Вінницької області
Дата ухвалення рішення09.03.2017
Оприлюднено15.03.2017
Номер документу65231725
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —902/139/17

Судовий наказ від 21.03.2017

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Рішення від 09.03.2017

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 06.02.2017

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні