Ухвала

від 01.02.2017 по справі 910/19818/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01.02.2017Справа № 910/19818/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.П. Арсенал"

до 1.Відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо"

2. Комунального підприємства "Київпастранс"

про стягнення коштів в сумі 14 033,89 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явились;

Від відповідача 1: не з'явились;

Від відповідача 2: Рощахівська - Чантурідзе С.А. - представник, довіреність № 06-5/921 від 22.11.2016.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "В.К.П. Арсенал" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" "Дарницьке трамвайно ремонтно - експлуатаційне депо" та до Комунального підприємства "Київпастранс" з позовом про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 14 033, 89 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилається на невиконання відповідачем 1 умов договору купівлі - продажу № 8/08 від 24.11.2008р. в частині зобов'язань щодо оплати вартості за поставлений товар, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у зазначених вище розмірах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/19818/16 та призначено до розгляду на 07.12.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 розгляд справи відкладено на 11.01.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2017 розгляд справи призначено на 01.02.2017.

У судове засідання 01.02.2017 з'явився уповноважений представник відповідача 2.

Уповноважені представники позивача та відповідача 1 у судове засідання 01.02.2017 не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи позивача та відповідач 1 повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: № 0103040872365 та № 0103040872381.

Клопотання від представників сторін про здійснення фіксації судового засідання технічними засобами до суду не надходило. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог б/н від 10.01.2017, в якому останній просить стягнути з відповідачів 1, 2 заборгованість в розмірі 70, 06 грн. та судові витрати в розмірі 1 378, 00 грн., оскільки Дарницьке трамвайне депо здійснило часткове погашення боргу у розмірі 13 963, 83 грн., яке судом долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача 1 надійшов відзив № 25 від 10.01.2017, в якому останній зазначає, що відповідно до Положення Дарницького трамвайного ремонтно - експлуатаційного депо - депо є філією КП "Київпастранс" без права юридичної особи, довіреність, видана генеральним директором КП "Київпастранс" уповноважує виконуючого обов'язки директора депо діяти від імені КП "Київпастранс", а не від імені філії - Дарницького трамвайного ремонтно - експлуатаційного депо, тому просить в частині стягнення заборгованості з відповідача 1 в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, який судом долучений до матеріалів справи.

Окрім цього судом повідомлено, що до початку судового засідання через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача 2 надійшло доповнення до відзиву № 30 від 10.01.2017, яке судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник відповідача 2 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 150 від 01.02.2017, серед якого наявна копія платіжного доручення № ДТДОО166/2 від 24.01.2017 про сплату заборгованості у розмірі 70, 06 грн., яке судом долучено до матеріалів справи.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає клопотання про зменшення розміру позовних вимог б/н від 10.01.2017 до розгляду і спір вирішується з його урахуванням.

За приписами п. 1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема у зв'язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 18) визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) (далі - Постанова № 18) господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як свідчать матеріали справи, з урахуванням поданого відповідачем 2 у судовому засіданні клопотання про долучення документів до матеріалів справи, серед якого наявна копія платіжного доручення № ДТДОО166/2 від 24.01.2017 про сплату заборгованості у розмірі 70, 06 грн., тобто після порушення провадження у справі ухвалою суду від 01.11.16 р., заборгованість за надані послуги відсутня.

Судом роз'яснюється сторонам, що відповідно до ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Заперечень від позивача щодо факту здійснення відповідачем погашення боргу в повному обсязі до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги, що погашення заборгованості здійснено відповідачем після порушення провадження у справі та на момент розгляду справи предмет спору відсутній, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню.

Згідно ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п.4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.13 р.).

При цьому судом прийнято до уваги Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 відповідно до якого кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Тобто, пред'явлення позову без попереднього звернення з вимогою є конституційним правом позивача (в даному випадку на обрання незабороненого законом способу захисту прав і свобод).

Таким чином, позивач не був зобов'язаний звертатися безпосередньо до відповідача з вимогою виплатити матеріальне відшкодування та правомірно реалізував своє право шляхом подачі позову до суду. Відповідний правовий висновок наведений також у Постанові Верховного Суду України від 28.08.2012 по справі № 3-38гс12.

Крім того в постанові від 15.07.2015 по справі № 910/222/15-г Вищий господарський суд України, розглядаючи аналогічний спір, дійшов висновку про те, що звернення позивача до господарського суду з позовом без досудового врегулювання спору не може свідчити про неправильність дій останнього, внаслідок чого змінив рішення попередніх інстанцій та стягнув судовий збір саме з відповідача по справі.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача та сума заборгованості сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, суд приходить до висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального Кодексу України судовий збір в розмірі 1378,00 грн. має бути покладений на відповідача.

Також судом доводиться до відома сторін, що відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" ухвала господарського суду є виконавчим документом і заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про її примусове виконання.

Керуючись ч. 2 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Припинити провадження у справі № 910/19818/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.П. Арсенал" до 1.Відокремленого підрозділу Комунального підприємства "Київпастранс" Дарницьке трамвайне ремонтно-експлуатаційне депо" 2. Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення коштів в сумі 14 033,89 грн. припинити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) в особі відокремленого підрозділу КП "Київпастранс" Дарницьке трамвайне ремонтно - експлуатаційне депо (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, 6, код ЄДРПОУ 03328729) на користь Приватного підприємства "В.К.П. Арсенал" (03680, м. Київ, Бул. І. Лепсе, 8 код ЄДРПОУ 31662445) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378, 00 грн.

Ухвала набирає законної сили з 01 лютого 2017 року.

Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання протягом трьох років.

Суддя А.М.Селівон