Рішення

від 20.02.2017 по справі 910/23874/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа №910/23874/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АВТО 2000"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Колянчук А.І. (представник за довіреністю)

від відповідача Грищенко Л.Г. (керівник)

В судовому засіданні 20 лютого 2017 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни, 26 грудня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 2626/16 від 07.12.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АВТО 2000", про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як позичальник, в порушення умов договору про надання овердрафту № 6681-О-1 від 29.05.2014 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо повернення овердрафту та сплаті процентів за його користування, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за спірним договором, на підстав чого позивач і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/23874/16 та призначено розгляд справи на 01.02.2016 року.

В судовому засіданні 01.02.2016 року судом оголошено перерву до 20.02.2016 року.

В судове засідання 20.02.2017 року представники сторін з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд зменшити розмір пені та процентів.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк" (надалі - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АВТО 2000" (надалі - відповідач, позичальник) було укладено договір про надання овердрафту № 6681-О-1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування шляхом с шати з поточного рахунку позичальника № 26007001006681, відкритого в банку, платіжних документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку (надалі за текстом - Овердрафт ), але в межах визначеного цим договором ліміту овердрафту, а позичальник зобов'язаний повернути банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, ліміт овердрафту за цим договором складає 180 000 гривень При цьому, станом на перше число кожного місяця ліміт овердрафту складає суму фактичної заборгованості за овердрафтом.

За умовами п. 1.3. договору, розмір плати за користування овердрафтом встановлюється в залежності від строку безперервного дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника-строку використання, а саме:

19,00% річних - за строк використання від 1 до 3 днів (включно);

21,50% річних - за строк використання від 4 до 7 днів (включно);

22,50% річних - за строк використання від 8 до 15 днів (включно);

23,50% річних - за строк використання від 16 до 30 днів (включно);

24,50% річних - за строк використання від 31 до 45 днів (включно);

25,50% річних - за строк використання від 46 до 60 днів (включно);

26,50% річних - за строк використання від 61 дня.

В пункті 1.4. договору визначено, що термін користування овердрафтом закінчується 28 травня 2015 року включно, якщо він не наступить раніше відповідно до умов п. 7.3. цього договору. Максимальний безперервний термін (строк) користування овердрафтом не більше днів з дня початку користування овердрафтом чи його частиною.

Овердрафт надається позичальнику шляхом сплати протягом банківського операційного часу платіжних документів позичальника (надалі за текстом - платіжний документ) з його поточного рахунку в банку в сумах, які перевищують фактичний залишок коштів на поточному рахунку в межах суми ліміту овердрафту, що вказаний в п. 1.2. цього договору (п. 4.2. договору).

Пунктом 5.2. договору передбачено, що проценти нараховуються щомісячно в останнім робочий день місяця, виходячи із фактичної кількості днів користування овердрафтом і фактичних залишків по дебетовому сальдо за поточним рахунком. При розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у році. Нарахування процентів за користування овердрафтом починається з першого дня утворення дебетового залишку на поточному рахунку позичальника і припиняється в передостанній день терміну користування овердрафтом, зазначеного у п. 1.4. цього договору, але в будь-якому випадку нараховуються до передостаннього дня строку (терміну) повернення овердрафту (включно).

У відповідності до умов п. 7.1. договору, позичальник повинен повернути банку основну суму боргу за овердрафтом (далі - загальну заборгованість за овердрафтом), що обліковується за поточним рахунком, не пізніше строку (терміну) вказаного в п. 1.4. цього договору, якщо строк (термін) не наступить раніше відповідно до п. 7.3. цього договору, при цьому максимальний безперервний термін (строк) користування овердрафтом не більше 90 (дев'яносто) днів з дня початку користування овердрафтом чи його частиною, а саме, позичальник зобов'язаний на 91 день користування овердрафтом зарахувати на рахунок, що вказаний в п. 4.1. цього договору суму заборгованості за овердрафтом.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2. договору за повне або часткове не повернення у строки (терміни), що передбачені цим договором, загальної заборгованості за овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3. цього договору, від суми неповернутого в строк (термін) овердрафту за кожний день прострочення. За повне або часткове прострочення сплати процентів за користування овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору (п. 10.2. договору).

Додатковим договором № 3 від 17.04.2015 року до договору про надання овердрафту № 6681-О-1 від 29.05.2014 року сторони визначили, що розмір плати за користування овердрафтом складає 39% річних.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору про надання овердрафту № 6681-О-1 від 29.05.2014 року шляхом надання коштів на загальну суму 169 981,28 грн., проте відповідач в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за договором про надання овердрафту № 6681-О-1 від 29.05.2014 року в розмірі 264 623,89 грн., з яких: 144 623,31 грн. - заборгованість за кредитом; 48 885,41 грн. - заборгованість за процентами; 62 478,88 грн. - пеня за кредитом та 8375,29 грн. - пеня за процентами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, посилаючись на те, що розмір пені заявлений позивачем до стягнення є надмірно великим та не співмірним з розміром заборгованості за договором про надання овердрафту № 6681-О-1 від 29.05.2014 року, розмір простроченої заборгованості є незначним у порівнянні з сумою боргу, що вже була повернута відповідачем позивачу, період прострочення є нетривалим та викликаний різким та суттєвим погіршенням майнового стану позивача, обумовленого економічною кризою в Україні. Відповідач зазначає, що внаслідок економічної кризи та зниження ділової активності кількість замовлень із автомобільних перевезень у відповідача суттєво знизилась, і його доходів не вистачає навіть для виплати заробітної платні працівникам та поточного ремонту автомобілів, що є необхідним для продовження його господарської діяльності, внаслідок цього, більша частина автомобілів відповідача, що є єдиним джерелом його доходів, простоює та не експлуатується, оскільки перебуває в неробочому стані.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як вже було встановлено судом, 29.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Радикал Банк", як банком, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АВТО 2000", як позичальником, було укладено договір про надання овердрафту № 6681-О-1, відповідно до п. 1.1. якого, банк надає позичальнику грошові кошти у тимчасове користування шляхом с шати з поточного рахунку позичальника № 26007001006681, відкритого в банку, платіжних документів на суму, що перевищує залишок на такому рахунку (надалі за текстом - Овердрафт ), але в межах визначеного цим договором ліміту овердрафту, а позичальник зобов'язаний повернути банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим договором.

Матеріали справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу грошові кошти в розмірі 169 981,28 грн., що підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 29.05.2014 року по 08.09.2015 року.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем Публічному акціонерному товариству "Радикал Банк" грошових коштів за договором про надання овердрафту № 6681-О-1 від 29.05.2014 року та не надано доказів сплати процентів за користування такими коштами.

Отже, відповідно до вищезазначеного, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищенаведених норм Цивільного кодексу України та умов договору про надання овердрафту № 6681-О-1 від 29.05.2014 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 144 623,31 грн. та не сплатив проценти за користування такими коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АВТО 2000" заборгованості за договором про надання овердрафту № 6681-О-1 від 29.05.2014 року в розмірі 144 623,31 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 48 885,41 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за кредитом в розмірі 62 478,88 грн. та пеню за процентами в розмірі 8375,29 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пунктах 9.1., 9.2. договору передбачено, що за повне або часткове не повернення у строки (терміни), що передбачені цим договором, загальної заборгованості за овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, зазначеної в п. 1.3. цього договору, від суми неповернутого в строк (термін) овердрафту за кожний день прострочення. За повне або часткове прострочення сплати процентів за користування овердрафтом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені за кредитом та пені за процентами у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за кредитом в розмірі 62 478,88 грн. та пені за процентами в розмірі 8375,29 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.

При цьому, відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, посилаючись на те, що розмір пені заявлений позивачем до стягнення є надмірно великим та не співмірним з розміром заборгованості за договором про надання овердрафту № 6681-О-1 від 29.05.2014 року, розмір простроченої заборгованості є незначним у порівнянні з сумою боргу, що вже була повернута відповідачем позивачу, період прострочення є нетривалим та викликаний різким та суттєвим погіршенням майнового стану позивача, обумовленого економічною кризою в Україні. Відповідач зазначає, що внаслідок економічної кризи та зниження ділової активності кількість замовлень із автомобільних перевезень у відповідача суттєво знизилась, і його доходів не вистачає навіть для виплати заробітної платні працівникам та поточного ремонту автомобілів, що є необхідним для продовження його господарської діяльності, внаслідок цього, більша частина автомобілів відповідача, що є єдиним джерелом його доходів, простоює та не експлуатується, оскільки перебуває в неробочому стані.

Розглянувши в судовому засіданні 20.02.2017 року клопотання відповідача про зменшення розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За умовами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013 року Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 року Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Відповідно до положень ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, вимога щодо врахування принципу розумності є прямою вимогою закону до договору.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.п. 3.17.4. п. 3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій (штрафу та пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до п.42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України №01-8/211 від 07.04.2008 року, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.2011 року у справі №5005/4542/2011.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів, з огляду на те, що розмір нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту та процентів є співрозмірним із розміром заборгованості за кредитом, відповідач неналежним виконанням зобов'язань порушив права позивача, інтереси якого, суд також має враховувати при вирішенні справи, тому відповідно до приписів ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України не вважаються такими обставинами, що звільніють порушника від виконання зобов'язань, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

При цьому, суд зазначає, що реалізація відповідного права, передбаченого ч. 3 ст. 551 ЦК України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, є правом суду (не обов'язком), а отже, не є порушенням або неправильним застосуванням судом норм матеріального або процесуального права не реалізація судом такого права.

За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 264 632,89 грн., з них: заборгованість за кредитом - 144 623,31 грн. (сто сорок чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 31 копійка), заборгованість за процентами - 48 885,41 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 41 копійка), пеня за кредитом - 62 478,88 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 88 копійок) та пеня за процентами - 8375,29 грн. (вісім тисяч триста сімдесят п'ять гривень 29 копійок).

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-АВТО 2000" (код ЄДРПОУ 31240424; адреса: 03083, м. Київ, вул. Квітки-Основ'яненко, 6, кв. 1) на користь Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" (код ЄДРПОУ 36964568; адреса: 08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 2в) грошові кошти: заборгованість за кредитом - 144 623,31 грн. (сто сорок чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 31 копійка), заборгованість за процентами - 48 885,41 грн. (сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят п'ять гривень 41 копійка), пені за кредитом - 62 478,88 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят вісім гривень 88 копійок), пені за процентами - 8375,29 грн. (вісім тисяч триста сімдесят п'ять гривень 29 копійок). та судовий збір - 3969,49 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять гривень 49 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.03.2017 року.

Суддя Ю.В.Цюкало