ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.03.2017Справа №910/132/17
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авістон"
про стягнення 21159,94 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
від позивача: Данилова Д.І. за довіреністю № б/н від 24.01.2017
від відповідача: Мамігонов К.В. за довіреністю № б/н від 26.01.2017
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (позивач) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авістон" (відповідач) про стягнення 21159,94 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані не здійсненням відповідачем поставки товару згідно Договору № П/НХ-16772/НЮ від 10.05.2016 (далі - Договір) за вимогою позивача від 19.10.2016 № НХ07/13 - 1147, що відповідно до п. 7.2 наведеного договору є підставою для сплати відповідачем пені, яка нарахована позивачем за 7 днів прострочення в період з 29.11.2016 по 05.12.2016 в сумі 21159,94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження у справі № 910/132/17 та призначено розгляд справи на 03.02.2017 о 09:30 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 про порушення провадження у справі № 910/132/17, щодо вірного зазначення дати судового розгляду справи.
17.01.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 78594,08 грн.
27.01.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
02.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого відповідач просив суд відкласти розгляд справи, призначений на 03.02.2017, у зв'язку із службовим відрядження представника в період з 01.02.2017 по 07.02.2017.
В судове засідання, призначене на 03.02.2017, представник позивача з'явився.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 03.02.2017 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 02.02.2017 через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме Додаткової угоди № 1 від 01.06.2016 до Договору № П/НХ-16772/НЮ від 10.05.2016. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
В судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017, судом здійснено огляд оригіналів документів, копії яких додані позивачем до позовної заяви.
Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви, поданої 17.01.2017 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 17.01.2017 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні зазначену заяву підтримав та просив суд стягнути з відповідача 78594,08 грн. пені за 26 днів прострочення в період з 06.12.2016 по 01.01.2017 на підставі п. 7.2 Договору поставки № П/НХ-16772/НЮ від 10.05.2016 за несвоєчасну поставку товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 78594,08 грн.
В судовому засіданні 03.02.2017 судом розглянуте та задоволене клопотання відповідача, подане 02.02.2017 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи.
Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, не виконання останнім вимог ухвали суду від 05.01.2017 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 відкладено розгляд справи на 27.02.2017 об 11:00 год.
14.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
27.02.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов розрахунок пені на загальну суму 58801,40 грн.
27.02.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не визнав позовні вимоги з урахуванням збільшення їх розміру та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 78594,08 грн. пені.
В судове засідання, призначене на 06.03.2017, представник позивача та відповідача з'явились.
Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 58607,00 грн. пені.
Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.
Як вбачається зі змісту п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 58607,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги просив суд задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2017 усно заперечував проти заявлених позовних вимог в сумі, визначеній у заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог, з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, у задоволенні позову просив суд відмовити повністю.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.03.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
10.05.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (позивач) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авістон", як постачальником, був укладений Договір поставки № П/НХ-16772/НЮ від 10.05.2016 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язався поставити та передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (надалі - товар) відповідно до Специфікацій № 1, 2, 3 (Додатки № 1, 2, 3) та Розмірної специфікації № 4 (Додаток № 4), які є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов Договору.
Ціна Договору згідно п. 3.4 Договору була визначена в сумі становить 3622710,82 грн. (з ПДВ).
Ціна за одиницю товару була визначена Специфікацією № 1 у розмірі 250,00 грн. (без ПДВ), Специфікацією № 2 - у розмірі 192,50 грн. (без ПДВ), Специфікацією № 3 - у розмірі 181,11 грн. (без ПДВ).
01.06.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода № 1), відповідно до якої:
підтвердили, що по Специфікації № 3 (Додаток № 3) до Договору поставка товару не виконувалась (п. 1 Додаткової угоди № 1);
вилучили з Договору Специфікацію № 3 (Додаток № 3) до Договору (п. 2 Додаткової угоди № 1);
ввели до Договору Специфікацію № 5 (Додаток № 5) до Договору (п. 3 Додаткової угоди № 1);
змінили пункт 1.1 Договору та виклали його в редакції, згідно якої постачальник зобов'язався поставити та передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (надалі - товар) відповідно до Специфікацій № 1, 2, 5 (Додатки № 1, 2, 5) та Розмірної специфікації № 4 (Додаток № 4), які є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов Договору (п. 4.1 Додаткової угоди № 1);
змінили пункт 3.4 Договору та виклали його в редакції, згідно якої ціна Договору становить 3606265,32 грн. (з ПДВ) (п. 4.5 Додаткової угоди № 1).
Ціна за одиницю товару була визначена Специфікацією № 1 у розмірі 250,00 грн. (без ПДВ).
05.12.2017 сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору (далі - Додаткова угода № 2), відповідно до якої:
підтвердили, що по Специфікації № 1 (Додаток № 1) до Договору поставка товару не виконувалась (п. 1 Додаткової угоди № 2);
вилучили з Договору Специфікацію № 1 (Додаток № 1) до Договору (п. 2 Додаткової угоди № 2);
ввели до Договору Специфікацію № 6 (Додаток № 6) до Договору (п. 3 Додаткової угоди № 2);
змінили пункт 1.1 Договору та виклали його в редакції, згідно якої постачальник зобов'язався поставити та передати у зумовлені строки у власність покупцю певну продукцію (надалі - товар) відповідно до Специфікацій № 2, 5, 6 (Додатки № 2, 5, 6) та Розмірної специфікації № 4 (Додаток № 4), які є невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов Договору (п. 4.1 Додаткової угоди № 2);
змінили пункт 3.4 Договору та виклали його в редакції, згідно якої ціна Договору становить 3555601,32 грн. (з ПДВ) (п. 4.5 Додаткової угоди № 2).
Ціна за одиницю товару була визначена Специфікацією № 6 у розмірі 245,00 грн. (без ПДВ).
Підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 Договору сторони узгодили, що постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (Україна, м. Харків, вул. Південнопроектна, 2А). Митне очищення товару здійснює постачальник в кінцевому пункті отримання товару (згідно ІНКОТЕРМС 2010). Товар постачається транспортом постачальника на склад покупця впродовж 30 банківських днів з дня отримання письмової вимоги.
Підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 Договору сторони узгодили, що необхідною умовою поставки товару є тільки письмова вимога покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання .
Згідно п.п. 5.1.4 п. 5.1 Договору датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником акту прийому-передачі товару, який готується постачальником та надається одночасно з товаром покупцю.
Відповідно до п. 11.3 Договору сторони передбачили, що в разі зміни реквізитів підприємства, фактичної адреси, інших змін, які можуть спричинити труднощі по виконанню зобов'язань за цим Договором, сторони зобов'язані повідомити одна одну не пізніше 10 календарних днів після виникнення таких змін.
У позовній заяві позивач вказав, що 20.10.2016 ним на адресу відповідача, вказану в розділі 13 Договору, цінним листом була направлена Вимога від 19.10.2016 № НХ07/13 - 1147 на поставку відповідачем обумовленого Договором товару (детально описаний у наведеній вимозі) на суму 3022849,56 грн. (з ПДВ) (далі - Вимога). Направлення відповідачу наведеної вимоги підтверджується фіскальним чеком № 0121815 0115076 від 20.10.2016 та описом вкладення у лист від 20.10.2016.
Позивач зазначив, що відповідно до п.п. 2 ч. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, які затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становлять 4 дні. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відповідач повинен був отримати цінний лист з Вимогою на поставку товару 24.10.2016.
Позивач вважає, що оскільки відповідно до умов Договору поставка товару покупцю здійснюється впродовж 30 банківських днів з дня отримання письмової вимоги, то поставку товару за Вимогою відповідач повинен був здійснити не пізніше 05.12.2016 включно.
Проте, на твердження позивача, відповідач в порушення умов Договору станом на 01.01.2017 поставку товару за Вимогою не здійснив.
Оскільки пунктом 7.2 Договору сторонами передбачена відповідальність постачальника, зокрема визначено, що за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, то за вищенаведених обставин несвоєчасної поставки товару відповідачем, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 58607,00 грн. пені за період з 06.12.2016 по 01.01.2017 (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) на підставі п. 7.2 Договору.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач проти позову заперечував, оскільки:
- відповідно до п. 5.1.2 Договору необхідною умовою поставки товару є тільки письмова вимога покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання, проте відповідач не отримував таку вимогу, так як цінний лист з вимогою № НХ07/13-1147 від 19.10.2016 на здійснення поставки товару не був доставлений та не був вручений відповідачу, що підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту "УКРПОШТИ" за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення. Причини, з яких цінний лист не був йому вручений, відповідачу не відомі, враховуючи при цьому, що відповідач знаходиться за своєю юридичною адресою та жодних повідомлень про надходження поштового відправлення чи відповідного дзвінка з відділу поштового зв'язку до відповідача не надходило. Отже відповідач вважає, що оскільки позивачем не виконана необхідна умова поставки товару, то і у відповідача не виникло зобов'язання поставити товар згідно Договору;
- не відповідають дійсності твердження позивача про те, що станом на 01.01.2017 поставка спірного товару не була здійснена, на підтвердження чого відповідач надав суду акти прийому-передачі продукції №0112/1 від 01 грудня 2016 року вартістю 147 000,00 грн., №0712/1 від 07 грудня 2016 року вартістю 113 778,00 грн., №0712/3 від 07 грудня 2016 року вартістю 81 340,32 грн., №2012/1 від 20 грудня 2016 року вартістю 189 042,00 грн., а всього у грудні 2016 року відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 531160,32 грн. При цьому відповідач звернув увагу суду, що поставки були зроблені відповідачем не на підставі письмової вимоги позивача (таку вимогу відповідач не отримував), а самостійно, тоді як прийняття вказаного товару позивачем означає, що позивач згоден з умовами поставки.
Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Аналіз умов укладеного між сторонами Договору поставки № П/НХ-16772/НЮ від 10.05.2016 свідчить про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача передбаченої пунктом 7.2 Договору пені у розмірі 0,1% від вартості товару, з якого допущено прострочення поставки за кожний день прострочення.
Згідно з підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 Договору необхідною умовою поставки товару є тільки письмова вимога покупця постачальнику на відвантаження товару в кількості та вартості постачання.
Судом встановлено, що Вимога від 19.10.2016 № НХ07/13 - 1147 стосовно поставки товару на загальну суму 3022849,56 грн. (з ПДВ) була направлена відповідачу цінним листом з описом вкладення 20.10.2016 за № 6105233997194, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 0121815 0115076 від 20.10.2016 та описом вкладення у лист від 20.10.2016.
Зі змісту наведеної Вимоги вбачається, що позивач просив відповідача поставити такий товар :
- 8444 шт. по ціні 250,00 грн. (без ПДВ) на суму 2533200,00 грн. (з ПДВ), що відповідає загальній кількості та сумі поставки товару за Специфікацією № 1 ;
- 301 шт. по ціні 192,50 грн. (без ПДВ) на суму 69531,00 грн. (з ПДВ), що частково відповідає кількості та сумі поставки товару за Специфікацією № 2 ;
- 2004 шт. по ціні 174,70 грн. (без ПДВ) на суму 420118,56 грн. (з ПДВ), що частково відповідає загальній кількості та сумі поставки товару за Специфікацією № 5 .
Отже, за Вимогою позивача відповідач повинен був поставити позивачу товар за Специфікаціями № 1, № 2, № 5.
Як вбачається з роздруківки інформації з сервісу відстеження пересилання поштових відправлень, наявного на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", вказаний цінний лист з вимогою місяць (з 24.10.2016 по 24.11.2016) знаходився на поштовому відділенні відповідача (Київ 225), оскільки поштарю не вдалося його вручити відповідачу під час доставки (про що міститься відповідна відмітка у роздруківці щодо відстеження пересилання поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором 6105233997194), у зв'язку з чим 24.11.2016 лист поштою було повернуто за зворотною адресою (позивачу) за закінченням встановленого терміну зберігання поштового відправлення та 30.11.2016 вручено адресату.
При цьому, судом враховано, що хоча згідно п. 21 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 № 270, адресат внутрішнього поштового відправлення повідомляється про надходження адресованого йому поштового відправлення за телефоном, номер якого зазначається відправником на поштовому відправленні, бланку поштового переказу, або за відповідним повідомленням, проте саме на одержувача поштового відправлення покладено обов'язок отримати цінний лист, який, за загальним правилом, підлягає врученню у відділенні пошти, та як виключення (за домовленістю зі службою пошти) може бути доставлений за адресою. При цьому суд взяв до уваги роз'яснення, надані господарським судам у п. 3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)", відповідно до яких ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу про виконання зобов'язання, не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Докази зміни відповідачем юридичної та/або фактичної адреси та повідомлення про це позивача в порядку п. 11.3 Договору - в матеріалах справи відсутні.
Відтак, неотримання відповідачем цінного листа з Вимогою у відділенні пошти та/або у поштаря є його власною відповідальністю (за відсутності належних і допустимих доказів (в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України), що лист не було отримано не з вини відповідача), тому відповідач вважається таким, що отримав Вимогу від часу, коли міг би її отримати у відділенні пошти та/або у поштаря - згідно з вищенаведеною роздруківкою щодо відстеження пересилання поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 6105233997194 це 26.10.2016 .
В свою чергу, оскільки п.п. 5.1.1 п. 5.1 Договору узгоджено, що відповідач здійснює поставку товару впродовж 30 банківських днів з дня отримання письмової вимоги , то поставка товару вартістю 3022849,56 грн., яка вказана у Вимозі, повинна була бути здійснена не пізніше 07.12.2016 включно (з урахуванням ст. 253 ЦК України).
Отже, за Вимогою позивача, з урахуванням підпунктів 5.1.1, 5.1.2 пункту 5.1 Договору, відповідач повинен був поставити позивачу товар за Специфікаціями № 1, № 2, № 5 не пізніше 07.12.2016.
Як було встановлено судом під час розгляду справи по суті, 01.06.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 1, відповідно до якої підтвердили, що по Специфікації № 3 поставка товару не виконувалась, Специфікацію № 3 вилучили з Договору, ввели до Договору Специфікацію № 5. Крім того, 05.12.2017 сторони уклали Додаткову угоду № 2, відповідно до якої підтвердили, що по Специфікації № 1 поставка товару не виконувалась, Специфікацію № 1 вилучили з Договору, ввели до Договору Специфікацію № 6.
Під час розгляду справи по суті судом також було встановлено, що відповідач без письмової вимоги позивача здійснив такі поставки товару позивачу:
- згідно акту прийому-передачі продукції №0112/1 від 01.12.2016 на суму 147000,00 грн. (з ПДВ) із зазначенням ціни за одиницю товару 245,00 грн. (без ПДВ), що відповідає Специфікації № 6 ;
- згідно акту прийому-передачі продукції №0712/1від 07.12.2016 на суму 113778,00 грн. (з ПДВ) із зазначенням ціни за одиницю товару 245,00 грн. (без ПДВ), що відповідає Специфікації № 6 ;
- згідно акту прийому-передачі продукції №0712/3 від 07.12.2016 на суму 81340,32 грн. із зазначенням ціни за одиницю товару 174,70 грн. (без ПДВ), що відповідає Специфікації № 5 ;
- згідно акту прийому-передачі продукції №2012/1 від 20.12.2016 на суму 189042,00 грн. із зазначенням ціни за одиницю товару 245,00 грн. (без ПДВ), що відповідає Специфікації № 6 .
При цьому судом досліджено, що згідно наведених актів прийому-передачі продукції відповідач передав, а позивач прийняв товар у відповідній кількості та відповідної вартості, що підтверджується підписами уповноважених представників сторін на цих актах, які також скріплені печатками сторін. Факт отримання товару за вищенаведеними актами прийому-передачі продукції позивачем не заперечувався, відповідні поставки товару зазначені у заяві позивача про зменшення розміру позовних вимог, а копії вказаних актів додані до цієї заяви.
Таким чином, врахувавши встановлені під час розгляду справи по суті обставини щодо укладення сторонами Додаткових угод № 1, № 2 до Договору, вилучення з Договору Специфікацій № 3, № 1, введення до Договору Специфікацій № 5, № 6 та здійснення відповідачем часткової поставки товару, яка фактично була предметом Вимоги позивача, суд дійшов таких висновків:
- оскільки у заяві про зменшення розміру позовних вимог (виходячи з ціни позову за якою вирішується даний спір), позивач визначив період нарахування пені в порядку п. 7.2 Договору за період з 06.12.2016 по 01.01.2017, в той час як судом встановлено, що поставка товару за Вимогою на загальну суму 3022849,56 грн. (з ПДВ) повинна була бути здійснена не пізніше 07.12.2016 включно, то нарахування пені на підставі п. 7.2 Договору можливе лише з 08.12.2016, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання з поставки товару за Вимогою, тобто за період з 08.12.2016 по 01.01.2017;
- станом на 08.12.2016 у позивача відсутні були підстави для нарахування пені за несвоєчасну поставку товару на суму 2533200,00 грн. (з ПДВ) за Специфікацією № 1, прохання поставити товар за якою було наявне у Вимозі, оскільки 05.12.2016 сторони уклали Додаткову угоду № 2, відповідно до якої підтвердили, що по Специфікації № 1 поставка товару не виконувалась та вилучили Специфікацію № 1 з Договору. При цьому Додаткова угода № 2 не містить узгоджених сторонами умов, згідно яких би сторони підтвердили наявність підстав для нарахування відповідачу пені в порядку п. 7.2 з огляду на невиконання поставки товару по Специфікації № 1;
- натомість, позивач мав право нарахувати відповідачу за період з 08.12.2016 по 01.01.2017 пеню в порядку п. 7.2 Договору за несвоєчасну поставку товару на суму 69531,00 грн. (з ПДВ) за Специфікацією № 2, оскільки прохання поставити товар за цією специфікацією було наявне у Вимозі, тоді як матеріали справи не містять, а відповідачем не надані суду докази поставки товару на суму 69531,00 грн. (з ПДВ) за Специфікацією № 2 станом на час розгляду спору по суті;
- позивач також мав право нарахувати відповідачу пеню в порядку п. 7.2 Договору за несвоєчасну поставку залишку непоставленого товару на суму 338778,24 грн. (з ПДВ) за Специфікацією № 5, оскільки прохання поставити товар за цією специфікацією було наявне у Вимозі, тоді як матеріали справи не містять, а відповідачем не надані суду докази поставки залишку непоставленого товару на суму 338778,24 грн. (з ПДВ) за Специфікацією № 5 станом на час розгляду спору по суті. При цьому суд виходив з наступного розрахунку: 420118,56 грн. (з ПДВ) (сума товару за Специфікацією № 5, який відповідач мав поставити за Вимогою позивача) - 81340,32 грн. (з ПДВ) (сума товару, поставленого відповідачем позивачу за Специфікацією № 5 згідно акту прийому-передачі продукції № 0712/3 від 07.12.2016) = 338778,24 грн. (з ПДВ) (залишок непоставленого товару за Специфікацією № 5, який відповідач мав поставити за Вимогою позивача не пізніше 07.12.2016);
- отже, що в період з 08.12.2016 по 01.01.2017 (включно) відповідачем в порушення п.п. 5.1.1 п. 5.1 Договору прострочено поставку товару за Специфікацією № 2 на суму 69531,00 грн. (з ПДВ) та за Специфікацією № 5 на суму 338778,24 грн. (з ПДВ) , враховуючи, що прохання поставки вказаного товару безпосередньо містилось у надісланій позивачем відповідачу Вимозі.
Отже, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього відповідних правових наслідків.
Так, згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується .
Відповідно до п. 7.2 Договору, за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Судом враховано роз'яснення, надані господарським судам у п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, згідно яких зазначено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки .
Здійснивши перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено відповідачем без урахування встановлених судом фактичних обставин справи та із застосуванням розміру пені згідно п. 7.2 Договору, який фактично є вищим, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає пеня в порядку п. 7.2 Договору в загальному розмірі 7809,18 грн. за період з 08.12.2016 по 01.01.2017 за розрахунком суду:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 69531.00 Специфікація № 2 08.12.2016 - 08.12.2016 1 14.0000 % 0.077 %* 53.19 69531.00 Специфікація № 2 09.12.2016 - 01.01.2017 24 14.0000 % 0.077 %* 1276.63 338778.24 Специфікація № 5 08.12.2016 - 08.12.2016 1 14.0000 % 0.077 %* 259.17 338778.24 Специфікація № 5 09.12.2016 - 01.01.2017 24 14.0000 % 0.077 %* 6220.19
Водночас, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в іншій частині 50797,82 грн. (58607,00 грн. - 7809,18 грн. = 50797,82 грн.) задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.
Відповідно до частини 1 статті 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведені приписи частини 1 статті 49 ГПК України та часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в сумі 183,61 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авістон" (02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, будинок 7, приміщення 3; ідентифікаційний код 39739588) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, м. Харків, вул. Конарєва, будинок 7; ідентифікаційний код 40081216) 7809,18 грн. (сім тисяч вісімсот дев'ять гривень 18 коп.) пені, 183,61 грн. (сто вісімдесят три гривні 61 коп.) судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.03.2017
Суддя Гумега О.В.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.03.2017 |
Оприлюднено | 15.03.2017 |
Номер документу | 65232202 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні