Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/342/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/342/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інек Лтд"

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Славгородський"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін:

від позивача: Гончаренко О.А. - за довіреністю від 23.01.2017 року

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 22 лютого 2017 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2017 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Інек Лтд" (позивач) до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Славгородський" (відповідач) про стягнення 80 875,72 грн. основного боргу, 16 444,73 грн. пені, 9 187,48 грн. інфляційних втрат, 2 320,21 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору підряду №1202/1 від 12.02.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2017 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/342/17. Розгляд справи призначено на 30.01.2017 року.

17.02.2017 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду.

22.02.2017 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відрядженням Голови Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Славгородський" та неможливістю участі в судовому засіданні .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року розгляд справи відкладено на 22.02.2017 року.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника, суд його відхилив з огляду на наступне.

Відповідно до змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, перелік таких обставин наведений у зазначеній статті Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що суд обмежений строками вирішення спору по суті, встановленими приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на викладене, враховуючи те, що про день, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином та не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2015 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір підряду №1202/1 (далі - договір або договір підряду), відповідно п.1.1. якого підрядник зобов'язується на свій ризик, з власних матеріалів та власними та/або залученими силами, за дорученням замовника виконати у встановлений строк роботи по монтажу, комплектуванню обладнанням, налагодженню системи опалення та ГВП, вводу в експлуатацію теплового пункту будівлі за адресою: м. Київ, вул. Славгородська, 25 (надалі - роботи ), відповідно до вимог нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил, а також умов цього договору, а замовник зобов'язується надати підрядникові доступ до місця проведення робіт (надалі - фронт робіт ), прийняти та оплатити виконані роботи.

В п. 2.1. договору зазначено, що початок робіт - не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту перерахування замовником авансу, в порядку передбаченому п. 4.3. цього договору.

У п. 4.3. договору сторони домовились, що замовник, протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами цього договору, зобов'язується перераховувати підряднику аванс в розмірі 427 600,00 грн. (чотириста двадцять сім тисяч шістсот грн. 00 коп.) включаючи ПДВ (20%) - 71 266, 67 грн. (сімдесят одна тисяча двісті шістдесят шість грн. 67 коп.)

Строк виконання робіт - 75 (сімдесят п'ять) календарних днів з моменту початку робіт (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору роботи вважаються завершеними після підписання сторонами акту здачі-приймання робіт, що оформлюється та підписується сторонами протягом 3-х робочих днів з дня завершення виконання робіт по цьому договору та вводу в експлуатацію індивідуального теплового пункту.

Пунктом 2.4. договору визначено, що замовник зобов'язаний підписувати акти виконаних робіт не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання відповідного акту від підрядника, або в цей же строк, надсилати письмові пояснення про відмову в підписанні таких актів. В разі відсутності письмових пояснень, акт вважається таким, що підписаний замовником. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи, сторонами складається акт з переліком претензій замовника, в якому вказуються терміни усунення підрядником недоліків у виконаних роботах

Згідно п. 3.1. договору загальна договірна ціна предмета договору складає 508 475,72 грн. (п'ятсот вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять грн. 72 коп.) включаючи ПДВ (20%) - 84 745,95 грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот сорок п'ять грн. 95 коп.).

Вартість робіт та матеріалів, передбачена цим договором та додатками до нього є остаточною та може бути змінена виключно за взаємною згодою сторін - шляхом підписання додаткової угоди до цього договору та викладення кошторисної документації в новій редакції або погодження письмово додаткових кошторисів до цього договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. розрахунки за даним договором здійснюються в безготівковій формі, при цьому датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку замовника за реквізитами, вказаними підрядником в цьому договорі.

Розрахунок за виконані роботи, здійснюється замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання (п. 4.2. договору).

Пунктом 9.2. договору передбачено, що у випадку прострочення строків оплати платежів, вказаних в п.п. 4.2., 4.3. цього договору, замовник зобов'язується сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день затримки.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторін за цим договором (п. 12.1. договору).

Виконавцем було виконано роботи за договором підряду №1202/1 від 12.02.2015 року на суму 508 475,72 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року №1 від 31.12.2015 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року від 31.12.2015 року.

З банківської виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інек Лтд" від 12.02.2015 року вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт за договором підряду №1202/1 від 12.02.2015 року на суму 427 600,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензію за №30/11-1 від 30.11.2016 року про сплату заборгованості в сумі 80 875,72 грн. основного боргу, 2 180,00 грн. 3% річних, 7 594,32 грн. інфляційних втрат, 16 489,64 грн. пені, яка залишена без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за договором підряду №1202/1 від 12.02.2015 року щодо своєчасної та повної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 80 875,72 грн. основного боргу, 16 444,73 грн. пені, 9 187,48 грн. інфляційних втрат, 2 320,21 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач роботи за договором підряду №1202/1 від 12.02.2015 року виконав на суму 508 475,72 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року №1 від 31.12.2015 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2015 року від 31.12.2015 року.

Відповідно до ст. 854 ЦК якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи умови договору відповідач мав здійснити оплату за виконані роботи до 05.01.2016 року включно.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п.4.2. договору своє зобов'язання зі своєчасної оплати виконаних робіт в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату в розмірі на суму 427 600,00 грн., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 80 875,72 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості виконаних робіт за договором, відповідно до п. 4.2 останнього настав, приймаючи до уваги, те що доказів оплати виконаних робіт в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором підряду №1202/1 від 12.02.2015 року в розмірі 80 875,72 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд визнав його обґрунтованим, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення 16 444,73 грн. пені, 9 187,48 грн. інфляційних втрат, 2 320,21 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Славгородський" (02175, м. Київ, вулиця Славгородська, будинок 25, ідентифікаційний код 37961128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інек Лтд" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 3/5, офіс 509, ідентифікаційний код 38122237) грошові кошти: 80 875,72 грн. (вісімдесят тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 72 копійки) основного боргу, 16 444,73 грн. (шістнадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні 73 копійки) пені, 9 187,48 грн. (дев'ять тисяч сто вісімдесят сім гривень 48 копійок) інфляційних втрат, 2 320,21 грн. (дві тисячі триста двадцять гривень 21 копійка) 3% річних та 1 632,44 грн. (одна тисяча шістсот тридцять дві гривні 44 копійки) судового збору. Видати наказ.

3. Копію рішення направити відповідачу у справі №910/342/17.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.03.2017 року.

СуддяЮ.В. Цюкало