Рішення

від 16.02.2017 по справі 910/22445/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2017Справа №910/22445/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Альянс" в особі Київської дирекції Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Альянс"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

про стягнення 35 156,38 грн.

Суддя А.М. Селівон

Представники сторін:

Від позивача: Дзяхар Г.І. - представник, довіреність б/н від 10.01.2017р.;

Від відповідача : не з'явився.

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Європейський Страховий Альянс" в особі Київської дирекції Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство Іллічівське" про стягнення коштів у розмірі 35 156,38 грн., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов Договору страхування автотранспортних засобів АS № 38616 від 02.09.2015 страхувальнику страхове відшкодування в сумі 35 156,38 грн., він набув згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22445/16 та призначено до розгляду на 11.01.2017.

11.01.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2017 розгляд справи було призначено на 02.02.2017.

У судовому засіданні 02.02.2017 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 16.02.2017.

У судове засідання 02.02.2017 з'явилися уповноважені представники сторін.

У судове засідання 16.02.2017 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 02.02.2017 відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про оголошення перерви від 02.02.2017р.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи б/н б/д, яка судом задоволена, документи долучено до матеріалів справи.

Також судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д, в якому відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково, вказуючи на те, що сума основного боргу підлягає зменшенню на різницю фізичного зносу, що складає 7068,35 грн., відтак стягненню підлягає сума у розмірі 26858,75 грн.

Окрім того, до початку судового засідання 02.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д, в якому відповідач просить задовольнити позовні вимоги частково, вказуючи на те, що сума основного боргу підлягає зменшенню на різницю фізичного зносу, що складає 7068,35 грн., та розмір франшизи за договором страхування в сумі 1750,00 грн., відтак стягненню підлягає сума у розмірі 25108,75 грн.

У судовому засіданні 16.02.2017 представником позивача подано заяву б/н від 16.02.2017 про долучення документів до матеріалів справи, серед якої наявні пояснення у справі б/н від 16.02.2017, в яких позивач зазначає про застосований позивачем розмір франшизи за договором страхування, що дорівнює 0,00 грн., оскільки ДТП сталося з вини третьої особи, встановленої компетентними органами, а також коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,54, оскільки КТЗ експлуатувався в інтенсивному режимі. Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 16.02.2017 сторонами суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання 16.02.2017 суд не повідомлено.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторона не скористалась належними їй процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, враховуючи той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, оскільки суд оголошував перерву в судовому засіданні, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача та представник відповідача у судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки їм зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

У судовому засіданні 16.02.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про страхування добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 02.09.2015 між Приватним акціонерним товариством Європейський страховий альянс (страховик за договором, позивач у справі) та гр. ОСОБА_3 (страхувальник за договором) укладено Договір страхування № 38616 (далі - Договір страхування).

Відповідно до пункту 4 Договору страхування забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Jeep Patriot , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 2011 року випуску.

Страхова сума становить 350 000,00 грн. (п.5.1.2 Договору страхування).

Відповідно до пп. 5.1.5 Договору страхування франшиза при ДТП, що сталося з вини третьої особи, встановленої компетентними органами 0,00 грн.

Територія дії - Україна, виключенням Луганської, Донецької областей та тимчасово окупованої території (п. 5.1.11 Договору страхування).

Строк дії Договору страхування визначений з 07.09.2015 р. по 06.09.2016 (п. 5 Договору страхування).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України Про страхування .

Як передбачено ст. 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття договір страхування містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України Про страхування договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно розгорнутої довідки №84646535 від 19.02.2016 про дорожньо-транспортну пригоду, яка сформована 2 ротою 3 батальйону УПС МВС у м. Києві, копія якої долучено до матеріалів справи, 26.01.2016 р. на вул. Садовій (Бортничі) у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого позивачем транспортного засобу марки Jeep Patriot , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням гр. ОСОБА_3, та транспортного засобу марки ВАЗ , державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_4, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Як вбачається зі змісту п. 5.1.4 Договору страхування дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

При цьому за умовами п. 13.1.3 Договору страхування збитки внаслідок ДТП визначені як пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок ДТП, що сталася в процесі руху ТЗ та з його участю, а також пошкодження нерухомого ТЗ іншими рухомими транспортними засобами.

За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України Про страхування до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України Про страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як вбачається зі змісту п. 6.1, п. 6.1.2 Договору страхування для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику, зокрема, заяву на виплату страхового відшкодування встановленої страховиком форми.

Згідно з п. 8.1 Договору страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком на підставі письмової заяви від страхувальника/вигодонабувача і страхового акта, що складається страховиком. Після отримання усіх необхідних документів про факт, обставини настання страхового випадку та розмір збитку, рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 10 робочих днів з дати отримання останнього документу.

В подальшому, страхувальник за договором - гр. ОСОБА_3 27.01.2016 р. звернувся до Приватного акціонерного товариства Європейський страховий альянс із повідомленням про подію з транспортним засобом, а також заявою про виплату страхового відшкодування від 27.01.2016, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до умов п.7.1.2 договору у випадку прийняття рішення про визначення події страховим випадком , страховик проводить розрахунок страхового відшкодування та складає страховий акт. Розмір страхового відшкодування визначається в межах ліміту відповідальності: за ризиками КАСКО (при пошкодженні), враховуючи умову база ремонту , визначену у ч.1 договору, здійснюється виходячи з цін , що діють на день проведення огляду ТЗ на підставі документів гарантійної (авторизованої СТО). За письмовою заявою страхувальника, розрахунок може бути здійснено згідно варіанту СТО, погоджена страховиком або калькуляція по AUDATEX.

Розмір страхового відшкодування за ризиками КАСКО розраховується в межах ліміту відшкодування при пошкодженні ТЗ - у сумі, що не перевищує вартості відновлювального ремонту ТЗ. Розрахунок суми відшкодування проводиться з урахуванням фізичного зносу деталей, що підлягають заміні, якщо інше не визначено п.5.1 частини 1 Договору.(п.7.10.3 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме рахунку Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц № 211632151 від 02.02.2016 та акту виконаних робіт № 1600114323 від 11.04.2016 вартість деталей та відновлювального ремонту транспортного Jeep Patriot , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, була визначена ремонтним підприємством в розмірі 35 156,38 грн. в т.ч. ПДВ 5859,40 грн.

Відповідно наявного в матеріалах справи висновку експертного авто товарознавчого дослідження № 067/16 щодо визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ від 05.02.16 р., складеного Суб'єктом оціночної діяльності - судовим експертом ОСОБА_6 (свідоцтво Мінюсту України № 49 від 03.07.15 р.) вартість матеріальної шкоди, завданого власнику пошкодженого транспортного Jeep Patriot , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 48355,70 грн.

Окрім того, згідно ремонтної калькуляції №067/16 від 05.02.2016 р., що складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу Jeep Patriot , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 78510,68 грн.

Як свідчать матеріали справи, страховиком - Приватним акціонерним товариством Європейський страховий альянс складено страховий акт №23/16/KV/TP25/01 від 10.02.2016 та №23/16/KV/TP25/02 від 29.03.2016 та розрахунок суми страхового відшкодування від 10.02.2016р. та від 29.03.2016р. відповідно, копії яких наявні в матеріалах справи, згідно яких вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхового на рахунок СП у формі ТОВ Автомобільний дім Україна Мерседес Бенц страхового відшкодування в сумі 35156,38 грн., що становить визначену у рахунку №211632151 від 02.02.2016 вартість запчастин та відновлювального ремонту автомобіля в сумі 35156,38 грн.

При цьому згідно пояснень позивача наявність двох страхових актів обумовлена змістом п.5.1.5 Договору страхування, згідно якого при ДТП, що сталося з вини третьої особи, встановленої компетентними органами, франшиза складає 0,00 грн., що не було враховано під час складення позивачем першого страхового акту від 10.02.2016 за відсутності рішення суду щодо вини другого учасника ДТП.

Згідно п. 8.2 Договору страхування після отримання усіх необхідних документів про факт, обставини настання страхового випадку та розмір збитку, рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком у строк до 10 робочих днів з дати отримання останнього документу. Страхове відшкодування за дорученням страхувальника - юридичним особам, які беруть участь в ремонті ТЗ та ін. послуг (п.8.5.1 п.с).

У відповідності до умов Договору страхування сума страхового відшкодування в розмірі 35156,38 грн. була перерахована позивачем на розрахунковий рахунок СТО - СП у формі ТОВ Автомобільний дім Україна Мерседес Бенц як безпосереднього виконавця відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 1386 від 11.02.2016 р. та №1421 від 29.03.2016р. загалом на суму 35156,38 грн.

Заперечень щодо факту здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування за Договором страхування № 38616 від 02.09.2015 р., а також перебування отриманих автомобілем марки Jeep Patriot , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкоджень у причинно-наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 25.01.2016 р., відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством Європейський страховий альянс умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 35156,38 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту транспортного засобу марки Jeep Patriot , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на розрахунковий рахунок СП у формі ТОВ Автомобільний дім Україна Мерседес Бенц , яке безпосередньо здійснювало ремонт вказаного пошкодженого транспортного засобу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11р. у справі №42/92, від 07.08.12 р. у справі №2/22, від 01.03.11р. у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність рахунку СП у формі ТОВ Автомобільний дім Україна Мерседес Бенц № 211632151 від 02.02.2016 та акту виконаних робіт № 1600114323 від 11.04.2016, а також платіжних доручень № 1386 від 11.02.16 р. та №1421 від 29.03.2016 є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 19.02.2016 р. у справі №753/2404/16-п (3/753/1126/16), копія якої наявна в матеріалах справи, встановлено, що водій ОСОБА_4 25.01.2016 р. о 14 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки ВАЗ-21150, державний номер НОМЕР_4, при виїзді з СТО по вул..Центральній на вул..Садову 93 у м. Києві не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по проїзній частині, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Джип Патріот номерний знак НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_3, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху України. При цьому, гр. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді стягнення штрафу на користь держави у сумі 275,60 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства Європейський страховий альянс виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу ВАЗ-21150, державний номер НОМЕР_4.

У відповідності до ст. 5 Закону України Про страхування страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Згідно зі ст. 3 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 25.01.2016 р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-21150, державний номер НОМЕР_4, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - гр. ОСОБА_4 у Приватному акціонерному товаристві Страхове товариство Іллічівське за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ/6963950 (далі - Поліс), що підтверджується наявною у матеріалах інформацією з бази МТСБУ, з наступними умовами: франшиза - 0,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки ВАЗ-21150, державний номер НОМЕР_4, поліс станом на момент скоєння ДТП 25.01.2016 р. був чинний.

З огляду на вищевикладене, у Публічного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача - Приватного акціонерного товариства Страхове товариство Іллічівське як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 р. кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Публічне акціонерне товариство " Європейський страховий альянс" може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі №23/279).

Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно до статті 9 Закону України Про страхування франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

В силу ст. 12 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Таким чином, оскільки згідно із даними Полісу та Договору страхування франшиза становить 0,00 грн. та 0,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу марки Jeep Patriot , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно на розмір франшизи не зменшувався і становить 35156,38 грн.

При цьому як вбачається із матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов'язання щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству Європейський страховий альянс в порядку регресу суми в розмірі 35156,38 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яку останній просив стягнути в поданій позовній заяві.

При цьому з урахуванням наявності полісу № АЕ/6963950 відповідача, договірних зобов'язань між власником транспортного засобу, який є винним у скоєнні ДТП, та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ПАТ СТ Іллічівське , до якого правомірно заявлено позов.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору страхування №38616 від 02.09.2015 р. та Полісу № АЕ/6963950 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та/або їх окремих положень суду не надано.

Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому суд звертає увагу, що страхове відшкодування у відповідності до п. 5.1.7 Договору страхування, згідно якого розмір збитків визначається без урахування фізичного зносу деталей ТЗ, здійснено без врахування зносу, а тому здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України Про страхування відповідних застережень не містить.

Крім того, виходячи з положень п. п. 7.38., 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобілем марки Jeep Patriot , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 25.01.2016 строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).

При цьому, згідно п. 7.39 вказаної Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

Проте за умови відсутності інформації щодо відповідних вихідних даних, ґрунтуючись на яких судовий експерт ОСОБА_6 у висновку № 067/16 від 05.02.2016 визначив коефіцієнт фізичного зносу в розмірі 0,54, та на який посилається у своєму відзиві відповідач, вказані дані оцінюються судом критично та до уваги не приймаються.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. Про судове рішення , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню в розмірі 35156,38 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01032, вул. Саксаганського, 38Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 25186738) на користь на користь Приватного акціонерного товариства Європейський Страховий Альянс в особі Київської дирекції (01004, м. Київ, Голосіївський район, вулиця Горького, будинок 9, офіс 2, код ЄДРПОУ 26052299) 35156,38 грн. страхового відшкодування та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 10 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон