Ухвала

від 16.02.2017 по справі 38/83

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.02.2017Справа № 38/83

За скаргою б/н від 02.02.15 р. боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Девелопмент"

на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.10.10 р., виданого на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 03 грудня 2009 р.

по справі № 38/83

Заявник: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Девелопмент"

2. Приватного акціонерного товариства "Океан"

про видачу виконавчого документу

Орган державної виконавчої служби, дії якого оскаржуються:

Державна виконавча служба України

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від стягувача : не з'явились;

Від боржника 1: не з'явились;

Від боржника 2 : не з'явились;

Від ВДВС: Гречуха О.Я. - представник, довіреність № 770/20.3-03 від 29.12.2016.

ВСТАНОВИВ:

Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Девелопмент" подано скаргу на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.10.10 р., виданого на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 03 грудня 2009 р. по справі № 38/83.

В скарзі боржник просить суд визнати бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо невжиття заходів по скасуванню арешту, накладеного постановою від 12.05.2011 ВП № 26411746 неправомірною, скасувати арешт, накладений в межах виконавчого провадження ВП № 26411746 на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТОВ "Мега Девелопмент", постановою від 12.05.2011 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Черноволова В.О. при примусовому виконанні наказу № 38/83, виданого Господарським судом м. Києва 01.10.2010р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2015 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Девелопмент" про поновлення пропущеного строку для подачі скарги задоволено, прийнято скаргу боржника до розгляду та призначено до розгляду на 03.06.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2015 розгляд скарги відкладено на 12.06.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2015 провадження у справі № 38/83 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи № 808/8769/14 за адміністративним позовом ТОВ Мега Девелопмент та ПАТ Океан до Державної виконавчої служби про визнання протиправними дій та скасування рішень щодо виділення в окреме виконавче провадження про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.06.2011 ВП №26411746 неправомірними; скасування постанови про відкриття ВП № 35041250 від 02.11.2012 з примусового виконання стягнення солідарно з позивачів виконавчого збору у розмірі 3106124,98 грн., винесеної старшим державним виконавцем ВПВР ДВС України Унгуряну С.І., який, в свою чергу, є підставою заявлених вимог за скаргою ТОВ Мега Девелопмент до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною бездіяльності відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 судом поновлено провадження у справі № 38/83 та призначено на 16.02.2017.

У судове засідання16.02.2017 з'явився уповноважений представник ВДВС.

Уповноважені представники стягувача та боржників 1, 2 у судове засідання 16.02.2017 не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи стягувач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення: № 0103041611697.

Копія ухвали суду від 02.02.2017, яка направлялась боржнику 1 на адресу: 69063, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 2 на час проведення судового засідання 16.02.2017 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103041611654 , в якому зазначено, що станом на 16.02.2017 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку "Запоріжжя 6" та адресату не вручено.

Копія ухвали суду від 02.02.2017, яка направлялась боржнику 2 на адресу: 69063, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, 32 а на час проведення судового засідання 16.02.2017 на адресу Господарського суду м. Києва не повернулась.

Судом здійснено запит з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103041611662, в якому зазначено, що станом на 16.02.2017 поштове відправлення повернуто за зворотною адресою 14.02.2017 та адресату не вручено.

Клопотання від представників сторін про здійснення фіксації судового засідання технічними засобами до суду не надходило. Засідання господарського суду по розгляду даної скарги проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні представник ВДВС подав пояснення № 38/83 від 15.02.2017, в яких останній зазначає, що при поверненні виконавчого документу стягувачеві, відповідно до ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" обтяження, які були вчинені державним виконавцем при примусовому виконанні рішення залишаються.

Пояснення № 38/83 від 15.02.2017 судом долучено до матеріалів справи.

Заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 16.02.2017 від стягувача та боржників 1,2 до суду не надходило.

Про причини неявки в судове засідання уповноважених представників стягувача та боржників 1, 2 суд не повідомлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень щодо суті поданої заяви, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 16.02.2017 суду не надано.

Представник ВДВС надав пояснення по суті скарги, заперечив проти задоволення поданої скарги.

Суд зазначає, що відповідно до 2.3 Постанови № 18 Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (далі - Постанова №18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

При цьому судом враховано, що за приписами ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відповідно до п. 9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо).

Законодавством передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу приписів ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу ст.12 названого Закону сторони виконавчого провадження мають право, між іншим, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.03. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно положень Закону України "Про виконавче провадження" юридичним оформленням сукупності дій уповноваженої особи, направлених на виконання рішення суду є постанова державного виконавця.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну виконавчу службу" дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Право на таке оскарження може бути реалізовано з дотриманням вимог статей 17, 25, 26, 27, 32, 35, 38, 39 та ін. Закону України "Про виконавче провадження" та в порядку, визначеному статтею 82 цього Закону.

Отже, оскарженню підлягають дії (бездіяльність) державного виконавця оформлені відповідною постановою.

Закон України "Про виконавче провадження", який є спеціальною нормою, не передбачає можливість оскарження всього виконавчого провадження по виконанню виконавчого документа.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" № 14 від 26.12.03 р. стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

У відповідності до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 12.05.2011 головним державним виконавцем ВПВР ДВС України Черноволовим В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 26411746 з примусового виконання наказу у справі № 38/83 від 01.10.10 та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

29.06.2011 головним державним виконавцем ВПВР ДВС України Черноволовим В.О. у зв'язку з невиконанням в добровільному порядку в 7-денний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження наказу №38/83, виданого господарським судом м. Києва від 01.10.2010 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Відповідно до вищезазначеної постанови з ТОВ Мега Девелопмент та ПАТ Океан на підставі ст. 28 Закону України Про виконавче провадження стягнуто виконавчий збір у розмірі 3 106 124,98 грн.

26.09.2012 до ВДВС надійшла заява ПАТ "Укрсоцбанк" про повернення виконавчого документа.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Унгуряну С.І. від 04.10.2012 ВП №26411746 виконавчий документ повернуто стягувачу - ПАТ Укрсоцбанк за його письмовою заявою на підставі п.1 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . При цьому згідно п. 2 вказаної постанови, постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 29.06.2011 ВП №26411746 виділено в окреме провадження.

Постановою старшого державного виконавця ВПВР ДВС України Унгуряну С.І. від 02.11.2012 відкрито ВП №35041250 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №26411746 від 29.06.2011.

При цьому суд зазначає, що Закон України Про виконавче провадження визначає можливість виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та відкриття виконавчого за постановою про стягнення виконавчого збору лише у двох випадках: завершення виконавчого провадження з виконанням рішення немайнового характеру та закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11-13 частини першої статті 49 цього Закону. Вчинення відповідних процесуальних дій у випадку повернення без виконання виконавчого документа, виданого на виконання рішення майнового характеру, за письмовою заявою стягувача Законом України Про виконавче провадження не передбачено.

25.11.2014 та 26.11.2014 ТОВ Мега Девелопмент та ПАТ Океан отримано постанови від 06.11.2014 та від 10.11.2014 про арешт коштів боржника. Згідно вказаних постанов, накладено арешт на всі грошові кошти, що акумулюються та надходять на усі рахунки ТОВ Мега Девелопмент та ПАТ Океан .

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Судом встановлено, що в обґрунтування поданої скарги боржник зазначає, що у відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України перебувало на виконанні виконавче провадження з примусового виконання наказу №38/83, виданого Господарським судом м. Києва 01.10.2010, про стягнення з ТОВ Мега Девелопмент та ТОВ Океан коштів у розмірі 31061249,85 грн., постанову про відкриття виконавчого провадження за яким винесено 12.05.2011 року (ВП №26411746), та яку за вих. № 8524-0-26-11/25/2 направлено сторонам, з наданням строку для самостійного виконання рішення у 7 денний строк, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Проте, за твердженнями каржника, державним виконавцем не було скасовано арешт, накладений постановою від 12.05.2011 ВП № 26411746 на все рухоме та нерухоме майно підприємства, незважаючи на те, що виконавчий документ було повернуто стягувачу постановою від 04.10.2014 ВП № 26411746 .

Оскільки, як зазначено заявником (боржником) в поданій заяві, станом на день подання заяви скасування арешту проведено не було, зазначене стало підставою для звернення до суду з даною скаргою.

Суд зазначає, що згідно ст. 11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом і Законом (ч.2 ст.11 Закону).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, яка діяла на час звернення стягувача до органу державної виконавчої служби) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому статтею 47 Закону України "про виконавче провадження" визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо (серед іншого), є письмова заява стягувача.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження " у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, вказана норма Закону не передбачає скасування арешту, накладеного на рахунки боржника та інших наявних арештів за виконавчим провадженням, по якому відбулося повернення виконавчого документа стягувачу за відповідною постановою ДВС, саме за заявою стягувача.

Як встановлено судом за матеріалами скарги, на час звернення боржника зі скаргою до суду єдиною підставою для невжиття заходів по скасуванню арешту, накладеного на нерухоме та нерухоме майно, є наявність відкритого ВП № 35041250 від 02.11.2012 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, правомірність якого, зокрема, була предметом розгляду Запорізьким окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 808/8769/14, до вирішення якої провадження по розгляду даної скарги зупинялось.

Так, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2015 у справі № 808/8769/14 в задоволенні адміністративного позову відмовлено та встановлено, що постанова від 04.10.2012 про виділення в окреме провадження постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.11.2012 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, які є чинними, винесені державним виконавцем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232-234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. Виходячи зі змісту ст. 121-2 ГПК у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.

З наведеного випливає, що необхідною умовою визнання того чи іншого рішення державного виконавця неправомірним, є встановлення матеріалами справи факту порушення ним в момент його ухвалення норм закону.

Окрім того, пунктом 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому суд не вправі зобов'язувати державного виконавця чи іншу посадову особу державної виконавчої служби до вчинення тих дій, які згідно із Законом України Про виконавче провадження можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, а також не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Якщо під час розгляду скарги господарським судом буде виявлено порушення законності або недоліки в діяльності органу Державної виконавчої служби, учасників виконавчого провадження, суд має вжити заходів, передбачених частинами першою і другою статті 90 ГПК. Разом з тим суд не може визначати порядок та умови здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на той факт, що в матеріалах справи відсутні докази виконання боржником в добровільному та/або примусовому порядку постанови від 29.06.2011 головного державного виконавця ВПВР ДВС України Черноволова В.О. про стягнення виконавчого збору у розмірі 3106124, 98 грн., суд визнає доводи скаржника неправомірними та не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Мега Девелопмент" в задоволенні скарги б/н від 02.02.2015 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 01.10.10 р., виданого на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків від 03 грудня 2009 р. по справі № 38/83.

Суддя Селівон А.М.