Рішення

від 02.02.2017 по справі 910/21972/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.02.2017Справа №910/21972/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецторг» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова» про стягнення заборгованості в розмірі 97 306,90 грн.  Суддя    Селівон А.М. Представники учасників судового процесу: від позивача: не з'явились. від відповідача: не з'явились. від третьої особи: не з'явились. У судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» про стягнення з відповідача 97 306,90 грн. боргу за поставлений товар за Договором поставки № 3455 від 04.09.2014, а також витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з оплати товару, поставленого за Договором поставки № 3455 від 04.09.14 р., укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" як покупцем, та яке в подальшому Додатковою угодою № 1 від 05.03.15 р. до вказаного Договору було замінено на відповідача (нового покупця) – ТОВ «Торговий дім «Практікер» (після зміни найменування 19.12.2016 – ТОВ «Торговий дім «Укрспецторг»)  згідно приписів ст. 520 ЦК України, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/21972/16, а також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова», яке до зміни повного найменування мало назву Товариство з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (код 33938302)  та призначено дану справу до розгляду на 11.01.2017. 11.01.2017 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2017 розгляд справи № 910/21972/16 призначено на 02.02.2017. У судове засідання 02.02.2017 уповноважені представники учасників судового процесу не з'явились. Про дату, час і місце розгляду даної справи 02.02.2017 позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103041609013. Копія ухвали суду від 13.01.2017, яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві, а саме: 02094, м. Київ, проспект Ю. Гагаріна, 14, оф. 32, що відповідає місцезнаходженню відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, на час проведення судового засідання 02.02.2017 повернулась на адресу Господарського суду міста Києва з відміткою «повернення по закінченню встановленого строку зберігання» та адресату не вручено. Копія ухвали суду від 13.01.2017, яка направлялась третій особі на адресу, зазначену в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 87547, Донецька область, м. Маріуполь, вулиця 50 років СРСР, 61, що відповідає місцезнаходженню третьої особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, на час проведення судового засідання 02.02.2017 не повернулась на адресу Господарського суду міста Києва. Судом здійснено запит з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення № 0103041609030, в якому зазначено, що станом на 02.02.2017 поштове відправлення не вручено адресату під час доставки 25.01.2017 та повернено за зворотною адресою «за закінченням встановленого терміну зберігання» 30.01.2017. Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача та третьої особи суду невідомі. Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі – Постанова № 18) роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач та третя особа повідомлені про час і місце розгляду справи судом. Судом повідомлено, що до початку судового засідання 02.02.2017 через відділ діловодства господарського суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 05.12.2016 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів у даній справі. Зазначені документи судом долучено до матеріалів справи. Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 02.02.2017 позивачем процесу суду не надано. Від відповідача та третьої особи заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило. Документи, в т.ч. відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду від 05.12.2016 та 11.01.2017., відповідачем та третьою особою суду не надані. Про поважні причини неявки представників позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання 02.02.2017р. суд не повідомлено. Відповідно до 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи. Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін  або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких  представників  не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду письмового відзиву на позовну заяву, останнім та третьою особою не надано будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи, виключно за наявними у справі матеріалами. Судом прийнято до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника. Оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи та оголошував перерву в судовому засіданні, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального  кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору. Зважаючи на нез'явлення у судове засідання 02.02.2017 представників сторін, на підставі ч. 8 ст. 811 ГПК України засідання господарського суду з розгляду справи № 910/21972/16 проведено без допомоги звукозаписувального технічного засобу. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.    Дослідивши матеріали справи та подані докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази, суд ВСТАНОВИВ: Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Як встановлено судом за матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» (постачальник з договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (Практікер за Договором, третя особа у справі) було укладено Договір поставки № 3455 від 04.09.2014 (далі – Договір), відповідно до умов якого постачальник постачає та передає у власність Практікер, а Практікер приймає та оплачує товари згідно з замовленням Практікер та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору (Додаток № 2 «Бланк форми замовлення»), на умовах цього договору. При цьому як встановлено судом за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань покупець за Договором – Товариство з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» здійснив зміну повного та скороченого найменування, зокрема, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова» (код ЄДПРОУ 33938302) (третя особа у справі), про здійснено відповідний запис в реєстрі від 23.03.2015. Розділами 2-12 Договору сторони узгодили строки та умови поставок, відповідальність сторін, повернення товару, ціну і порядок розрахунків, внесення змін та доповнень, розірвання договору, права та претензії третіх осіб, строк дії договору тощо. Згідно з п. п. 12.1. та 12.2.1. Договору цей договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року. Строк дії цього договору, за умови відсутності на те заперечень сторін, автоматично продовжується на кожний наступний рік, але не більше, ніж на три роки. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які виникли за договором протягом строку його дії та залишилися невиконаними (п. 12.1.2. Договору). Вказаний Договір підписано представниками постачальника та покупця та засвідчено печатками сторін. Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу. Практікер надає замовлення постачальнику на підставі специфікації/прайс-листа, затвердженої сторонами, в якій наведено перелік товарів що поставляються за цим Договором, та їх ціни, і яка складає невід'ємну частину цього Договору . специфікація є єдиним  документом, яким визначає ціни на товари, що постачаються та є невід'ємним додатком до  цього Договору (п.1.2.1 Договору). Згідно п.2.11. Договору замовлення Практікер на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Замовлення вважаються чинними тільки за умови їх оформлення в письмові формі. Замовлення також можуть надаватись постачальнику через систему EDI - систему документообігу електронними засобами обміну інформацією. Окрім цього як встановлено судом за матеріалами справи, 05.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Практікер Україна» (Практікер за Договором поставки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (новий покупець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» (постачальник за договором, позивач у справі) було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору (далі – Додаткова угода № 1), згідно з якою сторони вирішили замінити одну із сторін в зобов'язанні по Договору № 3455 від 04.09.13 р., таким чином всі права та обов'язки , якщо іншого не передбачено цією Угодою,  за вказаним Договором переходять від Практікер до Нового покупця по Договору № 3455 від 04.09.2013 починаючи з 05 березня 2014 р. Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою  кредитора, якщо інше не передбачено законом. За умовами ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину  щодо  заміни  боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу, якою визначено, що Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій  самій  формі, що і правочин,  на  підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Згідно п.2 Додаткової угоди № 1 поставки товарів постачальником з моменту укладення цієї угоди, якщо про інше сторони не погодились окремо, здійснюються за замовленнями нового покупця та на користь нового покупця в порідку і на умовах, визначених Договором. Практікер як сторона, що вибуває із зобов'язання, відмовляється від права замовляти та обов'язку приймати товари постачальника (п. 3 Додаткової угоди № 1). Окрім того зобов'язання зі сплати вартості товарів, поставлених після укладення цієї Додаткової угоди № 1 за замовленнями Нового покупця, виконується новим покупцем в порядку та на умовах, визначених Договором (п.6 Додаткової угоди № 1). Згідно п. 8 Додаткової угоди № 1  ця угода вступає в силу з дати її підписання і є невід'ємною частиною Договору. Згідно приписів ст. 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником. Як свідчать матеріали справи, з боку ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» будь - які заперечення, які виникли з підстав, що існували до заміни боржника, зокрема, стосовно прострочення кредитора, недійсності правочину, пропуску строку позовної давності тощо, відсутні. Оскільки заміна боржника у зобов'язанні не впливає на зміст зобов'язання, приймаючи до уваги, що Додаткова угода № 1 від 05.03.2015 до Договору підписана уповноваженими особами ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» та ТОВ «Еклектростандарт ЛТД», що підтверджує факт відсутності заперечень з боку Кредитора (ТОВ "Електростандарт ЛТД") щодо заміни боржника, отже до нового боржника перейшли всі обов'язки первісного боржника, а також всі його права щодо кредитора, тобто ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» стало новим покупцем товару від постачальника ТОВ «Електростандарт ЛТД» та прийняло на себе всі права та обов'язки ТОВ «Практікер Україна» за Договором. Так, в матеріалах справи наявні копії замовлень ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» постачальнику за Договором, а саме № УТТДП012735 від 08.05.2015, № УТТДП013629 від 14.05.2015, № УТТДП016276 від 26.05.2015, № УТТДП019613 від 05.06.2015, № 37504 від 07.09.2015, № 39139 від 08.09.2015, № 39142 від 08.09.2015. Згідно з п. 1.3 Договору право власності та ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до Практікер з моменту, коли товар поставлено Практікер у відповідний торговельний центр (далі – ТЦ), та сторони підписали видаткову та/або товарно-транспорту накладну, що засвідчує, що товари були отримані Практікер. За умовами п.2.1.3 Договору постачальник повинен зазначати в усіх документах, що стосуються поставки (включаючи товарно – транспортні та інші супровідні документи) таку ж інформацію, як та, що була зазначена у замовленні, у порядку, як наведено нижче, із додержанням таких вимог: номер та дати замовлення Практікер, номер ТЦ, номер артикулів, штрих – коди, кодовий номер постачальника, найменування та кількість товарів, що поставляються Практікер в одиницях; назва і номер Постачальника, наданий йому Практікер, назва перевізника. Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем у відповідності до замовлень покупця було здійснено поставку покупцю товару на  загальну суму 1123291,57 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними обома сторонами Договору без зауважень. Заперечень щодо факту отримання та обсягів поставленого позивачем товару за вказаними видатковими накладними в матеріалах справи відсутні. Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів постачання товару, доказів опротестування даних, зазначених у видаткових накладних до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ТОВ «Електростандарт ЛТД» умов Договору з боку відповідача відсутні. За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання товару, обумовлені Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь-яких зауважень. Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція – це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з постачання товару відповідачу, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь-яких зауважень, а також засвідчені печатками сторін. Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість переданого товару. Отже, підписання покупцем видаткових накладних на товар, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар. Статтею 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. За умовами п. 5.1. Договору постачальник зобов'язаний постачати товари за цінами, зазначеними у специфікації/прайс-листі, затвердженому сторонами у Додатку № 1 до цього Договору. У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Відповідно до п. 5.2. Договору Практікер оплачує товари шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника визначений у Договорі, протягом 14 банківських днів з моменту реалізації товару Практікер за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу покупця, в термін не більше, ніж 5 календарних днів з дня поставки товарів. Оплата товарів здійснюється Практікер виключно в платіжні для Практікер дні, якими є робочі вівторок і четвер. Якщо платіжний день припадає на неробочий або вихідний день, то оплата здійснюється в найближчий робочий платіжний день. Пунктом 5.4.1. Договору визначено, що датою фактичної сплати сторони вважають дату здійснення банківського переказу Практікер чи постачальником. У випадку, якщо суми утримуються Практікер, датою фактичної сплати вважається дата підписання Практікер заяви про зарахування зустрічних вимог. З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Практікер Україна» сплатило позивачу на виконання умов Договору за отриманий товар лише частину його вартості у сумі 342398,23 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, наданими позивачем. Окрім того судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 24.05.2016 між ТОВ «Електростандарт ЛТД» та ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» була підписана Заява про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог № 331, відповідно до умов якої сторони підтвердили заборгованість за Договором станом на 24.05.2016 у розмірі 391  618,89 грн. та провели зарахування однорідних вимог на загальну суму 294  311,99 грн. за видатковими накладними № 478 від 22.03.2016 на суму 90  867,22 грн., № 626 від 20.04.2016 на суму 65  254,93 грн., № 766 від 23.05.2016 на суму 138  189,84 грн., за якими ТОВ «Електростандарт ЛТД» є покупцем, а ТОВ «ТД «Практікер Україна» - постачальником. Суд зазначає, що статтею 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони. Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному з яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Водночас, укладення між сторонами вказаної заяви про зарахування зустрічних вимог, тобто двостороннього правочину, на думку суду, не змінює правової природи заліку взаємних грошових вимог як правочину, спрямованого на припинення зобов'язання (погашення прав та обов'язків сторін, що складають його зміст). Отже, шляхом підписання вказаної заяви ТОВ «ТД «Практікер Україна» та ТОВ «Електростандарт ЛТД» провели зарахування зустрічних однорідних вимог з однієї сторони - за грошовими зобов'язаннями з оплати за поставлений за договором  № 3455 від 04.09.2014 товар, а з іншої - за грошовими зобов'язаннями з оплати за товар відповідно до вказаних вище видаткових накладних № 478 від 22.03.2016, № 626 від 20.04.2016, № 766 від 23.05.2016. Оскільки вказані вимоги є грошовими, суд дійшов обґрунтованого висновку про однорідність вимог, що виникли на їх підставі. Однорідність цих вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов'язань. Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог оформлене в даному випадку як двосторонній правочин (договір) та є волевиявленням суб'єктів правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин. Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог, зокрема: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом. Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за даних обставин відсутні. Таким чином, господарський суд дійшов висновку про можливість зарахування зустрічних однорідних вимог вищезазначеною заявою про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних вимог за наявності умов, встановлених статтею 601 ЦК України, та відсутності обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.06.2015 у справі № 3-255гс15. Таким чином, за згідно наявних у справі доказів після проведення взаємозаліку зобов'язання Практікер перед постачальником по оплаті за поставлений товар склали 486581,35 грн. Натомість, позивачем в поданій позовній заяві зазначено про наявність заборгованості відповідача  за Договором в сумі 97  306,90 грн., яку ТОВ «Електростандарт ЛТД» просить стягнути в поданій суду позовній заяві та яку суд враховує про вирішенні даного спору. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Оскільки відповідачем не було здійснено повну оплату поставленого за Договором товару, 08.11.2016 ТОВ «Електростандарт ЛТД» було направлено на адресу ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» повідомлення про встановлення терміну проведення розрахунків згідно зі ст. 530 ЦК України (б/н від 03.11.2016), згідно з яким позивач вимагав провести розрахунок в повному обсязі в термін 7 днів з моменту отримання даного повідомлення на суму заборгованості за спірним Договором в розмірі 97  306,90 грн. Судом встановлено, що дане повідомлення отримано представником відповідача 11.11.2016, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0110306577948, копія якого наявна в матеріалах справи. Проте, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, заборгованість за поставлений згідно Договору товар сплачена не була. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо оплати у встановлений строк отриманого товару на суму 97  306,90 грн., всупереч вимогам господарського та цивільного законодавства, а також умовам Договору, відповідач належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в зазначеному розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві. У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Суд наголошує, що обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі. Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається. При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги. За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 3455 поставки від 04.09.2014 та/або Додаткової угоди № 1 від 05.09.2015 до нього суду не надано.     Будь-які заперечення щодо порядку та умов Договорів на час їх підписання та під час виконання з боку сторін відсутні. Суд зазначає, що рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача. Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (ТОВ «Торговий дім «Укрспецторг» після зміни найменування) про стягнення 97  306,90 грн. заборгованості за Договором поставки № 3455 від 04.09.2014 підлягають задоволенню в повному обсязі. Оскільки спір виник в зв'язку з неправомірними діями відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецторг» (проспект Юрія Гагаріна, 14, офіс 32, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електростандарт ЛТД» (вул. Горького, 112, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39003119) 97  306 (дев'яносто сім тисяч триста шість) грн. 90 коп. заборгованості та 1 460 (одну тисячу чотириста шістдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили. Повний текст рішення складений та підписаний 09 березня 2017 р. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва. Суддя                                                                                А.М. Селівон