Рішення

від 07.03.2017 по справі 910/22970/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2017Справа №910/22970/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО до житлово-будівельного кооперативу ЖЕМЧУГ про стягнення заборгованості у розмірі 126 047, 22 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - Кирищук В.П. (довіреність № 91/2016/10/1719 від 17.10.2016);

від відповідача - Трамбовецький А.В. (довіреність № б/н від 23.01.2017);

Горіславська Н.В. (керівник);

вільний слухач - ОСОБА_4 (паспорт);

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство КИЇВЕНЕРГО (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу ЖЕМЧУГ (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 126 047, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором від 01.10.1998 № 690/49 на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині оплати за надані позивачем послуги.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 56 242, 15 грн основного боргу, 64 321, 32 грн інфляційну складову боргу, 5 483, 76 грн трьох відсотків річних та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/22970/16 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.01.2017.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 та 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 24.01.2017 та 07.02.2017 відповідно.

12.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено.

07.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача у справі надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а також заява про розстрочку виконання рішення суду відповідно до якої відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців у рівних частинах, а саме по 10 503, 94 грн.

У зв'язку з перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному, судове засідання з розгляду даної справи 07.02.2017 не відбулося.

Враховуючи те, що суддя Карабань Я.А. повернувся з лікарняного, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017, суд призначив розгляд даної справи на 21.02.2017.

У судовому засіданні 21.02.2017 судом оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.03.2017.

06.03.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла повторно заява про розстрочку виконання рішення відповідно до якої відповідач зазначає, що зобов'язується погасити заборгованість, що виникла перед позивачем, однак просив суд розстрочити виконання рішення суду на 36 календарних місяців рівними частинами згідно графіку для створення сприятливих умов для реалізації даного наміру.

У судове засідання, призначене на 07.03.2017 представники сторін з'явилися, надали пояснення по суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду заперечив.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак просив суд задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення строком на 36 календарних місяців.

У судовому засіданні 07.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважних представників сторін, судом встановлено таке.

01.10.1998 між акціонерною енергопостачальною компанією КИЇВЕНЕРГО , правонаступником якої є публічне акціонерне товариство КИЇВЕНЕРГО (далі - позивач, енергопостачальна організація, ПАТ КИЇВЕНЕРГО ) та житлово-будівельним кооперативом ЖЕМЧУГ (далі - відповідач, абонент, ЖБК ЖЕМЧУГ ) був укладений договір № 690/49 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір) предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору при виконанні умов останнього, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, положенням про Держспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (правил), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1. договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

У відповідності до п. 2.3.2. договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Положеннями п. 5.1 договору встановлено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом (по приладах обліку).

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в п. 2 додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 (п. 8.1. договору).

Згідно з п. 8.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Доказів припинення договору суду не надано, а тому договір є діючим.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Спір у даній справі, як зазначив позивач, виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, внаслідок чого у відповідача за період з 01.12.2013 по 01.06.2015 виникла заборгованість за надані позивачем послуги, що становить 56 242, 15 грн, що підтверджується обліковими картками за спірний період.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем його грошового зобов'язання за договором позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 483, 76 грн та інфляційні втрати у розмірі 64 321, 32 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання ).

Судом встановлено, що жодного підтвердження факту сплати відповідачем вартості оплату поставленої йому теплової енергії у період з 01.12.2013 по 01.06.2015 сторонами спору до суду не подано.

За таких обставин суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості за електроенергію, спожиту без обліку, яка виникла внаслідок порушення останнім правил користування електричною енергією, підлягає задоволенню в розмірі 56 242, 15 грн.

З огляду на обставини справи, судом встановлено, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд визнав розрахунки позивача вірними, а тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем, а саме: 64 321, 32 грн - інфляційна складова боргу та 5 483, 76 грн - 3% річних.

Крім того, суд приймає до уваги заяву відповідача про розстрочку виконання рішення відповідно до якої відповідач зобов'язується погасити заборгованість, що виникла у останнього перед позивачем за спірний період у сумі 126 047, 22 грн, а також пояснення відповідача, надані в судовому засіданні про визнання позову та розцінює надані пояснення як визнання позовних вимог у повному обсязі.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дослідивши надані відповідачем пояснення, суд зазначає, що такі дії відповідача не суперечить законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає вказану заяву.

Щодо заяви про розстрочку виконання рішення, суд зазначає, таке.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд, зокрема, має право розстрочити виконання рішення (ухвали, постанови).

Відповідно до п. 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17 жовтня 2012 року № 9 (далі - постанова) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Виходячи з наведених вище обставин, норм процесуального права та роз'яснень господарського суду касаційної інстанції, суд зазначає таке.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення заявник повідомляє, що відповідно до рішення Київської міської ради від 18.10.2007 № 1027/3860 про відшкодування різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги житлово-будівельним кооперативам та об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та іншим житловим організаціям, проводиться за рахунок місцевого бюджету, однак вказане рішення Київською міською радою не виконується, внаслідок чого кошти на відшкодування утвореної різниці в тарифах не надходять, у зв'язку з чим відповідач самостійно сплачує різницю в тарифах.

Також відповідач зазначив, що заборгованість останнього перед позивачем виникла внаслідок несвоєчасної оплати мешканцями будинку спожитої ними теплової енергії. Крім того, відповідачем на користь позивача сплачено 517 716, 32 грн за період з 01.12.2013 по 01.02.2016, що свідчить про намір відповідача виконати взяті на себе зобов'язання за договором, а накладення арешту на рахунки відповідача, в свою чергу заблокує його діяльність та не вирішить питання прискорення погашення заборгованості, а лише призведе до зменшення надходження коштів від населення.

Крім того, арешт рахунків відповідача призведе до виникнення заборгованості з виплати заробітної плати працівникам та сплати податків, оплати послуг інших постачальників комунальних послуг, що додатково призведе до накладення штрафних санкцій на відповідача.

З урахуванням викладеного, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення суду на 36 календарних місяців згідно графіку: березень 2017 року - 3 501, 31 грн; квітень 2017 року - 3 501, 31 грн; травень 2017 року - 3 501, 31 грн; червень 2017 року - 3 501, 31 грн; липень 2017 року - 3 501, 31 грн; серпень 2017 року - 3 501, 31 грн; вересень 2017 року - 3 501, 31 грн; жовтень 2017 року - 3 501, 31 грн; листопад 2017 року - 3 501, 31 грн; грудень 2017 року - 3 501, 31 грн; січень 2018 року - 3 501, 31 грн; лютий 2018 року - 3 501, 31 грн; березень 2018 року - 3 501, 31 грн; квітень 2018 року - 3 501, 31 грн; травень 2018 року - 3 501, 31 грн; червень 2018 року - 3 501, 31 грн; липень 2018 року - 3 501, 31 грн; серпень 2018 року - 3 501, 31 грн; вересень 2018 року - 3 501, 31 грн; жовтень 2018 року - 3 501, 31 грн; листопад 2018 року - 3 501, 31 грн; грудень 2018 року - 3 501, 31 грн; січень 2019 року - 3 501, 34 грн; лютий 2019 року - 3 501, 34 грн.

В якості доказів щодо неможливості одномоментно виконати рішення суду, заявником додано копії виписок з банківських рахунків останнього та копії платіжних доручень щодо оплати послуг за спожиту теплову енергію, що свідчить про намір відповідача сплачувати позивачу заборгованість, що виникла за спірний період.

З огляду на викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що заява ЖБК ЖЕМЧУГ про розстрочку виконання рішення суду, подана 06.03.2017 підлягає задоволенню, а заява, подана 07.02.2017 судом до розгляду не приймається.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО про стягнення з житлово-будівельного кооперативу ЖЕМЧУГ заборгованості у розмірі 126 047, 22 грн, з яких 56 242, 15 грн сума основного боргу, 64 321, 32 грн інфляційна складова боргу та 5 483, 76 грн 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі, розстрочивши виконання рішення суду на 36 календарних місяців.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу ЖЕМЧУГ (02166, м. Київ, вул. Волкова, 12, ідентифікаційний код 22884614, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь публічного акціонерного товариства КИЇВЕНЕРГО (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) 56 242 (п'ятдесят шість тисяч двісті сорок дві) гривні 15 копійок боргу за спожиту теплову енергію, інфляційну складову боргу сумою 64 321 (шістдесят чотири тисячі триста двадцять одна) гривня 32 копійки, 3% річних сумою 5 483 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 76 копійок та судовий збір у розмірі 1 890 (одна тисяча вісімсот дев'яносто) гривень 71 копійка.

3. Розстрочити виконання рішення суду на 36 календарних місяців згідно графіку: березень 2017 року - 3 501, 31 грн; квітень 2017 року - 3 501, 31 грн; травень 2017 року - 3 501, 31 грн; червень 2017 року - 3 501, 31 грн; липень 2017 року - 3 501, 31 грн; серпень 2017 року - 3 501, 31 грн; вересень 2017 року - 3 501, 31 грн; жовтень 2017 року - 3 501, 31 грн; листопад 2017 року - 3 501, 31 грн; грудень 2017 року - 3 501, 31 грн; січень 2018 року - 3 501, 31 грн; лютий 2018 року - 3 501, 31 грн; березень 2018 року - 3 501, 31 грн; квітень 2018 року - 3 501, 31 грн; травень 2018 року - 3 501, 31 грн; червень 2018 року - 3 501, 31 грн; липень 2018 року - 3 501, 31 грн; серпень 2018 року - 3 501, 31 грн; вересень 2018 року - 3 501, 31 грн; жовтень 2018 року - 3 501, 31 грн; листопад 2018 року - 3 501, 31 грн; грудень 2018 року - 3 501, 31 грн; січень 2019 року - 3 501, 34 грн; лютий 2019 року - 3 501, 34 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 березня 2017 року.

Суддя Я.А. Карабань