Рішення

від 01.02.2017 по справі 910/22860/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2017Справа №910/22860/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Онікс"

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Панчук З.А. (представник за довіреністю)

від відповідача: Боярська Г.П. (представник за довіреністю)

В судовому засіданні 01 лютого 2017 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Онікс", 13.12.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 241 від 07.12.2016 року до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім", про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АС/0369916.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/22860/16 та призначено розгляд справи на 11.01.2017 року.

В судовому засіданні 11.01.2017 року судом оголошено перерву до 01.02.2017 року.

31.01.2017 року через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 01.02.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та дав пояснення по суті спору.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2012 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Онікс" (надалі - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВіЕйБі Лізинг (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 061-1809 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - договір).

Об'єктом договору є транспортний засіб "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхового випадку, зокрема, внаслідок ДТП (п. 3.1.1. договору).

Відповідний страховий випадок настав 26.11.2013 року на пров. Бородянському у м. Києві, а саме: ОСОБА_3 під час руху транспортного засобу ГАЗ 3302 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 заднім ходом не переконався, що це буде безпечно, для забезпечення безпеки дорожнього руху не перевірив та не забезпечив технічно справний стан, допустив самовільне відкриття задніх дверей, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено, що підтверджується довідкою з місця пригоди та довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9308040, виданими органами МВС України (копія довідки міститься в матеріалах справи).

Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3а, 10.9 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18.12.2013 року у справі № 759/19304/13-п (№ 3/759/7362/13), якою ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на його адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до звіту № 7826 про визначення вартості матеріального збитку, складеного директором ТОВ ЕАК Довіра - Лепіска А.М. та оцінювачем ТОВ ЕАК Довіра - Лепіска О.М., вартість відновлювального ремонту, завданого власникові транспортного засобу "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 7492,05 грн.

26.11.2013 року власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивачем 26.12.2013 року було складено та підписано страховий акт № 061-1809/749, згідно з якими пошкодження транспортного засобу автомобіля "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальній сумі 7949,22 грн.

На підставі складеного страхового акту № 061-1809/749 від 26.12.2013 року позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземного транспорту, сплатив страхувальнику за договором суму страхового відшкодування в загальному розмірі 7949,22 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 782 від 27.12.2013 року на зазначену суму.

Позивач зазначає, що відповідачем було визнано та сплачено суму страхового відшкодування, що становить 36% від суми витрат позивача та складає 3000,53 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність, в силу положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до положень ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Нормами п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За приписами п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з урахуванням положень п. 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

З аналізу матеріалів справи випливає, що на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/0369916 було застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ГАЗ 3302 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (копія витягу з МТСБУ про поліс № АС/0369916 міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до положень п. 22.1 до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладеним відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АС/0369916, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану Товариству з обмеженою відповідальністю ВіЕйБі Лізинг , як власнику транспортного засобу "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу ГАЗ 3302 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 транспортного засобу ГАЗ 3302 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові № 3-50гс15 від 15.04.2015 року страховик, виплативши страхове відшкодування, набуває право зворотної вимоги до страховика (винної особи) у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат страхувальника за вирахуванням франшизи.

Однак, межі відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування не повинні обов'язково дорівнювати сумі, право вимоги якої перейшло до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування.

Так, Верховний Суд України в постанові № 3-50гс15 від 15.04.2015 року зазначив, що згідно з підпунктом 1.1 статті 1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України Про страхування (підпункт 1.2 статті 1 зазначеного Закону).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотиві.

Згідно з Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003 Міністерства юстиції України та Фонду державного майна, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395, "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", що є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" і затверджено Наказом №142/5/2092 від 24.11.2003.

Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи, на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Наведене вище не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, яка вказує, що Законами України "Про страхування" та Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування (тобто у даному випадку позивача) визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу.

Проте, як наведено вище судом, ст. 29 Закону № Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стосується не обсягу зобов'язання страховика за договором добровільного страхування, а обсягу відповідальності страховика за полісом обов'язкового страхування перед третіми особами у випадку завдання його страховиком шкоди цим третім особам.

Відтак, викладений вище висновок суду, щодо обов'язку відповідача, як страховика за договором обов'язкового страхування, здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі, визначеному звітом оцінювача з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого у ДТП автомобіля третьої особи не суперечить та кореспондується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15, де вказано, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування набув права зворотної вимоги до страхувальника винної особи у сумі страхового відшкодування у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи. Тобто саме у межах фактичних затрат (із вирахуванням франшизи, якщо є), а не в такому ж точному їх розмірі.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/0369916, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000,00 грн.) та в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (7949,22 грн), але виходячи з розміру матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, визначеного за звітом оцінювача, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (7492,05 грн.), та за мінусом франшизи (510,00 грн.), а отже в сумі 6982,05 грн. (постанова Вищого господарського суду України 14.06.2016 року у справі №910/14337/15).

Таким чином, враховуючи положення ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позицію Верховного Суду України, а також те, що полісом № АС/0369916 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 510,00 грн., суд дійшов висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 транспортного засобу ГАЗ 3302 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в розмірі 3981,52 грн. (7492,05 грн. (вартість відновлювального ремонту у відповідності до звіту № 7826 від 09.12.2013 року) - 3000,53 грн. (сума виплаченого відповідачем страхового відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза) = 3981,52 грн.).

Щодо вимог позивача про стягнення 400,00 грн. вартості автотоварознавчого дослідження суд зазначає, що статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією у разі пошкодження транспортного засобу. До цього переліку не віднесено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження.

Таким чином, витрати страхувальника, які не передбачені статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, на проведення автотоварознавчого дослідження, не входять до суми страхового відшкодування, оскільки такі витрати не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат (постанова Вищого господарського суду України від 21.05.2013 № 22-17-25-26/366-07-7922).

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 4000,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 3981,52 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1025,77 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (ЄДРПОУ 19411125, адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Онікс" (ЄДРПОУ 32079024, адреса: 39627, м. Кременчук, квартал 278, буд. 22Б) страхового відшкодування - 3981,52 грн. (три тисячі дев'ятсот вісімдесят одна гривня 52 копійки) та судовий збір - 1025,77 грн. (одна тисяча двадцять п'ять гривень 77 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.03.2017 року.

Суддя Ю.В.Цюкало