Рішення

від 30.09.2015 по справі 910/18331/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2015Справа №910/18331/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг"

про звернення стягнення на предмет застави

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Церанюк І.С. - за довіреністю від 11.09.2015р.

від відповідача: Андрюхін Д.В.- за довіреністю від 05.03.2015р.

В судовому засіданні 30 вересня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В липні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агрохімхолдинг" (відповідач) про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року, а саме на рухоме майно: товари на складі, в саме: моноамонійфосфат (амофос NP 12:52), в кількості - 3 575,00 тонн, для погашення заборгованості за Кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року в сумі 28 701 549,85 грн. основного боргу, 2 433 100,24 грн. заборгованості за процентами, 247 752,37 грн. пені, 5 000,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/18331/15. Розгляд справи призначено на 10.08.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015р. відкладено розгляд справи на 14.09.2015р.

В судовому засіданні 14.09.2015р. у справі оголошено перерву до 30.09.2015р.

14.09.2015 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 14.09.2015 року про призначення експертизи, у якому останній з метою визначення вартості предмета застави за Договором застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року просить призначити у справі судову товарознавчу експертизу. В задоволені зазначеного клопотання судом було відмовлено, з огляду на те, що відповідачем не було наведено обґрунтованих та достатніх підстав для призначення судової експертизи на стадії вирішення судом спору по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Агрохімхолдинг (далі - позичальник) (разом - сторони) укладено Кредитний договір № 226/1/13-KLMV (далі - Договір або Кредитний договір), відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв'язку із чим просить звернути стягнення на предмет застави за Договором застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року, а саме на рухоме майно: товари на складі, в саме: моноамонійфосфат (амофос NP 12:52), в кількості - 3 575,00 тонн, для погашення заборгованості за Кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року в сумі 28 701 549,85 грн. основного боргу, 2 433 100,24 грн. заборгованості за процентами, 247 752,37 грн. пені, 5 000,00 грн. штрафу.

У відзиві відповідач зазначив, що позивач всупереч п. 3.1.10 Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року не здійснив договірне списання грошових коштів з поточних рахунків позичальника в розмірі 256 633,66 дол. США та 841 709,59 грн. Крім того, сторонами не погоджено істотної умови Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року та Договору застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року щодо строку дії останніх, у зв'язку із чим вказані правочини є неукладеними.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено судом, 13.08.2013 року між сторонами укладено Кредитний договір № 226/1/13-KLMV, відповідно до п. 1.1. якого, в порядку та на умовах, встановлених цим кредитним договором та чинним законодавством України, кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови кредитного договору.

Пунктом 1.2. Кредитного договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредитні кошти у наступних валютах: у гривні та/або доларах США у формі відкриття відкличної кредитної лінії, в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим кредитним договором. Базовою валютою є гривня. Кредит може надаватися траншами у будь-якій валюті, зазначеній у договорі, відповідно до письмової заяви позивальника. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією. Грошові кошти за кредитною лінією (отримання траншів) надаються банком за заявками позичальника після їх акцепту банком.

Згідно з п. 1.3. Договору максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 21 000 000,00 грн.

Пунктом 1.4. Кредитного договору сторони погодили повернення кредиту не пізніше 12 серпня 2014 року включно.

Відповідно до п. 1.5. Кредитного договору за користування кредитом позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки. Процентна ставка встановлюється у наступних розмірах:

- 20% річних за користування кредитними коштами у гривні;

- 10% річних за користування кредитними коштами у доларах США.

Згідно з п. 2.3. Договору проценти за користування кредитом нараховуються кредитодавцем в валюті кредиту.

Сплата процентів здійснюється з фактичний строк користування кредитом. При розрахунку процентів приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів - якщо заборгованість за кредитом в гривні, приймається рік і місяць, рівний 360 календарних днів - якщо заборгованість за кредитом в іншій валюті. День повернення кредиту до розрахунку не приймається (п. 2.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору позичальник самостійно сплачує (перераховує) проценти на рахунок для оплати боргових зобов'язань та процентів. Проценти сплачуються за період з першого по останній день календарного місяця щомісячно по сьоме число (включно) місяця, що слідує за місяцем нарахування процентів.

Згідно з п. 3.1.4. Договору кредитодавець має право відмовитись від подальшого кредитування позичальника за цим кредитним договором частково або в повному обсязі та/або вимагати повернення у повному обсязі наданих кредитних коштів (в тому числі дострокового повернення), сплати процентів за весь строк користування кредитними коштами та неустойки/штрафів (за їх наявності) у разі настання та/або існування хоча б однієї з обумовлених наведених пунктом обставин, зокрема у випадку одноразового порушення позичальником будь-якого з боргових зобов'язань, в будь-якій їх частині, наявності/виникнення випадку невиконання умов.

Пунктом 3.4. Кредитного договору визначено зобов'язання позичальника, а саме:

- сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим кредитним договором, згідно з умовами кредитного договору (п.п. 3.4.2.);

- повернути кредит в повному обсязі в порядку та строки, передбачені цим кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин/подій (п.п. 3.4.3.);

- безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні банку збитки, завдані невиконанням/неналежним виконанням умов кредитного договору (п.п. 3.4.4.);

- достроково повернути кредит та сплатити проценти на вимогу кредитодавця у випадках, передбачених цим кредитним договором (п.п. 3.4.10.).

Договорами про внесення змін № 1, 2, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12, 13, 14 до Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року від 25.09.2013 року, 06.11.2013 року, 24.01.2014 року, 31.03.2014 року, 15.04.2014 року, 10.06.2014 року, 07.07.2014 року, 31.10.2014 року, 08.12.2014 року, 22.12.2014 року, 08.01.2015 року відповідно сторонами погоджено строки сплати процентів за користування кредитними коштами.

Договором про внесення змін № 3 від 25.12.2013 року до Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року п. 1.3. Договору викладено в наступній редакції: Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 38 485 000,00 грн. Максимальний ліміт заборгованості на день надання кредиту в разі надання його траншами розраховується в базовій валюті шляхом складання сум виданих траншів в кожній з валют договору, помножених на офіційний курс гривні до валюти наданих траншів, встановлений НБУ на день надання чергового траншу, та поділених на курс гривні до валюти, встановлений НБУ на день надання чергового траншу. .

Договором про внесення змін № 10 від 12.08.2014 року до Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року сторонами погоджено, кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 11 серпня 2015 року включно (п. 1.4. Договору).

Договором про внесення змін № 15 від 30.01.2015 року до Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року сторони погодили перенести проценти в сумі 478 413,21 грн. за користування кредитними коштами за період з 01.12.2014 року по 31.12.2014 року з рахунків простроченої заборгованості на рахунки строкової заборгованості та домовились встановити строк сплати строком не пізніше 07.02.2015 року.

На виконання умов Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року позивачем було надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 38 585 000,00 грн., а останнім повернуто кредитні кошти на загальну суму 9 883 450,15 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку.

Крім того, позивачем відповідно до умов Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року нараховано відповідачу процентів на загальну суму 12 400 292,51 грн., а останнім сплачено процентів на загальну суму 9 967 192,27 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено що, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, станом на 02.07.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року складає 28 701 549,85 грн. (38 585 000,00 грн. (надано кредитних коштів) - 9 883 450,15 грн. (повернуто грошових коштів) основного боргу та 2 433 100,24 грн. (12 400 292,51 грн. (нараховано процентів) - 9 967 192,27 грн. (сплачено процентів)) процентів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

Згідно з п. 4.3. Кредитного договору за кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим кредитним договором, передбачених п. 3.4. (зокрема, але не виключно, ненадання/несвоєчасне надання документів, передбачених цим кредитним договором (баланс, звіт про фінансові результати, тощо), банк має право стягнути, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 5 000,00 грн.

З урахуванням неналежного виконання зобов'язань за Кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року, суд дійшов висновку про його обґрунтованість щодо існування зобов'язання відповідача сплатити штраф на користь позивача в розмірі 5 000,00 грн.

Розрахунок пені за прострочену заборгованість за процентами, наданий позивачем, з урахуванням часткової сплати процентів, а також внесення змін сторонами до Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року щодо строку сплати процентів, є обґрунтованим в частині існування заборгованості в розмірі 233 868,05 грн. пені.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року становить 31 373 518,14 грн. (28 701 549,85 грн. основного боргу, 5 000,00 грн. штрафу, 233 868,05 грн. пені та 2 433 100,24 грн. заборгованості за процентами).

Щодо посилань відповідача на те, що позивач всупереч п. 3.1.10 Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року не здійснив договірне списання грошових коштів з поточних рахунків позичальника в розмірі 256 633,66 дол. США та 841 709,59 грн. суд зазначає таке.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 №105 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 №30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк", згідно з яким з 14.02.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ "Златобанк" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації, тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 3 місяці з 13.02.2015 по 13.05.2015 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Златобанк" Славінського Валерія Івановича.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №99 від 13.05.2015 "Про початок ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" на виконання постанови правління Національного Банку України від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк", розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк", призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік з 13.05.2015 по 12.05.2016 включно.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

З урахуванням викладеного, а також того, що розпочато процедуру ліквідації ПАТ Златобанк , договірне списання грошових коштів з поточних рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року є необґрунтованим.

Крім того, судом також відхиляються доводи відповідача стосовно того, що Кредитний договір № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року та Договір застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року є неукладеними, оскільки відповідно до п. 7.6. Кредитного договору останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представникам сторін, скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.6. Кредитного договору) і сторонами вносилися зміни до Кредитного договору щодо строків повернення кредитних коштів, а Договір застави, в свою чергу набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором.

За приписами ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України та ст.1 Закону України Про заставу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст. 4 Закону України Про заставу предметом застави можуть бути майно та майнові права.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року між ПАТ Златобанк (заставодержатель, банк) та ТОВ Троговий дім Агрохімхолдинг (заставодавець) укладено Договором застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року (далі - Договір застави), за умовами якого для забезпечення повного і своєчасного виконання заставодавцем зобов'язань за Кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року (повернення основної суми кредиту, сплата процентів за користування кредитом, неустойки (пені, штрафу)), заставодавець підписанням цього договору надає заставодержателеві у заставу майно (рухоме майно, товари на складі, а саме: моноамонійфосфат (амофос NP 12:52, в кількості 3 575,00 тонн, вартістю 22 165 000,00 грн.). В силу цього договору заставодержатель має право у разі невиконання заставодавцем боргових зобов'язань, задовольнити свої вимоги з Кредитним договором за рахунок предмета застави, переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Змінами від 25.12.2013 року та 12.08.2014 року до Договору застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року сторонами погоджено зміни щодо максимального ліміту заборгованості та строку повернення кредитних коштів.

Право власності на 3 575,00 тонн моноамонійфосфату (амофос NP 12:52) підтверджується випискою з балансу ТОВ Торговий дім Агрохімхолдинг , додатком до акту перевірки від 16.06.2015 року та довідкою про те, що на складі ПрАТ Дніпровський завод мінеральних добрив перебуває 3 610,00 тонн моноамонійфосфату, що належить ТОВ Торговий дім Агрохімхолдинг .

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 20 Закону України Про заставу передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до п.п. 4.4.1., 4.4.2. Договору застави заставодержатель має право у випадку невиконання зобов'язань за кредитним договором, переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом його реалізації способом, визначеним на розсуд заставодержателя. Переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за кредитним договором в тому обсязі, які є на момент фактичного задоволення, зокрема суму - основного боргу, проценти, комісії, неустойку.

Судом встановлено, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань зі сплати процентів та повернення кредитних коштів всупереч положень Кредитного договору № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року, внаслідок чого у позивача на підставі ст. 589 Цивільного кодексу України, ст.20 Закону України Про заставу , п.п. 4.4.1., 4.4.2. Договору застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року виникло право звернути стягнення на предмет застави - 3 575,00 тонн моноамонійфосфату (амофос NP 12:52).

За приписами ст. 590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Згідно зі ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається, в тому числі, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього закону.

Згідно із ст. 26 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень обтяжувач має право на власний розсуд обрати, в тому числі, такий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Враховуючи викладене, з огляду на передбачене Договором застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року право заставодержателя на задоволення кредиторських вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, в тому числі, за рахунок продажу предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів, у зв'язку із тим, що неналежне виконання основного зобов'язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів, пені та штрафу усунуті не були, вимоги позивача про звернення стягнення на заставлене майно шляхом проведення публічних торгів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, судом також приймається до уваги п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин відповідно до якого в резолютивній частині рішення суду має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Для погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОХІМХОЛДИНГ" (01034, м. Київ, вулиця Чапаєва, будинок 12, літера "Б", ідентифікаційний код 31958717) перед Публічним акціонерним товариство "ЗЛАТОБАНК" (01030, м. Київ, вулиця Б.Хмельницького, будинок 17/52, ідентифікаційний код 35894495) за Кредитним договором № 226/1/13-KLMV від 13.08.2013 року в сумі 31 373 518,14 грн. (тридцять один мільйон триста вісімдесят сім тисяч чотириста дві гривні 46 копійок), яка складається з: заборгованості за основним боргом в розмірі 28 701 549,85 грн. (двадцять вісім мільйонів сімсот одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять гривень 85 копійок), заборгованості за процентами в розмірі 2 433 100,24 грн. (два мільйони чотириста тридцять три тисячі сто гривень 24 копійки), заборгованість по сплаті пені в розмірі 233 868,05 грн. (двісті тридцять три тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень 05 копійок), штрафу в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень) звернути стягнення на предмет застави за Договором застави № 226/1/13-KLMV/S-1 від 13.08.2013 року, а саме рухоме майно: товари на складі, а саме: моноамонійфосфат (амофос NP 12:52) в кількості 3 575,00 тонн (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять тонн), що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОХІМХОЛДИНГ" (01034, м. Київ, вулиця Чапаєва, будинок 12, літера "Б", ідентифікаційний код 31958717) на праві власності.

Спосіб реалізації предмета застави, на яке звернено стягнення - публічні торги.

Початкова ціна продажу предмета застави, на яке звернено стягнення, встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОХІМХОЛДИНГ" (01034, м. Київ, вулиця Чапаєва, будинок 12, літера "Б", ідентифікаційний код 31958717), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного бюджету України 73 047,67 грн. (сімдесят три тисячі сорок сім гривень 67 копійок) судового збору.

4. Після набранням рішення законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 12.10.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало