Рішення

від 01.03.2017 по справі 910/24520/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017Справа №910/24520/16

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Восток"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Подільська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення грошових коштів, розірвання договору, виселення

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Хлівіна Д.О. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

В судовому засіданні 01 березня 2017 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Восток" (відповідач) про стягнення грошових коштів, розірвання договору, виселення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі №910/24520/16, розгляд справи призначено на 13.02.2017 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року розгляд справи відкладено на 01.03.2017 року.

В судовому засіданні 01.03.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 01.03.2017 року не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2003 року між Комунальним підприємством Оренда , як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Восток", як орендарем (відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва від 18 грудня 2003 р. № 1596 передає, а орендар приймає в оренду приміщення (будівлю, споруду), вартість якого визначена експертним шляхом, по вул. Нижній Вал, 23, літ. В, на першому поверсі, площею 23,1 м 2 для розміщення службових приміщень.

Відповідно до акту прийому-передачі приміщення від 18.12.2003 року, орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 23,1 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 23, літ. В.

Відповідно до розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29.01.2015 року № 50 Про передачу на баланс та закріплення на праві господарського відання за Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, та приватизованого житлового фонду з метою подальшого обслуговування , Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва (позивач) з 01.02.2015 року є балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Подільського району м. Києва.

30.01.2015 року між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, третя особа), відповідачем (орендар) та позивачем (підприємство) було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору № 646-1 від 18.12.2003 року, відповідно до якої відбулась заміна підприємства на Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва .

Відповідно до п. 1.4. договору за користування орендованим приміщенням орендар сплачує орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої на момент початку дії договору становить 271,67 грн., крім того ПДВ - 54,33 грн., разом - 326,00 грн.

За умовами п. 1.5. договору, орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати фактичного використання об'єкта оренди, згідно акта приймання-передачі. Розмір орендної плати за кожний, наступний місяць визначається з врахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у разі зміни цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

В п. 2.5. договору визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендні платежі в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності, не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право порушити справу в Господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

У відповідності до п. 5.2. договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 2% за кожний день просрочки.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 від 18.12.2003 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.12.2015 року по 05.12.2016 року в розмірі 6115,66 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов договору щодо сплати орендних платежів.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, заслухавши пояснення представника позивача, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, приписами ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Положеннями ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За умовами ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

У відповідності із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, 18.12.2003 року між Комунальним підприємством Оренда , як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Восток", як орендарем (відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1, відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець на підставі розпорядження Подільської райдержадміністрації м. Києва від 18 грудня 2003 р. № 1596 передає, а орендар приймає в оренду приміщення (будівлю, споруду), вартість якого визначена експертним шляхом, по вул. Нижній Вал, 23, літ. В, на першому поверсі, площею 23,1 м 2 для розміщення службових приміщень.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 від 18.12.2003 року орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення загальною площею 23,1 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 23, літ. В, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 18.12.2003 року.

В подальшому, 30.01.2015 року між Подільською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, третя особа), відповідачем (орендар) та позивачем (підприємство) було укладено додаткову угоду про внесення змін до договору № 646-1 від 18.12.2003 року, відповідно до якої відбулась заміна підприємства на Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва .

Як стверджує позивач, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 від 18.12.2003 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату орендних платежів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.12.2015 року по 05.12.2016 року в розмірі 6115,66 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 від 18.12.2003 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 від 18.12.2003 року за період з 01.02.2015 року по 05.12.2016 року в розмірі 6115,66 грн.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 264,33 грн. та 3% річних в розмірі 27,17 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

В п. 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар на користь орендодавця сплачує пеню в розмірі 2% за кожний день просрочки.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 264,33 грн. пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивач здійснив нарахування 3% річних у відповідності до вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 27,17 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

Також, позивачем були заявлені позовні вимоги про розірвання спірного договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 від 18.12.2003 року та виселення відповідача з орендованого об'єкту оренди - приміщення загальною площею 23,1 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 23, літ. В.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право порушити справу в Господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29.05.2013 року № 12 у вирішенні спорів про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як передбачено чинним законодавством, з розірванням договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 від 18.12.2003 року, відповідач втрачає статус орендаря, а тому суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про виселення відповідача з орендованого ним об'єкту за договором оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 від 18.12.2003 року та зобов'язання передати позивачу об'єкт оренди - приміщення загальною площею 23,1 м 2 за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 23, літ. В є похідними від вимог про розірвання договору, а відтак і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 646-1 від 18.12.2003 року на нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 23,1 кв.м по вул. Нижній Вал, 23 літ. В.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Восток" (код ЄДРПОУ 30305307; адреса: 04070, м. Київ, вул. Нижній Вал, 23 В) з нежитлового приміщення 1-го поверху загальною площею 23,1 кв.м по вул. Нижній Вал, 23 літ. В.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Восток" (код ЄДРПОУ 30305307; адреса: 04070, м. Київ, вул. Нижній Вал, 23 В) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (код ЄДРПОУ 39609111; адреса: 04071, м. Київ, вул. Хорива, 36) грошові кошти: основного боргу - 6115,66 грн. (шість тисяч сто п'ятнадцять гривень 66 копійок), пені - 264,33 грн. (двісті шістдесят чотири гривні 33 копійки), 3% річних - 27,17 грн. (двадцять сім гривень 17 копійок) та судовий збір - 4134,00 грн. (чотири тисячі сто тридцять чотири гривні). Видати наказ.

5. Копію рішення надіслати відповідачу та третій особі у справі 910/24520/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.03.2017 року.

Суддя Ю.В.Цюкало