Рішення

від 06.03.2017 по справі 910/277/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017Справа №910/277/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіттіх АГ-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "САБ-АРМАТУРА"

про стягнення 145 228,39 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Ковальчук С.М. - адвокат за свідоцтвом № 2976/10 від 27.10.2005

від відповідача: Євчук Ю.В. за довіреністю № 1 від 02.02.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіттіх АГ-Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "САБ-АРМАТУРА" (відповідач) про стягнення 145228,39 грн. попередньої оплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури від 30.11.2015 № 3026 здійснив передоплату за товар на загальну суму 381599,08 грн., тоді як відповідач здійснив поставку товару згідно видаткових накладних (з урахуванням при цьому повернутої позивачем відповідачу деталі згідно накладної від 07.06.2016) лише частково, а тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 145228,39 грн. за товар, який не був поставлений відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 порушено провадження у справі № 910/277/17 та призначено розгляд справи на 03.02.2017 о 09:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 виправлено описку, допущено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 про порушення провадження у справі № 910/277/17, щодо вірного зазначення дати судового розгляду справи.

02.02.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

02.02.2017 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 191 332,58 грн. попередньої оплати за товар, сплаченої на підставі Договору поставки № від 3026 від 30.11.2015.

В судове засідання, призначене на 03.02.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017, подав два клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволені та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017, судом здійснено огляд оригіналів документів, копії яких додані позивачем до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви, поданої 02.02.2017 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017, здійснювався розгляд заяви позивача, поданої 02.02.2017 через відділ діловодства суд, про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні зазначену заяву підтримав та просив суд стягнути з відповідача 191 332,58 грн. попередньої оплати за товар, сплаченої на підставі Договору поставки № від 3026 від 30.11.2015.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 191332,58 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2017 заперечував проти заявлених позовних вимог та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до якого просив суд відкласти розгляд справи та надати відповідачу час на підготовку обгрунтованого відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні 03.02.2017 судом розглянуте та задоволене усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 03.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017 відкладено розгляд справи на 27.02.2017 о 14:40 год.

В судове засідання, призначене на 27.02.2017, з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 27.02.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), тоді як представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у визначеній позивачем сумі.

В судовому засіданні 27.02.2017 відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.03.2017 о 15:00 год.

В судове засідання, призначене на 06.03.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 145228,39 грн. попередньої оплати.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням заяви, поданої ним в даному судовому засіданні, про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 06.03.2017 здійснювався розгляд поданої представником позивача заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача щодо зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 145228,39 грн. попередньої оплати, які позивач просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.2017 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких не заперечував щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми попередньої оплати.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.03.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

В листопаді місяці 2015 року позивачем було надіслано відповідачу пропозицію щодо здійснення останнім поставки товару позивачу.

Після узгодження між позивачем та відповідачем всіх необхідних істотних умов поставки, відповідач направив позивачу рахунок-фактуру № 3026 від 30.11.2015 на оплату товару на загальну суму 381599,08 грн. (в т.ч. ПДВ).

На підставі вищевказаного рахунку-фактури позивач здійснив попередню оплату в сумі 381599,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 309 від 03.12.2015.

Позивач зазначає, що направлення йому відповідачем рахунку-фактури № 3026 від 30.11.2015 та вчинення ним дій, які свідчать про схвалення ним умов вказаного рахунку-фактури, шляхом проведення повної попередньої оплати за поставку товару, свідчить про укладання сторонами у спрощений спосіб договору поставки та досягнення ними згоди щодо всіх його істотних умов, необхідних для чинності договору поставки (найменування, асортимент , кількість товару, його ціну та порядок оплати). При цьому позивач вважає, що ним належним чином виконано грошове зобов'язання щодо проведення на користь відповідача попередньої оплати товару в загальній сумі 381599,08 грн., який підлягав постачанню відповідачем.

Проте, як стверджує позивач, відповідач виконав своє зобов'язання щодо поставки та передачі позивачу товару частково, оскільки поставив позивачу товар лише на суму 190275,23 грн., що підтверджується видатковими накладними (перелік яких наведено у заяві про зменшення розміру позовних вимог, а копії вказаних накладних додано до позовної заяви), з урахуванням при цьому повернення товару позивачем відповідачу на суму 1160,10 грн. згідно накладної на повернення № 13 від 07.06.2016 (копія накладної на повернення також додана до позовної заяви).

Таким чином, як зазначив позивач, відповідач не виконав своє зобов'язання щодо поставки товару в сумі 191323,85 грн. (381599,08 грн. - 190275,23 грн. = 191323,85 грн.).

Водночас, згідно поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка була прийнята до розгляду в судовому засіданні 06.03.2017, позивач повідомив, що 06.03.2017 між сторонами був укладений Договір про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - Договір про зарахування зустрічних однорідних вимог), відповідно до умов якого сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань за Договорами постави, вказаними в п. 1 і п. 2 Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, у розмірі 46095,46 грн. При цьому згідно визначення п. 1 Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, сторони іменують рахунок-фактуру від 30.11.2015 № 3026 як Договір поставки № 3026.

Згідно п. 5 Договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, сторони узгодили, що з моменту підписання сторонами умов цього Договору, зобов'язання позивача за Договорами поставки, вказаними у п. 2 цього Договору, припиняється повністю, а зобов'язання відповідача за Договором поставки № 3026, вказаним у п. 1 цього Договору, припиняється частково на суму 46095,46 грн. Після зарахування зустрічних однорідних зобов'язань за договорами поставки, вказаними в п. 1 і п. 2 цього Договору, відповідач зобов'язаний виконати своє зобов'язання щодо повернення позивачу суми попередньої оплати вартості деталей та комплектуючих за Договором поставки № 3026 у розмірі 145228,39 грн.

Таким чином, позивач вважає, що оскільки відповідач, який одержав повну суму попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці на підставі рахунку-фактури від 30.11.2015 № 3026 на загальну суму 381599,08 грн., не виконав свій обов'язок щодо передачі позивачу всієї кількості товару в межах строку дії договору поставки, то з урахуванням приписів ст.ст. 670, 672 ЦК України, сума попередньої оплати за ту кількість товару, яка не була поставлена відповідачем, з урахуванням укладеного між сторонами Договору про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.03.2017, яким припинено частково зобов'язання відповідача на суму в розмірі 46095,46 грн., підлягає поверненню позивачу у розмірі 145228,39 грн. (381599,08 грн. - 190275,23 грн. = 191323,85 грн. - 46095,46 грн. = 145228,39 грн.).

За наведених обставин, позивач просить стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 145228,39 грн. попередньої оплати.

Представник відповідача не заперечував щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми попередньої оплати 145228,39 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 20 7 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Вчинені позивачем та відповідачем дії, які полягали у виставленні відповідачем позивачу рахунка-фактури № 3026 від 30.11.2015 на оплату товару в загальній сумі 381599,08 грн., який, в свою чергу, був оплачений позивачем повністю згідно платіжного доручення № 309 від 03.12.2015, свідчать про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник) , який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму .

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжного доручення № 309 від 03.12.2015 позивач здійснив попередню оплату товару, який мав бути поставлений відповідачем, на загальну суму 381599,08 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, а рівно не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи, що останній здійснив поставку оплаченого позивачем товару лише частково в сумі 190275,23 грн., що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведено у заяві про зменшення розміру позовних вимог, з урахуванням при цьому повернення товару позивачем відповідачу на суму 1160,10 грн. згідно накладної на повернення № 13 від 07.06.2016. При цьому відповідач не заперечував, що не виконав свій обов'язок щодо передачі позивачу всієї кількості товару, який фактично був оплачений позивачем за рахунком-фактурою від 30.11.2015 № 3026 згідно платіжного доручення № 309 від 03.12.2015.

Судом також встановлено, що 06.03.2017 між сторонами був укладений Договір про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до умов якого сторони домовились про зарахування зустрічних однорідних зобов'язань, зокрема, згідно п. 5 вказаного договору сторони дійшли згоди, що після зарахування зустрічних однорідних зобов'язань за договорами поставки, вказаними в п. 1 і п. 2 Договору зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідач зобов'язаний виконати своє зобов'язання щодо повернення позивачу суми попередньої оплати вартості деталей та комплектуючих за рахунком-фактурою від 30.11.2015 № 3026 у розмірі 145228,39 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Враховуючи наведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, а саме: одержання відповідачем повної суми попередньої оплати вартості товару, який підлягав поставці на підставі рахунку-фактури від 30.11.2015 № 3026 на загальну суму 381599,08 грн., не виконання відповідачем свого обов'язку щодо передачі позивачу всієї кількості та визначеного асортименту товару згідно наведеного рахунку-фактури, з урахуванням також при цьому укладеного між сторонами Договору про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.03.2017, яким припинено частково зобов'язання відповідача на суму в розмірі 46095,46 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати у розмірі 145228,39 грн. (381599,08 грн. - 190275,23 грн. - 46095,46 грн. = 145228,39 грн.).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 145228,39 грн. підлягають задоволенню повністю.

Як визначено частиною 1 статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом враховано, що при зверненні з даним позовом до суду позивач повинен був оплатити судовий збір у сумі 2178,43 грн. (1,5% від ціни позову в сумі 145228,29 грн.), тоді як фактично сплатив судовий збір в сумі 3200,00 грн. (платіжне доручення № 1273 від 28.12.2016), а отже, в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 № 484-VIII) передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила, за ухвалою суду, зокрема, в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки матеріали справи не містять відповідного клопотання позивача про повернення переплаченої суми судового збору, у суду відсутні підстави для вчинення відповідних процесуальних дій.

З огляду на задоволення позовних повністю та відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2178,43 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "САБ-АРМАТУРА" (04655, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 303; ідентифікаційний код 39115152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіттіх АГ-Україна" (03037, м. Київ, вул. Бориса Гаріна, буд. 29; ідентифікаційний код 30974413) 145228,39 грн. (сто сорок п'ять тисяч двісті двадцять вісім гривень 39 коп.) попередньої оплати, 2178,43 грн. (дві тисячі сто сімдесят вісім гривень 43 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.03.2017

Суддя Гумега О.В.