Рішення

від 06.03.2017 по справі 910/22162/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017Справа №910/22162/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арморед"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффіус Груп"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М"

за участю третьої особи з самостійними вимогами на предмет

спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Лисяний О.А. - за довіреністю від 24.10.2016

від відповідача: Євсєєва О.А. - за довіреністю від 23.01.2017

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: Лисяний О.А. - за довіреністю від 05.10.2016

В судовому засіданні 06.03.2017 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Арморед" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффіус Груп" (відповідач) про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/22162/16. Розгляд справи призначено на 26.12.2016 року. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фросбі-М".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 року розгляд справи відкладено на 23.01.2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року розгляд справи відкладено на 13.02.2017 року та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

06.02.2017 року відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника третьої особи-2 надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 року прийнято до розгляду у справі позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 розгляд справи відкладено на 06.03.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 27.02.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю Три О надійшов лист вих. № 182 від 24.02.2017 на виконання вимог суду.

Відповідачем через відділ канцелярії господарського суду 01.03.2017 подане клопотання про залучення копій документів (вих. б/н від б/д).

В судове засідання 06.03.2017 представник третьої особи - 1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка представники третьої особи - 1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Представники сторін та третьої особи - 2 в судове засідання 06.03.2017 з'явилися та надали суду усні пояснення по справі, в яких позивач та третя особа - 1 свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги як позивача так і третьої особи 1 мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором суборенди нерухомого майна № А20-24/04/14 від 24.04.2014, в частині повернення гарантійного платежу після розірвання договору з вини орендаря.

Відповідач проти задоволення позовних вимог позивача заперечує з тих підстав заміни сторони за договором суборенди нерухомого майна № А20-24/04/14 від 24.04.2014 з позивача на третю особу - 1 та відповідно відсутністю у відповідача зобов'язань за вказаним договором перед позивачем.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 24.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фросбі-М , як орендарем та позивачем, як суборендарем було укладено договір суборенди нерухомого майна № А 20-24/04/14 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нерухоме майно - приміщення, загальною площею 10 кв. м., що розташоване на відмітці - 6, 600 у будівлі Торгівельно-розважального центру Gulliver , який знаходиться за адресою : Україна, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1а.

В день укладання договору між його сторонами укладено акт допуску до приміщення для виконання опоряджувальних робіт згідно п. 2.1. договору, а 01.05.2014 приміщення передано позивачу у користування на підставі акту приймання-передачі приміщення в суборенду.

Згідно п. 6.1. договору, сторони погодились, що у відповідності з умовами договору суборендар виплачує орендарю наступні платежі: гарантійний платіж, відшкодування комунальних послуг, експлуатаційно-сервісні послуги, суборендну плату.

Щомісячно починаючи з другого місяця строку суборенди суборендна плата підлягає індексації з урахуванням співвідношення офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним Банком України на дату виставлення рахунку орендарем, до офіційного курсу на дату укладення цього договору (п. 6.2.1. договору).

Відповідно до п. 6.8. договору, суборендар зобов'язаний сплатити орендарю гарантійний платіж у розмірі суборендної плати за перший та два останніх повних місяці суборенди, виходячи із площі приміщення, яка визначена на дату укладання договору.

Суборендар зобов'язаний сплатити орендарю гарантійний платіж у розмірі 122 954, 08 грн з ПДВ, що на дату укладання договору еквівалентно 10 800 доларам США за офіційним курсом НБУ (п. 6.8.1. договору).

Частина гарантійного платежу у розмірі 42 692,39 грн, яка підлягає поверненню суборендарю після припинення договору, утримується орендарем у якості забезпечення виконання будь-яких зобов'язань суборендаря за договором (у тому числі оплати штрафних санкцій). У випадку збільшення розміру суборендної плати (в тому числі її індексацією відповідно до умов договору) до моменту настання останнього місяця суборенди - суборендар зобов'язаний доплатити різницю, яка виникне у зв'язку з таким збільшенням, у строки та у порядку, передбаченому для сплати суборендної плати. У разі ж використання орендарем вказаної частини гарантійного платежу для погашення заборгованості суборендаря з інших зобов'язань останній зобов'язується доплатити різницю, яка виникла, не пізніше 5 робочих днів з дати пред'явлення відповідної вимоги орендаря. Вказана частина гарантійного платежу буде повернено суборендарю протягом 10 банківських днів після припинення строку дії договору або розірвання договору на умовах договору та/або чинного законодавства України, при умові виконання суборендарем усіх вимог п. 6.10 договору (п. 6.8.2. договору).

Відповідно до п. 6.10. договору, гарантійний платіж підлягає поверненню суборендарю тільки після припинення строку дії договору або розірвання договору з вини орендаря та після виконання суборендарем наступних умов: сплата всіх платежів, передбачених договором; виконання інших зобов'язань перед орендарем; виконання ремонту у випадку необхідності, та прибирання після звільнення приміщення

На виконання пунктів 6.1., 6.8., 6.8.1. договору, позивачем був своєчасно та в повному обсязі перерахований гарантійний платіж у розмірі 122 954, 08 грн з ПДВ, що на дату укладання цього договору еквівалентно 10 800 доларам США за офіційним курсом НБУ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фросбі-М . Докази чого наявні в матеріалах справи.

В подальшому, 01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фросбі-М , позивачем та відповідачем було укладено договір про заміну сторони в договорі суборенди нерухомого майна № А 20- 24/04/14 від 24.04.2014 (далі за текстом - договір про заміну сторони - 1).

Відповідно до п. 2 договору про заміну сторони - 1, Товариство з обмеженою відповідальністю Фросбі-М , яке є орендарем за договором, передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю ЕФФІУС ГРУП приймає на себе всі права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю Фросбі-М , передбачені договором та стає орендарем за договором.

Згідно п. 6. договору про заміну сторони - 1, права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю Фросбі-М за договором суборенди до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФФІУС ГРУП в обсягах та на умовах, які існували на 01.04.2015, у тому числі, але не виключно. Товариство з обмеженою відповідальністю Фросбі-М перераховує на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФФІУС ГРУП сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю АРМОРЕД гарантійний платіж.

В зв'язку із розірванням власником ТРЦ Gulliver договору оренди майна, на підставі якого відповідач, як орендар передав позивачу приміщення у суборенду, договір суборенди нерухомого майна № А 20-24/04/14 від 24.04.2014 припинив свою чинність 20.05.2015.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем, відповідачем та третьою особою - 2 01.05.2015 було укладено договір про заміну сторони в договорі суборенди нерухомого майна № А 20-24/04/14 від 24.04.2014 (далі за текстом - договір про заміну сторони - 2). Згідно якого з 01.05.2015 суборендарем за договором стає третя особа - 2., а орендарем за договором суборенди залишається відповідач (п. 8 договору про заміну сторони - 2). За договором про заміну сторони - 2 відповідач передає, а третя особа - 2 приймає всі права як кредитора за зобов'язаннями відповідача, передбаченими договором (п. 4 договору про заміну сторони - 2).

Крім того, сторони домовились, що сплачений за умовами договору Товариством з обмеженою відповідальністю АРМОРЕД на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФФІУС ГРУП гарантійний платіж залишається в розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю ЕФФІУС ГРУП , з метою виконання умов договору щодо використання цього гарантійного платежу ( п. 11 договору про заміну сторони - 2).

Акт приймання - передачі приміщення із суборенди до договору був підписаний між позивачем та відповідачем 20.05.2015.

Доказів повернення відповідачем позивачу та/або третій особі - 2 гарантійного платежу у розмірі обумовленому договором або в будь - якому іншому розмірі матеріали справи не містять.

Предметом позову позивача у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 81 969, 39 грн гарантійного платежу, 15 000, 39 грн інфляційних втрат та 3 644, 83 грн 3 % річних за період прострочення з 30.05.2015 по 24.11.2016.

Предметом позову третьої особи - 2 у справі є матеріально - правові вимоги третьої особи - 2 до відповідача про стягнення з останнього 85 384, 62 грн гарантійного платежу, 12 756, 04 грн інфляційних втрат за червень 2015 року - грудень 2016 року та 4 273, 90 грн 3 % річних за період прострочення з 30.05.2015 по 01.02.2017.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору підлягають повному задоволенню, а позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір суборенди нерухомого майна № А20-24/04/14 від 24.04.2014 є договором піднайму, а тому до нього, в силу вимог ст. 774 ЦК України, застосовуються положення про договір найму. Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору було сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю Фросбі-М гарантійний платіж у розмірі 122 954, 08 грн з ПДВ, що на дату укладання цього договору еквівалентно 10 800 доларам США за офіційним курсом НБУ.

Зобов'язання суборендаря за договором виконувалися ним належним чином, що підтверджене матеріалами справи, і не заперечується відповідачем.

Враховуючи, що договір був розірваний з 20.05.2015 з вини відповідача, як орендаря у відповідності до положень п. 6.8., 6.8.2. та 6.10 договору відповідач був зобов'язаний протягом 10 банківських днів після розірвання договору повернути суборендарю гарантійний платіж (гарантійний платіж у розмірі 42 692, 31 грн та орендна плата за останній місяць суборенди у розмірі 42 692, 31 грн), що складає 85 384, 62 грн (42 692, 31 + 42 692, 31 = 85 384, 62), тобто у строк до 03.06.2015 включно.

В період дії договору, а саме 01.04.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю Фросбі-М , як орендаря було замінено за згодою сторін договору відповідачем, і до останнього перейшли права та зобов'язання за договором. Також, як встановлено судом, 01.05.2015 за згодою сторін договору було замінено суборендаря за договором з позивача на третю особу 2, і відповідно до третьої особи перейшли права та обов'язки за договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання по поверненню суборендарю за договором (на момент розірвання договору суборендарем за договором була третя особа - 2) гарантійного платежу за договором в розмірі 85 384, 62 грн та/або в будь - якому іншому розмірі у строк встановлений договором матеріали справи не містять, з огляду на зазначене суд дійшов висновку про порушення відповідачем вказаних зобов'язань.

Враховуючи, що на момент розірвання договору суборендарем за договором була третя особа - 2 та що судом встановлене порушення відповідачем його зобов'язань за договором в частині повернення протягом 10 банківських днів з моменту розірвання договору гарантійного платежу суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог третьої особи - 2 в частині стягнення з відповідача 85 384, 62 грн гарантійного платежу. Відповідно у вказаній частині суд задовольняє позовні вимоги третьої особи - 2.

Також, третьою особою - 2 заявлені вимоги про стягнення з відповідача 12 756, 04 грн інфляційних втрат за червень 2015 року - грудень 2016 року та 4 273, 90 грн 3 % річних за період прострочення з 30.05.2015 по 01.02.2017.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті суборендних платежів, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком третьої особи - 2.

При перевірці здійснених третьою особою - 2 розрахунків інфляційних втрат та 3 % річних судом встановлено, що третьою особою 2 було невірно визначено початок періоду прострочення відповідача. Як встановлено судом, з урахуванням положень п. 6.8.2. договору відповідач був зобов'язаний повернути гарантійний платіж у строк до 03.06.2015 включно, а не до 29.05.2015 включно, як розраховано третьою особою - 2, відповідно початок періоду прострочення відповідача починається з 04.06.2015, а не 30.05.2015, як визначено третьою особою - 2. Однак, незважаючи на неправильне визначення третьою особою - 2 початку періоду прострочення відповідача, ним було правильно обраховано розмір 3 % річних та інфляційних втрат за червень 2015 року - грудень 2016 року та 3 % річних за період прострочення з 04.06.2015 по 01.02.2017.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги третьої особи - 2 підлягають задоволенню повністю.

Оскільки судом встановлено, що в результаті укладення між позивачем, відповідачем та третьою особою - 2 договору про заміну сторони - 2 та перехід до третьої особи - 2 прав та зобов'язань за договором у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача. Таким чином, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, як не доведені та необґрунтовані.

За приписами ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Витрати позивача на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на позивача, з огляду на відмову у задоволенні позову. А витрати третьої особи - 2 на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача, з огляду на задоволення відповідних позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еффіус Груп" (03084, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103; ідентифікаційний код 38038560) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 85 384 (вісімдесят п'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн 62 коп. гарантійного платежу, 12 756 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн 04 коп. інфляційних втрат, 4 273 (чотири тисячі двісті сімдесят три) грн 90 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Арморед" відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 10.03.2017 року.

Суддя Ю.В. Цюкало