Рішення

від 09.03.2017 по справі 910/474/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2017Справа №910/474/17

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства ТЕМП

до товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОКАТ

про стягнення 33 530,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Созінова Ю.В. (довіреність № 02/05 від 10.02.2017);

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства ТЕМП (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОКАТ (далі - відповідач) про стягнення 33 530,00 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що в порушення досягнутої сторонами домовленості відповідач неналежним чином виконав зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 33 530,00 грн.

Провадження у справі № 910/474/17 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2017 та призначено її розгляд на 14.02.2017.

14.02.2017 через загальний відділ діловодства суд представник позивача подав документи, витребувані ухвалою суду від 11.01.2017, для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.01.2017 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017.

28.02.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав пояснення щодо обставин направлення відповідачу претензії про погашення заборгованості в сумі 33 530,00 грн № 1.6-01/52 від 08.12.2016.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення щодо обставин справи, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 11.01.2017 та 14.02.2017 не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 розгляд справи відкладено на 09.03.2017.

07.03.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

09.03.2017 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 11.01.2017, 14.02.2017 та 28.02.2017 не виконав.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були повернуті підприємством поштового зв'язку за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, що підтвердження поштовими поверненнями, долученими до матеріалів справи.

Однак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач у судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника суду не подав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 09.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

між публічним акціонерним товариством ТЕМП (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю УКРПРОКАТ (далі - відповідач) була досягнута усна домовленість, згідно з якою відповідач зобов'язувався передати позивачу товар, а позивач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити.

16.06.2016, на виконання вищевказаної домовленості, відповідач склав та надав позивачу рахунок-фактуру № СФ-0002786 на суму 33 530,00 грн, копія якого долучена до матеріалів справи.

17.06.2016 та 21.06.2016 позивач в оплату вищевказаного рахунку-фактури перерахував на користь відповідача грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн та 22 530,00 грн (відповідно), а всього 33 530,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 561 та №566, копії яких також долучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач, в порушення досягнутої сторонами домовленості, зобов'язання з поставки не виконав та товар позивачу не передав.

У зв'язку з цим, 08.12.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1.6-01/52, вимагав виконати поставку оплаченого товару в семиденний строк та письмово повідомити позивача про дату, місце та умови поставки або повернути грошові кошти в розмірі 33 530,00 грн у той же строк.

На підтвердження направлення відповідачу вищевказаної претензії, позивач долучив до матеріалів справи копії фіскального чеку підприємства поштового зв'язку від 08.12.2016 та рекомендованого повідомлення з номером поштового відправлення 1800508904983, в якому, однак, відправником зазначено ТОВ ГРУПА ВЕНЕТО .

Щодо вищевикладених обставин, позивачем 28.02.2017 були подані пояснення, в яких позивач вказав, що ТОВ ГРУПА ВЕНЕТО було зазначено відправником у рекомендованому повідомленні помилково, оскільки ОСОБА_2, яка на підставі договорів доручень та довіреностей, отримує та здійснює відправлення поштової кореспонденції для позивача - ПАТ ТЕМП , надає такі ж послуги ТОВ ГРУПА ВЕНЕТО . На підтвердження викладеного позивач долучив до матеріалів справи копію пояснювальної записки ОСОБА_2 від 24.02.2017, а також копії договорів доручення, укладених 25.01.2016 між ОСОБА_2 і позивачем (ПАТ ТЕМП ) та 22.01.2016 між ОСОБА_2 і ТОВ ГРУПА ВЕНЕТО .

Крім того, 28.02.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 02/09, вимагав виконати поставку оплаченого товару в семиденний строк та письмово повідомити позивача про дату, місце та умови поставки або повернути грошові кошти в розмірі 33 530,00 грн у той же строк. Направлення вказаної претензії відповідачу підтверджується описом вкладення в цінний лист від 28.02.2017 та фіскальним чеком підприємства поштового зв'язку № 2907 від 28.02.2017, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідач зобов'язання з поставки оплаченого позивачем товару не виконав, грошові кошти, сплачені позивачем, останньому не повернув.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 33 530,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а дії сторін щодо направлення рахунку-фактури на оплату товару та його оплати засвідчують їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, що підтверджують поставку ним товару позивачу або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Частиною 1 ст. 670 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідач документів, що підтверджують повернення ним грошових коштів за оплачений і непоставлений товар позивачу або спростовують доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 33 530,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, судовий збір у розмірі 1 378,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов публічного акціонерного товариства ТЕМП задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОКАТ (04176, м. Київ, вул. Електриків, будинок 26, корпус 43; ідентифікаційний код 39534282) на користь публічного акціонерного товариства ТЕМП (18016, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Горького, будинок 27; ідентифікаційний код 14308948) борг у розмірі 33 530,00 грн (тридцять три тисячі п'ятсот тридцять грн 00 коп.) та 1 378,00 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім грн 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 березня 2017 року.

Суддя Я.А. Карабань