Рішення

від 06.03.2017 по справі 921/34/17-г/7

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2017 р.Справа № 921/34/17-г/7

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

розглянув справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46010 в особі Чортківського району електричних мереж вул. Копичинецька, 99, м. Чортків,48501

до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Тернопіль вул. Галицька, 1, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46002

про стягнення 441 132,06 грн., з яких: 335 941,24 грн. - борг за активну електроенергію, 3 707,29 грн. пені за активну електроенергію, 5 692,28 грн. - інфляційні нарахування за активну електроенергію, 391,12 грн. - 3% річних за активну електроенергію та 95 394,04 грн. боргу за реактивну електроенергію (згідно заяви про збільшення позовних вимог №40 від 20.01.2017р.).

За участю представника відповідача - ОСОБА_1, довіреність №14/97 від 18.01.2017р. (діє до 31.12.2017р.)

Суть справи:

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" в особі Чортківського району електричних мереж звернулося з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу про стягнення 226 710,44 грн., з яких: 148 267,10 грн. - борг за активну електроенергію, 1 478,61 грн. пені за активну електроенергію, 2 668,81 грн. - інфляційні нарахування за активну електроенергію, 158,42 грн. - 3% річних за активну електроенергію та 74 137,50 грн. боргу за реактивну електроенергію.

Ухвалою суду від 05.01.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.01.2017р. та зобов`язано сторони подати додаткові матеріали.

Представник позивача, подав 26.01.2017р. заяву про збільшення позовних вимог №40 від 20.01.2017р., в якій просить стягнути з відповідача 441 132,06 грн., з яких: 335 941,24 грн. - борг за активну електроенергію, 3 707,29 грн. пені за активну електроенергію, 5 692,28 грн. - інфляційні нарахування за активну електроенергію, 391,12 грн. - 3% річних за активну електроенергію та 95 394,04 грн. боргу за реактивну електроенергію

Суд, розглянувши в судовому засіданні 31.01.2017р. заяву про збільшення позовних вимог №40 від 20.01.2017р., прийняв її до розгляду, як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України і подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням такої заяви (п.7 Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 "Про судове рішення").

В судовому засіданні 31.01.2017р. оголошено перерву до 14.02.2017р., а ухвалою суду від 14.02.2017р. розгляд справи відкладено до 28.02.2017р., а в судовому засіданні 28.02.2017р. оголошено перерву до 06.03.2017р. для надання можливості сторонам подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Позивач подав витребувані судом документи, а саме письмові пояснення №93 від 13.02.2017р. щодо порядку розрахунків за отриману електроенергію. Представник позивача пояснила, що згідно п.6 додатку №2 "Порядок розрахунків", споживач щомісяця зобов`язується направляти представника до постачальника електричної енергії для надання акту про використану електричну енергію (за попередній розрахунковий період) та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії, а рахунок оплачується споживачем протягом 5 операційних днів від дня його отримання. Проте позивачем надано відповідачу рахунки на оплату на протязі 10 операційних днів з дня отримання рахунків і відповідно до цього нараховано пеню, інфляцію та 3% річних. При цьому представник пояснив, що позивачем, станом на даний час, не ставиться питання про зміну у судовому порядку умов договору щодо порядку проведення розрахунків, який змінився з 2015р. згідно Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96р. № 28, так як відповідач відмовлявся від укладення таких змін. Звернув увагу суду на те, що позивач, у зв`язку із несвоєчасним проведенням розрахунків, не має достатніх коштів для закупівлі електроенергії. Також, представник позивача підтвердив надходження перерахованих відповідачем коштів за активну та реактивну електроенергію.

Відповідач подав витребувані судом матеріали, а саме надав відзив на позовну заяву; підписаний обома сторонами акт звірки розрахунків; довідку за підписом керівника та головного бухгалтера щодо неможливості провести розрахунки; копії платіжних доручень: №111 від 31.01.2017р. про оплату у сумі 335 941,24 грн. за активну електроенергію за січень 2017р. та №270 від 27.02.2017р. на суму 59 246,83 грн. та №271 від 27.02.2017р. на суму 40 067,97 грн. про оплату за реактивну електроенергію. Представник пояснив, що видатки на оплату реактивної електроенергії не передбачено Державним бюджетом України та виділено Міністерством Оборони України згідно рішення суду. Просить суд звернути увагу, що вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунків немає, так як фінансування здійснюється з Державного бюджету України і відповідач не впливає на процес виділення коштів.

Відповідач подав клопотання №14/393 від 06.03.2017р. про зменшення суми нарахованої пені, за відсутності його вини в несвоєчасності проведених розрахунків, на підтвердження чого надав баланс (форма №1) на 01.01.2017р.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:

- між Відкритим акціонерним товариством „Тернопільобленерго» в особі начальника ОСОБА_2 РЕМ ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту та Положення про РЕМ (Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Тернопіль, в особі начальника ОСОБА_4, який діяв на підставі Положення (Споживач), укладено 03.12.2007р. договір №V-09 про постачання електричної енергії, відповідно до якого сторони взяли на себе зобов'язання:

- постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 1 710 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору (п.1 договору);

- постачальник згідно п. 2.2.2 умов Договору поcтачає Споживачу електроенергію в обсягах визначених відповідно до розділу 5, додатку №1 „Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» та з урахуванням умов розділу 6 Договору;

- відповідно до п. 5.1 розділу 5, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії;

- споживач, згідно п. п. 3.2.1, 5.5 умов договору, має право на зміну договірних величин споживання електричної енергії, в порядку визначеному умовами розділу 5 цього договору, при цьому звернення Споживача, щодо коригування протягом поточного розрахункового періоду договірних величин, розглядаються Постачальником відповідно до передбаченої Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) процедури;

- відповідно до п. 2.3.3 умов договору Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 "Порядок розрахунків" та №7 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії";

Пунктами 2, 6 додатку №2 до договору визначено, що розрахунковим вважається період з 25 числа поточного місяця до такого ж числа наступного місяця. Перший день після закінчення розрахункового періоду є днем отримання рахунку на оплату. Щомісяця, в перший день після закінчення розрахункового періоду, Споживач зобов'язується направляти представника до Постачальника електричної енергії для надання Акту про використану фактичну енергію (за попередній розрахунковий період) та отримання рахунку на оплату вартості фактично спожитої електричної енергії, який оплачується споживачем на протязі 5 операційних днів від дня його отримання.

У разі наявності несвоєчасної оплати обумовлених Договором платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування пені у розмірі 0,2% розміру платежу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума боргу сплачується з врахуванням 3% річних і встановленого індексу інфляції прострочення (п.11 додатку №2).

- відповідно до п. 2.3.4 умов договору Споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії";

- відповідно до п. 9.4 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов;

Як встановлено матеріалами справи, Постачальник на виконання умов Договору, протягом листопада-грудня 2016р. поставив Споживачу активну електроенергію в обсязі 148 197 кВт*год на загальну суму 335 941,24 грн., що підтверджується рахунками: від 24.11.2016р. на суму 148 267,10 грн. та від 20.12.2016р. на суму 187 674,14 грн., які підписані представниками сторін без заперечень.

Також, Постачальник на виконання умов Договору поставив Споживачу реактивну електроенергію в період серпень-грудень 2016р. в обсязі 466 987 кВАр*год на загальну суму 95 394,04 грн., що підтверджується рахунками: від 25.08.2016р. на суму 15 779,29 грн., від 23.09.2016р. на суму 18 394,18 грн., від 24.10.2016р. на суму 21 261,83 грн., від 24.11.2016р. на суму 18 702,20 грн., а також від 20.12.2016р. на суму 187 674,14 грн., які підписані представниками сторін без заперечень.

Актом звіряння взаємних розрахунків від 13.01.2017р., проведеного між Постачальником і Споживачем, підписаного повноважними представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін підтверджено, що станом на 13.01.2017р. заборгованість за активну електроенергію становить 335 941,24 грн., заборгованість за реактивну електроенергію - 95 394,04 грн.

Суд, на підставі ст. 43 ГПК України, оцінивши подані сторонами докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, при цьому суд виходив із наступного:

- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України;

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач сплатив борг за реактивну електроенергію в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №270 від 27.02.2017р. на суму 59 246,83 грн. та №271 від 27.02.2017р. на суму 40 067,97 грн. та довідкою ОСОБА_2 №134 від 06.03.2017р., а також оплатив заборгованість по активній електроенергії, що підтверджується платіжним дорученням №111 від 31.01.2017р. на суму 561 256,32 грн. (в т.ч. і 335 941,24 грн.)

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електроенергію в сумі 335 941,24 грн. та реактивну електроенергію в сумі 95 394,04 грн. припиняється у відповідності до вимог п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутності предмета спору.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.

Суд, перевіривши на відповідність розрахунок нарахованих 3% річних за період з листопада по грудень 2016р., встановив правомірність їх нарахування в сумі 397,21 грн ., яка підлягає до задоволення.

Щодо заявленої позивачем суми інфляційних нарахувань - 5 692,28 грн., то такі підлягають до задоволення частково в сумі 5 029,76 грн., оскільки: відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

В частині стягнення 662,52 грн. інфляційних відрахувань відмовляється, як надмірно заявлені.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч.1 ст. 259 ЦК України.

Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов'язання у п.6.2.2 Договору відповідає розміру встановленому Законом та ч.6 ст.231 ГК України.

Щодо заявленої суми пені - 3 707,29 грн., то суд, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, встановив правомірність її нарахування.

Разом з тим, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, вважає за можливе задовольнити його (на 90%), стягнувши 370,72 грн. При цьому, суд виходив із наступного:

- відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, зменшення розміру неустойки - це право суду, і суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак, в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки. Дана процесуальна норма може застосовуватись судом виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч.3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України (такої правової позиції дотримуються Вищий господарський суд в п.3.17.4 постанови Пленуму ВГС України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та Верховний суд України Судова практика з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів (2009 - 2012 рр.) ).

Так, за приписами п.1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК кореспондується з ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Судом встановлено, що допущені відповідачем строки порушення оплати послуг, не могли потягнути за собою спричинення збитків для позивача, так як сума заборгованості є невеликою, а терміни прострочення є незначними; позивач не надав жодного підтвердження суми збитків понесених несвоєчасним виконанням Договору №V-09 від 03.12.2007р.

Матеріалами справи підтверджено, що КЕВ м. Тернопіль є державною установою та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету, про що свідчить довідка Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області №7-08/212-1949 від 14.04.2016р.

Відповідно до фінансово-господарських документів КЕВ м. Тернопіль за 2016 р. (баланс (форма №1) на 01.01.2017р.), станом на кінець 2016р. дебіторська заборгованість склала 410 962,06 грн. Довідкою КЕВ №3/171 від 30.01.2017р., яка підписана начальником та головним бухгалтером підтверджено, що кошти відповідачу на оплату за спожиту електроенергію в період виконання грошового зобов`язання не виділялося. Відповідачем доведено, що ним вживалися всі заходи до належного та своєчасного виконання грошових зобов'язань, на підтвердження чого надав копію листа до начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління №19/1835 від 27.10.2016р. щодо потреби відповідача у коштах, необхідних для покриття витрат по електроенергії.

При таких обставинах, в частині стягнення 3 336,57 грн. пені - відмовляється.

Судовий збір у сумі 6 603,75 грн. покладається на відповідача згідно ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог, при цьому, судом враховано правову позицію викладену у п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якої судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.32-34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль (вул. Галицька, 1, Тернопіль, 46002, ідентифікаційний код - 08464162) на користь Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" (вул. Енергетична, 2, м. Тернопіль, 46010, ідентифікаційний код - 00130725) в особі Чортківський район електричних мереж (вул. Копичинецька, 99, м. Чортків, 48500, ідентифікаційний код - 22605956) 370 (триста сімдесят) грн. 72 коп. пені за активну електроенергію, 5 029 (п'ять тисяч двадцять дев'ять) грн. 76 коп. інфляційні нарахування за активну електроенергію, 397 (триста дев'яносто сім) грн. 21 коп. 3% річних за активну електроенергію та 6 603 (шість тисяч шістдесят три) грн. 75 коп. судового збору.

3. В стягненні 3336,57 грн. пені та 662,52 грн. інфляційних нарахувань - відмовити.

4. В частині стягнення 335 941,24 грн. боргу за активну електроенергію та 95 394,04 грн. боргу за реактивну електроенергію провадження у справі припинити .

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено "10" березня 2017р.

Суддя М.С. Стадник