Рішення

від 18.07.2006 по справі 240/20-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

240/20-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

18.07.06                                                                                    Справа №  240/20-06

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Термінал”, м. Київ

доДержавного підприємства „Миронівський районний Центр державного земельного кадастру”, м. Миронівка

про стягнення 19639,92грн.

Суддя  Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивачаЯцюк В.І. –довіреність №1 від 05.01.2006р.

від відповідачане з'явився

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал”, м. Київ (надалі - позивач) до Державного підприємства „Миронівський районний Центр державного земельного кадастру”, м. Миронівка (надалі - відповідач) про стягнення 19639,92грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2006р. розгляд справи було призначено на 04.07.2006р. Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників сторін та необхідністю витребування додаткових матеріалів справи.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку  щодо проведення розрахунку за отриманий ним за видатковими накладними товар.

В судові засідання 04.07.2006р. та 18.07.2006р. відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судових засідань, свого представника без поважних причин не направив, відзиву на позов та витребуваних ухвалами суду документів не надав, що однак не перешкоджає, відповідно до ст. 75 ГПК України, розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Термінал” відпустило державному  підприємству „Миронівський районний Центр державного земельного кадастру” паливно-мастильні матеріали (бензин А-95), що підтверджується довіреностями, АБГ №972945 від 02.01.2005р., АБГ №972947 від 01.02.2005р., АБГ №972949 від 01.03.2005р., ЯИХ №422253 від 01.04.2005р., ЯИХ №422256 від 01.05.2005р., ЯИХ №422259 від 01.06.2005р., ЯИХ №422262 від 01.07.2005р. та ЯИХ №422264 від 01.08.2005р., які видані на ім'я особи, уповноваженої відповідачем на отримання товару, та належним чином оформленими видатковими накладними  №194 від 31.01.2005р., №372 від 28.02.2005р., №575 від 31.03.2005р., №908 від 30.04.2005р., №1193 від 31.05.2006р., №1399 від 30.06.2005р., 1671 від 28.07.2005р.,2023 від 31.08.2005р., копії яких знаходяться в матеріалах справи. Всього на загальну суму 42434,20грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за товар розрахувався частково на суму 23319,48грн., у зв'язку з чим за останнім існує заборгованість в розмірі 19639,92грн.

Вказана заборгованість також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2006р., який підписаний головними бухгалтерами та скріплений печатками сторін.

Як і будь-які інші цивільні та господарські правовідносини, зобов'язання виникають при наявності певних юридичних фактів. Ці факти або певні їх сукупності називаються підставами виникнення зобов'язання. Відповідно до ст. 174 Господарського Кодексу України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. В силу п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами ж виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб.

Частина 2 статі 205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вищезазначені дії позивача та відповідача свідчать про виникнення між сторонами правовідносин щодо купівлі-продажу товару.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, своїми діями відповідач прийняв на себе обов'язок прийняти та оплатити товар, а позивач в свою чергу –передати товар.

У зв'язку із зазначеним після належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі відповідачеві товару, у відповідача виникло зобов'язання розрахуватись за нього.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено господарським судом, сторонами по справі не було визначено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо розрахунку за отриманий товар.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача претензії від 01.08.2005р. №72  та від 16.09.2005р. №86 з пропозицією погасити заборгованість.

Відповідач у відповіді на претензію від 01.06.2006р. №29 борг в розмірі 19639,92грн. визнав у повному обсязі, а виникнення заборгованості перед позивачем пояснив тимчасовою відсутністю коштів на рахунку. Зазначена заборгованість підтверджується також і актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.06р., підписаним представниками сторін та скріпленим їх печатками. Проте, як встановлено матеріалами справи, відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та  частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 19639,92грн. заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1.  Позовні вимоги  задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства „Миронівський районний Центр державного земельного кадастру” (08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Леніна, 48, код 31320635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал”(08800, Київська обл., вул. Паризької Комуни, 2,  код 32547138) 19639,92грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот тридцять дев'ять грн. 92коп.) основної заборгованості та судові витрати: 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 196,40 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Іваненко Я.Л.