Рішення

від 06.10.2014 по справі 314/5595/14-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/5595/14-ц

Провадження № 2/314/1523/2014

Повне рішення суду, складено 13 жовтня 2014 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 06 жовтня 2014 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "ОСОБА_2І." про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ ОСОБА_2І. , в якому вимагає визнати недійсним укладений між відповідачем та своїм померлим батьком ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки від 01.05.2012 року.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, він звернувся до суду як спадкоємець померлого батька ОСОБА_3; 01.05.2012 року між ОСОБА_3 та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно якого відповідачу була передана в оренду ділянка сільськогосподарського призначення площею 5,67 га, розташована на території Антонівської сільської Ради. 01.06.2012 року його батько ОСОБА_3 помер, відповідно, припинилася його цивільна правоздатність; проте вже після цього 16.11.2012 року договір був зареєстрований у відділі Держкомзему у Вільнянському районі, тобто вважається укладеним саме від цієї дати. Позивач вважає, що це не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, оскільки правочин від імені особи був укладений після його смерті, у зв'язку з чим й звернувся до суду із зазначеними вимогами.

Під час судового розгляду справи представник позивача адвокат ОСОБА_4 підтримав заявлений позов, просить його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав, пояснив суду, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку не є підставою для зміни умов або розірвання договору; договір оренди був підписаний сторонами 01.05.2012 року, і на момент підписання договору сторонами було узгоджено всі істотні умови договору оренди землі; на момент державної реєстрації договір вже вважається укладеним, з моменту державної реєстрації він набирає чинності, сама реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору, і ніяким чином не впливає на факт його укладення. При цьому представник відповідача послався на відповідні висновки, що містяться у Постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 року у справі про визнання договору оренди землі недійсним.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Так, 01.05.2012 року між ОСОБА_3 та ФГ ОСОБА_2І. був укладений договір оренди землі (а.с.7-8), згідно якого батько позивача передав в оренду фермерському господарству земельну ділянку (рілля) площею 5,67 га. 02.06.2012 року ОСОБА_3 помер (а.с.6), його спадкоємцем є позивач ОСОБА_1, до якого перейшло право власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Відповідно ж до ст.18 та ч.2 ст.20 того ж Закону, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, а право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, у даній справі право оренди земельної ділянки, а отже, й відповідні обов'язки орендодавця, могли виникнути тільки з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки (реєстрації права оренди земельної ділянки).

Між тим, реєстрація договору оренди земельної ділянки, згідно відмітки на ньому, відбулася після 16.11.2012 року, тобто вже після смерті ОСОБА_3

Згідно ч.4 ст.25 ЦК України, на яку послався позивач, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Таким чином, після смерті ОСОБА_3 виключається можливість виникнення у нього цивільних прав та обов'язків за спірним договором, а отже, цей договір є таким, що порушує наведені положення ст.6 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до положень ч.2 ст.15 Закону України Про оренду землі , порушення вимог статті 6 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Посилання представника відповідача на висновки, що містяться у Постанові Верховного Суду України від 18.12.2013 року у справі про визнання договору оренди землі недійсним, є некоректними. У зазначеній справі висновки надані щодо ситуації, коли орендодавець на момент реєстрації договору залишався живим, але заперечував проти такої реєстрації, і при цьому не посилався на порушення ст.25 ЦК України, тобто позов був заявлений з інших підстав.

Враховуючи наведене, позов має бути задоволений у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до фермерського господарства "ОСОБА_2І." про визнання договору недійсним - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 01.05.2012 року між ОСОБА_3 та фермерським господарством "ОСОБА_2І.", реєстраційний запис № 232150004002023 від 16.11.2012 року.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

06.10.2014 року

06.10.2014