Рішення

від 21.07.2006 по справі 163/15-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

163/15-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21.07.06                                                                                    Справа №  163/15-06

Господарський суд Київської області  у складі судді Рябцевої О.О. розглянувши справу

За позовом           товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство Спецбуд”, м. Київ

до           приватного підприємства “Консонанс-КВ”, Київська обл., смт. Коцюбинське

про           стягнення 52274,03 грн.  

за участю представників:

від позивача: Хазін А.М. (дов. № 01/06  від 16.06.2006 р.);  

від відповідача: Павленко В.Б. (дор. № 17 від 20.07.2006 р.);

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство Спецбуд” (далі-позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства “Консонанс-КВ” (далі-відповідач) про стягнення 52274,03 грн., з яких 33116,27 грн. заборгованості за договором поставки цегли № 02/03 від 14.03.2006 р., 14405,58 грн. –неустойки.  Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на оплату послуг юриста у сумі 4752,18 грн..

Відповідач в судовому засіданні 21.07.2006 р. надав відзив на позовну заяву, в якому визнає позов в частині стягнення 33116,27 грн. заборгованості за договором поставки цегли № 02/03 від 14.03.2006 р. та заперечує проти позову в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 14405 грн. та витрат на оплату послуг юриста у сумі 4752,18 грн., посилаючись на те, що позивач в супереч умовам договору № 02/03 від 14.03.2006 р., без попередньої заявки чи згоди відповідача, поставив відповідачу всю обумовлену в зазначеному договорі кількість товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Встановив:

14 березня 2006 року між ТОВ “ТВП Спецбуд” та ПП “Консонанс-КВ” був укладений договір поставки цегли № 02/03, відповідно до умов якого ТОВ “ТВП Спецбуд” (Постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ПП “Консонанс-КВ” (Покупець), а Покупець зобов'язується прийняти цеглу трьохдирчату, кольору “персик”, виробництва Лутугінського цегельного заводу “Літос” (Товар) та оплатити її на умовах цього Договору. Згідно з підпунктом 1.2.2 пункту 1.2 цього Договору загальна кількість товару за даним Договором становить 22176 штук цегли на суму 49674,24 грн. Пунктом 4.1. цього ж Договору встановлено, що ціна товару становить 2240,00 грн. за 1 тисячу штук.

Пунктом 3.1 Договору № 02/03 від 14.03.2006 р. встановлено, що Товар повинен бути поставлений Покупцю протягом трьох тижнів після передплати згідно з п. 6.1 даного Договору, згідно з попередніми заявками або узгодженим графіком поставок.

Статтею 6 Договору № 02/03 від 14.03.2006 р. встановлений порядок розрахунків, а саме: Покупець зобов'язаний попередньо оплатити Продавцю Товар згідно з виставленими рахунками в розмірі, мінімум, десяти тисяч гривень. Решту суми Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю напередодні поставки.

Згідно з п. 10.1 Договору № 02/03 від 14.03.2006 р., зазначений договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2006 р.

Як вбачається з виписок з банківського рахунку позивача, відповідач перерахував позивачу передплати всього на загальну суму 16558 грн., а саме: 10000 грн. 16.03.2006 р. та 6558 грн. 29.03.2006р., чим виконав умови  Договору.

30.03.2006 р. позивач поставив відповідачу Товар на суму 16558,08 грн. у кількості 7392 тис. штук, що підтверджується накладною № 53.

Для отримання Товару відповідачем видана довіреність серії ЯКМ № 126879 від 30.03.2006 р. на ім'я Кагамліка О.Ф.

04.04.2006 р. позивач поставив відповідачу Товар на суму 33116,16 грн. у кількості 14784 тис. штук., що підтверджується накладною № 57.  

Зазначена поставка, в порушення умов п. 3.1. Договору № 02/03 від 14.03.2006 р., здійснена позивачем без попередньої передплати або заявки відповідача. Графіку поставки Товару сторонами узгоджено не було.

Відповідач за Товар отриманий за накладною № 57 від 04.04.2006 р. у сумі 33116,16 грн. з позивачем не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 33116,24 грн. (16558,08-16558+33116,16).

21.04.2006 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 02/04 від 20.04.2006 р., з вимогою сплатити заборгованість у сумі 33116,19 грн. за поставлений Товар та неустойку у сумі 3808,36 грн.  

Відповідач відповіді на претензію не надав, оплату отриманого Товару не здійснив.

Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до умов Договору № 02/03 від 14.03.2006 р. відповідач брав на себе зобов'язання попередньо оплатити товар за узгодженим графіком або за умови його попереднього замовлення. Проте, позивач поставив відповідачу Товар за відсутністю узгодженого графіку поставки Товару та без його попереднього замовлення відповідачем, чим порушив умови п. 3.1 Договору № 02/03 від 14.03.2006 р.. Отже,  враховуючи, що відповідно до  умов зазначеного Договору відповідач брав на себе зобов'язання розрахуватися з позивачем за Товар у попередньо узгоджену дату в розмірі 10000 грн., а решту суми заплатити на передодні поставки, тільки після чого позивач повинен був поставити Товар, проте оскільки відповідач прийняв поставлений позивачем Товар, суд дійшов висновку, що при встановлені строку виконання відповідачем зобов'язання оплатити Товар, слід керуватися вимогами         ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.  

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був розрахуватися з позивачем до 28.04.2006 р.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається, якщо інше не  встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач просить стягнути з відповідача 33116,27 грн. заборгованості за Договором  № 02/03 від 14.03.2006 р., проте, оскільки позивачем при розрахунку суми боргу допущена арифметична помилка, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню 33116,24 грн. згідно з вірним арифметичним розрахунком.

Також позивач просить стягнути з відповідача неустойку у сумі 14405,58 грн., яка нарахована за період з 04.04.2006 р. по 29.06.2006 р.

Пунктом 11.2 Договору № 02/03 від 14.03.2006 р. передбачено, що Покупець за несвоєчасну оплату отриманого Товару сплачує Постачальнику неустойку у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день просточених зобов'язань.

Зазначена штрафна санкція за своєю правовою природою є пенею, оскільки обчислюється у відсотках від суми неналежного виконання зобов'язання  за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути пеню сума якої розрахована від суми 33116,27 грн. та нарахована за період з 04.04.2006 р. по 29.06.2006 р.

Проте, оскільки відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за поставлений Товар до 28.04.2006 р. та з урахуванням вимог ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”  стягненню підлягає пеня у сумі 1049,73 грн., яка розрахована від суми 33116,24 грн. та нарахована за період з 28.04.2006 р. по 29.06.2006р.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить покласти на відповідача також витрати на юридичне обслуговування у сумі 4752,18 грн.  При цьому позивач посилається на договір від 27.06.2006 р. на консультаційне обслуговування та особистої участі та представництва у Господарських судах України укладений          між ТОВ “ТВП Спецбуд” та фізичною особою Хазіним Аркадієм Михайловичем.   

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги, що статус особи, яка представляла інтереси позивача при розгляді даної справи, не відповідає вимогам ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», зазначена позовна вимога про стягнення  з відповідача 4752,18 грн., як витрат на юридичне обслуговування, не підлягає задоволенню.

          Як зазначено у п. 1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р., відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи.

Отже, витрати на юридичне обслуговування не є судовими витратами, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.  

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Консонанс-КВ” (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, код 33482538) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробниче підприємство Спецбуд” (04213, м. Київ, вул. Героїв Сталінграду, 63, кв. 62, код 32528843) 33116,24 грн. (тридцять три тисячи сто шістнадцять грн. 24коп.) боргу, 1049,73 грн. (одна тисяча сорок дев'ять грн. 73коп.) пені, 341,66 грн. (триста сорок одна грн. 66коп.) державного мита та 77,13 грн. (сімдесят сім грн. 13коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Рябцева О.О.

Рішення підписано 03.08.2006 р.