Рішення

від 31.07.2006 по справі 307/20-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

307/20-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

31.07.06                                                                                    Справа №  307/20-06

За позовомЗакритого акціонерного товариства „Білоцерківська автобаза №7”, м. Біла Церква

доПриватного підприємства фірми „Волош-транс”, м. Біла Церква

про стягнення 2019,63грн.

Суддя  Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивачаЛиценко З.В., довіреність №140 від 19.12.2005р.

від відповідачаШостак О.А., керівник, паспорт СК 224664 від 18.05.1996р.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства „Білоцерківська автобаза №7”, м. Біла Церква (надалі - позивач) до приватного підприємства фірми „Волош-транс”, м. Біла Церква (надалі - відповідач) про стягнення 2019,63грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2006р. розгляд справи було призначено на 31.07.2006р.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг за договором перевезення №21 від 21.11.2003р., а тому просить стягнути з відповідача 2018,00грн. основою боргу та 1,63грн. пені.

Відповідач в судовому засіданні 31.07.2006р. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги у сумі 2019,63грн. визнає.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Між приватним підприємством фірмою „Волош-транс” (замовник) та  закритим акціонерним товариством „Білоцерківська автобаза №7” (перевізник) 21.11.2003р. було укладено договір перевезення №21 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору, перевізник здійснює перевезення грунту власним транспортом по письмовій заявці, вказуючи погрузочні механізми, відстань перевезень, часи роботи, а замовник пред'являє замовлення на перевезення з розподілом перевезень за видами транспорту та вантажопідйомності, а також здійснює оплату наданих послуг.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачеві послуги з перевезення грунту на загальну суму 8162,00грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними: серія 02 ААЛ №609282 на суму 175,00грн.; серія 02 ААЛ №609283 на суму 660,00грн.; серія 02 ААЛ №609284 на суму 210,00грн.; серія 02 ААЛ №609285 на суму 564,00грн.; серія 02 ААЛ №609286 на суму 970,00грн.;  серія 02 ААЛ №609289 на суму 440,00грн.;  серія 02 ААЛ  №609288 на суму 555,00грн.; серія 02 ААЛ №609290 на суму 1074,00грн.;  серія 02 ААЛ №609287 на суму 565,00грн.;  серія 02 ААЛ  №609287 на суму 805,00грн.;  серія 02 ААЛ  №609296 на суму 340,00грн.;  серія 02 ААЛ  №609294 на суму 505,00грн.;  серія 02 ААЛ  №609297 на суму 405,00грн.; серія 02 ААЛ №609295 на суму 480,00грн.; №609298 на суму 414,00грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.2. Договору замовник здійснює оплату за виконані послуги за 10 днів роботи протягом 5 денного терміну з дня пред'явлення рахунку.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, сплативши 6144,00грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість на загальну суму 2018грн.

Позивачем 28.04.2006р. було направлено відповідачу претензію з вимогою про сплату боргу, яка була залишена відповідачем без розгляду.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та  частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.           

Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2018,00грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/965 ВР від 22.11.1996р. передбачено, що платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової  ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.3. Договору, замовник зобов'язаний оплатити пеню за прострочення оплати вартості перевезень у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, що за розрахунком позивача складає 1,63грн., не перевищує подвійної облікової  ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня, є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, врахувавши всі обставини справи, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд вважає, що позовні вимоги про  стягнення з відповідача 2018грн. основного боргу та 1,63грн. пені, є правомірними та обґрунтованими, документально підтверджуються, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1.  Позовні вимоги  задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства фірми „Волош-транс”(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Курсова, 37/106, код ЄДРПОУ 30197730) на користь закритого акціонерного товариства „Білоцерківська автобаза №7” (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. П.Запорожця, 359, код ЄДРПОУ 01268377) 2018,00грн. (дві тисячі вісімнадцять грн. 00коп.) основного боргу, 1,63грн. (одну грн. 63коп.) пені та судові витрати: 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 102,00грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Іваненко Я.Л.