Постанова

від 08.02.2017 по справі 810/4304/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року № 810/4304/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ТОВ ТД Будком до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

ТОВ ТД Будком звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 21.07.2016 № 0015021306/247, № 0015031306/248 та від 12.12.2016 № 0008402200, № 0008422200.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що з оскаржуваними податковими-повідомленнями рішеннями не погоджується, оскільки вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства України в результаті неналежного аналізу первинних документів по господарських операціях та внаслідок невмотивованих висновків перевіряючого, а отже, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов, згідно яких проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТД Будком з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 05.07.2016 року №642/10-02-14-01/23581034/34 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 5 935 358 грн.;

п. 198.1 ст. 198, абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 6 483 470 грн.;

п.п. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, у результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 2212, 83 грн.;

абз. б п. 176.2 ст. 176, п. 119.2 ст. 119 ПК України та наказу ДПІ України Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форми № 1-ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010 № 1020, а саме підприємством у звіті за формою № 1 - ДФ занижено суму нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб за 2-4 квартал 2013 та 1-4 квартал 2014 та 1-3 квартал 2015.

На підставі акту перевірки Білоцерківською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2016 року №0003041401 - про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 7056586 грн., №0003061401- про донарахування податку на прибуток на загальну суму 6737688 грн., № 0015021306/247- про податку на доходи фізичних осіб - 2766,04 грн., №0015031306/248 - про застосування штрафних санкцій - 510 грн.

ТОВ ТД Будком , не погоджуючись з прийнятими рішеннями, 29.07.2016 оскаржило їх до ГУ ДФС у Київській області.

За результатами розгляду скарги рішенням ГУ ДФС у Київській області від 29.09.2016 №2253/10/10-36-10-01-04 податкові повідомлення - рішення Білоцерківської ОДПІ залишено без змін, а скаргу без задоволення.

ТОВ ТД Будком 11.10.2016 звернулося зі скаргою на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

Крім цього, позивач 12.10.2016 звернувся за захистом своїх прав до Ради Бізнес-Омбудсмена.

Повідомленням від 21.10.2016 Рада Бізнес Омбудсмена повідомила позивача про початок провадження за його скаргою та 09.11.2016 надіслала звернення до Голови ДФС України, в якому просила забезпечити повний, всебічний на неупереджений розгляд скарги позивача.

ДФС України прийнято рішення від 30.11.2016 №25792/6/99-99-11-02-01-15, яким скаргу частково задоволено: скасовано в частині взаємовідносин з ПП Булатпром , ТОВ Міталтрейд ППР №0003041401 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 7056586 грн., №0003061401- про донарахування податку на прибуток на загальну суму 6737688 грн., а податкові повідомлення - рішення Білоцерківської ОДПІ № 0015021306/247- про донарахування податку на доходи фізичних осіб - 2766,04 грн., та №0015031306/248 - про застосування штрафних санкцій - 510 грн. - залишено без змін.

У подальшому відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 12.12.2016 року за №0008402200- про донарахування податку на прибуток на загальну суму 4279260 грн., та №000842200- про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 6993911 грн.

Судом встановлено, що господарською діяльністю позивача є виробництво плит, листів, труб і профілів із пластмас, будівельних виробів із пластмас; лиття чавуну (основний); виробництво інших готових металевих виробів, інші будівельно-монтажні роботи, неспеціалізована оптова торгівля.

Як слідує з акту перевірки, підставою для донарахування податку на додану вартість та податку на прибуток стали взаємовідносини позивача з його котрагентами: ТОВ СЛ- 12 (код38210113), ТОВ ПРОГРЕСС-СК (код за ЄДРПОУ 38587003), ТОВ Юджин - Буд - Інвест (ТОВ Укрелектросервіс і БУД (код за ЄДРПОУ 37099050), ТОВ Центр Інвест Лтд (ТОВ Діслав (код 38075051), ПП Велтіс -Хім-Торг ( ПП Хімінвест (код 32424590), ТОВ Флавін (ТОВ Альфа-Союз ), ТОВ Ново Тех Лтд (код 39781404), ТОВ Амінтранс (ТОВ Домус Альянс (код 39815354), ТОВ Компанія Адамант (ТОВ Зеріс (код 39422390), ТОВ Укр - Сервіс- Груп (ТОВ Укр-Інком Плюс (код 39123362), ТОВ Міталтрейд (код 38229412), ПП Булатпром (код 32740780), ТОВ Фірма Легата (ТОВ фірма Корес ЛТД (код 39421580) за період з 01.10.2013 року по 31.12.2015 року.

Судом встановлено, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами здійснювались на підставі договорів поставки та купівлі-продажу, а саме:

з ТОВ СЛ-12 - на підставі договору від 24.05.2012 № 245;

з ТОВ Укрелектросервіс і БУД - на підставі договору від 30.01.2014 № 290/1;

з ТОВ Діслав - на підставі договору від 27.08.2014 № 307;

з ТОВ ПРОГРЕСС-СК - на підставі договору від 01.04.2013 № 267;

з ПП Хімінвест - на підставі договору від 03.03.2015 № 321/02;

з ТОВ КОРЕС ЛТД - на підставі договору від 12.03.2015 № 323/01;

з ТОВ Укр - Сервіс- Груп - на підставі договору віл 01.04.2015 № 328;

з ТОВ Зеріс - на підставі договору від 06.07.2015 № 332/1;

з ТОВ Альфа-Союз - на підставі договору від 24.07.2015 № 334/1;

з ТОВ Домус Альянс - на підставі договору від 07.08.2015 № 337.

Відповідно до даних договорів постачальник зобов'язується поставити, а позивач (покупець) прийняти та оплатити товар. Асортимент, кількість та ціна товару зазначено в Специфікаціях, які є невід'ємними частинами договорів. Якість товару має відповідати діючим нормам ДСТУ та ТУ У.

Як слідує з акту перевірки, позивачем на підтвердження виконання вказаних договорів були надані: договори (угоди), специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт, ТТН вантажовідправника, ВМД, інвойси, первинні банківські і касові документи.

Так, в акті перевірки відповідачем зазначено про недійсність господарських операцій, оскільки до перевірки не надано сертифікатів якості на товар та неналежне оформлення ТТН, при цьому, не зазначено жодних зауважень до змісту, обсягу та суті господарських операцій, що відображені в наданих до перевірки первинних документах.

Судом встановлено, що у пункті 2.2. договорів зазначено, що якість товару повинна відповідати чинним нормам ГОСТів і ТУ У, однак, суд звертає увагу, що даний пункт не містить вимоги щодо надання сертифікату якості, при цьому, контролюючим органом залишено поза увагою той факт, що ТОВ Торговий дім Будком має власну сертифіковану лабораторію, яка проводить контроль якості вхідної сировини.

Виробництво атестоване в ДП Дніпропетровський орган з сертифікації залізничного транспорту та має атестат виробництва.

Щодо посилання відповідачем в акті перевірки на неналежне оформлення ТТН, то суд зазначає, що неналежне оформлення ТТН не позбавляє господарську операцію її реального змісту, з урахуванням наявних податкової та видаткової накладних, прибуткових ордерів та документу, що засвідчує оплату за придбаний товар, які у своїй сукупності підтверджують отримання товару, його оприбуткування та правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Також суд зазначає, що ТТН не можна вважати первинним документом, що підтверджує факт придбання товарів, а є документом, що засвідчує факт перевезення. Така думка узгоджується з позицією ВАСУ (справа № К/800/63317/14 від 06.04.2016), де Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) та не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту. При цьому, ТТН не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як непідтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної, оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як слідує з матеріалів справи, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстрованими платниками податку на додану вартість та мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки були надані видаткові та податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, які містять відомості про господарські операції позивача з його контрагентами: ТОВ ПРОГРЕСС-СК, ТОВ Юджин - Буд - Інвест (ТОВ Укрелектросервіс і БУД ), ТОВ Центр Інвест Лтд (ТОВ Діслав ), ПП Велтіс -Хім-Торг ( ПП Хімінвест ), ТОВ Флавін (ТОВ Альфа-Союз ), ТОВ Ново Тех Лтд , ТОВ Амінтранс (ТОВ Домус Альянс ), ТОВ Компанія Адамант (ТОВ Зеріс ), ТОВ Укр - Сервіс- Груп (ТОВ Укр-Інком Плюс ), ПП Булатпром ), ТОВ Фірма Легата (ТОВ фірма Корес ЛТД ).

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що в ході аналізу податкової звітності встановлено, що ПП Булатпром має стан платника (28) - триває процедура припинення, а також, те що у контрагентів номенклатура реалізованого товару на адресу позивача є відмінною від номенклатури одержаних по ланцюгу постачання ТМЦ, а це у свою чергу свідчить про нереальність проведених господарських операцій, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, зокрема своїх контрагентів .

Разом з тим, недотримання контрагентами позивача у всьому ланцюгу постачання податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цих контрагентів.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигід або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Водночас, відповідачем не надані докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача та його контрагентів щодо незаконного отримання позивачем податкових вигід або обізнаності позивача з такими діями, тому вказана обставина є недоведеною. Натомість, факт господарських відносин між підприємствами підтверджується позивачем документально.

Доказів щодо визнання господарських договорів, укладених між контрагентами, недійсними, відповідачем також не надано.

З огляду на норми Податкового Кодексу України відповідач не має повноважень встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності позивача та встановлювати факти щодо реальності господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинах із контрагентами ТОВ ПРОГРЕСС-СК, ТОВ Юджин - Буд - Інвест (ТОВ Укрелектросервіс і БУД ), ТОВ Центр Інвест Лтд (ТОВ Діслав ), ПП Велтіс -Хім-Торг ( ПП Хімінвест ), ТОВ Флавін (ТОВ Альфа-Союз ), ТОВ Ново Тех Лтд , ТОВ Амінтранс (ТОВ Домус Альянс ), ТОВ Компанія Адамант (ТОВ Зеріс ), ТОВ Укр - Сервіс- Груп (ТОВ Укр-Інком Плюс ), ПП Булатпром ), ТОВ Фірма Легата (ТОВ фірма Корес ЛТД ), тому висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - протиправним.

Крім цього в акті перевірки зазначено про порушення відповідачем порядку утримання ПДФО у працівника ОСОБА_2, оскільки платник податку не надав заяву про застосування податкової соціальної пільги.

Суд не може погодитися з таким твердженням, оскільки в матеріалах справи наявна заява ОСОБА_2 від 01.07.2005 про застосування податкової соціальної пільги, а тому пільга застосовувалася позивачем згідно вимог Податкового кодексу України, отже донарахування відповідачем ПДФО є незаконним.

Також як зазначає позивач оригінал даної заяви був оглянутий під час перевірки, а копія надавалася і до ГУ ДФС в Київській області, і до ДФС України.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з контрагентами безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 169146, 71 грн. (квитанції від 28.12.2016 № 3427 та від 10.01.2017 № 3451 № 3451)

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 7384,99 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 128, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 21.07.2016 № 0015021306/247, № 0015031306/248 та від 12.12.2016 № 0008402200, № 0008422200.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Будком понесені витрати по сплаті судового збору (квитанції від 28.12.2016 № 3427 та від 10.01.2017 № 3451) у розмірі 169146 ( сто шістдесят дев'ять тисяч сто сорок шість) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.