Рішення

від 31.07.2006 по справі 304/20-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

304/20-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

31.07.06                                                                                    Справа №  304/20-06

За позовомКомунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа”, м Тетіїв

доТетіївської районної санітарно-епідеміологічної станції, м Тетіїв

про стягнення 9130,55грн.

Суддя  Іваненко Я.Л.

В засіданні приймали участь:

від позивачаЗінько А.Н., довіреність №4 від 18.01.2006р.

від відповідачане з'явився

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа”, м. Тетіїв (надалі - позивач) до Тетіївської районної санітарно-епідеміологічної станції, м. Тетіїв (надалі - відповідач) про стягнення 9130,55грн.,  з яких 8119,88грн. основного боргу, 526,26грн. пені, 99,80грн. три відсотки річних та 384,61грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2006р. розгляд справи було призначено на 31.07.2006р.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті відпущеної теплової енергії за договором №60-04 від 12.07.2000р.

В судовому засіданні 31.07.06р. представник позивача повідомив, що відповідач 28.07.06р. повністю погасив основну заборгованість в розмірі 8119,88грн., на підтвердження чого було надано копії платіжних доручень №354 від 28.07.2006р., №355 від 28.07.2006р. та №356 від 28.07.2006р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового засідання ухвалою суду від 17.07.2006р., в судове засідання 31.07.2006р. свого представника не направив, проте факсимільним зв'язком надіслав лист з якого вбачається, що відповідач сплатив суму основного боргу.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлено наступне.

Між комунальним підприємством теплових мереж „Тетіївтепломережа” (теплопостачальна організація) та Тетіївською районною санітарно-епідеміологічною станцією (споживач) 12.07.2000р. було укладено договір №60-04 (надалі –Договір), відповідно до якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором та у відповідності до „Правил користування тепловою енергією” та „Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України”.

На виконання умов договору позивач в період з січня по квітень 2006р. поставив відповідачеві теплову енергію для опалення приміщень Тетіївської районної санітарно-епідеміологічної станції на загальну суму 16414,88грн., що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії за квітень-лютий 2006р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 7.3, 7.4 та 7.6. Договору, споживач за три дні до початку розрахункового періоду (розрахунковий період один місяць) сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної в договорі, кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця, а різниця між заявленою та фактично спожитою енергією сплачується не пізніше 15-го числа, м'ясця, наступного за розрахунковим. Таким чином, повний розрахунок за спожиту енергію повинен був проводитися споживачем до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Як встановлено матеріалами справи, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за спожиту енергію розрахувався частково, у зв'язку з чим за останнім станом на 01.05.2006р. утворилась заборгованість на загальну суму 8119,88грн., що також підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним повноважними представниками сторін та скрапленим печатками.

Згідно п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України і Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності. Щодо правовідносин, які виникли до набрання чинності вказаними законами, їх положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Таким чином, у зв'язку з наявністю на час розгляду справи обов'язку відповідача сплатити заборгованість позивачеві господарський суд у прийнятті даного рішення керується положеннями ГК України та ЦК України від 16.01.2003р.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої та  частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Крім того, відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 8119,88грн. заборгованості є обґрунтованими та документально підтверджуються але, враховуючи те, що  відповідач повністю погасив основну заборгованість перед позивачем, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах та порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначається в ч. 4 ст. 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п.8.2.3.Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня 0,5%  вартості теплової енергії, спожитої в попередньому спожитому періоді.

Проте, відповідно ст.4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, який подав позивач, останній врахував вказане положення закону при здійсненні розрахунку пені. Тому пеня, яка за розрахунком позивача становить 526,26грн.  є обґрунтованою та підлягає стягненню.

Крім того, позивачем була заявлена вимога про стягнення 384,61грн. інфляційних втрат та 99,80грн. трьох відсотків річних.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 384,61грн. інфляційних та 99,80грн. трьох відсотків річних є законодавчо обґрунтованими та документально підтвердженими, а  тому підлягають стягненню.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі ст.49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 44, 49, п. 1-1  ч.1. ст.80, ст. ст. 75,  82-84 ГПК України, господарський суд,–

вирішив:

1.  Провадження у справі в частині стягнення 8119,88грн. основного боргу припинити.

2. Стягнути з Тетіївської районної санітарно-епідеміологічної станції (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Вишнева, 6, код 01994356) на користь Комунального підприємства теплових мереж „Тетіївтепломережа” (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Леніна, 19а, код 24879282) 384,61грн. (триста вісімдесят чотири грн. 61коп.) інфляційних, 99,80грн. (дев'яносто дев'ять грн. 80коп.) трьох відсотків річних, 529,26грн. (п'ятсот двадцять дев'ять грн. 26коп.) пені та судові витрати: 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 102 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                Іваненко Я.Л.