Ухвала

від 06.03.2017 по справі 818/1407/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 р.Справа № 818/1407/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 818/1407/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до головного управління ДФС у Сумській області в якому просив суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 р. № 0001391402 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 58025грн. та № 0001401402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 92986грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 87736грн., за штрафними санкціями на суму 5250грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення головного управління ДФС у Сумській області від 28.09.2016 № 0001391402 та № 0001401402.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу. В своїх заперечення на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що головним управлінням ДФС у Сумській області проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт № 157/1402/31499760/53 від 12.09.2016 (т.1 а.с.11-56).

Згідно висновків акту, платником податку порушено:

- п.п. 134.1.1. п.134 ст. 134 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 87736грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 66736грн. та за І півріччя 2016 року - 21000грн.;

- п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість в сумі 58025грн.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0001391402 від 28.09.2016 про зменшення розміру від'ємне значення податку на додану вартість на суму 58025грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0001401402 від 28.09.2016 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 92986грн., в тому числі за податковим зобов'язанням на суму 87736грн., за штрафними санкціями на суму 5250грн. (т.1 а.с.57, 58).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого в ціні отриманих послуг за належно оформленими податковими накладними, виданих йому його контрагентом, натомість податковим органом не доведено правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення господарських операцій) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з абз. "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання робіт, послуг, здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними лише за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, позивачем були укладені договір перевезення вантажу № 02 від 27.07.2015 з ФОП ОСОБА_1 та договір на транспортно-експедиційне обслуговування №2 від 10.04.2015 з ФОП ОСОБА_2 (т.1 а.с. 61-62, 67-68).

ТОВ "ЕЛІТА" на підтвердження фактичного придбання послуг з перевезення у контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 були надані акти виконаних робіт (наданих послуг), відповідні їм видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.

При цьому, акти виконаних робіт складались за кожний відпрацьований тиждень і в них відображались ряд перевезень, проведених протягом відповідного часу, на підставі відповідних первинних документів. Тобто за своїм змістом дані акти відповідають зведеному обліковому документу.

До актів виконаних робіт позивачем додані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які також підтверджують реальність придбання позивачем послуг з перевезення у контрагентів ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

Перевіркою встановлено, що 15.01.2015 року між ТОВ "Альянс Маркет" (Покупець) та ТОВ "ЕЛІТА" (Постачальник) був укладений договір поставки № ТА0002/15, згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому Договорі(т.1 а.с. 217-236).

Умовами Договору поставки не передбачено обов'язок Покупця щодо розміщення товару в мережі магазинів Покупця та здійснення заходів по стимулюванню збуту продукції, розповсюдження інформації про акційні знижки чи будь-якої іншої інформації про продукцію, що поставляється за цим договором, але п. 1.1.1 передбачено можливість надання Покупцем послуг по організації реалізації товару в сіті магазинів покупця.

Одночасно з укладенням договору поставки 15.01.2015 року між ТОВ "Альянс Маркет" та ТОВ "ЕЛІТА" був укладений договір про надання маркетингових, рекламних та інших послуг №ТА0018/15, згідно п. 1.1. якого виконавець приймає на себе зобов'язання надавати Замовнику рекламні та маркетингові послуги відносно товарів, торгових марок ТМ "Шостка", ТМ "Весела Корівка" (перелік торгових марок), які постачаються замовником ТОВ "ЕЛІТА" по договору поставки № ТА0002/15 від 15.01.2015, а Замовник зобов'язується сплатити такі послуги (т. 1 а.с 73-78).

Згідно п. 1.2 передбачені Договором маркетингові та рекламні послуги надаються безперервно протягом дії Договору та спрямовані на формування та використання ефективних інструментів просування та стимулювання реалізації товару Замовника. Вартість послуг згідно Додатку 5 Договору встановлений у розмірі від місячного об'єму поставки товару, в т.ч. ПДВ.

Таким чином, договір маркетингових послуг напряму пов'язаний з договором поставки і виконання одного договору не можливе без виконання іншого.

Вартість наданих маркетингових послуг, визначена в актах надання маркетингових послуг, напряму залежить від кількості поставленого товару за конкретно визначеною договором торговою маркою. Кількість поставленого товару підтверджується реєстрами товарних накладних, що фіксують рух товару по торговим маркам, "Весела Корівка", "Шостка", "Гуд Фуд", реєстрами податкових накладних, актами звірки розрахунків, актами розбіжності та Угодами зарахування зустрічних однорідних вимог, що відображають дійсні змін майнового стану учасників господарської операції та підтверджують факт надання маркетингових послуг.

01.04.2015 року між ТОВ "ЕКО" (Покупець) та ТОВ "ЕЛІТА" (Постачальник) був укладений договір поставки № 13014 К1 згідно п. 2.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому Договорі (т.1 а.с. 109-120).

Пунктом 8.1 Додаткової угоди №1 до даного Договору від 01.04.2015р. визначено умови оплати Покупцем товару торгівельних марок (далі - ТМ), зокрема встановлено, що оплата товару ТМ "Шостка" та ТМ "Весела корівка" здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки таких товарів. Тобто після закінчення строку їх реалізації (т.1 а.с.123).

Також, умовами Договору поставки не передбачено обов'язок Покупця щодо розміщення товару в мережі магазинів Покупця та здійснення заходів по стимулюванню збуту продукції, розповсюдження інформації про акційні знижки чи будь-якої іншої інформації про продукцію, що поставляється за цим договором. При цьому, п. 5.16 договору поставки визначені підстави повернення Покупцем товару, зокрема поверненню підлягає:

- товар, який не користується попитом у кінцевого споживача;

- товар у якого закінчився термін реалізації/термін придатності;

- товар не реалізований покупцем на момент направлення покупцем повідомлення

- постачальнику про припинення дії цього договору;

- акційний товар по закінченню періоду проведення акції;

- сезонний товар по закінченню відповідного сезону тощо.

Отже, у разі нездійснення маркетингових заходів товар пролежить на складі покупця та буде повернутий ним постачальнику без оплати із зазначених в п. 5.16 вищевказаного договору підстав.

Приймаючи до уваги, що отримати економічний ефект від поставки товару за вищевказаним договором без відповідних маркетингових заходів неможливо, між ТОВ "ЕКО" та ТОВ "ЕЛІТА" було укладено договір про надання маркетингових послуг № 06/15від 01.06.2015р., згідно п. 1.3 якого об'єктом надання послуг є товар включно з товаром торгівельної марки "Шостка" та "Весела Корівка" та договір про надання маркетингових послуг № 2015/92Б від 01.07.2015р., згідно п. 1.3. якого об'єктом надання послуг є товар включно з товаром торгівельної марки "Щедро". Місце надання маркетингових послуг - територія місцезнаходження виконавця включно з мережею магазинів виконавця (т.1 а.с.126-130).

Згідно з п. 5.1 договору маркетингових послуг № 06/15 від 01.06.2015 року встановлено, що оплата послуг виконавця складається з щомісячної фіксованої винагороди та/або щомісячної розрахункової суми, залежно від обсягів оплаченого (поставленого) товару замовника.

Відповідно до п.5.2.2 договору за надані послуги замовник щомісячно сплачує виконавцю 6% від суми поставленого товару, який було поставлено на підставі діючого на момент надання послуг між сторонами договору поставки за попередній місяць. Пунктом 5.4. передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, що передбачені п.5.3 договору, виконавець, вправі зменшити свої грошові зобов'язання перед Замовником, які виникли у нього за договором поставки на суму грошових зобов'язань, що підлягають оплаті за цим договором, строк оплати по якому настав. Проведення заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, здійснюється сторонами у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно з п. 5.1.1 договору маркетингових послуг № 2015/92Б від 01.07.2015р. в редакції договору про внесення змін від 01.07.2015р. встановлено, що за надання маркетингових послуг замовник сплачує виконавцю щомісячно 7% від суми оплаченого товару ТМ Щедро, або згідно п. 5.1.2 Замовник сплачує виконавцю щомісячно 3% від суми поставленого товару який було поставлено на підставі договору поставки укладеного між ТОВ "ЕКО" та ТОВ "ЕЛІТА". Пунктом 5.4. передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, що передбачені п.5.3 договору, виконавець, вправі зменшити свої грошові зобов'язання перед Замовником, які виникли у нього за договором поставки на суму грошових зобов'язань, що підлягають оплаті за цим договором, строк оплати по якому настав. Проведення заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, здійснюється сторонами у відповідності до чинного законодавства України (т.1 а.с. 136-141).

Отже, договір маркетингових послуг напряму пов'язаний з договором поставки і виконання одного договору не можливе без виконання іншого.

Оскільки маркетингові послуги, послуги з просування товарів на споживчому ринку та послуги з стимулювання продажу товару за своєю природою безпосередньо не створюють певних матеріальних результатів, не можуть мати певного натурального вимірника, а можуть бути оцінені лише у грошовому виразі, зокрема як відсоток від вартості поставленого товару, тому найменування наданих послуг в актах прийому-передачі є достатнім для розкриття змісту та обсягу вищевказаної господарської операції.

Вартість наданих маркетингових послуг, визначена в актах надання маркетингових послуг, напряму залежить від кількості поставленого товару за конкретно визначеною договором торговою маркою. Кількість поставленого товару підтверджується Реєстрами товарних накладних, що фіксують рух товару по торговим маркам "Щедро", "Весела Корівка", "Шостка", Реєстрами податкових накладних, актами звірки розрахунків та Угодами зарахування зустрічних однорідних вимог, що відображають дійсні змін майнового стану учасників господарської операції та підтверджують факт надання маркетингових послуг.

До того ж, колегія суддів зазначає, що жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо недоліків деяких документів первинного бухгалтерського обліку не спростовують факту реальності здійснення господарських операцій та не впливають на її правові наслідки, оскільки зазначені первинні документи дозволяють ідентифікувати господарські операції та оцінені судом у сукупності з іншими доказами по справі.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його доводи, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2016р. по справі № 818/1407/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С. Судді Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.03.2017 р.