Рішення

від 09.03.2017 по справі 904/212/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.03.2017 Справа № 904/212/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "МОСО" в особі ліквідатора, м. Дніпро

про зобов'язання ліквідаційної комісії/ліквідатора при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги у розмірі 1009737,41 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: Гринь І.В., представник за довіреністю № 561-К-О від 04.01.2017 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "МОСО" в особі ліквідатора про зобов'язання ліквідаційну комісію/ліквідатора ТОВ "БК "МОСО" при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 1 009 737,41 грн., з яких: 120 384,19 грн. - заборгованість за кредитом, 352 836,15 грн. - заборгованість за відсоткам, 488 196,24 грн. - пеня, 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 48 070,83 грн. - штраф (відсоток від суми заборгованості).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 16.02.2017.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2017 року відкладено розгляд справи на 09.03.2017.

09.03.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходяться конверти з ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017 року та від 16.02.2017 року, які направлялися на адресу відповідача та були повернуті поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання" та "по вказаному адресу немає".

Господарським судом було зроблено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

В свою чергу, повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 09.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2008 року між Публічним акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "МОСО" (позичальник) було укладено кредитну угоду № МК/156 (далі - Угода).

За приписами п. 1.1 Угоди, предметом цієї угоди є загальні умови і порядок надання банком, в рамках програми мікрокредитування, кредиту позичальникові. Кредит надається при наявності вільних грошових коштів. Надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту (транш - певна сума коштів, визначена в договорі про видачу траншу, що надається в рамках кредитної угоди), сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обумовлену п. 1.2. цієї угоди. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених в цій угоді, а також в договорі про видачу траншу. Договори про видачу траншів є невід'ємними частинами цієї угоди. Умови видачі - сума кожної частини, термін по кожному траншу кредиту оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожен договір про видачу траншу є невід'ємною частиною цієї угоди. Позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду у строки, встановлені цією угодою і договорами про видачу траншів в повному обсязі.

Як зазначено у п. 1.2 Угоди, загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди становить 194 068 (сто дев'яносто чотири тисячі шістдесят вісім) гривень, в тому числі в розмірі 34 гривень за кожну послугу реєстрації застави в Державному реєстрі обтяження, рухомого майна, шляхом перерахування коштів, згідно реквізитів, вказаних в п. 2.1.

Згідно з п. 1.3 Угоди термін повернення кредиту та окремих частин - траншей кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, які є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 04.08.2013 року. Зазначений строку може бути змінений згідно п.п. 2.3.3, 2.4.1 цієї угоди.

Кредит надається на наступні цілі: оплата послуг реєстрації застави в державному реєстрі обтяження рухомого майна та поповнення оборотних коштів (п. 1.4 Угоди).

Кредит надається за рахунок ресурсів банку (п. 1.5 Угоди).

Банк зобов'язується надавати кредит на підставі розрахункових документів позичальника, шляхом перерахування кредитних коштів у вигляді траншів кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обумовлену п. 1.2 цієї угоди, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.11 цієї угоди. Надання частини кредиту в розмірі 34 гривень за кожну послугу здійснити шляхом перерахування грошових коштів на рахунок НОМЕР_1 ПриватБанка МФО 305299 з призначення платежу "Відшкодування витрат по реєстрації обтяження рухомого майна" (п. 2.1.1 Угоди).

Зобов'язання з видачі кожного траншу кредиту, згідно даної угоди, виникають у банку в день вступу в силу, кожного договору про видачу траншу, а також надання позичальником розрахункових документів на використання кредитних коштів, у межах зазначених у них сум в порядку, передбаченому п. 2.4.3 цієї угоди (п. 2.1.2 Угоди).

Позичальник зобов'язується:

- Використовувати транші кредиту на цілі, зазначені в п. 1.4 договорів про видачу траншів (п. 2.2.1 Угоди).

- Сплачувати відсотки за користування кредитними коштами відповідно до п.п. 4.1, 4.2. 4.3, 4.4 цієї угоди, а також п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договорів про видачу траншів, які є невід'ємними частинами цієї угоди (п. 2.2.2 Угоди).

- Здійснювати погашення кредитів, відсотків і винагороди в порядку та строки згідно графіків погашення кредиту, відсотків і винагороди, які складаються за кожним договором про видачу траншу окремо і є невід'ємними частинами кожного договору про видачу траншу (п. 2.2.3 Угоди).

- Повне погашення всіх траншів кредиту і відсотків по ним зробити в терміни відповідно до п. 1.3 цієї угоди (п. 2.2.4 Угоди).

- У разі прийняття до провадження (розгляду) судових справ, що стосуються майнових інтересів позичальника, або винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство позичальника, наявності інших рішень суду про стягнення коштів з поточного рахунку позичальника або інших видів звернення стягнення на його майно, а також обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений позичальник зобов'язується не пізніше трьох календарних днів з моменту прийняття до виробництва, прийнявши відповідне рішення, визначення, рішення суду, або виникнення таких обставин повідомити про це банк (п. 2.2.12 Угоди).

Банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому банк, за 20 днів до вступу в силу оновленої процентної ставки, направляє позичальнику письмове повідомлення про зміну процентної ставки, що містить графік (и) додаток 1 до договорів про видачу траншів розрахований (-і), з урахуванням нової процентної ставки погашення кредиту, відсотків і винагороди (п. 2.3.1 Угоди).

Відповідно до п. 4.1 Угоди за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення траншу кредиту згідно п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 цієї угоди, п. 1.3, 4.1. 4.2., 4.3 договорів про видачу траншу, позичальник сплачує відсотки в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних.

За приписами п. 4.2 Угоди сплата відсотків за користування кредитом, зазначених в п.4.1 цієї угоди, а також п. 4.1 договорів про видачу траншу, проводиться щомісяця, згідно графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, який складається для кожного траншу кредиту окремо і є невід'ємним додатком до кожного договору про видачу траншу. При несплаті відсотків в строк, зазначений в графіку погашення кредиту, відсотків і винагороди, вони вважаються простроченими.

При порушенні позичальником, якого-небудь із зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 цієї угоди, а також п. 1.3, 2.2.3 договорів про видачу траншу позичальник сплачує банку відсотки за користування траншем кредиту в розмірі 50 (п'ятдесят) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 4.3 Угоди).

У п. 4.4 Угоди вказано про те, що сплата відсотків за користування кредитами, передбачених п. 4.3 цієї угоди, проводиться 04 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому виникло прострочення, починаючи з дати підписання цієї угоди. При непогашенні траншу кредиту в строк, встановлений договором про видачу траншу, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми траншу кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості по простроченій сумі траншу кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п.п. 4.3, 4.4 цієї угоди, а також п.п. 4.3, 4.4 договорів про видачу траншу.

Як зазначено у п. 4.7 Угоди, погашення кредиту, сплата відсотків за цією угодою проводяться у валюті кредиту. Сплата винагороди і неустойки здійснюється в гривнях (для кредитів у валюті - за курсом НБУ на день здійснення платежу).

Нарахування відсотків (в тому числі передбачених п. 4.4 цієї угоди) по кожному траншу кредиту здійснюється на дату сплати відсотків, згідно графіків погашення кредиту, відсотків і винагороди, які складаються для кожного траншу кредиту окремо і є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з кількості днів у році - 360 днів. День сплату, в часовий інтервал розрахунку відсотків не включається (п. 4.9 Угоди).

Угода в частині п. 4.5 вступає в силу з моменту підписання. В інших частинах з моменту укладення договорів про видачу траншів і надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, неустойки за цією угодою і договорами про видачу траншів (п. 7.1 Угоди).

Положеннями п. 7.2 Угоди передбачено, що угода може бути змінена або розірвана за ініціативою однієї зі сторін в установленому законом і цією угодою порядку.

Будь-які зміни і доповнення до цієї угоди дійсні тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді за належними підписами обох сторін. Всі усні застереження за цією угодою юридичної сили не мають (п. 7.3 Угоди).

Позивач звертає увагу суду на те, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2012 року у справі № 2/0417/2562/2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задоволено, вирішено стягнути:

- солідарно з ТОВ "МОСО" Будівельна компанія, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованості за кредитним договором № МК/156 від 05.08.2008 року у розмірі 210 546,72 грн.;

- солідарно з ПАТ "Акцент - банк", ТОВ "МОСО" Будівельна компанія, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.;

- солідарно з ТОВ "МОСО" Будівельна компанія, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судові витрати у розмірі 2205,47грн.

Вищевказаним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.03.2012 року у справі № 2/0417/2562/2012 встановлено, що відповідно до умов договору №МК/156 від 05.08.2008 року ТОВ "МОСО" Будівельна компанія отримало від Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" кредит у розмірі 194 068,00 грн. зі сплатою за користування ним відсотків у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 04.08.2013 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитній угоді № МК/156 від 05.08.2008 року, станом на 10.11.2016, відповідач має заборгованість перед позивачем, яка становить 1 009 737,41 грн., з яких: 120 384,19 грн. - заборгованість за кредитом, 352 836,15 грн. - заборгованість за відсотками, 488 196,24 грн. - пеня, 250 грн. - штраф (фіксована частина), 48 070,83 грн. - штраф (відсоток від суми заборгованості).

Як зазначає позивач, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців йому стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БК "МОСО" перебуває в стані припинення.

16.11.2016 позивач направив на адресу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "МОСО" заяву з кредиторськими вимогами та всіма необхідними документами, що підтверджують заборгованість відповідача, в тому числі розрахунком суми заборгованості за кредитним договором (а.с. 23, 24).

Відповідно до результату пошуку за штрихкодовим ідентифікатором 4902713595649 на WEB сторінці Укрпошти (http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku), вбачається, що відправлення за вищевказаним номером 21.12.2016 року повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 25).

На думку позивача, вказана обставина свідчить про протиправне ухилення ліквідаційної комісії відповідача від виконання обов'язку щодо визнання заборгованості перед позивачем та включення вимог позивача до проміжного ліквідаційного балансу, що і стало причиною виникнення спору.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд зобов'язати ліквідаційну комісію/ліквідатора ТОВ "БК "МОСО" при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 1 009 737,41 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст.ст. 1054, 1055 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 2 статті 1056 1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас, ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначено у ч. 2 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати 1 009 737,41 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх вірно розрахованими.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання, за кредитною угодою № МК-156 від 05.08.2008 року, на суму 1009737,41 грн.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 105 Цивільного кодексу України, після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади;

3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Отже, законодавством передбачено, що у разі прийняття рішення про припинення в обов'язковому порядку здійснюється публікація відповідного повідомлення у якому встановлюється строк на заявлення кредиторами своїх вимог. При цьому, цей строк становить від двох до шести місяців з дня такого опублікування. Кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

За приписами ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи (ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України).

Позивачем не надано доказів того, що відповідачем в особі ліквідатора було здійснено публікацію в порядку, передбаченому ст. 105 Цивільного кодексу України та встановлено строк для пред'явлення вимог кредитора. Відповідно, суд не може встановити чи була здійснена така публікація, а якщо була то коли. Відповідно, неможливо встановити, чи звернувся позивач до відповідача у передбачений строк для пред'явлення кредиторських вимог.

Але, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "МОСО" (ідентифікаційний код 34916219) з 16.12.2014 року перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/13522/14 від 14.10.2014 року.

З огляду на наведене, господарський суд вважає, що оскільки позивач був наділений можливістю бути обізнаним стосовно відомостей про перебування відповідача в стані припинення з 16.12.2014 року, а тому, враховуючи наведені вище норми законодавства, граничний строк подачі заяв кредиторів відповідача сплинув 16.06.2015 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся з грошовими вимогами до відповідача після 16.06.2015 року, а саме 16.11.2016 року, які були залишені відповідачем без відповіді, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно (ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України).

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що несвоєчасне заявлення позивачем (кредитором) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації відповідача (боржника) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог. Крім того, такі вимоги є зобов'язанням ліквідаційної маси та можуть бути заявлені до відповідача протягом усієї ліквідаційної процедури (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 29.08.2012 року у справі №38/343пн).

Враховуючи викладене, беручи до уваги існування заборгованості відповідача перед позивачем, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про зобов'язання ліквідаційну комісію/ліквідатора включити вимоги до проміжного ліквідаційного балансу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 111, 112, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056 1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати ліквідаційну комісію/ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "МОСО" (49000, м. Дніпро, вул. Новосільна, буд, 66, код ЄДРПОУ 34916219) при складанні та затвердженні проміжного ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) у розмірі 1 009 737,41 грн. (один мільйон дев'ять тисяч сімсот тридцять сім грн. 41 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "МОСО" (49000, м. Дніпро, вул. Новосільна, буд, 66, код ЄДРПОУ 34916219) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.)

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.03.2017

Суддя Н.Е. Петренко