Рішення

від 09.03.2017 по справі 903/1019/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 березня 2017 р. Справа № 903/1019/16

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Абсолют Центр"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг"

про стягнення 97 807,64грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-дов. від 07.02.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2-дов. від 02.11.2016р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 09.03.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Приватне підприємство "Абсолют Центр" - звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" - про стягнення 290 334,10грн., в якому просив стягнути з відповідача 290 334,10грн., в т.ч. 67 132,92грн.- заборгованості за отриманий відповідачем згідно договору поставки №2380915 від 18.09.2015р. по видатковим накладним за період з 18.09.2015р. по 18.05.2016р. товар, 213 207,91грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару згідно п.8.1. договору, 2 053,00грн.-3% річних та 7 939,27грн.-суми індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого ним товару, у встановлені договором поставки №2380915 від 18.09.2015р. строки.

Ухвалою суду від 28.12.2016р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 25.01.2017р. на 12:00год.

17.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшли до суду заперечення на позовну заяву №03 від 10.01.2016р. (вх.№01-54/654/17), в яких він здійснивши контррозрахунок пені, 3% річних та суми індексу інфляції вказав, що до стягнення з відповідача підлягає 91 606,98грн., в т.ч. 67 132,92грн.- заборгованості за отриманий відповідачем згідно договору поставки №2380915 від 18.09.2015р. по видатковим накладним за період з 18.09.2015р. по 18.05.2016р. товар, 19 385,44грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару згідно п.8.1. договору, 2 053,00грн.-3% річних та 3 035,62грн.-суми індексу інфляції згідно ст. 625 ЦК України.

Просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання 25.01.2016р.

19.01.2017р. поштою на адресу господарського суду надійшло клопотання представника Приватного підприємства "Абсолют Центр" б/н від 16.01.2017р. (вх.№01-54/759/17 від 19.01.2017р.), в якому представник позивача просив суд забезпечити його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання - господарський суд Львівської області.

На обґрунтування клопотання представник позивача посилався на те, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції надасть можливість заощадити час.

Ухвалою суду від 20.01.2017р. у задоволенні клопотання представника Приватного підприємства "Абсолют Центр" б/н від 16.01.2017р. (вх.№01-54/759/17 від 19.01.2017р.) про проведення судового засідання 25.01.2017р. о 12:00 год. в режимі відеоконференції відмовлено.

19.01.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 17.01.2017р. (вх.№01-54/774/17), яким він долучив до матеріалів справи копії статуту Приватного підприємства "Абсолют Центр" (нова редакція), який затверджено засновником (власником) ПП "Абсолют Центр" рішенням від 19.08.2010р., зареєстрований від 20.08.2010р. за №14151050002022003, листа від 16.01.2017р., опису вкладення у цінний лист від 17.01.2017р. та довіреність від 16.12.2016р.

Сторони в судове засідання 25.01.2017р. не з'явились.

Ухвалою суду від 25.01.2017р. розгляд справи відкладався згідно ст.77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання позивачем витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

06.02.2017р. поштою на адресу господарського суду Волинської області надійшло клопотання представника Приватного підприємства "Абсолют Центр" б/н (вх.№01-54/1409/17 від 06.02.2017р.), в якому представник позивача просив суд постановити ухвалу про проведення судового засідання 15.02.2017р. о 10:30год. у справі №903/1019/16 за позовом Приватного підприємства "Абсолют Центр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" про стягнення заборгованості в режимі відеоконференції.

На обґрунтування клопотання представник позивача посилався на те, що проведення судового засідання в режимі відеоконференції надасть можливість заощадити час.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні 15.02.2017р. по справі № 903/1019/16 в режимі відеоконференції задоволено. Господарському суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128) доручено забезпечити проведення 15.02.2017р. в 10 год. 30 хв. в режимі відеоконфенції в приміщенні суду судового засідання по справі № 903/1019/16 за позовом Приватного підприємства "Абсолют Центр" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" про стягнення 290 334, 10 грн.

15.02.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшли клопотання б/н від 15.02.2017р. (вх.№01-54/1831/17 та вх.№01-66/23/17), в яких він просив суд продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд справи, у зв'язку з необхідністю виконання вимог суду, ознайомлення з матеріалами справи та представлення суду додаткових доказів по справі.

Водночас, просив суд забезпечити його участь в наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції та визначити суд, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час судового засідання - господарський суд Львівської області.

Позивач в судове засідання 15.02.2017р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034649116 від 01.02.2017р.

Відповідач в судове засідання 15.02.2017р. не з'явився вдруге, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034649531 від 01.02.2017р.

Ухвалою суду від 15.02.2017р. на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд спору з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання ними витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-оригінали, долучених до позову доказів; чіткий, обгрунтований розрахунок суми основного боргу з зазначенням підстав нарахувань, проплат; докази проплати (відповідачем зазначаються інші суми проплати) ; чіткий, обгрунтований розрахунок пені, штрафу (3% річних), суми індексу інфляції з зазначенням періоду нарахувань; правові підстави нарахування пені в розмірі 1% (більше ніж подвійна облікова ставка НБУ); уточнити, деталізувати прохальну частину позовних вимог; додаткові докази передачі товару відповідачу (коли, кому та на підставі чого); додаткові письмові пояснення та докази з врахуванням контррозрахунку відповідача щодо нарахувань пені, 3% річних, суми індексу інфляції; відповідача-додаткові письмові пояснення щодо отримання товару (на яку суму та відповідно до яких накладних), докази часткової оплати (згідно яких платіжних доручень). Підписати та надати суду акт звірки взаєморозрахунків по договору.

06.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 01.03.2017р. (вх.№01-54/2575/17), в яких він вказав, що на підтвердження факту наявності договірних відносин між сторонами, а також фактів поставки та оплати товару, до суду були подані копії видаткових накладних та ряд інших доказів.

Проте, у силу довірчих відносин, що склалися між позивачем та відповідачем, позивач, в силу домовленості з представником відповідача, здійснював поставку товарів без підписання усіх видаткових накладних на поставлений товар.

Факт постачання товару позивачем відповідачу за договором поставки № 2380915 від 18.09.2015 року, крім видаткових накладних, підтверджується також іншими доказами, зокрема, податковими накладними та податковими деклараціями з податку на додану вартість ПП "Абсолют Центр". Виходячи із норм чинного законодавства, а також нині існуючої судової практика, вбачається, що податкові накладні є достатніми доказами, поданими на підтвердження контрагентів позивача, з якими він мав господарські відносини та здійснював господарські операції.

Зауважив, що виходячи із заперечень відповідача, вбачається, що ним визнаються факти поставки та часткових проплат за товар, поставлений за договором поставки № 2380915 від 18.09.2015р. Спірними та відмінними є тільки розрахунки річних, пені та інфляційних втрат.

Крім того, в заяві-повідомленні б/н від 06.03.2017р. (вх.№01-54/2552/17 від 06.03.2017р.) повідомив суд про особисту участь представника позивача у судовому засіданні 09.03.2017р. у даній справі.

Водночас, 06.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від представника позивача надійшла до суду заява б/н від 01.03.2017р. (вх.№01-65/51/17 від 06.03.2017р.) про уточнення позовних вимог, в якій він, у зв'язку із перерахунком позивачем сум 3% річних, суми індексу інфляції та пені просив суд стягнути з відповідача 97 807,64грн., в т.ч. 67 132,92грн.- заборгованості за отриманий відповідачем згідно договору поставки №2380915 від 18.09.2015р. по видатковим накладним за період з 18.09.2015р. по 18.05.2016р. товар, 19 458,20грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару згідно п.8.1. договору за період з 21.12.2015р. по 01.03.2017р. (по кожній накладній окремо), 2 438,41грн.-3% річних за період з 18.09.2015р. по 01.03.2017р. та 8 778,11грн.-суми індексу інфляції за період з жовтня 2015 року по січень 2017 року (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

В судовому засіданні 09.03.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав (з урахуванням поданої ним заяви про уточнення позовних вимог б/н від 01.03.2017р. (вх.№01-65/51/17 від 06.03.2017р.)) та просив суд задоволити їх в повному обсязі.

Крім того, в заяві б/н (вх.№01-65/54/17 від 09.03.2017р.) просив суд продовжувати розгляд справи з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме стягнути заборгованість у розмірі 97 807,64грн., в т.ч. 67 132,92грн.- заборгованості за отриманий відповідачем згідно договору поставки №2380915 від 18.09.2015р. по видатковим накладним за період з 18.09.2015р. по 18.05.2016р. товар, 19 458,20грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару згідно п.8.1. договору за період з 21.12.2015р. по 01.03.2017р. (по кожній накладній окремо), 2 438,41грн.-3% річних за період з 18.09.2015р. по 01.03.2017р. та 8 778,11грн.-суми індексу інфляції за період з жовтня 2015 року по січень 2017 року (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

Водночас, в заяві б/н від 09.03.2017р. (вх.№01-88/26/17 від 09.03.2017р.) просив суд, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог повернути з Державного бюджету України частину сплаченого судового збору.

Клопотаннями б/н від 09.03.2017р. (вх.№№01-54/2670/17, 01-54/2672/17 від 09.03.2017р.) долучив до матеріалів справи копії виписок по особовому рахунку ПП "Абсолют Центр" за період з вересня 2015 року по серпень 2016 року та реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з вересня 2015 року по травень 2016 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.03.2017р. звенувся до суду з клопотанням б/н від 09.03.2017р. (вх.№01-54/2673/17 від 09.03.2017р.), яким долучив до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 16.01.2017р. складений та підписаний ПП "Абсолют Центр" та ТзОВ "Волиньагрохолдинг", згідно якого сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 67 132,92грн.

Суд, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог б/н від 01.03.2017р. (вх.№01-65/51/17 від 06.03.2017р.), зазначає наступне.

Згідно п.3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити, зібльшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом приймається заява позивача про уточнення позовних вимог б/н від 01.03.2017р. (вх.№01-65/51/17 від 06.03.2017р.), розцінюється як заява про зменшення розміру позовних вимог, спір вирішується виходячи з нової ціни позову - 97 807,64грн.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши зібрані матеріали достатніми для розгляду спору, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2015 року між Приватним підприємством "Абсолют Центр" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" (покупець) було укладено договір поставки № 2380915, згідно з пунктом 1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця прибори, інструментарій та предмети зооветеринарного догляду для тварин (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно пункту 2 договору асортимент і кількість товару, що поставляється, вказується в видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

В пункті 3 цього договору сторони узгодили ціну, а саме ціна товару узгоджується і фіксується в видатковій накладній на поточну поставку товару у гривнях. Загальна сума договору поставки складається з сум, зазначених у видаткових накладних.

Оплата за товар проводиться на розрахунковий рахунок продавця по попередній оплаті. Вид розрахунків є безготівковий (п. 6 договору).

Згідно пункту 5 договору поставки перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю.

Пунктом 7 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 року, та підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за два місяці до дати завершення дії договору ні одна із сторін в письмовій формі не заявить про намір його розірвання.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплено відтиском їх круглих печаток (а.с. 11-12).

На виконання умов даного договору позивачем було реалізовано відповідачу товар- прибори, інструментарій та предмети зооветеринарного догляду для тварин-по видатковим накладним №730 від 18.09.2015р. на суму 13 270,80грн., №738 від 24.09.2015р. на суму 1 126,32грн., №739 від 24.09.2015р. на суму 13 965,14грн., №785 від 09.10.2015р. на суму 857,90грн., №879 від 03.11.2015р. на суму 4 170,60грн., №880 від 03.11.2015р. на суму 420,00грн., №881 віл 03.11.2015р. на суму 8 370,95грн., №893 від 06.11.2015р. на суму 3 617,70грн., №918 від 13.11.2015р. на суму 540,00грн., №974 від 03.12.2015р. на суму 2 569,99грн., №1011 від 15.12.2015р. на суму 1 695,42грн., №1024 від 21.12.2015р. на суму 14 732,26грн., №1055 від 29.12.2015р. на суму 4 795,96грн., №4 від 04.01.2016р. на суму 1 031,26грн., №5 від 11.01.2016р. на суму 4 974,24грн., №79 від 01.02.2016р. на суму 1 980,00грн., №123 від 18.02.2016р. на суму 420,51грн., №124 від 18.02.2016р. на суму 31 390,44грн., №125 від 18.02.2016р. на суму 11 475,00грн., №183 від 10.03.2016р. на суму 3 208,44грн., №229 від 18.03.2016р. на суму 26 528,68грн., №230 від 18.03.2016р. на суму 499,00грн., №231 від 21.03.2016р. на суму 5 455,20грн., №304 від 15.04.2016р. на суму 20 205,56грн., №319 від 22.04.2016р. на суму 1 834,28грн., №392 від 13.05.2016р. на суму 22 370,55грн., №393 від 13.05.2016р. на суму 407,00грн., №410 від 18.05.2016р. на суму 10 029,15грн., а всього на суму 211 942,35грн., що і не заперечується і відповідачем.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої зобов'язання за цим договором щодо оплати отриманого товару виконав частково на суму 144 809,43грн., що стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір поставки № 2380915 від 18.09.2015р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем зобов'язання по передачі товару згідно договору поставки № 2380915 від 18.09.2015р. виконані в повному обсязі, що стверджується видатковими накладними №730 від 18.09.2015р. на суму 13 270,80грн., №738 від 24.09.2015р. на суму 1 126,32грн., №739 від 24.09.2015р. на суму 13 965,14грн., №785 від 09.10.2015р. на суму 857,90грн., №879 від 03.11.2015р. на суму 4 170,60грн., №880 від 03.11.2015р. на суму 420,00грн., №881 віл 03.11.2015р. на суму 8 370,95грн., №893 від 06.11.2015р. на суму 3 617,70грн., №918 від 13.11.2015р. на суму 540,00грн., №974 від 03.12.2015р. на суму 2 569,99грн., №1011 від 15.12.2015р. на суму 1 695,42грн., №1024 від 21.12.2015р. на суму 14 732,26грн., №1055 від 29.12.2015р. на суму 4 795,96грн., №4 від 04.01.2016р. на суму 1 031,26грн., №5 від 11.01.2016р. на суму 4 974,24грн., №79 від 01.02.2016р. на суму 1 980,00грн., №123 від 18.02.2016р. на суму 420,51грн., №124 від 18.02.2016р. на суму 31 390,44грн., №125 від 18.02.2016р. на суму 11 475,00грн., №183 від 10.03.2016р. на суму 3 208,44грн., №229 від 18.03.2016р. на суму 26 528,68грн., №230 від 18.03.2016р. на суму 499,00грн., №231 від 21.03.2016р. на суму 5 455,20грн., №304 від 15.04.2016р. на суму 20 205,56грн., №319 від 22.04.2016р. на суму 1 834,28грн., №392 від 13.05.2016р. на суму 22 370,55грн., №393 від 13.05.2016р. на суму 407,00грн., №410 від 18.05.2016р. на суму 10 029,15грн., а всього на суму 211 942,35грн., що і не заперечується і відповідачем.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого за видатковими накладними товару, в повному обсязі не виконав, сплативши на рахунок позивача лише 144 809,43грн. (інших доказів оплати суду не надано), заборгувавши позивачу 67 132,92грн.

Дана сума заборгованості підтверджена і визнана відповідачем у акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 16.01.2017р., який складений та підписаний ПП "Абсолют Центр" та ТзОВ "Волиньагрохолдинг" згідно якого сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 67 132,92грн.

Таким чином, на момент винесення судом рішення заборгованість за отриманий ним товар на день розгляду спору становить 67 132,92грн., стверджується договором поставки № 2380915 від 18.09.2015р., видатковими накладними №730 від 18.09.2015р. на суму 13 270,80грн., №738 від 24.09.2015р. на суму 1 126,32грн., №739 від 24.09.2015р. на суму 13 965,14грн., №785 від 09.10.2015р. на суму 857,90грн., №879 від 03.11.2015р. на суму 4 170,60грн., №880 від 03.11.2015р. на суму 420,00грн., №881 віл 03.11.2015р. на суму 8 370,95грн., №893 від 06.11.2015р. на суму 3 617,70грн., №918 від 13.11.2015р. на суму 540,00грн., №974 від 03.12.2015р. на суму 2 569,99грн., №1011 від 15.12.2015р. на суму 1 695,42грн., №1024 від 21.12.2015р. на суму 14 732,26грн., №1055 від 29.12.2015р. на суму 4 795,96грн., №4 від 04.01.2016р. на суму 1 031,26грн., №5 від 11.01.2016р. на суму 4 974,24грн., №79 від 01.02.2016р. на суму 1 980,00грн., №123 від 18.02.2016р. на суму 420,51грн., №124 від 18.02.2016р. на суму 31 390,44грн., №125 від 18.02.2016р. на суму 11 475,00грн., №183 від 10.03.2016р. на суму 3 208,44грн., №229 від 18.03.2016р. на суму 26 528,68грн., №230 від 18.03.2016р. на суму 499,00грн., №231 від 21.03.2016р. на суму 5 455,20грн., №304 від 15.04.2016р. на суму 20 205,56грн., №319 від 22.04.2016р. на суму 1 834,28грн., №392 від 13.05.2016р. на суму 22 370,55грн., №393 від 13.05.2016р. на суму 407,00грн., №410 від 18.05.2016р. на суму 10 029,15грн., а всього на суму 211 942,35грн., актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015р. по 16.01.2017р., який складений та підписаний ПП "Абсолют Центр" та ТзОВ "Волиньагрохолдинг" згідно якого сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 67 132,92грн., відповідачем визнана та підлягає до стягнення з нього в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись з позовом до суду просив стягнути з відповідача 19 458,20грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті товару згідно п.8.1. договору за період з 21.12.2015р. по 01.03.2017р. (по кожній накладній окремо) (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності п. 8.1. договору поставки №2380915 від 18.09.2015р. за порушення умов даного договору продавець має право нарахувати пеню в розмірі 1% від суми вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач в заяві про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог нарахував пеню в межах, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені (згідно заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог), здійснивши власний перерахунок її нарахування, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 19 456,41грн. (позивачем заявлено до стягнення 19 458,20грн.), а тому в стягненні 1,79грн. пені позивачу слід відмовити.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних, судом встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає 2 436,84грн.-3% річних за період з 18.09.2015р. по 01.03.2017р. (по кожній накладній окремо) (позивачем заявлено до стягнення 2 438,41грн.), а тому в стягненні 1,57грн.-3% річних позивачу слід відмовити.

Крім того, здійснивши перерахунок суми індексу інфляції судом встановлено, що заявляючи вимоги в частині стягнення з відповідача 8 778,11грн.-суми індексу інфляції за період з жовтня 2015р. по січень 2017р. (включно) позивачем не враховано, що в жовтні 2015р. мала місце дефляція, тому до стягнення з відповідача підлягає 8 511,22грн.-суми індексу інфляції. В стягненні 266,89грн.-суми індексу інфляції позивачу слід відмовити як безпідставно нарахованій.

Розрахунок нарахування річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Враховуючи те, що позивач при поданні позову та зменшенні розміру позовних вимог зайве сплатив судовий збір, позивачу слід повернути з Державного бюджету 2 887,91грн. судового збору, як зайво сплаченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 463,06 грн. (пропорційно сумі задоволених вимог) слід віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України .

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" (Волинська обл., Луцький район, село Княгининок, вул. Бригадний двір, 19, код 34557127)

на користь Приватного підприємства "Абсолют Центр" (м. Львів, вул. Сахарова, 31/16, код 31443007)

97 537,39грн., в т.ч. 67 132,92грн.-заборгованості, 19 456,41грн.-пені, 2 436,84грн.-3% річних, 8 511,22грн.-суми індексу інфляції та 1 463,06грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 1,79грн.-пені, 1,57грн.-3% річних та 266,89грн. суми індексу інфляції відмовити.

Повний текст рішення складено

13.03.2017

Суддя С. В. Бондарєв