Рішення

від 09.03.2017 по справі 905/210/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.03.2017 Справа № 905/210/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 , м. Київ

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю Тофіс-Сервіс , Донецька область, м. Маріуполь

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОФИС , Донецька область, м. Маріуполь

про: визнання договору (угоди) від 23.07.2010р. недійсним

За участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 106 від 15.01.2015р.;

від відповідача: не з`явився.

Позивач, Публічне акціонерне товариство ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 , м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області із позовом до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю Тофіс-Сервіс , Донецька область, м. Маріуполь, Товариства з обмеженою відповідальністю ТОФИС , Донецька область, м. Маріуполь про визнання договору (угоди) від 23.07.2010р. недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору №172/MPL-ліміт від 15.01.2010р., договір застави транспортних засобів №172/MPL-ліміт/ЗТ від 15.01.2010р., лист №45/393 від 03.02.2012р.

31.01.2017р. через канцелярію суду представник позивача надав клопотання №КНО-61.1.3/54 від 26.01.2017р. про витребування доказів згідно з яким, позивач просить суд витребувати з Територіального сервісного центру 1441 МВС в Донецькій області (вул. ОСОБА_3. 14, м. Маріуполь. Донецька область. 87535) копію реєстраційної справи н транспортний засіб - вантажний сідловий тягач марки DAF. Модель TE85XF, рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі XLRTE85XC0E563186; копію договору (угоди) від 23.07.2010 року, укладеного між ТОВ Тофіс-сервіс (ЄДРПОУ 34843227) та ТОВ Тофис (ЄДРПОУ 33331057).

За змістом ст. 38 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.02.2017р. задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Представник позивача у судовому засіданні позові вимоги підтримує у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились, документів, витребуваних ухвалою про відкладення розгляду справи від 02.03.2017р. не надали.

03.03.2017р. через канцелярію суду від Територіального сервісного центру 1441 МВС в Донецькій області надійшов лист №31/5-1441-3802 від 21.02.2017р., в якому зазначено, що надати копії документів, що послужили підставою для перереєстрації автомобіля марки DAF TE 85XF , 2001 р/в, шасі XLRTE85XC0E563186 в 23.07.2010р. між ТОВ ТОФІС-СЕРВІС , код ЄДРПОУ 34843227 та ТОВ ТОФИС , код ЄДРПОУ 33331057 не можливо, тому як реєстрація вказаного автомобіля проводилася у 2010р. та документи знищені.

Згідно із статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Ухвалою суду від 02.03.2017р. явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.

В силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

15.01.2010р. між Публічним акціонерним товариством ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Тофіс-Сервіс (надалі - Заставодавець, відповідач1) був укладений Кредитний договір №172/MPL-ліміт (надалі - Кредитний договір), згідно з яким ОСОБА_1 зобов'язався надати Позичальнику кредит у розмірі 1355000,00 грн., а Позичальник в свою чергу, зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити за кредит та повернути Банку кредит у строк не пізніше 01.05.2011р. (п.1.1. Кредитного договору).

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника перед Банком за Кредитним договором між ПАТ ПУМБ та ТОВ ТОФІС-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 34843227, місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 60) був укладений договір застави транспортних засобів №172/MPL-ліміт/ЗТ від 15.01.2010р. (надалі - Договір застави), який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №42, згідно з яким Боржник передав в заставу Банку наступні транспортні засоби:

- вантажний сіловий тягач DAF, модель TE86NCA 238, рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- вантажний сіловий тягач DAF, модель TE95XF, рік випуску 2002, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- вантажний сіловий тягач DAF, модель TE85XF, рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- напівпричіп бортовий тентований GEN TRAIL, модель TX34CW, рік випуску 2000, реєстраційний номер НОМЕР_5;

- напівпричіп бортовий тентований GEN TRAIL, модель TX34CW, рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_6;

- напівпричіп бортовий тентований GEN TRAIL, модель TX34CW, рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_7;

- напівпричіп бортовий тентований FRUEHAUF, модель FTF43C13RBA, рік випуску 1995, реєстраційний номер НОМЕР_8.

Відповідно до п.3.6. Договору застави, до виконання основного зобов'язання у повному обсязі Заставодавець не має права без письмової згоди заставо державця відчужувати будь-яким чином Предмет застави, відмовлятися від права власності на Предмет застави, знищувати фізично Предмет застави, передавати Предмет застави як внесок до статутного фонду юридичних осіб, в спільну діяльність, найм, лізінг, інші види користування, розпорядження будь-яким іншим чином Предметом застави в цілому або окремими частинами, що входять до його складу; а також укладати відносно Предмету застави або його частинам будь-які інші угоди.

Згідно п.5.4. Кредитного договору, у випадку будь-якої Несприятливої події ОСОБА_1 набуває право вимагати від Позичальника достроково повернути виданий Позичальникові Кредит, а Позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення Договору, виконати таку вимогу Банку і повернути отриманий Кредит в повному обсязі разом із Платою за Кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку згідно Договору, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги.

Пунктом 5.1.1. Договору застави, у випадках та в порядку, передбачених Договором, та/або чинним законодавством України, заставодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок Предмет застави.

Згідно п.5.1.4. Договору застави, у разі порушення Заставодавцем обов'язків, встановлених Договором застави, Заставодержавець має право вимагати дострокового виконання Основного зобов'язання, а разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет застави.

Згідно п.6.1. Договору застави, заставодержавець вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості Предмету застави переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

Відповідно до умов п.6.2. Договору застави, звернення стягнення на предмет Застави здійснюється на вибір Заставодержателя:

- на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- за рішенням суду;

- шляхом позасудового врегулювання відповідно до чинного законодавства України.

У відповідності з п.3.6. Договору застави, відповідач 1 зобов'язується не відчужувати предмет застави у будь-який спосіб та обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом застави без отримання попередньої письмової згоди на це від позивача.

Виходячи зі змісту позовної заяви позивач вказує на те, що відповідач1 свої зобов'язання за Договором застави транспортних засобів №172/MPL-ліміт/ЗТ від 15.01.2010р. в частині відчуження транспортного засобу (вантажного сілового тягача DAF, модель TE85XF, рік випуску 2001, реєстраційний номер НОМЕР_4) порушив.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст.173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст. 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 20 Закону України Про заставу , Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Віповідно ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 591 ЦК України, реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

За таких обставин, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання договору (угоди) від 23.07.2010р. недійсним.

Предмет та підстави позову позивачем не змінювались.

За результатами розгляду даної справи, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог з огляду на наступне.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику про визнання угод недійсними №9 від 06.11.2009р. передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначені пункти ст. 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Предметом даного спору є визнання договору (угоди) від 23.07.2010р. недійсним, проте, у матеріалах справи договір (угода) від 23.07.2010р. відсутній.

Як зазначалось раніше, у матеріалах справи наявний лист №31/5-1441-3802 від 21.02.2017р., в якому зазначено, що надати копії документів, що послужили підставою для перереєстрації автомобіля марки DAF TE 85XF , 2001 р/в, шасі XLRTE85XC0E563186 в 23.07.2010р. між ТОВ ТОФІС-СЕРВІС , код ЄДРПОУ 34843227 та ТОВ ТОФИС , код ЄДРПОУ 33331057 не можливо, тому як реєстрація вказаного автомобіля проводилася у 2010р. та документи знищені.

Згідно ст. 203 наказу МВС України №5 від 10.01.2014р. ДСК та Інструкції про порядок здійснення підрозділами ТСЦ МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них затвердженою наказом МВС України №379 від 11.08.2010р., термін зберігання документів, що послужили підставою для реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів 3 роки.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. Про судове рішення господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що підстави для визнання спірного правочину недійсним відсутні.

За таких обставин, через недоведеність позовних вимог належними доказами вимоги позивача про визнання договору (угоди) від 23.07.2010р. недійсним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 203, 204, 207, 215, 509, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 180 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1 , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Тофіс-Сервіс , Донецька область, м. Маріуполь та Товариства з обмеженою відповідальністю ТОФИС , Донецька область, м. Маріуполь про визнання договору (угоди) від 23.07.2010р. недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя І.А. Бойко

Вик. помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99