Рішення

від 07.03.2017 по справі 909/68/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 р. Справа № 909/68/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", вул. Ботанічна, 2, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив №22-А" вул. Симоненка, 30/79, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості у сумі 101056,27 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3-3-4/1666

від відповідача: ОСОБА_2, керівник, паспорт серії СС 566915

ВСТАНОВИВ:

комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" звернулося до господарського суду Івано-Франківськлї області з позовом до обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив № 22-А" про стягнення заборгованості у сумі 101056,27 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору №793 від 30.01.13 на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації та обґрунтовано приписами статей 193 Господарського та 509, 526 Цивільного кодексів України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково, на суму 82056,27грн. з підстав, викладених у позовній заяві, та подав суду бухгалтерську виписку по рахунку за період з 01.02.14 по 22.02.17, з якої вбачається, що станом на 22.02.17 заборгованість відповідача перед позивачем становить 82056,27грн.

Відповідач позовні вимоги визнав, мотивуючи несплату боргу відсутністю коштів, та подав суду заяву б/н від 02.03.17 щодо розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.01.13 між сторонами даного спору укладено договір на відпуск і споживання питної води з комунального водопроводу та на приймання стічних вод до комунальної каналізації №793, за умовами якого позивач зобов"язався надавати відповідачу послуги з водопостачання холодної води та водовідведення, а відповідач, в свою чергу, - своєчасно оплачувати надані йому послуги та інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід"ємними частинами (п.1.1 договору).

Відповідно до 2.2.1. даного договору, відповідач зобов"язався щомісячно в 8-ий робочий день місяця направляти представника у відділ збуту "Водоекотехпрому" для подання додатку 4 - "Акта про обсяги переданої абоненту питної води і прийнятих від нього стічних вод" та в 1 місяць кварталу додатку 5 - "Акт виконання робіт. Результати аналізу стічної води", які є невід"ємною частиною договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання документів, що підтверджують оплату в розрахунковому періоді.

Згідно п.п.2.2.2 договору відповідач зобов"язався здійснювати оплату послуг водопостачання та водовідведення в 3-денний термін з моменту отримання рахунку, а також здійснювати авансовий платіж, який вноситься до 1-го числа місяця, за який здійснюється передоплата, в розмірі вартості наданих послуг в минулому місяці.

На виконання умов укладеного договору, позивачем надавалися відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, що підтверджується актами про обсяги переданої абоненту води і прийнятих від нього стічних вод протягом розрахункового періоду, які підписані представниками сторін та скріплені печатками, рахунками - фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідачем прийняті на себе договірні зобов"язання належним чином не виконувалися, внаслідок чого між сторонами у справі укладалися договори про розстрочення боргу №95/793 від 25.04.14, №793 від 07.09.15, №793/1 від 29.02.16.

На момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становила 101056,27грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензії №5-1/598 від 18.04.16 та №5-1/1037 від 19.07.16, однак зазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Станом на 22.02.17 заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 82056,27грн., що підтверджується поданою позивачем випискою по абоненту ЖБК -22 А за період 01.02.14-22.02.17.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації №793 від 30.01.13, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Оскільки спірний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до нього застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 33 ГПК України покладено обов"язок на кожну зі сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 82056,27грн. правомірна, обґрунтована, документально підтверджена та підлягає задоволенню.

В частині стягнення з відповідача решти заборгованості у розмірі 19000,00грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України у зв"язку з відсутністю предмету спору з огляду на її погашення відповідачем.

Стосовно судового збору суд констатує, що згідно з п.4.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 ( з наступними змінами) частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Оскільки часткове погашення заборгованості відбулось після порушення провадження у справі, то виходячи з вимог ст.49 ГПК України, якою встановлено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору, судові витрати покладаються на відповідача.

Щодо клопотання відповідача б/н від 02.03.17 (вх.№2846/17 від 07.03.17) про розстрочку виконання рішення суду слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Слід зазначити, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Відповідно до ст. 129-1124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до пункту 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи із наведеного, чинне законодавство у будь-якому випадку пов'язує розстрочку та відстрочку виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення.

За наведених обставин та правових норм, беручи до уваги пояснення відповідача, суд, враховуючи інтереси обох сторін, з метою реального виконання рішення, вважає за доцільне задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання рішення суду -розстрочити виконання рішення господарського суду Івано-Франківської області в частині стягнення заборгованості у розмірі 82056,27грн. терміном на 9 місяців (до 01.12.17) рівними частинами по 9117,36грн. щомісяця.

Керуючись ст.124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 626-629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

частково задовольнити позов комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" до обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив № 22-А" про стягнення заборгованості у сумі 101056,27 грн.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив № 22-А"(вул.Симоненка, 30/79, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 22165693) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (вул. Ботанічна, 2, м.Івано-Франківськ, 76014, код 32360815) 82056,27 (вісімдесят дві тисячі п"ятдесят шість гривень двадцять сім копійок) основного боргу на поточний рахунок 260003001081 в ІФ обласному управлінні ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 336503, ЄДРПОУ 32360815.

Розстрочити виконання рішення суду щодо стягнення 82056,27 (вісімдесят дві тисячі п"ятдесят шість гривень двадцять сім копійок) основного боргу терміном на 9 місяців (до 01.12.17) рівними частинами по 9117,36грн. щомісяця.

Стягнення проводити щомісячно по 9117,36 (дев"ять тисяч сто сімнадцять гривень тридцять шість копійок).

Стягнути з обслуговуючого кооперативу "Житловий кооператив № 22-А"( вул.Симоненка, 30/79, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 22165693) на користь Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (вул. Ботанічна, 2, м.Івано-Франківськ, 76014, код 32360815) 1600,00(одну тисячу шістсот гривень) судового збору.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 19000,00грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.03.17

Суддя Матуляк П. Я.