ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Кіровоградської області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2017 рокуСправа № 912/4782/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4782/16
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач", м. Кропивницький
про стягнення 42 845,00 грн
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - ОСОБА_1, директор ; ОСОБА_2, договір № б/н від 31.01.17.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агропромсервіс" (далі - ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач" (далі - ТОВ "Будпостач", відповідач) заборгованості в розмірі 42 845,00 грн, з яких: 41 989,20 грн грошові кошти, сплачені згідно платіжного доручення № 1585 від 05.10.2016 на підставі виставленого рахунку на оплату № 93 від 05.10.2016; 100,00 грн 3% річних та 755,80 грн інфляційного збільшення.
В обґрунтування підстав позову позивач послався на норми права, якими регламентовано зобов'язальні правовідносини, у тому числі за договором підряду, та повідомив, що між сторонами була досягнута усна домовленість щодо проведення ремонтних робіт обладнання позивача із запчастин, підібраних та поставлених відповідачем, у зв'язку з чим позивач оплатив виставлений відповідачем рахунок. Однак відповідач роботи в обумовлений строк не виконав, з підстав чого позивач відмовився від договору підряду, що є підставою для повернення сплачених за рахунком грошових коштів.
Ухвалою господарського суду від 23.12.2017 поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4782/16.
Відповідач згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги заперечив з підстав наступного: посилання позивача на наявність договірних підрядних відносин між сторонами є некоректним, а тому відсутні матеріальні підстави для задоволення вимог в частині відшкодування шкоди внаслідок неналежного виконання договірних підрядних відносин; відповідачем було взято домовленість лише в постачанні запчастин, а про встановлення та налаштування відповідного обладнання жодної домовленості чи укладання відповідного договору не було; відповідач неодноразово надсилав позивачеві відповідні запчастини, однак останній відмовляється їх приймати; згідно рахунку № 93 від 05.10.2016 відповідачем не виконаним залишилися роботи по підключенню Реле часу РЧ - 415 та передача замовлених позивачем запасних частин, вузлів та агрегатів на суму 4230,00 грн без ПДВ (а.с. 45-48).
В судовому засіданні 20.02.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представником позивача в судовому засідання позовні вимоги згідно поданого позову підтримано повністю; представниками відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог.
В судових засіданнях розгляд справи відкладався згідно ухвал господарського суду від 20.02.2017 та від 06.03.2017 з підстав необхідності витребування нових доказів (п.3 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України). В судовому засіданні 06.03.2017 господарський суд оголошував перерву з 11.00 год до 17.00 год 06.03.2017.
Представник позивача участі в судовому засідання 06.03.2017 не прийняв.
Враховуючи, що участь в судовому засіданні представника позивача є процесуальним правом сторони, а не обов'язком, з огляду на прийняття представником позивача участі в судових засіданнях, що проводились у даній справі 20.02.2017 і 01.03.2017 та належне повідомлення про засідання суду 06.03.2017 і відсутність мотивованих клопотань про необхідність відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 06.03.2017 за відсутності представника позивача.
В судовому засіданні 06.03.2017 представниками відповідача заперечено проти задоволення позовних вимог та надано письмові пояснення від 06.03.2017, в яких, зокрема повідомлено про те, що прийняття рахунку та угода сторін про ремонт і поставку в усній формі свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (а.с. 122-123).
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, які наведено в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Будпостач" виставлено рахунок № 93 від 05.10.2016 на суму 41989,20 грн, який оплачено ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" згідно платіжного доручення № 1585 від 05.10.2016 (а.с. 8, 9).
02.11.2016 ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" направило ТОВ "Будпостач" заяву №190, в якій просило повернути кошти по рахунку № 93 від 05.10.2016 в сумі 41989,20 грн за запчастини та послуги у зв'язку з відмовою працівників ТОВ "Будпостач" виконувати ремонтні роботи (а.с. 10).
На вказану заяву ТОВ "Будпостач" направлено лист № 139 від 11.11.2016, в якому повідомлено, що у зв'язку з відмовою допустити працівників ТОВ "Будпостач" до обладнання для ремонту, було надіслано необхідні ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" запчастини згідно рахунку № 93 від 05.10.2016 (а.с. 11-12). В листі зазначено, що оскільки терміни постачання чітко не регламентовано, позиція № 5 по рахунку буде надіслана найближчим часом; вартість робіт, вказаних в рахунку, ТОВ "Будпостач" готовий повернути за умови погашення ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" транспортних витрат, пов'язаних з відрядженням.
28.11.2016 ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" звернулось до ТОВ "Будпостач" з претензією № 201 про досудове врегулювання спору з вимогою протягом трьох банківських днів з дня отримання претензії повернути грошові кошти в сумі 41989,20 грн, які сплачено згідно платіжного доручення № 1585 від 05.10.2016 на підставі виставленого рахунку на оплату № 93 від 05.10.2016 (а.с. 13. 14). В даній претензії зокрема зазначено, що оскільки ремонтні роботи виконані не були, ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" не має обов'язку прийняти запчастини, які необхідні були лише для виконання ремонтних робіт з боку ТОВ "Будпостач". Щодо вимоги ТОВ "Будпостач" оплатити транспортні витрати, пов'язані з відрядженням, зазначено, що підстави для сплати відсутні, оскільки рахунок не включає в себе транспортних витрат.
З підстав викладеного та у зв'язку з неповерненням ТОВ "Будпостач" грошових коштів згідно претензії, ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" звернулось до господарського суду з позовом у даній справі, в якому просить стягнути з ТОВ "Будпостач" 41989,20 грн грошових коштів, сплачених згідно рахунку № 93 від 05.10.2016, а також 100,00 грн 3% річних і 755,80 грн інфляційних втрат, нарахованих на підстав ст. 625 Цивільного кодексу України.
Мотивуючи пред'явлений позов, ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" вказано, що між сторонами була досягнута усна домовленість щодо проведення ремонтних робіт обладнання позивача із запчастин, підібраних та поставлених відповідачем. У зв'язку з невиконанням відповідачем передбачених рахунком робіт, позивач вважає, що ТОВ "Будпостач" порушено зобов'язання за договором підряду, внаслідок чого ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" втратило інтерес до виконання та вважає за необхідне відмовитися від договору підряду і вимагати повернення йому суми попередньої оплати в розмірі 41989,20 грн.
Натомість відповідач у відзиві на позов заперечив існування між сторонами підрядних відносин та пославшись на ст. ст. 875, 877 Цивільного кодексу України (договір будівельного підряду) зазначив, що підрядники за договором будівельного підряду повинні мати ліцензії на проведення будівельної діяльності. Вказано, що відповідач не міг виступати підрядником на виконання ремонтних робіт, адже специфікація обладнання, на яке необхідно було встановити придбане відповідачем запасні частини, передбачає наявність допуску до проведення відповідних робіт. Також відповідач зазначив, що викликає зауваження позов в частині обґрунтування вимог укладанням усної угоди, оскільки кошторис з визначенням ціни згідно ст. ст. 844, 877 Цивільного кодексу України між сторонами не укладався. За твердження відповідача, ним було взято на себе обов'язок постачання запчастин в обумовлені строки та в об'ємі, про які існувала усна домовленість - лише постачання запчастин. Про встановлення та налаштування відповідного обладнання жодної домовленості чи укладення відповідного договору не було. Зазначено, що відповідачем неодноразово надсилалися поштою повідомлення про те, що відповідач готовий передати відповідні вузли та агрегати позивачеві, а також надсилались відповідні запчастини, однак позивач відмовився їх приймати.
У відзиві відповідач викладає, крім того, наступне: "в зазначення вартості виконаних робіт та надання послуг зазначаємо, що в рахунок №93 від 5 жовтня 2016 року стороною відповідача не виконаним залишилися роботи по підключенню Реле часу РЧ - 415 та передача замовлених позивачем запасних частин, вузлів та агрегатів на суму 4230 грн, без ПДВ".
В письмових поясненнях від 06.03.2017 відповідача, зокрема вказав: "Договір підряду може бути укладений у спрощений спосіб. Таким чином, прийняття рахунку та угода сторін про ремонт і поставку в усні формі свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань" (а.с. 122-123).
При вирішенні спору господарський суд враховує наступне.
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частинами 1 та 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з частиною 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
З матеріалів справи слідує, що згідно оголошень, розміщених на інтернет-сайті budpostach.pp.ua ТОВ "Будпостач" пропонує, зокрема ремонт і сервісне обслуговування сушарок зерна (а.с. 91-93). Згідно розміщених пропозицій (реклами) по вказаному розділу ТОВ "Будпостач" виконує наступні види робіт з ремонту, модернізації та технічному обслуговуванню устаткування клієнтів. Так, за змістом розміщених пропозицій (реклами) технічне діагностування передбачає: виїзд до клієнта для проведення діагностики з виконанням дефектувальних акта на майбутні роботи; складання плану робіт, як за термінами виконання, так і за обсягом; складання кошторисної (планової) документації із зазначенням термінів виконання робіт, а також їх попередньої вартості. Ремонт зерносушильного обладнання - зерносушарок (сушарок для зерна) передбачає: ремонт кваліфікованими фахівцями з подальшою гарантією (від 1 року) на встановлені компоненти і проведені роботи; складання кошторисної (фактичної) документації по виконаних роботах, із зазначенням виконаних робіт, а також використаних компонентів і матеріалів.
26.09.2016 ТОВ "Будпостач" виставлено ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" рахунок № 84 на оплату діагностики зерносушилки+виїзд до клієнта в загальній сумі 5600,40 грн, оформлено видаткову накладу, які оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 1566 від 28.09.2016 та, за повідомленням останнього, представники відповідача оглянули відповідне обладнання, виявили несправності та підтвердили свою спроможність виконати необхідні ремонтні роботи та визначили перелік запчастин, які потребуються для здійснення ремонтних робіт (а.с. 86-88).
05.10.2016 ТОВ "Будпостача" виставлено ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" рахунок на оплату № 93, який передбачав оплату за наступні "Товари (роботи, послуги)":
1. Насос Suntek AL95 C 9412 - 1 шт., ціна без ПДВ 11300,00 грн;
2. Форсунка Danfoss OD5,0 Usgal 60 S - 2 шт., ціна без ПДВ 897,00,00 грн;
3. Клапан пальника Riello RL - 2 шт., ціна без ПДВ 5033,00 грн;
4. Катушка електромагнітного клапана Riello - 2 шт., ціна без ПДВ 2046,00 грн;
5. Реле времени PO-415 (PЧ-415) - 1 шт., ціна без ПДВ 4230,00 грн;
6. Ремонтные работы - 1 шт., ціна без ПДВ 3509,00 грн;
а всього на суму 41989,20 грн з ПДВ (а.с. 8).
Вказаний рахунок оплачено ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" згідно платіжного доручення №1585 від 05.10.2016 (а.с. 9). Надходження зазначених грошових коштів відповідачем не заперечується.
Позивач згідно позову та пояснень до суду повідомляє, що внаслідок виставлення зазначеного рахунку та його оплати позивачем, між сторонами виникли правовідносини за договором підряду - ремонт зерносушарки позивача з матеріалу підрядника - ТОВ "Будпостач".
Відповідач згідно відзиву на позов та пояснень до суду повідомляє, що згідно виставленого рахунку між сторонами виникли правовідносини з поставки товару, а по пункту 6 рахунку відповідач мав виконати роботи з підключення Реле часу РЧ - 415.
Господарський суд зазначає, що визначення договору підряду наведено в ст. 837 Цивільного кодексу України, у відповідності до якого за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Із наведеного визначення договору підряду, випливає, що істотними умовами договору підряду є умова про роботу, що повинна бути виконана за договором, ціна та строк.
Частина 4 ст. 180 Господарського кодексу України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Згідно зі ст. ст. 839, 840 Цивільного кодексу України виконання роботи може бути здійснено як з матеріалів підрядчика, так і з матеріалів замовника.
Разом з цим, виставлений ТОВ "Будпостач" рахунок № 93 від 05.10.2016 не містить такої істотної умови договору підряду, як предмет договору. По пункту 6 рахунку зазначено "Ремонтні роботи", однак не вказано які саме роботи підлягали виконанню згідно виставленого рахунку. Так, позивач зазначає, що ТОВ "Будпостач" мав провести ремонтні роботи з використанням запчастин по пунктам 1-5 рахунку, що не суперечить положенням ст. 839 Цивільного кодексу України (виконання роботи з матеріалу підрядника та його засобами). Натомість, відповідач зазначає, що згідно пункту 6 рахунку передбачено роботи по підключенню Реле часу - 415.
Таким чином, згідно наданих до справи пояснень між сторонами існують розбіжності щодо визначення предмету договору підряду, тоді як пункт 6 рахунку на оплату № 93 від 05.10.2016 не містить в собі інформацію щодо обсягів або змісту, або видів робіт, які підлягали виконанню, а розміщена на інтернет-сайті пропозиція (реклама) ТОВ "Будспотач" містить загальну інформацію щодо ремонту зерносушильного обладнання - зерносушарок (сушарок для зерна) без наведення конкретного переліку робіт.
Листування між сторонами та їх пояснення щодо обставин допуску для проведення робіт, відмови від виконання робіт тощо не надає можливості встановити які конкретно роботи підлягали виконанню згідно рахунку № 93 від 05.10.2016 та чи була досягнута згода між сторонами щодо таких конкретних робіт.
З викладеного господарський суд дійшов висновку про те, що між сторонами договір підряду не укладений, внаслідок недосягнення згоди щодо істотних умов такого договору, а саме - предмету договору підряду.
Одночасно господарський суд відхиляє заперечення відповідача стосовно недосягнення згоди по ціні, оскільки ціна роботи в рахунку зазначена, а відсутність окремого кошторису з визначеною ціною робіт, не є достатньою підставою для визнання договору неукладеним.
Також господарський суд вважає таким, що не підтверджується матеріалами справи твердження відповідача про укладення між сторонами у спрощений спосіб договору поставки.
Відповідно до ст. 264 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Виставлений ТОВ "Будпостач" рахунок на оплату № 93 від 05.10.2016 містить в собі пропозиції щодо найменування, ціни та кількості запчастин, згідно наведеного в рахунку переліку, та пропозицію проведення ремонтних робіт. Разом з цим, ремонтні роботи не можуть бути предметом договору поставки. Отже, рахунок № 93 від 05.10.2016 містить в собі пропозицію, яка не відповідає змісту договору поставки.
Матеріалами справи не підтверджується, що виставлений ТОВ "Будпостач" рахунок є пропозицію укласти змішаний договір (договір, в якому містяться елементи договору постави та договору підряду), оскільки такий рахунок не відповідає положенням абз. 2 ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України через відсутність всіх істотних умов, необхідних для обох договорів.
Господарський суд враховує, що у разі недотримання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід виходити з приписів частини 2 ст. 205 Цивільного кодексу України; поведінка сторін, що засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, може доводитися письмовими доказами та поясненнями сторін.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про намір позивача укладати договір поставки з метою придбання наведених в рахунку запчастин. Згідно листування ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" до ТОВ "Будпостач" позивач повідомляє про те, що предметом рахунку є ремонтні роботи з використанням запчастин, зазначених в рахунку. Отже сторони по-різному розуміють предмет договору згідно рахунку № 93 від 05.10.2016.
Викладене свідчить про те, що між сторонами відсутня домовленість щодо укладення договору поставки.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження здійснення ТОВ "Будпостач" господарської операції з постачання позивачеві запчастин згідно рахунку № 93 від 05.10.2016.
Так, відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Однак, в матеріалах справи відсутній первинний документ в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" про поставку позивачеві запчастин згідно рахунку № 93 від 05.10.2016.
З підстав викладеного, твердження позивача та відповідача про те, що між сторонами існують договірні відносини, які випливають з договорів або підряду, або поставки не ґрунтуються на матеріалах справи, і спростовуються встановленими у справі обставинами.
У зв'язку з тим, що господарський суд не встановив обставин укладання між сторонами договору підряду, грошові кошти в розмірі 41989,20 грн не можуть бути стягнуті як попередня оплата за договором підряду.
Разом з цим, у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.
В силу ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог та порушення останнім положень ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Стаття 212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відтак, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.
З пістав викладеного, враховуючи не підтвердження матеріалами справи укладення між сторонами будь-якого договору, відсутність обставин виконання робіт та фактичної поставки товару, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ "Будпостач" на користь ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" грошових коштів, сплачених згідно платіжного доручення № 1585 від 05.10.2016 в розмірі 41989,20 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 100,00 грн 3% річних та 755,80 грн інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.
Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вищевказаною статтею встановлено відповідальність за порушення стороною саме грошового зобов'язання.
Відповідно до пп. 5.2 п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не приймав на себе виконання грошових зобов'язань, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином позовні вимоги ТОВ Агрофірма "Агропромсервіс" про стягнення з ТОВ "Будпостач" заборгованості підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 41 989,20 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 100,00 грн 3% річних та 755,80 грн інфляційного збільшення господарський суд відмовляє.
Судовий збір за правилами ст. 49 господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпостач" (25018,м. Кропивницький, вул. Московська, 206; ідентифікаційний код 31400411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Агропромсервіс" (85621, Донецька область, Мар'їнський район, с. Желанне Друге, вул. Шахтарська, 53; ідентифікаційний код 31386832) 41 989,20 грн суми основного боргу, а також 1350,48 грн судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 13.03.2017.
Суддя В.В.Тимошевська
Дата ухвалення рішення | 06.03.2017 |
Оприлюднено | 16.03.2017 |
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Подобєд Ігор Миколайович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Подобєд Ігор Миколайович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Подобєд Ігор Миколайович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Подобєд Ігор Миколайович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Подобєд Ігор Миколайович
Господарське
Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Подобєд Ігор Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні