Рішення

від 07.03.2017 по справі 904/1208/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.03.2017 Справа № 904/1208/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБОНЕНТ ХХІ", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

до комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення основної заборгованості, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (договір оренди №28-201/15 від 02.06.2015)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 23 від 23.02.17р.;

від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність № 01-09/2196 від 19.10.16р.

СУТЬ СПОРУ:

08.02.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "Абонент ХХІ", м.Кам'янське, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал", м.Кам'янське, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 29709,57грн. основної заборгованості; 1522,19грн. пені; 162,00грн. трьох відсотків річних; 869,74грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з внесення орендної плати та компенсаційних витрат на обслуговування приміщення за договором оренди №28-201/15 від 02.06.2015.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2017 справу №904/1208/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви за вих.№11 від 02.02.2017 ухвалою суду від 09.02.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 02.03.2017.

02.03.2017 отримано відзив відповідача в якому позовні вимоги не визнає посилаючись на наступне.

По-перше, позивачем не виконано умови пунктів 5.1, 5.2 договору, а саме не надано розрахунків сум компенсаційних витрат та рахунків на їх оплату. Додані до позовної заяви копії рахунків-фактур та розрахунків компенсаційних витрат на обслуговування приміщення за спірний період не містять доказів їх отримання відповідачем.

По-друге, акти здачі-прийняття робіт, а саме Акт №А-271 від 30.09.2016, Акт №А-311 від 31.10.2016, Акт №А-346 від 30.11.2016 не підписані генеральним директором відповідача, а містять підписи невідомої особи. Відповідач посилається на пункт 5.4 Статуту і стверджує, що виключно Генеральний директор відповідно до його компетенції без довіреності діє від імені підприємства, представляє його інтереси у вітчизняних підприємствах та установах. На думку відповідача, акти не є двосторонніми та не можуть підтверджувати фактичне прийняття послуг оренди відповідачем за період з вересня 2016 року по листопад 2016 року відповідно, а отже і не створюють обов'язку в частині внесення орендної плати.

Суд оголошував перерву з 12год. 00хв. 02.03.2017 до 12год. 00хв. 07.03.2017.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 02.03.2017.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 02.03.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

Суд оголошував перерву з 12год. 15хв. 07.03.2017 до 12год. 55хв. 07.03.2017.

В судовому засіданні, яке відбулося 07.03.2017 повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі; повноважний представник відповідача проти позову заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні, згідно наданого відзиву.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 07.03.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

02.06.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Абонент ХХІ" (далі по тексту - позивач, орендодавець) та комунальним підприємством Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір оренди №28-201/15 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування приміщення (нежитлове приміщення на першому поверсі двоповерхової будівлі загальною площею 82,6кв.м.).

Приміщення розташоване за адресою: м.Дніпродзержинськ, б-р Будівельників, 17 (пункт 1.2 договору).

Приміщення, що передається в оренду, перебуває у власності орендодавця згідно ухвали про затвердження мирової угоди сторін Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.09.2013 (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.1 приміщення передається в оренду для розміщення працівників служби збуту відповідача, що здійснюють прийом мешканців Лівобережної частини міста Дніпродзержинська.

Пунктом 3.2 передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі.

02.06.2015 на виконання пункту 3.2 укладеного між сторонами договору позивач за актом приймання-передачі передав відповідачу приміщення.

Строк оренди складає 1 (один) рік з моменту підписання договору (пункт 4.1).

Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про бажання його розірвати, договір пролонгується ще на один рік на тих же умовах (пункт 4.3).

Господарський суд констатує, що укладений між сторонами договір діє до 02.06.2017.

Період за який позивач просить суд стягнути з відповідача орендну плату - з серпня 2016 року по грудень 2016 року, отже в період дії укладеного між сторонами договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що орендар щомісячно здійснює оплату за оренду в розмірі 4130,00грн. (без ПДВ). При цьому розмір оренди 1кв.м. приміщення становить - 50,00грн. (без ПДВ). Додатково орендар сплачує компенсаційні витрати на обслуговування приміщення (електроенергію та опалення (газ, вода) в опалювальний період) згідно розрахунків сум компенсаційних витрат, які щомісячно надаються орендодавцем.

Пунктом 5.2 договору визначено, що суми передбачені даним договором, сплачуються орендарем згідно з рахунком, який орендодавець надає орендарю щомісяця.

Позивачем відповідачу виставлено рахунку, на підставі яких сторони підписали акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- рахунок-фактура №А-00000088 від 31.08.2016 на суму 5259,15грн. (з яких оренда приміщення за адресою б-р Будівельників, 17 по договору №28-201/15 від 02.06.2015 у розмірі 4130,00грн. та компенсація витрат на утримання приміщення у розмірі 1129,15грн.); акт №А-228 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 на суму 5259,15грн.;

- рахунок-фактура №А-00000098 від 30.09.2016 на суму 5047,58грн. (з яких оренда приміщення за адресою б-р Будівельників, 17 по договору №28-201/15 від 02.06.2015 у розмірі 4130,00грн. та компенсація витрат на утримання приміщення у розмірі 917,58грн.); акт №А-271 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2016 на суму 5047,58грн.;

- рахунок-фактура №А-00000108 від 31.10.2016 на суму 4942,18грн. (з яких оренда приміщення за адресою б-р Будівельників, 17 по договору №28-201/15 від 02.06.2015 у розмірі 4130,00грн. та компенсація витрат на утримання приміщення у розмірі 812,18грн.); акт №А-311 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2016 на суму 4942,18грн.;

- рахунок-фактура №А-00000114 від 30.11.2016 на суму 6580,18грн. (з яких оренда приміщення за адресою б-р Будівельників, 17 по договору №28-201/15 від 02.06.2015 у розмірі 4130,00грн. та компенсація витрат на утримання приміщення у розмірі 2450,18грн.); акт №А-346 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2016 на суму 6580,18грн.;

- рахунок-фактура №А-00000121 від 30.12.2016 на суму 7880,48грн. (з яких оренда приміщення за адресою б-р Будівельників, 17 по договору №28-201/15 від 02.06.2015 у розмірі 4130,00грн. та компенсація витрат на утримання приміщення у розмірі 3750,48грн.); акт №А-392 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.12.2016 на суму 7880,48грн.

Пунктом 5.3 договору оплата за оренду здійснюється в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного місяця наступного за звітним.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №1 за вих.№317 від 30.12.2016 , яку відповідач отримав , що підтверджується штампом підприємства відповідача.

В порушення умов укладеного між сторонами договору відповідач не вносив орендну плату за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року.

Господарський суд констатує, що строк внесення орендної плати та компенсаційних витрат за спірний період є таким, що настав.

Доказів внесення орендної плати та компенсаційних витрат за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року в сумі 29709,57грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного приміщення позивачу відповідачем не надано.

Заперечення відповідача викладені у відзиві господарський суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.

По-перше, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, він не фіксує будь-якої господарської операції, розпорядження або дозволу на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку внести компенсаційні витрати. Аналогічна правова позиція висвітлена у Постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. по справі №904/9336/15.

Отже, господарський суд констатує, що ненадання відповідачем розрахунків сум компенсаційних витрат та рахунків на їх оплату не звільняє останнього від внесення орендної плати та компенсаційних витрат.

Факт користування приміщенням відповідач не оскаржує та факт споживання комунальних послуг не оскаржує. Таким чином, відповідач несе обов'язок в частині своєчасного внесення орендної плати та компенсаційних витрат.

По-друге, акти здачі-прийняття робіт, а саме Акт №А-271 від 30.09.2016, Акт №А-311 від 31.10.2016 не підписані генеральним директором відповідача, однак затверджені останнім. Акт №А-346 від 30.11.2016 затверджено тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора відповідача ОСОБА_3. Вказані акти містять печатку підприємства відповідача. Господарським судом встановлено факт дії укладеного між сторонами договору оренди, а отже і факт споживання комунальних послуг.

Посилання відповідача на пункт 5.4 Статуту не виключають можливість підписання актів іншими особами, окрім генерального директора.

Суду надано акт звірки взаємних розрахунків за період 2016 року складений станом на 31.12.2016 підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками, який підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.12.2016 у розмірі 29709,57грн. Вказаний акт звірки підтверджує і внесення оплат відповідачем, що фактично є додатковим доказом визнання відповідачем заборгованості перед позивачем.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 29709,57грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.4 договору визначено, що у випадку порушення строку оплати оренди , вказаного в пункті 5.3 договору, орендар додатково сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої суми.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період прострочення з 21.09.2016 по 02.02.2017 на загальну суму 1522,19грн. (розрахунок пені здійснено за кожен період окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав помилковим нарахування пені не лише на орендну плату, а й на компенсаційні витрати на обслуговування приміщення.

Враховуючи положення пункту 5.3 та пункту 5.4 господарський суд констатує, що сторони дійшли згоди щодо стягнення пені за порушення саме строків внесення орендної плати.

При здійсненні розрахунку пені позивачем не враховано положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, а саме якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Господарський суд вимогу позивача про стягнення пені визнає такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1180,23грн.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних за загальний період прострочення з 21.09.2016 по 02.02.2017 на загальну суму 162,00грн. (розрахунок пені здійснено за кожен період окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та встановив недотримання позивачем при здійсненні розрахунку положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України.

Вимогу позивача про стягнення трьох відсотків річних господарський суд визнав такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 161,61грн.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційні втрати за загальний період прострочення з 21.09.2016 по 02.02.2017 на загальну суму 869,74грн. (розрахунок інфляційних втрат здійснено за кожен період окремо).

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та встановив недотримання останнім при здійсненні розрахунку положень пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" в якому визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція підтримана Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. по справі №904/11237/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. по справі №904/9336/15.

Вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат господарський суд визнав такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 721,03грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1575,68грн., з урахуванням того, що 98,48% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , ст.ст. 11, 202, 252, 253, 254, 249, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 759, 761, 762, 763, 782, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (51931, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Широка, 16; ідентифікаційний код 33855098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Абонент ХХІ" (51931, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, пр.Свободи, 43; ідентифікаційний код 32697856) 29709,57грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот дев'ять грн. 57 коп.) основної заборгованості; 1180,23грн. (одна тисяча сто вісімдесят грн. 23 коп.) пені; 161,61грн. (сто шістдесят одна грн. 61 коп.) трьох відсотків річних; 721,03грн. (сімсот двадцять одна грн. 03 коп.) інфляційних втрат; 1575,68грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять грн. 68 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.03.2017

Суддя ОСОБА_4