Рішення

від 27.02.2017 по справі 910/694/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27.02.2017Справа №910/694/17 за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-КШ" про стягнення 43.713,64 грн.             Суддя Балац С.В. Представники: позивача: не з'явилися;   відповідача: не з'явилися О Б С Т А В И Н И   С П Р А В И: Товариство  з обмеженою відповідальністю "РУШ"  звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-КШ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі стягнення 43.713,64 грн.   Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови укладеного між сторонами спору договору суборенди приміщення від 01.04.2014 №54-01/04/Е338А/2014, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 43.713,64грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/694/17. Розгляд справи призначено на 06.02.2017. Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 06.02.2017 відклав розгляд даної справи на 27.02.2017. Відповідач своїх повноважних представників у судове засідання не направив, від відповідача до суду обґрунтовані пояснення з даного приводу не надходили. Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні 27.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва, В С Т А Н О В И В : Між товариством з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі - суборендодавець/позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-КШ" (далі - суборендар/відповідач) укладено договір суборенди приміщення  від 01.04.2014 №54-01/04/Е338А/2014 (далі - Договір) відповідно до предмету якого суборендодавець зобов'язується передати, у суборендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування частину нежитлового приміщення (в подальшому - Приміщення), загальною площею 70,0 кв. м., розташоване за адресою: м.Київ, Мінське шосе №4, літера А. (п. 1.1 Договору). Пунктами 2.2., 2.3 Договору, передбачено, що при передачі та прийманні Приміщення складається акт приймання передачі, який підписується повноважними представниками Сторін. Приміщення вважається переданим/прийнятим в користування з моменту підписання акту приймання-передачі. Датою приймання-передачі Приміщення – є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі. Відповідно до п. 3.1. Договору суборенда плата за місяць за всю площу Приміщення складає 21.000,00 грн. (двадцять одна тисяча гривень 00 копійок), в томі числі ПДВ 20%. Крім сплати суборендної плати, суборендар кожного місяця оплачує суборендодавцю компенсацію вартості фактично спожитого електропостачання на підставі наданих суборендодавцем рахунків. Оплата компенсації спожитої суборендарем електроенергії відбувається за розцінками, встановленими відповідно електропостачальною  організацією, виходячи з показників лічильників. Суборендар зобов'язаний сплачувати компенсацію спожитих комунальних послуг в термін не пізніше останнього числа поточного місяця за попередній. Згідно з п. 3.2. Договору суборендар зобов'язаний сплачувати суборендну плату щомісяця авансом в безготівковому порядку на поточний рахунок суборендодавця до 25-го числа поточного місяця за наступний. Суборендна плата сплачується суборендарем без надання рахунку, на підставі даного Договору, при цьому, у платіжному дорученні на сплату суборендної плати суборендар зобов'язаний вказувати номер Договору та період, за який здійснюється оплата. Відповідно до п. 3.3. Договору суборендар зобов'язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання Сторонами даного Договору сплатити на поточний рахунок суборендодавця суборендну плату за перший місяць користування приміщенням, а також гарантійний платіж в розмірі двохмісячної суборендної плати (п.3.1.). Гарантійний платіж в жодному разі не суборендарю не повертається, при достроковому розторгненні або припиненні Договору з будь-яких причин (ініціатива суборендодавця, суборендаря, інші причини розторгнення/припиненя Договору), та залишається в суборендодавця як штрафна санкція, крім випадку передбаченого умовами 3.8. цього Договору. При цьому, суборендарем сплачується різниця між раніше перерахованим гарантійним платежем та фактично існуючим розміром суборендної плати на момент закінчення терміну дії Договору у строк, встановлений п. 3.2. Договору. Пунктами 4.1.1, 4.1.7 Договору, передбачено, що суборендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати суборендодавцю суборендну плату відповідно до умов Розділу 3 Договору та прийняти/повернути приміщення в строки та в порядку, встановленими даним Договором.   Згідно з п.5.4.1, 5.4.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання зобов'язань щодо сплати платежів, передбачених даним договором, суборендар, згідно з чинним законодавством України, сплачує суборендодавцю пеню у розмірі подвійної ставки Національного Банку України, що діяла у цей період, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення виконання суборендарем грошового зобов'язання за цим Договором, відповідно до ст. 625 ЦК України, суборендар повинен сплатити суборендодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) відсотків  річних від суми боргу. Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтями 11,  509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України). Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором піднайму (суборенда), тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та  параграфу 5 Господарського кодексу України. Статтею 774 ЦК України унормовано, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України. Частиною 3 ст. 283 ГК України встановлено, що об'єктом оренди можуть бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). Так, 01.04.2014 сторонами спору підписано та скріплено відбитками їх печаток Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, який наявний в матеріалах справи у вигляді копії. Спір між сторонами судового процесу виник в результаті здійсненні відповідачем не в повному обсязі свої зобов'язань за Договором щодо здійснення оплати суборендної плати та вартості компенсації, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 17.025,19 грн., з яких заборгованість за суборендну плату становить 16.000, 00 грн. за грудень 2014 року та заборгованість за компенсацію вартості комунальних послуг за листопад та грудень 2014 року, що підтверджується відповідним журналом-ордером і відомістю по рахунку 364 Розрахунки з вітчизняними покупцями (субаренда), що міститься в матеріалах справи. Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за Договором, позивач заявив позовні вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, розмір якої складає 1410,27 грн; а також відповідальності, шляхом стягнення з відповідача 30 % річних в сумі 12.830,14 грн. та інфляційних втрат в сумі 12.448,04 грн. За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого. Положенням частини 3 ст. 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Аналогічне правило закріплено в ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суд відзначає, будь-яких доказів щодо погашення відповідачем суми заборгованості, наявної за Договором, в сумі 17.025,19 грн. сторонами спору до суду не подано. Підсумовуючи сукупність наведених вище фактів, суд відзначає, що факт наявності заборгованості у відповідача позивачем належним чином доведено, документально підтверджено і, в той же час, відповідачем жодними доказами, як того вимагає припис ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростовано, відтак суд позовну вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 17.025,19 грн., який утворився внаслідок несплати суборендної плати та компенсації вартості комунальних послуг за Договором, визнає правомірною та такою що підлягає задоволенню повністю. З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом. Розглядаючи спір в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені, суд виходить з такого. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Суд, перевіривши розрахунок пені, доданого до позову, визнав його невірним. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення. Враховуючи наведені норми права позовна вимога про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягає, оскільки заявлений період нарахування пені, а саме з 14.09.2016 по 03.01.2017, виходить за межі шестимісячного періоду, визначеного ст. 252 ГК України, який враховуючи приписи 253 ЦК України, в даному випадку починається 25.11.2014 та закінчується 25.05.2015. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 % річних на підставі п. 5.4.2 Договору, сума яких складає 12.830,14 грн., та інфляційних втрат в сумі 12.448,04 грн. за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними. Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Враховуючи, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, тому суд, керуючись ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача в повному обсязі. Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, В И Р І Ш И В : 1.  Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТ-КШ" (02098, м.Київ, проспект Тичини, буд. 16/2; ідентифікаційний код 38498081) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (49055, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Кірова, буд. 104 А; ідентифікаційний код 32007740) основну заборгованість в сумі 17.025 (сімнадцять тисяч двадцять п'ять) грн. 19 коп.; 30 % річних в сумі 12.830 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 14 коп.; інфляційні втрати в сумі 12.448 (дванадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 04 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. 3. В задоволенні решти вимог відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 13 березня 2017 року       Суддя                                                                                                                 С.В. Балац