Рішення

від 06.03.2017 по справі 916/3608/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2017 р.Справа № 916/3608/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Кубишко Х.М.

розглянувши справу №916/3608/16

за позовом Приватного акціонерного товариства „Інтеркондиціонер»

до відповідача ОСОБА_1 фірми „Марс» (мале підприємство) у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 360 630, 09 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю від 07.02.2017р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ПрАТ „Інтеркондиціонер» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ВКФ „Марс» (МП) у формі ТОВ 360 630, 09 грн., з яких 295038,60 грн. - основний борг, 48770,03 грн. - пеня, що нарахована з 21.05.2016р. по 30.11.2016р., 12178,23 грн. - інфляційні, що нараховані за травень-жовтень 2016р. та 4643,23 грн. - 3 % річних, що нараховані з 21.05.2016р. по 30.11.2016р.

Підставою позовних вимог є неналежне виконання відповідачем умов укладеного з позивачем договору поставки №90/2016 від 25.03.2016р. щодо оплати поставленого позивачем обладнання.

Під час розгляду справи позивач надав до суду уточнений розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, згідно з яким розмір пені, яка нарахована позивачем з 22.05.2016р. по 22.11.2016р. становить 46658,02 грн., розмір інфляційних, які нараховані позивачем за червень-листопад 2016р. становить 17395,69 грн., розмір 3 річних, нарахованих позивачем з 22.05.2016р. по 30.11.2016р. становить 4619,06 грн. Також позивач надав письмові пояснення по суті заявлених вимог щодо застосування до договору поставки загальних положень ЦК України про договір купівлі-продажу.

Окрім того, позивач надав до суду заяву про залучення до справи платіжного доручення про доплату судового збору в сумі 46, 23 грн., з посиланням при цьому на те, що згідно уточненого позивачем розрахунку суми боргу, розмір позовних вимог збільшився і становить 363711,68 грн., що в силу вимог абз.2 ч.2 ст.6 ЗУ „Про судовий збір» є підставою для доплати судового збору.

При цьому, відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач до суду не надав.

Відповідач надав до суду відзив на позов від 06.03.2017р. за вх.№5431/17 згідно з яким відповідач проти позовних вимог заперечує частково, оскільки 07.12.2016р. відповідачем здійснено часткову оплату поставленого позивачем обладнання в сумі 5000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №976 від 07.12.2016р. Також відповідач просить суд позовні вимоги задовольнити частково та враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача просить суд розстрочити виконання рішення на три календарних місяці.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення, згідно з якими позивач підтверджує часткову оплату відповідачем грошових коштів в розмірі 5000 грн. за платіжним дорученням №976 від 07.12.2016р., але заперечує проти розстрочення виконання рішення суду на 3 місяці, оскільки відповідач не надав до суду доказів в підтвердження своїх посилань.

Ухвалою від 13.02.2017р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

25.03.2016р. між ПрАТ „Інтеркондиціонер» (постачальник) і ВКФ „Марс» (МП) у формі ТОВ (покупець) укладений договір поставки №90/2016 згідно з яким постачальник зобов'язується виготовити та поставити вентиляційне обладнання, а покупець зобов'язується своєчасно й належним чином у порядку та на умовах визначених договором, прийняти й оплатити таке обладнання.

Ціна та загальна кількість Обладнання, що є предметом поставки за договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначається у специфікаціях, що додаються до договору та являються його невід'ємними частинами (п.1.2.).

Ціни на товар визначається на кожну партію товару окремо в специфікації та /або рахунку -фактурі. Після отримання замовлення від покупця постачальник надсилає йому не пізніше ніж 2-х денний термін рахунок-фактуру та/або специфікацію, в якій зазначає найменування, артикул, ціну товару, строк поставки, порядок оплати та інші відомості, якщо вони необхідні (п.2.3.).

Розрахунок за Обладнання здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником (п.2.4.)

Розрахунок за кожну партію Обладнання, що поставляється постачальником, за даним договором, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на р/рахунок постачальника в обумовленому поярку, вказаному у специфікаціях до цього одговору (п.2.5.)

За порушення термінів оплати Обладнання, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає оплаті, за кожен день прострочення платежу (п.5.4.).

У п.8.2. договору встановлено, що даний договір діє до 31.12.2016р.

Також судом встановлено, що 28.03.2016р. між сторонами укладений Додаток №2 до договору - Специфікація №2, в якому в т.ч. встановлено вартість обладнання в сумі 372438 грн., яке поставляється та порядок оплати партії обладнання: аванс в розмірі 50% від вартості обладнання, вказаного в специфікації покупець перераховує на р/рахунок постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури; залишок (50%) покупець перераховує протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту письмового повідомлення постачальником про готовність обладнання до відвантаження.

Згідно з рахунком -фактурою від 28.03.2016р. №СФ-0000373 вартість обладнання становить 372438 грн.

07.04.2016р. відповідачем здійснено часткову оплату обладнання в сумі 77399,40 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача за 08.04.2016р.

У письмовому повідомленні від 16.05.2016р. №245 позивач повідомив відповідача про заплановану дату відвантаження - 20.05.2016р. та просив здійснити остаточний розрахунок за вентиляційне обладнання в розмірі 295038,60 грн. до 19.05.2016р. включно.

Поряд з цим, судом встановлено, що 20.05.2016р. позивач поставив, а відповідач прийняв визначене у специфікації обладнання вартістю 372438 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000419 від 20.05.2016р., довіреністю №145 від 20.05.2016р., ТТН №148 від 20.05.2016р.

01.10.2016р. позивач надіслав відповідачу претензію щодо оплати отриманого товару №440 від 30.09.2016р. та акт звірки розрахунків, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Оскільки відповідач відповіді на претензію не надав та борг позивачу не оплатив, останній звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 295038,60 грн., пені в сумі 48770,03 грн., інфляційних в сумі 12178,23 грн. та 3% річних в сумі 4643,23 грн.

При цьому з огляду на роз'яснення, що містяться у п.3.10., п.3.11. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18, уточнений розрахунок суми боргу, який наданий позивачем до суду 20.02.2017р. за вх.№4104/17, не являється заявою про збільшення розміру позовних вимог, а тому позовні вимоги ПрАТ „Інтеркондиціонер» розглядаються господарським судом саме в редакції, яка викладена у позові.

Окрім того, під час розгляду справи судом встановлено, що 07.12.2016р. відповідачем здійснено часткову оплату обладнання в сумі 5 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.12.2016р. №976, а також самим позивачем.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з наступних мотивів:

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір поставки, згідно з яким позивач зобов'язався виготовити та поставити позивачу вентиляційне обладнання, а відповідач зобов'язався прийти та оплати це обладнання з кінцевим терміном розрахунку протягом 3 банківських днів з моменту письмового повідомлення позивачем про готовність обладнання до відвантаження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи встановлено, що у письмовому повідомленні від 16.05.2016р. №245 позивач повідомив про заплановану дату відвантаження 20.05.2016р. та необхідність здійснення остаточного розрахунку до 19.05.2016р.

Таким чином, із врахуванням умов договору щодо кінцевого терміну розрахунку відповідача з позивачем, остаточну оплату поставленого позивачем обладнання відповідач зобов'язаний здійснити в строк до 20.05.2016р.

Між тим, в порушення умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства відповідач не оплатив поставлене позивачем обладнання в повному обсязі, внаслідок чого борг відповідача становить 290 038, 60 грн.

При цьому, жодних заперечень щодо наявного боргу в сумі 290 038, 60 грн., а тим більш доказів, що спростовують наявність цього боргу відповідач до суду не надав.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 290 038, 60 грн., а отже і їх часткове задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У ч. 2 ст.551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умовами п.5.4. договору пеня встановлена сторонами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає оплаті за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено господарським судом, розмір пені, який заявлений до стягнення з відповідача у позові, становить 48770,03 грн.

При цьому, згідно з розрахунком пені, який наданий позивачем до позову, нарахування пені здійснено позивачем з 21.05.2016р. по 30.11.2016р., тобто за 192 дні прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання.

Поряд з цим, згідно з уточненим розрахунком пені, який наданий позивачем до суду під час розгляду справи, розмір нарахованої відповідачу становить 46658,02 грн. і нарахування пені здійснено позивачем з 22.05.2016р. по 22.11.2016р., тобто в межах шестимісячного терміну нарахування пені, який встановлений вимогами ч.6 ст.232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 46658, 02 грн.

У ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом, розмір 3% річних, який заявлений до стягнення з відповідача у позові, становить 4643, 23 грн. При цьому, згідно з розрахунком 3% річних, який наданий позивачем до позову, нарахування 3% річних здійснено позивачем з 21.05.2016р. по 30.11.2016р.

Вказаний розрахунок 3% річних перевірено господарським судом та встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи та вимогам чинного законодавства щодо нарахування 3% річних.

Як встановлено господарським судом, розмір інфляційних, які заявлені до стягнення з відповідача у позові, становить 12178, 23 грн. та їх нарахування здійснено позивачем за травень -жовтень 2016р.

Поряд з цим, згідно з уточненим розрахунком інфляційних, який наданий позивачем до суду під час розгляду справи, розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 17395, 69 грн. та їх нарахування здійснено позивачем за червень-листопад 2016р., із врахуванням при цьому вказівок, що містяться у листі Верховного суду України №62-97 р від 03.04.1997р.

Між тим вказаний розрахунок інфляційних не приймається до уваги господарським судом, оскільки розмір інфляційних в цьому розрахунку збільшений позивачем до 17395,69 грн., а відповідної заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем до суду не надано.

При цьому, уточнений розрахунок не надісланий позивачем відповідачу, а тому цей розрахунок не може бути визнаний судом заявою про збільшення розміру позовних вимог, незважаючи на те, що позивачем здійснено доплату судового збору.

За таких обставин, господарським судом самостійно здійснений розрахунок інфляційних, в межах періоду, який заявлений позивачем у позові, із врахуванням при цьому вказівок, що містяться у листі Верховного суду України №62-97 р від 03.04.1997р.

За розрахунком суду, розмір інфляційних за червень-жовтень 2016р. становить 11871,32 грн. і саме в цій сумі позовні вимоги задовольняються господарським судом.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.06.2016 - 01.11.2016 295038.60 1.040 11871.32 306909.92 Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на три календарних місяці відхилено господарським судом, оскільки в порушення вимог ст.ст.33,34 ГПК України відповідач не надав до суду доказів, в підтвердження своїх доводів про наявність скрутного фінансового становища.

На підставі ст.ст.44,49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного акціонерного товариства „Інтеркондиціонер» задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 фірми „Марс» (мале підприємство) у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Зоопаркова, буд.25, ідентифікаційний код 13880445, р/р 26003000058205 у філії ПАТ „Укрсоцбанк» , МФО 300023) на користь Приватного акціонерного товариства „Інтеркондиціонер» (61176, Харківська область, м. Харків, вул. Єнакіївська, буд.17, ідентифікаційний код 24472991, р/р НОМЕР_1 в ПАТ „Мегабанк» м. Харків, МФО 351629) основний борг в сумі 290038 (двісті дев'яносто тисяч тридцять вісім) грн. 60 коп., пеню в сумі 46658 (сорок шість тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 02 коп., інфляційні в сумі 11871 (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят одна) грн. 32 коп., 3% річних в сумі 4643 (чотири тисячі шістсот сорок три) грн. 23 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 5 298 (п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 01 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 13 березня 2017 р.

Суддя Г.Є. Смелянець