Рішення

від 07.03.2017 по справі 927/983/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

" 07 " березня 2017 р. Справа № 927/983/16

Позивач: Приватне підприємство "ПродІнТорг", код ЄДРПОУ 39354698, вул. Гоголя, 22/12, м. Чернігів, 14005

Відповідач: Приватний підприємець ОСОБА_1, ОНП 192620325, АДРЕСА_1, Республіка Білорусь, 220028

Предмет спору: про стягнення коштів у розмірі 32557,98 доларів США, що станом на момент звернення до суду складає по курсу НБУ 839696,02 грн.

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Приватним підприємством "ПродІнТорг" подано позов до Приватного підприємця ОСОБА_1 про повернення коштів у розмірі 32557,98 доларів США, що станом на момент звернення до суду складає по курсу НБУ 839696,02 грн.

Позов мотивовано тим, що між сторонами було укладено Контракт № 31/03-16 від 31.03.2016, відповідно до якого позивач продає, а відповідач купує сільськогосподарську продукцію (Товар), у передбаченому Контрактом асортименті, та здійснює оплату його вартості. Проте, відповідачем оплату за поставлений товар, відповідно до укладеного Контракту здійснено не було.

Ухвалою суду 20.10.2016 порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 12.01.2017 та зупинено провадження у справі до 12.01.2017 на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю надсилання судового доручення про надання правової допомоги до іноземного суду.

Так, 20.10.2016 Господарським судом Чернігівської області на підставі Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, ратифікованою Постановою Верховної Ради України N2889-XII від 19.12.1992 (дата підписання Україною: 20.03.1992 Дата набуття чинності для України: 19.12.1992), було надіслано до Економічного суду міста Мінська доручення про вручення відповідачу ухвали господарського суду Чернігівської області від 20.10.2016 про порушення провадження у справі № 927/983/16.

07.11.2016 від Економічного суду м. Мінська надійшли ухвала від 31.10.2016 про виконання судового доручення та підтвердження про вручення 31.10.2016 Економічним судом м. Мінська ухвали господарського суду Чернігівської області від 20.10.2016 про порушення провадження у справі № 927/983/16 ПП ОСОБА_1 особисто.

Ухвалою суду від 12.01.2017 провадження у справі поновлено.

У судове засідання 12.01.2017 повноважні представники сторін не з'явились.

Від позивача повернулась нерученою ухвала господарського суду Чернігівської області від 20.10.2016 з відміткою відділення поштового зв'язку „за незапитом» .

Ухвалою суду від 12.01.2017, у зв'язку з відсутністю належного повідомлення про час та місце розгляду справи позивача, неявкою представників сторін та ненадання сторонами витребуваних документів, відкладено розгляд справи на 07.03.2017 та зупинено провадження у справі до 07.03.2017 у зв'язку з необхідністю звернення до Економічного суду міста Мінська щодо вручення ухвали суду від 12.01.2017 відповідачу - Приватному підприємцю ОСОБА_1.

12.01.2017 Господарським судом Чернігівської області було надіслано до Економічного суду міста Мінська доручення про вручення відповідачу ухвали господарського суду Чернігівської області від 12.01.2017 про відкладення розгляду справи № 927/983/16.

27.02.2017 до Господарського суду Чернігівської області надійшла ухвала економічного суду міста Мінська від 16.02.2017 про виконання судового доручення, у якій економічний суд міста Мінська зазначає, що Приватний підприємець ОСОБА_1 у судові засідання 06.02.2017 та 16.02.2017 не з»явився, останньому було направлено поштовим зв'язком копію ухвали господарського суду Чернігівської області від 12.01.2017 по справі № 927/983/16, яка отримана ним 10.02.2017, про що свідчить копія поштового повідомлення.

Ухвалою суду від 07.03.2017 провадження у справі поновлено.

У судове засідання 07.03.2017 сторони не з'явились. Про час та місце проведення судового засідання позивача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400603949732 від 20.01.2017.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, призначеної на 07.03.2017, що підтверджується отриманням останнім 10.02.2017 ухвали господарського суду Чернігівської області від 12.01.2017 по справі № 927/983/16, про що свідчить копія поштового повідомлення.

Від сторін заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Про поважні причини неявки уповноважених представників сторін у судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Згідно п. 2.3 Постанови №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі-Постанова № 18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови № 18 неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноважених представників сторін у судові засідання обов'язковою не визнавалась, останні не скористались належними процесуальними правами приймати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноважених представників сторін, виключно за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши надані позивачем докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 31.03.2016 між сторонами було укладено Контракт № 31/03-16 (далі - Контракт), за умовами якого Приватне підприємство «ПродІнТорг» (Продавець) продає, а Приватний підприємець ОСОБА_1 (Республіка Білорусь) (Покупець) купує та оплачує сільськогосподарську продукцію (іменовану в подальшому «товар» ) в наступному асортименті: огірок свіжий - 1000 т, томат свіжий - 1000 т, морква свіжа - 1000 т, картопля свіжа - 1000 т, буряк свіжий - 1000 т, цибуля ріпчаста - 1000 т, капуста свіжа - 1000 т, яблука свіжі - 2000 т, слива свіжа - 1000 т, персик свіжий - 1000 т, груша свіжа - 1000 т та ін. (а.с.11).

Згідно п.1.2 Контракту, вартість Товару визначається, згідно з Інвойсом, на кожну партію Товару.

Відповідно п.1.4 Контракту Поставка Товару здійснюються на умовах поставки, згідно з Інвойсом, по ІНКОТЕРМС-2010. при цьому розуміється, що всі митні видатки на території Покупця покриваються Покупцем, якщо інше не передбачено додатковою угодою сторін.

Ціни на Товар встановлені в доларах США, зазначених в Інвойсах до Контракту, з базисом поставки, згідно з Інвойсом, по ІНКОТЕРМС-2010. Загальна сума Контракту складає 2000000 (два мільйони) доларів США 00 центів ( п.2.1 та п.3.1 Контракту).

Контракт набирає сили з 31.03.2016 і діє до 31.03.2019 (п.4.1 Контракту).

Згідно з п.5.3 Контракту кожна партія Товару повинна супроводжуватися: CMR, інвойсом, сертифікатом походження форми СТ-1, фітосанітарним сертифікатом та іншими документами, необхідними при відправці Товару за межі митної території України.

Положеннями п.7.1 Контракту визначено, що Покупець оплачує кожну партію Товару банківським переказом в доларах США на рахунок Продавця

Відповідно до п.7.2 Контракту, оплата здійснюється як в попередній формі (передоплата), повній або частковій, так і з відстрочкою платежу протягом 30-ти календарних днів з моменту завершення митного оформлення Товару в Україні шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця або на рахунок, вказаний в письмовому розпорядженні Продавця.

Пунктом 10.1 Контракту сторони передбачили, що всі неврегульовані спірні питання підлягають розгляду в Господарському суді Чернігівської області, Україна.

Як докази поставки товару позивачем до позовної заяви додано: митні декларації (форма МД-2) № 102110002/2016/013338 (а.с.18), № 10211002/2016/13340 (а.с. 15), № 102110002/2016/013424 (а.с. 12), інвойси: № 18 (а.с. 19) та № 19 від 22.06.2016 (а.с. 16), № 20 від 24.06.2016 (а.с. 13) (далі - Інвойси), міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 247405 (а.с. 14), № 0008879 (а.с.17), № 029019 (а.с. 20), згідно яких позивачем здійснювались поставки відповідачу ОСОБА_1 на загальну суму 32 557,98 доларів США.

Відповідно до умов Інвойсів: умовами поставки є СРТ, м. Мінськ, Республіка Білорусь; порядок оплати - протягом 30-ти днів з моменту поставки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України загальні зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 248 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI зі змінами та доповненнями визначено, що з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію, розпочинається митне оформлення.

Згідно з ч.5 ст. 255 Митного кодексу України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених Митним кодексом України відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Відповідно до п. 16 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої системи митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Згідно з п.5.4 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, за письмовим зверненням осіб, а також у випадках, передбачених законодавством, митний орган (підрозділ митного органу) засвідчує копії оформлених електронних митних декларацій на папері.

Копія електронної митної декларації на папері являє собою засвідчене посадовою особою митного органу в порядку, передбаченому цим підпунктом, візуальне подання на папері оформленої митним органом електронної митної декларації, відображеної у форматі *.xps.

Засвідчення здійснюється шляхом проставлення посадовою особою митного органу у верхній частині лицьового боку кожного аркуша роздрукованої на папері копії електронної митної декларації відмітки Копія. Згідно з оригіналом, особистого підпису, ініціалів і прізвища, дати засвідчення копії та відбитка особистої номерної печатки.

Таким чином, у разі експорту товарів, датою оформлення митної декларації вважається дата завершення процедури митного оформлення експортної операції, яка визначається за фактом проставлення посадовою особою митного органу на всіх аркушах такої декларації відбитку особистої номерної печатки, а в разі електронного декларування за фактом засвідчення електронним цифровим підписом посадової особи митного органу електронної митної декларації після перетворення її у візуальну форму.

Проте, з огляду на наведене вище, суд вважає, що додані позивачем до позовної заяви документи, та безпосередньо митні декларації форми МД-2 не є належними та допустимими доказами, які підтверджують завершення митного оформлення товару, дату і місце перетинання товаром митного кордону України у пункті пропуску.

Надання органами державної ветеринарної та фітосанітарної служби дозволу на вивезення товару з України не може свідчити про фактичне таке вивезення.

Стосовно змінених позивачем в Інвойсах умов оплати, а саме здійснення оплати протягом 30-ти днів з моменту поставки за СРТ, м. Мінськ, Республіка Білорусь суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Хоча сторонами в установленому порядку зміни у Контракт щодо умов оплати не вносились, позивач добровільно пом'якшив положення покупця з огляду на відтермінування строку оплати (на час з моменту митного оформлення до фактичного поставлення у місце призначення), при цьому, пов'язавши момент виникнення зустрічного зобов'язання не з закінченням митного оформлення товару, а з його поставкою відповідачу.

На підтвердження поставки позивачем надано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).

У графі 24 таких накладних вантажоодержувачем при отриманні вантажу робиться відмітка про отримання.

Згідно ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Проте, у наданих накладних відсутня інформація як про безпосередньо отримання товару, та і про поставку в обумовлене місце м. Мінськ.

З огляду на приписи ст. 664 Цивільного кодексу України штамп перевізника на транспортній накладній не є беззаперечним доказом таких отримання і поставки товару.

Будь-яких інших доказів на підтвердження поставки та фактичного отримання товару позивачем суду також не надано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Будь-яких інших належних доказів (банківські документи, акти звірки взаєморозрахунків тощо) наявності заборгованості позивачем суду не надано.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання зобов'язання, а відтак наявності підстав і настання строку для оплати.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, покладено на сторони та інших учасників судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б доводили викладені у позовній заяві обставини, тому позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.03.2017.

Суддя В.В. Шморгун